27 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/6302/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року (суддя Турлакова Н.В.) в адміністративній справі №160/6302/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа: Державна судова адміністрація України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 року по справі №160/6302/24, позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", розпорядником якої є Державна судова адміністрація України на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2021р. по 17.01.2024р. у сумі 2179682,49 грн., що визначена без утримання податків й інших обов'язкових платежів. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В подальшому до суду першої інстанції надійшла заява Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №160/6302/24, в якій заявник просить суд:
- змінити спосіб або порядок виконання рішення суду, на підставі, якого видано виконавчий лист № 160/6302/24 виданий 18.08.2025 виданий Дніпропетровським окружним адміністративним судом із зобов'язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області нарахувати та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 27.02.2021 по 17.01.2024, з урахуванням висновків суду на стягнення з Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 недоотриманих сум суддівської винагороди за період з 27.02.2021 по 17.01.2024 в сумі 3 369 267,65 грн., з урахуванням передбачених законом податків та обов'язкових платежів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року заяву залишено без руху та надано заявнику десятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання до суду доказів про сплату судового збору в розмірі 726,72 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року заяву державного виконавця Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повернуто заявнику, оскільки останній у встановлений судом строк не усунув недоліків - не сплатив судовий збір.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення, поданої в порядку ст. 378 КАС України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 3 Закону України № 3674-VI за подання заяви про зміну чи встановлення, порядку і строку виконання судового рішення судовий збір не сплачується, при цьому суд першої інстанції помилково відхилив посилання заявника на положення п. 3 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", зазначивши, що вказана норма є загальною порівняно зі спеціальною нормою п.п. 6 п. 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір".
Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Так, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що у строк достатній для усунення недоліків, з урахуванням вимог ухвали від 26 вересня 2025 року , заявник їх не усунув, а саме не надав до суду оригінал платіжного документу про сплату судового збору у розмірі 726,72 грн.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про повернення позовної заяви, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
З аналізу наведеного вище вбачається, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Згідно з ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Колегія суддів звертає увагу, що 14.11.2024 набрав чинності Закон України від 31.10.2024 № 4056-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судовий збір" у зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 13 травня 2024 року № 6-р(ІІ)/2024 щодо забезпечення принципу обов'язковості судового рішення" (далі по тексу - Закон № 4056-ІХ).
Законом № 4056-ІХ внесено зміни до ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір", відповідно до яких судовий збір не справляється за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення (п. 2).
Отже, з 14.11.2024, дати набрання чинності Законом № 4056-ІХ, за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення судовий збір не справляється.
Колегія суддів враховує, що заява про зміну способу і порядку виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 ркоу подана 25.09.2025 року, тобто після набрання чинності Законом № 4056-ІХ, в силу чого станом на дату її подання судовий збір сплаті не підлягав.
Таким чином, суд першої інстанції, залишаючи заяву позивача про зміну способу та порядку виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 року без руху і в подальшому повертаючи заяву, дійшов помилкового висновку щодо необхідності сплати заявником судового збору.
За цим, доводи апеляційна скарга про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, приймаються колегією суддів в якості належних.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" ( 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" ( 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Згідно з ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року - скасувати.
Справу №160/6302/24 направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя Н.А. Олефіренко