01 квітня 2026 року Справа № 480/361/26
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/361/26 за позовом ОСОБА_1 до Відділу з питань ветеранської політики Конотопської районної державної адміністрації Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу з питань ветеранської політики Конотопської районної державної адміністрації Сумської області, і просить суд:
- визнати протиправними дії Відділу з питань ветеранської політики Конотопської РДА щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно і видачі посвідчення "Член сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни", викладені у листі Відділу з питань ветеранської політики Конотопської РДА під номером 01-28/47 від 09.01.2026;
- зобов'язати Відділ з питань ветеранської політики Конотопської РДА повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.12.2025 щодо встановлення їй статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачі їй посвідчення "Член сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни" і виконати правомірні дії з урахуванням висновків суду;
- зобов'язати Відділ з питань ветеранської політики Конотопської РДА встановити ОСОБА_1 статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни;
- зобов'язати Відділ з питань ветеранської політики Конотопської РДА видати ОСОБА_1 посвідчення "Член сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни".
Свої вимоги мотивує тим, що вона звернулась до відповідача із заявою від 16.12.2025 про надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни на підставі статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видачу відповідного посвідчення, оскільки її померлий чоловік ОСОБА_2 мав статус особи з інвалідністю внаслідок війни та помер від захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Однак, відповідач листом №01-28/47 від 09.01.2026 відмовив у встановленні статусу члена сім'ї померлого ветерана війни, вказуючи на відсутність правових підстав для встановлення дружинам померлих ліквідаторів на Чорнобильській АЕС статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Позивачка зауважує, що раніше вже зверталась до відповідача із подібною заявою, отримала відмову, яку оскаржувала до суду. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду у справі № 480/10214/24 визанано право позивачки на отримання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, зобов'язано Відділ з питань ветеранської політики Конотопської РДА повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та вирішити питання щодо видачі посвідчення із врахуванням висновків суду. Натомість відповідачем не були враховані висновки суду і знову надано відмову з тих самих підстав. Позивачка вважає дану відмову відповідача протиправною та такою, що порушує її соціальні права.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 позовну заяву було залишено без руху. Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 09.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чинність цього Закону не поширюється на сім'ї учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Тому правові підстави для встановлення позивачу як дружині померлого ліквідатора на Чорнобильській АЕС статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відсутні, а дії відповідача щодо відмови позивачу у видачі посвідчення члена сім'ї загиблого є правомірними.
Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 була дружиною померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_1 від 21.08.1970 (а.с. 39).
Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 19.04.2024 (а.с. 38) підтверджено смерть ОСОБА_2 .
Згідно експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 08.07.2024 №528 захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 , пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС. (а.с.41).
Відповідно до наданої копії посвідчення серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 був особою з інвалідністю 2 групи і мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни (а.с. 40).
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 у справі № 480/10214/24, яке набрало законної сили 09.12.2025 (а.с. 29-32), встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про надання їй статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, однак листом від 14.10.2024 №5 позивачу повідомлено про відмову у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, так як відсутні правові підстави для встановлення статусу дружинам померлих учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС, смерть яких пов'язана їх виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС, статтею 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Вказаним рішенням суду адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу з питань ветеранської політики Конотопської районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Відділу з питань ветеранської політики Конотопської районної державної адміністрації щодо відмови у видачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім'ї загиблого згідно із п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII. Зобов'язано Відділ з питань ветеранської політики Конотопської районної державної адміністрації повторно розглянути заяву від 09.10.2024 ОСОБА_1 та вирішити питання щодо видачі посвідчення члена сім'ї загиблого згідно із п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII, з урахуванням висновків суду.
16.12.2025 ОСОБА_1 повторно звернулася до Відділу з питань ветеранської політики Конотопської районної державної адміністрації із заявою про надання їй статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни (а.с. 36-37).
Листом від 09.01.2026 №01-28/47 позивачу повідомлено про відмову у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, оскільки визнання членами сімей загиблих (померлих) ветеранів війни згідно з пунктом 1 статті 10 Закону № 3551 членів родини осіб, які померли внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Законом не передбачено.
Також, повідомлено, що соціальний захист дружин померлих учасників ліквідації на Чорнобильській АЕС, смерть яких пов'язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, передбачено Законом України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи зазначене, відділ з питань ветеранської політики Конотопської районної державної адміністрації не має підстав для встановлення позивачу статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с. 33).
Позивачка вважає відмову відповідача протиправною, у зв'язку з чим звернулася за захистом порушеного права до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551).
Відповідно до ст. 4 Закону №3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону №3551 осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №20-рп/2004 за Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав (частина перша статті 4). Розділ II цього Закону визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці та особи вільнонайманого складу військових формувань, працівники правоохоронних органів, які безпосередньо брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань усіх видів і родів військ діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов'язки військової служби та тилового забезпечення, пов'язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Відтак обов'язковими умовами, за яких особу, яка безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час виконувала обов'язки військової служби пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи може бути віднесено до осіб з інвалідністю внаслідок війни, є наявність факту інвалідності та отримання такої інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного саме з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 (померлий чоловік позивачки) був особою з інвалідністю 2 групи та мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни. Отже, на нього поширювалась дія Закону №3551.
Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України встановлено причинний зв'язок смерті чоловіка позивача внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до абз. 1 п. 1 ст. 10 Закону № 3551 чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Аналізуючи наведену норми у сукупності з положеннями ст.4, п. 2 ч. 2 ст.7 Закону №3551, суд наголошує, що чинність цього Закону поширюється на членів сім'ї військовослужбовців та прирівняних до них осіб, які: 1) загинули (пропали безвісті); або 2) померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків); або 3) померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.
Згідно абз. 16 ст. 10 Закону № 3551 до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.
Таким чином, позивачка, будучи членом сім'ї померлого учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС зі статусом особи з інвалідністю внаслідок війни, смерть якого настала у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, вважається особою, на яку поширюється чинність Закону №3551.
Згідно із п. 2 Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Пунктом 7 вказаного Порядку передбачено, що особам, на яких поширюється чинність Закону №3551 видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого".
Отже, ОСОБА_1 має право на отримання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та посвідчення "Член сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни", а дії відповідача щодо відмови у встановленні позивачу такого статусу та дії щодо відмови у видачі відповідного посвідчення є протиправними.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення цього позову.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту для повного відновлення законних прав та інтересів позивача, суд зазначає наступне.
Суд враховує, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України та з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Відділу з питань ветеранської політики Конотопської РДА щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни і видачі посвідчення "Член сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни"; зобов'язати Відділ з питань ветеранської політики Конотопської РДА повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.12.2025 про встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачі посвідчення "Член сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни", встановити ОСОБА_1 статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни і видати ОСОБА_1 посвідчення "Член сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни".
Згідно з частою 1 статті 139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн. (а.с. 19).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу з питань ветеранської політики Конотопської районної державної адміністрації Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Відділу з питань ветеранської політики Конотопської районної державної адміністрації Сумської області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни і видачі посвідчення "Член сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни".
Зобов'язати Відділ з питань ветеранської політики Конотопської районної державної адміністрації Сумської області (вул. Соборна, буд. 23, м. Конотоп, Конотопський район, Сумська область, 41607, ідентифікаційний код 45480942) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) від 16.12.2025 про надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, надати ОСОБА_1 статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни і видати ОСОБА_1 посвідчення "Член сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни".
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу з питань ветеранської політики Конотопської районної державної адміністрації Сумської області (вул. Соборна, буд. 23, м. Конотоп, Конотопський район, Сумська область, 41607, ідентифікаційний код 45480942) судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Опімах