31 березня 2026 р. Справа № 440/12017/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 (головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко) у справі №440/12017/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Полтавській області
про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 19.08.2025 року №2027 про неналежне виконання службових обов'язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності в частині звільнення зі служби в Національній поліції України за порушення службової дисципліни майора поліції ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ №493 о/с від 22.08.2025 року в частині звільнення зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) майора поліції ОСОБА_1 ;
- поновити майора поліції ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України з 23.08.2025 року, допустивши до негайного виконання рішення суду в цій частині;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також витрати на правову допомогу.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 відмовлено у задоволенні позову.
Позивач, не погодившись з рішення суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що в діях позивача відсутній склад дисциплінарного проступку, оскільки він надав відповідачу відомості, що перешкоджали йому виконати накази про виконання бойових (спеціальних) завдань.
Посилається на відсутність законодавчого обґрунтування залучення позивача, як працівника поліції до бойових дій, а також відсутність належного забезпечення і бойової готовності останнього.
Зазначає про не ознайомлення позивача з посадовою інструкцією, яка б регламентувала його дії в умовах бойових дій, що порушує вимоги законодавства про працю та службову діяльність поліцейського.
Вказує про неврахування судом першої інстанції приписів ст.29 Дисциплінарного статуту Національної поліції щодо особливостей застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, а також правових позицій Верховного Суду з приводу цього.
Крім того, посилається на не обґрунтування відповідачем підстав неможливості застосування до позивача менш суворого дисциплінарного стягнення, ніж звільнення зі служби в поліції.
Зазначає, що позивач не притягався до дисциплінарної відповідальності, нагороджений державною нагородою та має статус учасника бойових дій, що не враховано відповідачем під застосування дисциплінарного стягнення.
Вважає, що інкриміновані йому порушення дисципліни є формальними та необґрунтованими, а тому його вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області на посаді інспектора взводу №1 роти №2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький).
Наказами командира ЗП БТГр Департаменту превентивної діяльності “Про виконання бойового (спеціального) завдання» від 14.07.2025 №145 дск/ВС, від 15.07.2025 № 147 дск/ВС, від 18.07.2025 №157 дск/ВС, від 23.07.2025 №171 дск/ВС, відповідно з 05:00 15.07.2025, з 05:00 16.07.2025, 05:00 19.07.2025 та з 03:00 24.07.2025 до окремого розпорядження, зокрема, позивач був залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань для висунення на вогневі позиції, відновлення вогневих позицій, з метою ведення та посилення стійкості оборони Володимирівка та Новоторецьке у смузі відповідальності НОМЕР_1 броп НГУ, НОМЕР_2 об ТрО 425 ошп операційної зони ОТУ “Донецьк».
Наведені вище накази доведені позивачу шляхом оголошення їх під відеозапис 14.07.2025, 15.07.2025, 18.07.2025 та 23.07.2025.
17.07.2025, 18.07.2025, 23.07.2025, 28.07.2025 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області надійшли доповідні записки посадових осіб відповідача про невиконання вищевказаних наказів поліцейськими, у т.ч. позивачем.
Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області №768 від 17.07.2025 призначено службове розслідування, за наслідками якого дисциплінарною комісією затверджено висновок від 15.08.2025.
Згідно висновку службового розслідування, за порушення службової дисципліни, а саме недотримання вимог п.п.1 та 2 ч.1 ст.18, ст.64 Закону України "Про Національну поліцію", п.п.1, 2, 4 ч.3 ст.1, ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 року №2337-VIII, абз.1,2 п.1 р.ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, що виразилося у невиконанні наказів від 14.07.2025 №145 дск/ВС, від 15.07.2025 № 147 дск/ВС, від 18.07.2025 №157 дск/ВС, від 23.07.2025 №171 дск/ВС, позивач заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 19.08.2025 № 2027 за порушення службової дисципліни, а саме недотримання вимог п.1 та п.2 ч.1 ст.18, ст.64 Закону України "Про Національну поліцію", п.п.1, 2, 4 ч.3 ст.1, ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 року №2337-VIII, абз.1, 2 п. 1 р.ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 22.08.2025 року №493 о/с "По особовому складу" позивача звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), 22.08.2025 року.
Позивач, не погодившись із наказами Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 19.08.2025 року №2027 та від 22.08.2025 року № 493 о/с, звернувся з позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи оспорювані накази відповідач діяв правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, відповідно до якого Міністерство внутрішніх справ України, зокрема, в особі Національної поліції України, яка є структурним підрозділом, зобов'язано запровадити та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, який діє станом на час розгляду даної справи.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 за № 389-VІІІ воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі по тексту - Закон №580-VIII).
Згідно з ч.1 ст.59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (ч. 1 ст. 17 Закону №580-VIII).
Статтею 18 Закону №580-VІІІ визначено основні обов'язки поліцейського, зокрема, поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Пунктом 24 ч.1 ст. 23 Закону №580-VІІІ до основних повноважень поліцейського віднесено участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Згідно з ч.2 ст.24 Закону №580-VІІІ у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Аналіз наведених вище норм вказує на те, що під час воєнного стану на поліцейського покладено додаткові повноваження та обов'язки, дотримання та виконання яких мають здійснюватися працівниками поліції сумлінно.
Відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції (ст.60 Закону №580-VIII).
Так, ч.1 та ч.2 ст.19 Закону №580-VIII передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п.6 ч.1 ст.77 Закону).
Дисциплінарний статут Національної поліції України затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 за №2337-VIIІ (далі по тексту - Дисциплінарний статут).
Згідно ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
За змістом пунктів 4, 6, 8 та 13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення. Наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень. Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Згідно з ч.ч.1, 2, 5 ст.5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 21.09.2022 у справі №260/1739/20, виконанню підлягає наказ, який має бути доведеним до відома підлеглого.
Частиною 1 ст.11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до ст.12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків (ч.1 ст.13 Дисциплінарного статуту).
Так, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади;7) звільнення із служби в поліції (ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно з ч.ч.1,15 ст.15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
Згідно зі ст.19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області на посаді інспектора взводу № 1 роти №2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький).
14.07.2025, 15.07.2025, 18.07.2025 та 23.07.2025 позивачу оголошено накази командира ЗП БТГр Департаменту превентивної діяльності “Про виконання бойового (спеціального) завдання» від 14.07.2025 №145 дск/ВС, від 15.07.2025 № 147 дск/ВС, від 18.07.2025 №157 дск/ВС, від 23.07.2025 №171 дск/ВС, відповідно яких, з 05:00 15.07.2025, з 05:00 16.07.2025, 05:00 19.07.2025 та з 03:00 24.07.2025 до окремого розпорядження, про те, що він залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань для висунення на вогневі позиції, відновлення вогневих позицій, з метою ведення та посилення стійкості оборони Володимирівка та Новоторецьке у смузі відповідальності НОМЕР_1 броп НГУ, НОМЕР_2 об ТрО 425 ошп операційної зони ОТУ “Донецьк».
Факт порушення позивачем службової дисципліни, а саме невиконання цих наказів, підтверджується наявними в справі відеозаписами, на яких зафіксовано їх оголошення та доведення останньому, і відмова останнього від їх виконання, з посиланням на стан здоров'я та надання в подальшому пояснень, які перешкоджають виконати такі накази.
Доводи апелянта щодо неможливості виконати наказ командира від 14.07.2025 через проблеми зі здоров'ям, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки з відеозапису вбачається, що під час оголошення цього наказу був присутній медичний працівник відповідача, який повідомив, що позивач готовий до виконання наказу. Позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано належних і достатніх доказів на підтвердження наявності захворювань, які б унеможливлювали виконання ним вказаного наказу.
Також доводи апелянта щодо неможливості виконання ним наказів командира від 15.07.2025, від 18.07.2025, від 23.07.2025, з посиланням на надання в подальшому пояснень, які перешкоджають виконати такі накази, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції ним не надано обґрунтованих пояснень, з посиланням на відповідні докази, які б підтверджували неможливість виконання вказаних наказів. Окрім того, позивач не повідомив уповноваженого керівника про наявність обставин, які є законодавчо встановленими для неможливості виконання таких наказів.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо відсутності належного забезпечення і бойової готовності позивача до виконання бойових (спеціальних) завдань та неврахування цього судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до навчального плану програми навчальних зборів для поліцейських підрозділів поліції особливого призначення (стрілецьких) при головних управліннях Національної поліції в областях та м. Києві, територіальних міжрегіональних органах поліції до виконання бойових (спеціальних) завдань під час воєнного стану, затвердженої Головою Національної поліції України 06.06.2024, поліцейські ГУНП, які входять до складу БПОП (стрілецький) ГУНП, за час навчальних зборів із залученням працівників тренінгового центру, управління “КОРД», ВВТС та фахівців інших органів, закладів, установ та організацій, проходять базову загальну підготовку (тактичну, вогневу, домедичну, фізичну, інженерну підготовки), підготовку фахівців за напрямами підготовки та бойове злагодження підрозділів.
Позивач проходив підготовку до виконання бойових (спеціальних) завдань під час дії воєнного стану, зокрема в період з 16.06.2024 до 04.07.2024 перебував на навчальних зборів для поліцейських ГУНП, які входять до складу БПОП (стрілецький) ГУНП», що вбачається з наказів тренінгового центру ГУНП від 16.06.2024 №30, від 15.07.2024 №38.
Під час службового розслідування відповідачем враховано, що БПОП (стрілецький) ГУНП спеціальними транспортними засобами, матеріалами для облаштування позицій, маскування, засобами РЕБ, засобами особистої гігієни, їжею та питною водою забезпечується в повному обсязі та в найкоротші строки відповідно до наданих заявок за рахунок загального фонду та місцевого бюджету. Забезпечення форменим одягом, засобами індивідуального захисту, вогнепальною зброєю та боєприпасами здійснюється відповідно до норм належності визначених наказами МВС від 13.05.2024 № 304 ДСК, від 11.07.2025 № 563 ДСК. Крім того, забезпечення кожного поліцейського БПОП (стрілецький) ГУНП табельною вогнепальною, автоматичною, снайперською, гранатометами та важким озброєнням, а також боєприпасами до них здійснено в повному обсязі, що вбачається з листа УЛМТЗ ГУНП від 02.08.2025 №137497-2025.
Також під час службового розслідування відповідачем встановлено, що за час несення служби в НПУ за позивачем не спостерігалось проявів психологічних станів, які могли б негативно вплинути на його професійну діяльність та належне виконання ними службових обов'язків. Поліцейський демонстрував емоційну стабільність, витримку та адекватну реакцію на стресові фактори. У групі психологічної підтримки та допомоги за час несення служби в НПУ не перебував, самостійно за допомогою до психологів не звертався. Нарікань на роботу чи психоемоційний стан поліцейського від керівництва не надходило. У ході психологічного тестування та бесід висловлювань чи поведінки, які б могли свідчити про неготовність поліцейським виконувати бойові завдання, не було, що вбачається з листа ВПЗ УКЗ ГУНП від 29.07.2025 за №134907-2025 та 14.08.2025 за №144746-2025.
Відтак, наведене вище вказує на те, що позивач, як працівник правоохоронного органу, який має значний стаж служби в поліції, маючи навички володіння зброєю, є достатньо підготовлений для виконання бойових завдань, оскільки пройшов відповідний курс індивідуальної підготовки та бойового злагодження, був належним чином забезпечений матеріально, психологічно готовий для виконання службових обов'язків в умовах бойової діяльності.
Згідно п.п.1,2,4 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України “Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.
У відповідності до статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Позивач склав Присягу на вірність Українському народові, згідно з якої присягав вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки, та відповідно до специфіки діяльності якого входить, зокрема, участь в обороні України, виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час дії воєнного стану.
Відповідно до абз 1,2 п.1 р.ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179 під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;
Поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Вказані висновки висловлені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 31.05.2023 у справі № 600/1542/22-а.
Зі змісту присяги вбачається, що її зміст поєднує в собі правові та моральні соціальні норми, які не дотримані позивачем.
Чинне законодавство покладає на поліцейського обов'язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.
Колегія суддів зазначає, що позивач, як працівник правоохоронного органу та представник влади, порушуючи Присягу на вірність Українському народові, всупереч вимог нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, допустив вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у невиконанні наказів про виконання бойових (спеціальних) завдань.
Відповідно до ч.1-3 ст.4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення. Наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень. Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 5 Дисциплінарного статуту, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
Колегія суддів зазначає, що положеннями ч.4 ст.24 Закону №580-VIIIпередбачено, що під час дії воєнного стану поліція особливого призначення в ході відсічі збройної агресії проти України за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, може брати участь в обороні України відповідно до Закону України “Про оборону України» шляхом безпосереднього ведення бойових дій.
Відповідно до розділу ІІ Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого Наказом МВС від 04.12.2017 за №987 до завдань вказаних підрозділів відноситься, зокрема, участь в обороні України, виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час дії воєнного стану на всій території України або в окремій її місцевості та 60 днів після цього
Підпунктом 10 пункту ІІІ Положення встановлено, що підрозділи поліції особливого призначення можуть брати участь за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, в обороні України відповідно до Закону України "Про оборону України шляхом безпосереднього ведення бойових дій у ході відсічі збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України під час дії воєнного стану та 60 днів після цього.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 розділу VII Положення поліцейські підрозділів особливого призначення зобов'язані неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльності поліції, Присяги поліцейського та вимог цього Положення.
Підпунктом 1 пункту 1 розділу 1 положення про БПОП (стрілецький) ГУНП, затвердженого наказом ГУНП від 09.10.2024 №988, визначено, що відповідно до покладених завдань БПОП (стрілецький) під час дії воєнного стану в ході відсічі збройної агресії проти України за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції/ГУНП або уповноваженою ним особою, може брати участь в обороні України шляхом безпосереднього ведення бойових дій відповідно до Закону України “Про оборону України» та Закону України “Про Національну поліцію».
Отже, законодавство висуває підвищені вимоги до поліцейських підрозділу поліції особливого призначення в умовах воєнного стану, що пов'язано з їх особливою підготовкою та статусом, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку.
Крім того, поліцейські БПОП (стрілецький) ГУНП під час дії воєнного стану, будучи залучені до безпосередньої участі в бойових діях, не надають поліцейських послуг, а беруть участь в обороні України відповідно до Закону України “Про оборону України» шляхом безпосереднього ведення бойових дій.
Таким чином, поведінка позивача щодо невиконання наказів про виконання бойових (спеціальних) завдань містить ознаки істотного дисциплінарного проступку, оскільки невиконання наказу командира поліцейським підрозділу поліції особливого призначення під час дії воєнного стану створює серйозну загрозу розлагодженості дій підрозділу поліції особливого призначення у надзвичайних ситуаціях, загрозу національній безпеці та суверенітету України в цілому.
Посилання скаржника про не ознайомлення його з посадовою інструкцією, яка б регламентувала його дії в умовах бойових дій, що порушує вимоги законодавства про працю та службову діяльність поліцейського, є такими, що не звільняють позивача від виконання наказів командира про виконання бойових (спеціальних) завдань.
За усталеною позицією Верховного Суду, сформованою на підставі аналізу норм Закону № 580-VIII та Дисциплінарного статуту НПУ (постанови Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №160/11795/20, від 17.10.2024 у справі № 420/3026/23, від 21.11.2024 у справі № 640/9688/22) з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
За приписами абз.2 ч.8 ст.65 Закону №580-VIII поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.
Крім того, колегія суддів зазначає, що поліцейському не надано повноважень самостійного усунення від виконання обов'язків без відповідного наказу безпосереднього керівника.
Дотримання вищезазначених вимог є обов'язком кожного поліцейського.
Позивач, будучи поліцейським, повинен був виконувати обов'язки щодо захисту загальнодержавних інтересів, у тому числі, й під час воєнного стану, оскільки склав Присягу поліцейського та ніс службу особливого характеру.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 09.03.2026 у справі №520/8298/22.
Таким чином, позивач, як працівник правоохоронного органу та представник влади, нехтуючи даною Присягою на вірність Українському народові, ігноруючи вимоги нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, допустив вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у невиконанні наказів про виконання бойових (спеціальних) завдань.
Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов'язків, зобов'язаний не допускати вчинків, які можуть зганьбити звання працівника поліції або підірвати авторитет поліції, не допускати виникнення ситуацій, коли у суспільства може виникнути уявлення про протиправний характер діяльності конкретного поліцейського та поліції в цілому.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Наведене вище узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 19.03.2026 року у справі №520/834/24.
Колегія суддів вважає, що службове розслідування проведено відповідачем у спосіб передбачений законом, у межах компетенції, з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами.
Доводи апеляційної скарги про те, що в порушення вимог ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проведено відповідачем упереджено, без забезпечення рівності сторін та встановлення складу дисциплінарного проступку позивача, є необґрунтованими та такими, що суперечать наведеним вище висновкам суду.
Стосовно доводів апеляційної скарги про неврахування судом приписів ст.29 Дисциплінарного статуту щодо особливостей застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, а також щодо обґрунтування відповідачем підстав неможливості застосування до позивача менш суворого дисциплінарного стягнення, ніж звільнення зі служби в поліції, враховуючи, що останній раніше не притягався до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів відхиляє такі доводи, оскільки застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням відповідних обставин і не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Наведене вище узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 22.01.2026 року у справі №400/15674/23.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній постанові від 12.11.2025 у справі №320/22798/24 вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання працівника поліції нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству.
Відтак, посилання скаржника на нагородження його державною нагородою та отримання ним статусу учасника бойових дій не впливають на висновки суду.
Таким чином, враховуючи факт вчинення дисциплінарного проступку в умовах воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією проти України у вигляді невиконання наказів командира про виконання бойових (спеціальних) завдань, які він не виконав без поважних на те причин, колегія суддів вважає, що відповідачем обґрунтовано в порядку, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством прийняті накази про накладення на позивача найсуворішого дисциплінарного стягнення та звільнення останнього зі служби в поліції.
Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено (доказано) правомірність власних рішень (оспорюваних наказів), що є предметом спірних правовідносин.
Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, підстави для їх задоволення також відсутні.
В цій частині висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.01.2024 у справі №300/2795/22.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, застосував норми матеріального та процесуального права та правомірно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін
З урахуванням вимог ст.139 КАС України, а також того, що наслідками апеляційного перегляду даної справи скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін, відсутні правові підстави для розподілу судових витрат.
Відтак, вимоги апеляційної скарги щодо вирішення питання судом про понесені судові витрати (витрати на юридичні послуги), є необґрунтованими.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 у справі №440/12017/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц Я.В. П'янова