Справа № 500/963/26
31 березня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Тернопільського окружного адміністративного суду через представника через представника адвоката Куцого Олександра Степановича надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15.08.2025 №192050002438 про відмову у переведенні з пенсії за віком на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу";
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 08.08.2025 пенсію відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної у довідках Бережанською міською радою Бережанського району Тернопільської області від 08.08.2025 №03-13/2491, №03-13/2492, №03-13/2493, №03-13/2494, №03-13/2495, №03-13/2496.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 08.08.2025 позивач звернулась із заявою про переведення її на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», до якої додано довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії. Проте, рішенням відповідача від 15.08.2025, прийнятим з урахуванням принципу екстериторіальності, позивачу відмовлено у переведенні на інший вид пенсії у зв'язку з відсутністю у неї стажу на посадах державної служби. Позивач не погоджується з таким рішенням та зазначає, що у період з 11.11.2020 по 25.11.2020 працювала на посаді секретаря Біщівської сільської ради. Оскільки до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, тому позивач вважає наявним у неї право на перехід на пенсію за віком згідно статті 37 Закону України «Про державну службу».
Ухвалою суду від 02.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав, з клопотанням про продовження процесуального строку для його подання не звертався.
06.03.2026 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи щодо позову, у яких Головне управління ПФУ в Тернопільській області позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що з набранням чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-ІІІ від 07.06.2001 посада секретаря сільської ради віднесена до посад службовців органів місцевого самоврядування. У зв'язку з цим третя особа вважає, що стаж служби в органах місцевого самоврядування до стаже державної служби не зараховується, а відтак у позивача відсутній необхідний стаж держаної служби для переведення її на пенсію за віком згідно статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Інших заяв, в тому числі по суті справи на адресу суду не надходило.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 (дата заповнення 01.03.2001) №23-27 ОСОБА_1 у період з 11.11.2020 по 25.11.2020 працювала на посаді секретаря Біщівської сільської ради. (а.с.10-15)
08 серпня 2025 року позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перехід із пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
Враховуючи принцип екстериторіальності вказана заява з доданими до неї документами була розглянута Головним управлінням ПФУ в Харківській області, яким 15.08.2025 прийнято рішення №192050002438 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
Вказане рішення мотивовано тим, що сфера дії Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування, що визначено частиною третьою статті 3 цього Закону. В результаті аналізу наданої до заяви трудової книжки НОМЕР_1 відповідачем встановлено, що ОСОБА_1 з 11.11.2010 по 25.11.2020 працювала в Біщівській сільській раді на посаді секретаря сільської ради. Загальний страховий стаж складає 40 років 7 місяців 12 днів, стаж на посадах державної служби - відсутній. Станом на 01.05.2016 заявниця не працювала на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Враховуючи викладене відповідач дійшов висновку про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю правових підстав. (а.с.23-24)
Не погоджуючись з рішенням відповідача від 15.08.2025, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислуги років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державу службу» (далі - Закон №3723-XII).
У ході реформування системи державного управління 10.12.2015 прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, а саме: Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно із пунктами 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, після 01.05.2016 (дати набрання чинності Законом №889-VІІІ) право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ зберігають лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ та мають передбачені частиною 9 статті 37 Закону №3723-ХІІ страховий стаж і стаж державної служби.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №676/4235/17.
Також вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі 687/545/17.
З матеріалів справи слідує, що підставою для відмови у переведенні позивача на пенсію по статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ є висновки відповідача про відсутність у ОСОБА_1 стажу державної служби.
При цьому, до стажу роботи на посадах державної служби не враховано період роботи позивача з 11.11.2010 по 25.11.2020.
З огляду на наведене вище правове регулювання суд Верховний Суд у постанові від 22 травня 2024 року у справі №500/1404/23 виснував, що до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посадах до 01 травня 2016 року. Стаж, набутий з 01 травня 2016 року на посадах державної служби, зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону №889-VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру відповідно до Закону №1058-IV.
Вказаний висновок ґрунтується на позиції Конституційного Суду України у Рішенні від 23 грудня 2022 року №3-р/2022 про те, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 01 травня 2016 року як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ, та для набуття у зв'язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ (пункт 3.3 мотивувальної частини Рішення).
Отже, спірним у цій справі є наявність у позивача набутого до 01 травня 2016 року стажу роботи на посадах, який зараховується до стажу державної служби та величина якого, окрім іншого (страхового стажу, віку особи), має вплив на наявність в особи права на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Повертаючись до обставин цієї справи в контексті спірного питання зарахування до стажу державної служби періоду роботи позивача до 01 травня 2016 року, суд з відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.10-15) встановив, що ОСОБА_1 11.11.2010 прийнята на посаду секретаря Біщівської сільської ради, прийняла присягу посадової особи органу місцевого самоврядування, а 25.11.2020 звільнена з посади у зв'язку із закінченням строку повноважень.
Надаючи оцінку доводам сторін щодо підстав для зарахування/незарахування періоду роботи ОСОБА_1 в органах місцевого самоврядування необхідно зазначити про таке.
Статтею 25 Закону №3723-ХІІ (набрав чинності 28 грудня 1993 року), на яку є посилання у пунктах 10-12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу. Також установлено класифікацію посад державних службовців з першої по сьому категорію та передбачено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Приписами пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII обумовлено, що стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством.
До 01 травня 2016 року (до набрання чинності Законом №889-VIII) такий порядок і умови визначалися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283. Цим Порядком визначено посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 4 Порядку №283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Пунктом 2 Порядку №283 установлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України Про державну службу, а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців (абзац другий).
12 червня 1997 року набрав чинності Закон України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон №280/97-ВР).
Законом №280/97-ВР було закріплено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України Про державну службу (перше речення пункту 5 розділу V Прикінцеві та перехідні положення).
04 липня 2001 року набрав чинності Закон України від 07 червня 2001 року №2493-III Про службу в органах місцевого самоврядування (далі - Закон №2493-III).
Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України (статті 3 Закону №2493-III).
Згідно зі статтею 14 Закону №2493-III в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема, п'ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів
районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 року №1435 пункт 2 Порядку №283 доповнено абзацом про зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Отже, наведеними нормами передбачено зарахування до стажу державної служби періоду роботи на посаді секретаря сільської ради.
Частина сьома статті 21 Закону №2493-III (до 01 жовтня 2017 року) передбачала, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Пенсія в частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій (далі - Закон №2148-VIII) частину сьому статті 21 Закону №2493-ІІІ викладено в новій редакції, згідно з якою пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (застосовується з 01 жовтня 2017 року).
У пункті 4 частини другої статті 46 Закону №889-VIII указано, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Пункт 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229 (далі - Порядок №229), містить аналогічну норму.
З аналізу вищевказаних норм слідує, що посади в органах місцевого самоврядування не є посадами державної служби, але робота на цих посадах прирівнювалась до стажу державної служби.
В абзаці п'ятому пункту 3.4 мотивувальної частини рішення від 20 січня 2026 року №1-р/2026 Конституційний Суд України зазначив, що пенсійне забезпечення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування із 01 травня 2016 року врегульовано Законом №1058-ІV як загальним законом (lex generalis), за винятком випадків, визначених у пунктах 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, до яких може бути застосована стаття 37 Закону №3723-ХІІ як норма спеціального закону (lex specialis).
При цьому, аналізуючи законодавство у сфері пенсійного забезпечення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування Конституційний Суд України дійшов висновку, що державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, які сплачували підвищені відрахування, але не підпадають під дію пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 889, з 1 травня 2016 року не лише не отримали права на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону № 3723, а й не одержали будь-якої компенсації за сплату підвищених відрахувань: Закон № 889, Закон № 2493, Закон № 1058 не передбачають механізмів відшкодування за сплату підвищених відрахувань, перехідних умов пенсійного забезпечення чи врахування сплати підвищених відрахувань в інший спосіб під час обчислення пенсії для цих категорій осіб. (абзац четвертий пункту 4.4 рішення №1-р/2026)
У зв'язку з цим пунктом 2 резолютивної частини рішення №1-р/2026 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), підпункт 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України «Про державну службу“ від 10 грудня 2015 року № 889-VIII у тім, що у ньому не встановлено перехідних умов пенсійного забезпечення чи компенсаційних механізмів для осіб, які у період з 15 березня 2000 року до дня набрання чинності Законом України «Про державну службу“ від 10 грудня 2015 року № 889-VIII обіймали посади державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, але станом на 1 травня 2016 року не мали потрібного стажу для призначення пенсії на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу“ від 16 грудня 1993 року № 3723-XII зі змінами.
Разом з тим, у пункті 5 рішення №1-р/2026 Конституційний Суд України наголосив, що виконання цього Рішення неможливе без належного законодавчого врегулювання. Визнання підпункту 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення“ Закону №889 неконституційним через відсутність перехідних умов пенсійного забезпечення чи компенсаційних механізмів для осіб, які у період із 15 березня 2000 року до дня набрання чинності Законом № 889 обіймали посади державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, але станом на 1 травня 2016 року не мали потрібного стажу для призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723, покладає на державу позитивний обов'язок щодо унормування цих питань із урахуванням приписів Конституції України та цього Рішення у розумний строк.
Таким чином, враховуючи наведені вище законодавчі приписи та за висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні №1-р/2026, до спеціального стажу для визначення права на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу» підлягає зарахуванню період роботи позивача на посаді секретаря Біщівської сільської ради з 11.11.2010 по 01.05.2016 року (до дня набрання чинності Законом №889-VIII).
Зі змісту рішення Головного управління ПФУ в Харківській області від 15.08.2025 №192050002438 судом встановлено, що відповідач протиправно не зарахував період роботи позивача на посаді секретаря Біщівської сільської ради з 11.11.2010 по 01.05.2016 року для визначення права на пенсію державного службовця та відмова відповідача у зарахуванні цього періоду роботи не відповідає критеріям обґрунтованості та законності, які встановлені в частині другій статті 2 КАС України.
Оскільки пенсійним органом фактично не здійснено належний обрахунок стажу позивача для визначення її права на пенсію державного службовця, який станом на 01 травня 2016 року перебував на посаді, стаж роботи на якій зараховується до стажу державної служби, то спірне рішення від 15.08.2025 №192050002438 про відмову у переведенні з пенсії за віком за Законом №1058-ІV на пенсію за віком згідно із пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII є необґрунтованим, з огляду на що підлягає скасуванню як протиправне.
Суд наголошує, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
У зв'язку зі скасуванням оскаржуваного рішення процедура розгляду питання про призначення пенсії відповідно Закону №889-VIII вважається незакінченою і відповідач, до компетенції якого віднесена функція щодо обрахунку стажу державної служби, обчислення розміру пенсії та вирішення питання щодо наявності в особи права на пенсію, реалізуючи ці повноваження, повинен повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні. При цьому, пенсійний орган повинен надати оцінку наявності у позивача права на пенсію з урахуванням спірного періоду роботи, який підлягає зарахуванню, в сукупності з іншими критеріями, які дають право на пенсію державного службовця.
При вирішенні вимог зобов'язального характеру судом також враховано позицію Верховного Суду у постанові від 12 вересня 2023 року у справі №560/8328/22, який вказав, що вимоги зобов'язати обрахувати пенсію за віком з урахуванням заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є передчасними та стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, наділеним такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Таким чином вимоги зобов'язального характеру підлягають задоволенню частково у спосіб зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 08.08.2025 про переведення на пенсію державного службовця за віком відповідно Закону України Про державну службу з урахуванням висновків суду, зарахувавши до стажу державної служби для визначення права на пенсію період її роботи в органах місцевого самоврядування з 11 листопада 2010 року до 01 травня 2016 року, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог - щодо призначення пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату, які є передчасними.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 665,60 грн, сплачений в розмірі 1331,20 грн з платіжною інструкцією від 14.02.2026 №8406-2508-5640-1301. (а.с.6)
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15 серпня 2025 року №192050002438 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 серпня 2025 року про переведення на пенсію державного службовця за віком відповідно Закону України "Про державну службу" з урахуванням висновків суду, зарахувавши до стажу державної служби для визначення права на пенсію період її роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 11 листопада 2010 року до 01 травня 2016 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати у сумі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 31 березня 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 код РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під.,2 пов., м.Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022 код ЄДРПОУ 14099344);
третя особа:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м.Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ 14035769) .
Головуючий суддя Мірінович У.А.