2-з/130/5/2026
130/755/26
Іменем України
16.03.2026 р. м. Жмеринка
Суддя Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Грушковська Л.Ю., розглянувши заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за борговою розпискою та компенсаційних виплат,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, у якій просив стягнути з ОСОБА_3 суму основного боргу в розмірі 20000 доларів США; 3% річних від простроченої суми, визначеної у розписці за період з 15.02.2025 по день ухвалення судового рішення; стягнути суму сплаченого судового збору.
Одночасно із пред'явленням позову позивачем ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову, в якому він просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 , а також на все рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачу в межах суми позовних вимог та судових витрат в розмірі 911548,03 грн.
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечено шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать відповідачу.
За змістом ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Верховний Суд у постанові Великої Палати від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 вказав, що під час вирішення питання про забезпечення позову суд повинен пересвідчитись у наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, а також перевірити співмірність обраного заходу забезпечення із заявленими вимогами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 361/6799/14-ц, у якій зазначено, що сам по собі факт пред'явлення позову та наявність грошових вимог не є достатньою підставою для накладення арешту на майно відповідача, якщо заявником не доведено реальної загрози невиконання рішення суду.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 761/34984/20 зазначено, що забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущеннях, а доводи заявника про ризик невиконання рішення мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Із поданої заяви та доданих до неї матеріалів не вбачається наявності належних та допустимих доказів того, що відповідач вчиняє або має намір вчинити дії, спрямовані на відчуження належного йому майна, приховування коштів чи інші дії, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Наведені у заяві доводи про можливе ухилення відповідача від виконання рішення суду мають загальний характер і не підтверджені жодними доказами.
Суд також враховує, що позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, а також на рухоме і нерухоме майно відповідача в межах суми позовних вимог та судових витрат, однак не зазначає, на яке саме майно необхідно накласти арешт, не наводить відомостей про його вид, місцезнаходження, орієнтовну вартість чи належність відповідачу.
За відсутності таких відомостей суд позбавлений можливості оцінити співмірність заявленого заходу забезпечення позову сумі позовних вимог, а також визначити, чи не призведе накладення арешту до надмірного та невиправданого обмеження майнових прав відповідача.
Верховний Суд у постанові від 17 травня 2024 року у справі № 757/25108/23-ц зазначив, що накладення арешту на все майно або невизначене майно відповідача без наведення відомостей про його склад та вартість суперечить вимогам співмірності, передбаченим ч. 3 ст. 150 ЦПК України.
Таким чином, суд не має можливості оцінити майно, на яке позивач просить накласти арешт, та перевірити, чи відповідає вартість такого майна межам заявлених позовних вимог у розмірі 911 548,03 грн.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заявником не доведено наявності передбачених ст. 149 ЦПК України підстав для забезпечення позову, а тому заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 149-153 ЦПК України, суддя,
У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за борговою розпискою та компенсаційних виплат - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання.
Суддя