2/130/73/2026
243/10564/24
"19" березня 2026 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Заярного А.М.,
з участю секретаря судових засідань Мухи Р.П.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без укладення шлюбу,
27.12.2024 представник позивача звернувся до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з цим позовом, в якому просив постановити рішення про визнання факту спільного проживання однією сім'єю без укладення шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з грудня 2015 року по 15 квітня 2023 року, з загиблим ІНФОРМАЦІЯ_2 під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця села Вербка Чечельницького району Винницької області, водія 1-ї обслуги міномета 1-го мінометного взводу мінометної батареї батальйону спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
У провадженні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області перебувала цивільна справа за заявою ОСОБА_3 , в інтересах якої діяв ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Позивач просила встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з загиблим ІНФОРМАЦІЯ_2 під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у зв'язку з військовою агресією рф проти України, ОСОБА_5 .
17.09.2024 від відповідача ОСОБА_4 надійшла заява про залучення його до участі у справі в якості заінтересованої особи, адже доводиться сином загиблому та рішення у справі може вплинути на його права. Ухвалою суду від 11.11.2024 дана заява про встановлення факту спільного проживання залишена без розгляду, а тому позивач звертається до суду в порядку позовного провадження.
Так, 15.04.2023 під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України загинув ОСОБА_5 цивільний чоловік позивача.
З грудня 2015 року позивач та загиблий ОСОБА_5 проживали як подружжя без реєстрації шлюбу по АДРЕСА_1 .
Загиблий ОСОБА_5 являється уродженцем Вінницької області та в період з 05.05.2015 по 07.07.2016 приймав участь в АТО. В 2015 році потрапив до ЦМЛ міста Слов'янська де позивач працює медичною сестрою. У сторін виникли теплі відносини і після лікування загиблий залишився в місті Слов'янськ Донецької області, де створив сім'ю з заявницею.
28.02.2022 ОСОБА_5 було мобілізовано. У квітні 2023 року загиблий ОСОБА_5 мав отримати в частині відпустку для реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , проте ІНФОРМАЦІЯ_2 він загинув. Протягом восьми років вони будували спільне життя і були родиною, мали взаємні права та обов'язки. Так, ОСОБА_5 займався ремонтом квартири ОСОБА_3 , для чого придбавав будівельні матеріали, вони разом відпочивали, загиблий перерахував кошти, які отримував як військовий на утримання родини та в 2021 році загиблий уклав декларацію з лікарем у Словянську.
Крім того, загиблий в анкеті зазначив своїми близькими родичами сина від першого шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , як цивільну дружину. Місцем проживання загиблий зазначив саме місто Слов'янськ Донецької області, а сповіщення про загибель ОСОБА_5 та свідоцтво про смерть було виписано на ОСОБА_3
21.03.2026 від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких представник позивача вказала, що в розпорядженні позивача перебувають усі особисті речі ОСОБА_5 в тому числі і документи, які не були пов'язані з проходженням ним військової служби.
В судовому засіданні представник позивача та позивач ОСОБА_3 просили задовольнити позовні вимоги, викладені з позовній заяві з підстав, викладених в позові.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА.
24.02.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої останні просив відмовити в задоволенні позову з підстав того, що відносини ОСОБА_5 , який являвся батьком відповідача не могли мати нічого спільного з сімейними відносинами, вони не були постійними та сталими. До таких тверджень відповідач прийшов виходячи з того, що батько відповідача ОСОБА_5 постійно, аж до моменту смерті наголошував на тому, що не має наміру створювати сім'ю із іншою жінкою. Більше того, ОСОБА_5 жодного разу не згадував у розмовах про позивача ОСОБА_3 як про знайому жінку, або жінку з якою у нього склались певного роду відносини. Відповідач вважає, що подана позовна заява направлена лиш на безпідставне та у незаконний спосіб отримання певних прав, пов'язаних з набуттям матеріальних благ після загибелі військовослужбовця. Зважаючи на вищевикладене, позивачем жодним із належних та допустимих доказів не доводиться, що між нею та ОСОБА_5 у період часу, про який вона зазначає у своїй позовній заяві існували відносини, які притаманні сім'ї або подружжю.
В судовому засіданні представник відповідача просили відмовити в задоволенні позову з підстав того, що надані письмові докази не підтверджують обставин щодо перебування у сімейних відносинах позивача та ОСОБА_5 у період з грудня 2015 по квітень 2023. Крім того, на момент загибелі ОСОБА_5 закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачав права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця з жінкою з якою загибла особа проживала однією сім'єю, але не перебувала у шлюбі, а отже встановлення даного факту не має для позивача жодного юридичного значення. Також, отримання позивачем державних нагород є незаконним та не підтверджують факт ведення спільного господарства, спільного проживання. Окрім того, у якості відповідача у справі залучений лише ОСОБА_4 , який є не належним відповідачем у даній справі, за відсутності залучених до участі у справі військової частини та Міністерства оборони, що є самостійною підставою для відмови в позові.
ІСТОРІЯ СПРАВИ.
27.12.2024 представник позивача звернувся з вищевказаним позовом до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області.
31.12.2024 ухвалою судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області справа передана за підсудністю до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області.
21.01.2025 справа надійшла в провадження судді Заярного А.М.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ, ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ.
27.01.2025 позовна заява залишена без руху, надано строк на усунення недоліків.
31.01.2025 недоліки, вказані в увалі суду усунені, в зв'язку з чим 03.02.2026 ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 01.04.2025.
24.02.2025 надійшов відзив на позовну заяву.
25.02.2025 від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява.
17.03.2025 від представника позивача надійшли: заперечення на заяву, клопотання про допит свідків та клопотання про долучення доказів.
19.03.2025 від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів.
24.03.2025 від представника відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення представника позивача.
25.03.2025від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів та відповідь на заяву щодо не прийняття судом додаткових пояснень.
26.03.2025 від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання.
31.03.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.
01.04.2025 ухвалою суду відмовлено у прийнятті до спільного розгляду з первісним зустрічного позову ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_7 . Розгляд справи відкладено на 28.05.2025.
10.04.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
28.05.2025 підготовче провадження закрито. Справа призначена до розгляду по суті на 30.09.2025.
03.09.2025 розгляд справи відкладено на 09.12.2025.
09.12.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 25.02.2026 для виклику свідків.
25.02.2026 в судовому засіданні оголошено перерву до 12.03.2026.
12.03.2026 суд у відкритому судовому засідання розглянув справу, провів дебати та оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення 19.03.2026, де було проголошено вступну та резолютивну його частини.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Відповідно до копії актів звірки будівельних матеріалів, ОСОБА_8 були придбані будівельні матеріали на загальну суму 44673,82 грн (Т.1 а.с.8-9 зворот), що також стверджується копією товарного чеку на придбання товару, копіями накладних та копією рахунка - фактури, копіями чеків (Т.1 а.с.18 зворот; Т.1 а.с.21-21 зворот; Т.1 а.с.26; Т.1 а.с.27 зворот -28; Т.1 а.с.120; Т.1 а.с.123-124).
Згідно копії анкети військовослужбовця ОСОБА_5 близькими родичами зазначені: ОСОБА_3 - цивільний шлюб; син від 1 шлюбу ОСОБА_4 (Т.1 а.с.10; Т.1 а.с.110).
Як вбачається з копії виписки по картці ОСОБА_3 останньою було отримано грошові перекази від ОСОБА_4 (Т.1 а.с.10 зворот - 13 зворот; Т.1 а.с.104-109; Т. а.с.117).
Відповідно до копії Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 07.07.2016 №163, солдата ОСОБА_5 призваного за мобілізацією, звільнено з військової служби у запас (Т.1 а.с.14; Т.1 а.с.121-122).
Згідно копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (Т.1 а.с.14 зворот; Т.1 а.с.116).
Відповідно до копії довідки військової частини НОМЕР_1 від 07.07.2016 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведенні і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, солдат ОСОБА_5 дійсно в період з 13.05.2016 по 07.07.2016 брав участь в захисті незалежності, суверенітету України (Т.1 а.с.15; Т.1 а.с.118).
Як вбачається з копії довідки про причину смерті №1383/НЕ, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Причина смерті вибухова травма внаслідок військових дій (Т. а.с.15 зворот; Т.1 а.с.115).
ОСОБА_5 була підписана декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу з КНП Слов'янської міської ради «Центр перинної медико - санітарної допомоги міста Слов'янська» (Т.1 а.с.6), що також стверджується довідкою КНП «Центр первинної медико - санітарної допомоги Слов'янська» Слов'янської міської ради від 05.11.2024 (Т.1 а.с.30; Т.1 а.с.113).
Відповідно до копії наказу командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 від 28.02.2022, ОСОБА_5 , який прибув для проходження військової служби під час мобілізації на особливий період із ПВ ІНФОРМАЦІЯ_6 , зараховано до списків особового складу військової частини за призовом (Т. 1 а.с.16 зворот; Т.1 а.с.119).
ОСОБА_5 мав пільги як учасник бойових дій, що стверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 (Т.1 а.с.17).
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 в Краматорському районі Донецької області (Т.1 а.с.17 зворот; Т.1 а.с.78).
ОСОБА_3 сповіщенням від 15.04.2023 № 40/35/9/1 -1088 командира ВЧ НОМЕР_1 , сповіщено про смерть ОСОБА_5 (Т.1 а.с.18; Т.1 а.с.114).
Також, представником позивача на підтвердження своїх позовних вимог додано фото отримання ОСОБА_3 ордена, про нагородження ОСОБА_5 орденом за мужність ІІІ ступеня, фото самого ордена та фото кредитної картки ОСОБА_5 (Т.1 а.с.19-20 зворот).
Відповідно до копії виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 1539, ОСОБА_5 з 03.12.2015 по 15.12.2015 проходив лікування в Комунальному лікувально-профілактичному закладі «Міська клінічна лікарня імені В.І. Леніна» Слов'янської міської ради (Т.1 а.с.22 -22 зворот).
Згідно копії довідки міської клінічної лікарні м. Слов'янська, ОСОБА_3 дійсно працює в КНП Слов'янської міської ради «Міська клінічна лікарня м. Слов'янська» на посаді сестри медичної терапевтичного відділення з 12.01.1998 по теперішній час (Т.1 а.с.23).
ОСОБА_5 їздив на лікування до санаторію м. Хмільник, що стверджується копіями проїзних документів (Т.1 а.с.23 зворот-24).
ОСОБА_5 був нагороджений медалями учасника АТО (Т.а.с.24 зворот -25), йому була висловлена подяка за сумлінне виконання службового обов'язку (Т.1 а.с.25 зворот).
Відповідно до копії службової характеристики командира мінометної батареї батальйону спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ОСОБА_5 за час проходження військової служби зарекомендував себе з позитивної сторони (Т.1 а.с.26 зворот).
ОСОБА_5 проводив час разом з донькою позивача, також в розпорядженні позивача наявні фото ОСОБА_5 , в тому числі під час здійснення ремонтних робіт у належній їй квартирі та одяг, який носив останній, що стверджується фото, доданими до матеріалів справи (Т.1 а.с.27; 28 зворот -29 - 29 зворот; 30 зворот -31; Т.1 а.с.111-112).
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , батьками ОСОБА_4 зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_9 (Т.1 а.с.75).
Відповідно до копії наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність, ОСОБА_5 надано у власність земельну ділянку на території Вербської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, площею 2,000 га, кадастровий номер 0525082200:04:000:0425 (Т.1 а.с.77).
Згідно довідки Вербського старостинського округу Гайсинського району Вінницької області від 08.06.2023 № 37, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , народився в с. Вербка Гайсинського району Вінницької області, останнє місце проживання зареєстровано в АДРЕСА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (Т.1 а.с.79).
Відповідно до копії довідки про реєстрацію місця проживання Браїлівської селищної ради Жмеринського району Вінницької області № 3841 від 14.12.2020 ОСОБА_4 зареєстрований АДРЕСА_3 (Т.1 а.с.80).
Відповідачем, як членом сім'ї був отриманий акт розслідування нещасного випадку, що стався 15.04.2023, де потерпілим є солдат ОСОБА_5 , згідно даного акту члени родини не значаться (Т.1 а.с.81-82 зворот).
Представником позивача до особистих пояснень було додано особисті документи, належні ОСОБА_5 , скріншот особистих повідомлень між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та фото з поховання ОСОБА_5 (Т.1 а.с. 135-171).
Відповідно до копії рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21.07.2009 шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 було розірвано (Т.1 а.с.187).
Як вбачається з відповіді на запит командира військової частини НОМЕР_1 сповіщення про смерть солдата ОСОБА_5 , а також нагорода «За мужність» ІІІ ступеня були вручені ОСОБА_3 , яка була особисто зазначена самим військовослужбовцем у його анкеті як контактна особа. Також їй було передано особисті речі загиблого (Т.1 а.с.190).
Відповідно до копії довідки начальника відділення кадрової роботи військової частини НОМЕР_1 особова справа солдата ОСОБА_5 , який проходив службу під час мобілізації не надходила (Т.1 а.с.191).
Як вбачається з копії листа старости Вербського старостинського округу від 21.03.2025 № 14-7/22 ОСОБА_5 був дійсно зареєстрований по АДРЕСА_2 , але фактично на момент смерті не проживав за даною адресою. З 05.05.2015 ОСОБА_5 був призваний до лав АТО. Інформацією про фактичне місце проживання старостинський округ не володіє (Т.1 а.с.196).
Згідно копії наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від ОСОБА_5 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельно ділянки орієнтовною площею 2,00 га із земель державної власності сілськогосоподарського призначення на території Вербської сільської ради Чечельницького району Вінницької області (Т.1 а.с.241) та затверджено розроблений проект землеустрою. Надано у власність земельну ділянку із земель державної власності на території Вербської сільської ради, площею 2,0000 га (Т.1 а.с.242-244).
Від допиту свідків представник позивача відмовилась.
Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом.
МОТИВИ СУДУ. НОРМИ ПРАВА ЗАСТОСОВАНІ СУДОМ.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 60/17953/21 (провадження № 11-150апп23) відступила від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, згідно з яким спори про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги не належать до цивільної юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Положеннями частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (в редакції станом на 15.04.2023 - дата загибелі ОСОБА_5 ).
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби (в редакції станом на 15.04.2023 - дата загибелі ОСОБА_5 ).
У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: право па призначення отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення) (в редакції станом на 15.04.2023 - дата загибелі ОСОБА_5 ).
Відповідно до частини 2 сатті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно зі статтею 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною 1 статті 315 ЦПК України визначено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені судом, зокрема проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу (пункт 5).
З урахуванням положень частини 4 статті 315 ЦПК України, якщо встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу пов'язано зі спором про право, вимога про встановлення такого факту розглядається у позовному провадженні.
Згідно із частинами 2, 4 статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Про ознаки проживання однією сім'єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 3.06.99 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
Згідно із частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Згідно із частиною 2 статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Тобто і для «фактичного подружжя» повинні бути характерними усі ознаки сім'ї, передбачені статтею 3 СК України, а саме: спільне проживання, спільний побут та наявність взаємних прав та обов'язків.
Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків.
Саме лише встановлення судом факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу без вирішення питання виникнення, зміни або припинення юридичних наслідків чинним законодавством не передбачено.
При застосуванні статті 74 СК України важливо врахувати, щоб особи не перебували у будь-якому іншому шлюбі на цей час, а також що між ними склалися усталені відносини, притаманні подружжю.
Для визнання осіб такими, що проживають однією сім'єю, крім факту спільного проживання, важливі також: наявність спільного бюджету, спільного харчування, придбання майна для спільного користування; участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Конституційним Судом України у рішенні від 3 червня 1999 року за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї» членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України)».
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання однією сім'єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини і громадянина, суд оцінює докази згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», оскільки «таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів» (справа «Бочаров проти України» рішення від 17 березня 2011 року, заява № 21037/05, §45; «Федорченко та Лозенко проти України», рішення від 20 вересня 2012 року, заява № 387/03, §53).
У справі «Джонстон проти Ірландії» (справа номер ECH-1986-S-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім'ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв'язок існує поза шлюбом.
Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім'єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 СК України.
При цьому позиція представника відповідача - з приводу того, що відповідач є не належним у цій справі не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, якими можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст.48 ЦПК України).
Системний аналіз ст.ст.51,175 ЦПК України свідчить про те, що саме на позивача покладений обов'язок визначити належний склад відповідачів у справі. Натомість, встановлення належності відповідачів є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року в справі №303/6418/19 зазначено, що неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Враховуючи предмет спору та заявлену позивачем вимогу, зважаючи, що у даному спорі встановлення факту проживання однією сім'єю окрім права на отримання грошового забезпечення впливає на реалізацію позивачкою в подальшому й інших прав, пільг та гарантій, передбачених Законом, також беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_4 , який являється сином загиблого ОСОБА_5 заперечував щодо встановлення даного факту, тобто фактично не визнавав та оспорював право позивача на встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без укладання шлюбу з ОСОБА_5 , що підтверджується матеріалами справи, відповідно суд вважає, що він є належним відповідачем у справі, а тому відсутні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог з даних підстав.
Інші доводи представника відповідача щодо підстав для відмови у позові зводяться ним до переоцінки доказів, отриманих судом при розгляді справи, а тому суд їх не приймає до уваги.
Висновки суду.
Аналізуючи подані до суду докази, як окремо кожен, так і в сукупності між собою, з урахуванням стандарту більшої переконливості суд дійшов висновку, що позивачем до суду надані належні, допустимі та достатні докази, які в своїй сукупності та кожен окремо доводять факти, викладені в позові, на підтвердження вимог позивача, а відповідачем не надано належних доказів на спростування викладених ним обставин.
Так, позивачем була надана сукупність доказів, які є послідовними, логічними, узгоджуються між собою, кожен із яких сам по собі не може мати вирішальне значення, проте в сукупності надають суду підстави прийти до висновку про наявність у відносинах позивача та загиблого таких ознак сім'ї, як наявність спільного побуту, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, наявності сімейних обов'язків, наміру та подальшому приготуванні до офіційного укладення шлюбу.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також суд звертає увагу, що питання чи віднесено осіб, які проживали однією сім'єю з загиблим/загиблою, як чоловік та жінка, без шлюбу, до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, які мають право на таку виплату має вирішити компетентний орган у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII; Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168; Наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45, яким затверджено «Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану»; Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII.
Встановлений цього факт не є безумовною підставою для отримання заявницею такої виплати, також суд у цій справі не має права надавати оцінку доказам щодо наявності чи відсутності у заявниці права на отримання такої виплати.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України документально підтверджені судові витрати позивача, понесені нею при подачі позовної заяви до суду (а.с.31 зворот- 32 зворот) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 4, 5, 7, 10-13, 76-82, 89, 206, 259, 263-265 ЦПК України, Суд
Позов задовольнити.
Встановити факт спільного проживання однією сім'єю без укладання шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з грудня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_9 , з загиблим ІНФОРМАЦІЯ_2 під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця села Вербка Чечельницького району Винницької області, водія 1-ї обслуги міномета 1-го мінометного взводу мінометної батареї батальйону спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 273 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Сторони у справі: позивач - ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ),
Відповідач - ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ).
Суддя Андрій ЗАЯРНИЙ
Повний текст рішення виготовлено 31.03.2026