Справа № 131/298/25
Провадження №11-сс/801/307/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
01 квітня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваної ОСОБА_7
захисника підозрюваної - адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - начальника Липовецького відділу Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Іллінецького районного суду Вінницької області від 23 березня 2026 року про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання відносно
ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_1 , одруженої, працюючої директором ТОВ «ВІНЕКС», раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених частиною другої статті 364?, частиною першої статті 366 КК України,-
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою слідчого судді Іллінецького районного суду Вінницької області від 23 березня 2026 року відмовлено у задоволенні погоджене із прокурором клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_10 про застосування заходу забезпечення кримінального провадження № 42025022240000019, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.02.2025 за ознаками частини другої статті 364?, частини першої статті 366 КК України - запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Застосовано до ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій 19 березня 2026 року оголошено підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених частиною другої статті 364?, частиною першої статті 366 КК України, запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Покладено на ОСОБА_7 обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатись за межі Вінницької області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватись від спілкування із свідками, підозрюваними, експертами та спеціалістами у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзду з України і в'їзду в Україну.
Приймаючи рішення про відсутність підстав для застосування виключного запобіжного заходу та одночасне застосування особистого зобов'язання слідчий суддя врахував тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, тривалість досудового розслідування, особу підозрюваної, яка має постійне місце реєстрації та проживання, офіційно працює та веде активну діяльність, за що нагороджена рядом подяк та грамот, раніше не судима, установлений ризик імовірного переховування від слідства, а також те, що прокурором не доведено неможливість застосування менш суворих запобіжних заходів.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
В апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні - начальника Липовецького відділу Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_9 ставиться питання про скасування ухвали слідчого судді Іллінецького районного суду Вінницької області від 23.03.2026 через істотні порушення кримінального процесуального закону та невідповідність висновків фактичним обставинам провадження. Просить винести своє рішення, яким застосувати до підозрюваної запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів.
Апеляційна скарга мотивована тим, що слідчий суддя не врахував тяжкість інкримінованих злочинів, а саме що один із них є умисним тяжким злочином у сфері службової діяльності. Такі дані у сукупності з установленими ризиками переховування від органів досудового розслідування та суду, а також незаконного впливу на свідків, унеможливлюють застосування менш суворих запобіжних заходів.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених в ній та просив задовольнити її в повному об'ємі.
Підозрювана ОСОБА_7 та її захисник - адвокат ОСОБА_8 заперечили проти задоволення апеляційної скарги сторони обвинувачення, вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Як убачається з ухвали, слідчим суддею зазначені вимоги закону дотримано та висновки щодо необхідності застосування виключного запобіжного заходу, викладені в ухвалі, належним чином умотивовані.
Відповідно до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Оскільки висновки слідчого судді в частині обґрунтованості підозри в апеляційній скарзі не оспорюються, суд не перевіряє ухвалу місцевого суду у цій частині.
Висновки щодо доведеності ризиків та застосування виключного запобіжного заходу.
Стосовно наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слідчий суддя вважав доведеними ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, а також незаконного впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні.
Під ризиками, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною першою статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
Стосовно стверджуваного прокурором ризику вчинення іншого кримінального правопорушення суд зазначає про те, що ані слідчим у клопотанні, ані прокурором в судовому засіданні не доведено, що ОСОБА_7 у минулому притягувалась до будь-якого виду відповідальності, який би вказував на антисоціальну (кримінальну) поведінку особи, що у свою чергу нівелює висновки щодо існування ризику, передбаченого пунктом п'ятим частини першої статті 177 КПК України.
Разом з тим суд наголошує, що можливе призначення в майбутньому кримінального покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально в місцях несвободи, у певній мірі може бути об'єктивною підставою вважати доведеним, що підозрюваною будуть вчинятись спроби ухилятись від органів досудового розслідування чи суду. У даному ж провадженні у сукупності із тяжкістю інкримінованого злочину, суд вважає доведеним ризик, передбачений пунктом першим частини першої статті 177 КПК України.
Стосовно ж доводів апеляційної скарги прокурора про неврахування ризику імовірного незаконного впливу на свідків суд зазначає, що цей ризик, передбачений пунктом третім частини першої статті 177 КПК України, повинен оцінюватись через призму тривалості кримінального провадження та поведінку підозрюваного (обвинуваченого), яка дає підстави спрогнозувати здійснення такого впливу з метою зміни показань або надання показань задля покращення його становища. У цьому провадженні установлено, що досудове розслідування триває понад рік. Крім того до клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим долучено численні протоколи допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 (арк. 43-51). При цьому зі змісту цих протоколів допитів, які сторона обвинувачення вважає доказами винуватості підозрюваної, не убачається намагання ОСОБА_7 здійснити неправомірний вплив на цих осіб, у всякому разі жоден із допитаних свідків про це не повідомляв. Таким чином, доводи сторони обвинувачення щодо цього ризику (незаконного впливу на свідків) не ґрунтуються на належних доказах.
За приписами статті 187 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей.
Окрім того, відповідно до положень частини четвертої статті 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри та наявність хоча б одного з ризиків, передбаченого статтею 177 цього Кодексу але не доведе недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частинами п'ятою, шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Отже у цьому провадженні під час розгляд клопотання слідчий суддя встановив обґрунтованість підозри, а також ризик імовірного вчинення підозрюваною дій, спрямованих на ухилення від слідства.
Щодо особи підозрюваної, слідчий суддя установив, що ОСОБА_7 вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання ( АДРЕСА_1 ), має міцні соціальні зв'язки (одружена), офіційно працює директором ТОВ «ВІНЕКС», веде активну діяльність, за що нагороджена рядом подяк та грамот.
Такі установлені дані про особу підозрюваної у сукупності з тяжкістю обвинувачення та установленого ризику жодним чином не вказують на неможливість досягнення мети кримінального провадження та дотримання підозрюваною процесуальних обов'язків шляхом застосування менш суворих запобіжних заходів, аніж тримання під вартою.
Натомість застосований слідчим суддею запобіжний захід у виді особистого зобов'язання з одночасним покладенням обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України, які реалізуються та контролюються правоохоронними органами у взаємодії з органом досудового розслідування, у чиєму провадженні знаходиться справа, цілком здатні запобігти установленим ризикам.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - начальника Липовецького відділу Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Іллінецького районного суду Вінницької області від 23 березня 2026 року про відмову у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_10 про застосування заходу забезпечення кримінального провадження № 42025022240000019, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.02.2025 року - запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання із покладенням обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України відносно ОСОБА_7 30 листопада 1977 року, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених частиною другої статті 364?, частиною першої статті 366 КК України, залишити без змін.
Ухвала є остаточною та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: