01 квітня 2026 р. Справа № 645/208/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ральченка І.М.
суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Євсєєвої М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Немишлянського районного суду міста Харкова від 03.02.2026 (суддя Спесивцев О.В., повний текст складено 03.02.26) по справі № 645/208/26
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Немишлянського районного суду міста Харкова із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд:
- скасувати постанову серії ЕНА № 6485959 від 09.01.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.1 ст. 121-3 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що не погоджується із правомірністю вказаної постанови внаслідок порушення інспектором процедури розгляду справи та відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що інспектор під час складання постанови безпідставно відмовив позивачу у задоволенні його клопотань про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю реалізувати своє право на правничу допомогу, а також ознайомлення з матеріалами справи. Також посилається на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки інспектор Олійник В.І. не здійснював жодних замірів, не формував схеми розташування транспортного засобу з відповідними мірними прив'язками до місцевості та не залучав свідків, що свідчить про формальний підхід до розгляду справи.
Рішенням Немишлянського районного суду міста Харкова від 03.02.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП лейтенанта поліції Олійника Владислава Ігоровича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 09.01.2026 року серії ЕНА №6485959 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 1190,00 грн.
Справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП направити до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції на новий розгляд.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн. 60 коп.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, представник відповідача в апеляційній скарзі зазначає, що чинним законодавством передбачено спрощену процедуру розгляду посадовими особами патрульної поліції справ про адміністративне правопорушення, передбачених КУпАП.
Отже, вказане виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи, про адміністративного правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатись правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи тощо. При цьому слід врахувати, що застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.
На переконання представника відповідача Немишлянським районним судом м. Харкова, не об'єктивно та не всебічно досліджено зміст основного доказу правопорушення та не вірно трактовано норми законодавства які регулюють порядок розгляду справи поліцейським на місці вчинення правопорушення.
Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Окрім цього, представник відповідача у скарзі ігнорує загальні вимоги прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які визначені вимогами ст. 268 КУпАП, якими зазначено основні права такої особи і можливості присутності адвоката під час розгляду справи на місці її розгляду та реалізувати право отримати належну правничу допомогу адвоката під час розгляду справи, яку неможливо отримати в телефонному режимі без наявного адвоката та без укладеного договору з захисником.
На переконання позивача, поліцейський протиправно відмовив у задоволенні клопотання позивача про перенесення розгляду справи задля залучення до розгляду справи адвоката було відхилено поліцейським з посилання на його «недоцільність та затягування розгляду справи».
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 09.01.2026 року поліцейським взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП лейтенантом поліції Олійник Владиславом Ігоровичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії ЕНА № 6485959, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн.
Згідно вказаної постанови, 09.01.2026 року о 12:03:31 в с.Махнівка (Комсомольське) по вулиці АД М21 242 км., водій керував ТЗ із забрудженим номерним знаком, що не дає чітко визначити символи на відстані 20м, а також не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії на право керування таким ТЗ, чим порушив п.2.9.в ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 121-3 КУпАП.
Не погодившись із правомірністю притягнення до адміністративної відповідальності на підставі вказаної постанови, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП лейтенанта поліції Олійника Владислава Ігоровича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 09.01.2026 року серії ЕНА №6485959 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 1190,00 грн., є протиправною та підлягає скасуванню.
Крім того, суд першої інстанції вважає, що наявні підстави для направлення справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції на новий розгляд.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За приписами пункту 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі також - Правила дорожнього руху), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Частиною 1 статті 121-3 КУпАП визначено, що керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака тягне за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 279 КУпАП встановлено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, який розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Згідно з пунктом 9 розділу ІІІ зазначеної Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Згідно зі ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення (п. 1 розділу ІV Інструкції №1395).
Колегія суддів звертає увагу, що поліцейський в своїй діяльності зобов'язаний керуватися як вказаними законодавчими актами (КУпАП), так і Інструкцією № 1395.
Отже, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, має бути забезпечено право завчасно знати про дату, час та місце розгляду справи, що є гарантією реалізації наданих ст. 268 КУпАП прав, зокрема, на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання пояснень та доказів, заявлення клопотань, здійснення захисту.
Положеннями статті 31 Закону України № 580-VIII надано право поліції застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону України № 580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Колегія суддів дослідивши відеозаписи з нагрудних камер поліцейських (№476588 та №476885) встановила, що після оголошення поліцейським про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення та роз'яснення позивачу його прав, зокрема, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, позивачем було заявлено клопотання про перенесення розгляду справи задля залучення до розгляду справи адвоката, а також про надання можливості ознайомитися з матеріалами справи.
Проте, клопотання позивача про перенесення розгляду справи задля залучення до розгляду справи адвоката було відхилено поліцейським з посилання на його «недоцільність та затягування розгляду справи» (час запису 12:05:32-12:13:40).
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що положення частини першої статті 59 Конституції України «кожен має право на правову допомогу» треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує.
Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість. Серед функцій такого права у суспільстві слід окремо виділити превентивну, яка не тільки сприяє правомірному здійсненню особою своїх прав і свобод, а й, насамперед, спрямована на попередження можливих порушень чи незаконних обмежень прав і свобод людини і громадянина з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України зазначає, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня.
Отже, право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно з ч. 1 ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
При цьому, частиною другою статті 276 КУпАП передбачено, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 121-3 КУпАП (коли правопорушення вчинено водієм), можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Отже, положення частини другої статті 276 КУпАП визначають можливість розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 121-3 КУпАП, не лише на місці вчинення правопорушення, а й за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
З приведеного вбачається, що уповноваженою особою відповідача при винесенні оспорюваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи задля забезпечення участі захисника під час розгляду справи та безпідставно не надано останньому можливість скористатися правовою допомогою.
Вказане свідчить, що поліцейський фактично не надав позивачу можливості скористатися правами, передбаченими статтею 268 КУпАП, а саме - правом користуватися юридичною допомогою адвоката, якою він бажав скористатися під час розгляду справи, що прямо передбачено чинним законодавством.
Отже, суд першої інстанції вірно виснував, що такими діями відповідач порушив право особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, на захист, внаслідок чого порушив порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що беручи до уваги особливу вразливість особи на початкових етапах провадження, коли він потрапляє в стресову ситуацію, забезпечення доступу до захисника на ранніх етапах є процесуальною гарантією права не свідчити проти себе та основною гарантією недопущення порушення його прав.
Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26 травня 2020 року по справі №640/16220/16-а, де зазначив, що ненадання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги є підставою для скасування постанови.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що суб'єкт владних повноважень під час розгляду справи не дотримався вищевказаних вимог КУпАП та Інструкції №1395 та порушив право особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, на захист, внаслідок чого порушив порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Щодо направлення справи про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції на новий розгляд, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами частин 2, 4 статті 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
В даному випадку, спірна постанова винесена уповноваженою на те особою, а тому застосування судом першої інстанції приписів п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України є хибним.
Оскільки суд першої інстанції визнав спірну постанову протиправною та скасував її, справа про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягала закриттю.
Колегія суддів звертає увагу на принцип Reformatio in peius, який трапляється у праві, коли в результаті оскарження апелянт опиняється в гіршому становищі, ніж якби апеляції не було.
Так, Верховний Суд у постанові від 23.11.2023 справа № 466/725/20, зазначив, що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв'язку з іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки та рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.
Оскільки позивач ОСОБА_1 , апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції не подавав, а апелянтом у даній справі є Департамент патрульної поліції, колегія суддів враховуючи принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) не вправі ухвалювати рішення, яке ставить відповідача у гірше становище порівняно з тим, якого він досяг у суді першої інстанції, а отже справа переглядалась в порядку апеляційного провадження в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, колегія суддів залишає в силі рішення суду першої інстанції в частині направлення справи про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції на новий розгляд до компетентного органу.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення
Рішення Немишлянського районного суду міста Харкова від 03.02.2026 по справі № 645/208/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло
Постанова складена в повному обсязі 01.04.26.