Справа № 127/4485/26
Провадження № 3/127/998/26
01 квітня 2026 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Кашпрук Г.М., розглянувши адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, -
До Вінницького міського суду Вінницької області 11.02.2026 надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАД № 324093 від 08.02.2026 встановлено, що 08.02.2026 за адресою м.Вінниця, Тиврівське шосе 1 громадянин ОСОБА_1 чинив злісну непокору законній вимозі поліцейського, щодо проведення поверхневої перевірки транспортного засобу, а саме відкрити кришку багажника автомобіля, у зв'язку з необхідністю застосування поліцейським превентивного заходу згідно ст.34 ЗУ «Про Національну поліцію», чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення не визнав та суду пояснив, що відомості, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають дійсності. Він був зупинений працівниками поліції у зв'язку з порушенням правил дорожнього руху, цю обставину не заперечує. Однак вважає, що діяння, які описані у протоколі про адміністративне правопорушення, ним вчинені не були. Він не заперечував та не перешкоджав щодо проведення поверхневого огляду транспортного засобу патрульними поліцейськими та надав відповідну згоду, однак останні вимагали аби він особисто разом з ними приймав участь у вказаних діях. ОСОБА_1 зазначив, що він лише відмовився виходити з салону автомобіля, оскільки вважав, що вимоги оглянути багажник автомобіля, це лише привід аби затримати його та доставити до ТЦК та СП. Дана обставина зафіксована та підтверджується на записах з боді-камер патрульних поліцейських.
Захисник Кізік Г.В. підтримала думку ОСОБА_1 та просила закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях останнього.
Свідок ОСОБА_2 , допитана в судовому засіданні, повідомила суду, що ОСОБА_1 в ході спілкування з працівниками поліції злісної непокори їх вимогам не вчиняв, надав усі необхідні документи та спілкувався з останніми ввічливо.
За клопотанням захисника Кізік В.В., в судове засідання було викликано капрала поліції Бартвіцького Б.І., однак останній не з'явився в судове засідання.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , думку його захисника, покази свідка ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Частиною 2 ст.7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ст. ст. 245, 246, 252, 256 КУпАП суддя при розгляді справи розглядає всі питання факту і права, але в межах порушеного провадження, дотримуючись принципів судового провадження і відправлення правосуддя, коли висновки судді не можуть базуватися на припущеннях, а всі сумніви винуватості трактуються на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим докази повинні бути оцінені суддею на їх достатність, для достовірних і безспірних висновків про скоєне на принципах забезпечення доказів провини за ст. 129 Конституції України, визнання провини згідно зі ст. 252 КУпАП не можуть мати наперед встановлену силу.
Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 185 КУпАП передбачено відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку .
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Виходячи зі змісту ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а є лише початковим правовим висновком щодо дій певної особи.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
У відповідності до п. 4.2 рішення Конституційного суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 р., адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд враховує, що стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).
Суд, керуючись принципом "поза розумним сумнівом" вважає, що протокол про адміністративне правопорушення як юридичний документ, що містить дані про обставини вчиненого правопорушення, за відсутності інших належних та допустимих доказів щодо обставин правопорушення є недостатнім для твердження про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту".
У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину, всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Встановлені судом обставини, ставлять під сумнів достовірність даних, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №324093 від 08.02.2026 року та у рапорті поліцейського взводу №2 роти №2 БУПП у Вінницькій області ДПП від 08.02.2026 року, оскільки вони не містять достатніх доказів на підтвердження викладених в них. Натомість суд враховує покази свідка ОСОБА_2 , надані безпосередньо в судовому засіданні, яка зазначає, що ОСОБА_1 не чинив злісної непокори працівникам поліції. Суд також звертає увагу на те, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення відеозаписи події на портативні відеореєстратори працівників поліції №4722964, №769593, до матеріалів справи не були долучені та суду не надавались, поліцейський в судове засідання не з'явився. Також згідно матеріалів справи не зазначено причини проведення превентивного заходу стосовно ОСОБА_1 .
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 та відсутності належних та допустимих доказів вчинення правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, суд доходить висновку, що при розгляді справи не доведено, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП. Тому провадження в справі відносно ОСОБА_1 за вчинення ним правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 185 КУпАП, п. 1 ст. 247 КУпАП, ст.ст. 251, 252, 254, 256, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя: