Рішення від 01.04.2026 по справі 460/15202/25

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року м. Рівне№460/15202/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач), в якому Позивач просить суд визнати протиправним та скасувати пункти 2 та 3 наказу Військової частини НОМЕР_1 №678 від 28.07.2025 «Про результати службового розслідування», згідно з яким ОСОБА_1 оголошено догано та притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності.

Стислий виклад позиції Позивача та заперечень Відповідача.

Позивач зазначає, що 5 Територіальним управлінням внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України оформлено Довідку за результатами аудиторського дослідження від 17.04.2025, в якій зазначено, що вибірковим дослідженням бойових розпоряджень командира Військової частини НОМЕР_2 , рапортів командирів підрозділів, довідок, журналів бойових дій, які були підставою для нарахувань винагороди військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_2 , встановлено безпідставні нарахування та виплати винагороди з розрахунку 100 тис грн у місяць, 74 військовослужбовцям протягом лютого 2023 - жовтня 2024 року. За результатами аудиту складений Аудиторський звіт від 18.04.2025 №526/5-А3, відповідно до якого встановлено безпідставні витрати коштів на загальну суму 26910079,82 грн (в тому числі: КЕКВ 2112 - 26910079,82 грн). На виконання пропозицій та рекомендацій органу аудиту у в/ч НОМЕР_2 призначено службове розслідування за результатами якого порушень, щодо підстав виплат особовому складу додаткової винагороди не виявлено, оскільки встановлено невірне тлумачення п.2 р. XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення №260 представниками 5 територіального управління внутрішнього аудиту, яке суперечить висновкам викладеним у рішеннях Верховного Суду України, зокрема у справі №560/13114/23 від 21 травня 2025 року. Копію наказу «Про результати службового розслідування» від 18.06.2025 №112, щодо відсутності підстав для облікування вказаних порушень, у визначені Аудитом строки скеровано до 5 територіального управління внутрішнього аудиту. Натомість, оскаржуваним Наказом Військової частини НОМЕР_1 №678 від 28.07.2025 «Про результати службового розслідування» Позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності - догана, за неналежне виконання службових обов'язків - не вжиття заходів щодо відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині. Позивач зазначає, що таке рішення є протиправним, оскільки Позивач не допускав дисциплінарного проступку. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач зазначає, що Аудиторським звітом №526/5/АЗ від 18.04.2025 підтверджено завдання державі шкоди у розмірі 26910079,82 грн. Командир в/ч НОМЕР_2 підполковник ОСОБА_1 свідомо не вжив передбачених законом заходів для усунення порушень і відшкодування збитків, що є проявом недбалості. Внутрішній аудит діяв у межах та спосіб, передбачений наказом МОУ №475 від 15.12.2020, і його висновки є обов'язковими для розгляду та реагування командиром військової частини. Службове розслідування, проведене під керівництвом самого Позивача, не може вважатися об'єктивним підтвердженням відсутності порушень, оскільки: воно фактично спрямоване на самооцінку власних дій командира; висновки суперечать встановленим аудитом документально підтвердженим фактам завданих збитків; наявний конфлікт інтересів між Позивачем та його ж «розслідуванням». Позивач стверджує, що аудит не визначив конкретного способу відшкодування шкоди. Цей довід Позивача Відповідач вважає безпідставним, оскільки норми ст. 3, 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців…» прямо визначають перелік заходів реагування: притягнення винних до матеріальної відповідальності або ініціювання цивільного позову. Жодних додаткових роз'яснень аудит не мав надавати. Обов'язок визначити конкретний спосіб реагування покладався особисто на командира в/ч НОМЕР_2 . Саме бездіяльність командира - відсутність організації контролю та невиконання прямих приписів внутрішнього аудиту - перебуває у причинному зв'язку з фактом завдання шкоди. Ігнорування обов'язків командира в умовах воєнного стану не може розглядатися як правомірна поведінка. Аудит чітко визначив необхідність прийняття рішення командиром військової частини щодо відшкодування. Позивач не вжив жодних заходів - ані видання наказів про відшкодування, ані ініціювання стягнення у судовому порядку, ані організації претензійної роботи. Така бездіяльність свідчить про невиконання обов'язків і підтверджує обґрунтованість його притягнення до матеріальної відповідальності. Тому, оскаржуваний наказ є правомірним. Просив відмовити Позивачу у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 29.08.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 08.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 16.02.2026 витребувано у Відповідача докази.

Відповідно до частини другої статті 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та з'ясувавши всі обставини, які мають правове значення для вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом Командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 18.10.2024 №704 призначено ОСОБА_1 на посаду Командира Військової частини НОМЕР_2 .

Наказом від 06.11.2024 №328 постановлено вважати ОСОБА_1 таким, що з 06.11.2024 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою (а.с. 12).

5 Територіальним управлінням внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України оформлено Довідку за результатами аудиторського дослідження від 17.04.2025 (далі - Довідка), в якій зазначено, що вибірковим дослідженням бойових розпоряджень командира Військової частини НОМЕР_2 , рапортів командирів підрозділів, довідок, журналів бойових дій, які були підставою для нарахувань винагороди військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_2 , встановлено безпідставні нарахування та виплати винагороди з розрахунку 100 тис грн у місяць, 74 військовослужбовцям протягом лютого 2023 - жовтня 2024 року (а.с. 20).

5 Територіальним управлінням внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України проведений аудит Військової частини НОМЕР_2 з питань: Аудит процесу використання коштів та майна у сфері Командування Сухопутних військ ЗСУ; Аудит процесу встановлення тимчасових норм витрачення пального на ОВТ.

За результатами аудиту складений Аудиторський звіт від 18.04.2025 №526/5-А3 (далі - Аудиторський звіт №526/5-А3), відповідно до якого встановлено безпідставні витрати коштів на загальну суму 26910079,82 грн (в тому числі: КЕКВ 2112 - 26910079,82 грн).

Аудитом встановлено, що в рапортах не зазначалося яка з 11-ти умов відповідно п.2 р. XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення №260, стала підставою для виплати додаткової винагороди з розрахунку 100 тис. грн у місяць, наприклад: виконання військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно або інші умови. Констатовано, що у вищезазначених рапортах, а також виданих на їх підставі наказах командира в/ч НОМЕР_2 відсутнє обґрунтування виплати винагороди з розрахунку 100 тис. грн у місяць відповідно п.2 р. XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення №260.

Матеріали аудиту направлені до правоохоронних органів.

05.05.2025 3 слідчим відділом Територіального управління ДБР розташованого у м. Хмельницькому на підставі матеріалів аудиту, які надійшли з 6 Управління ДВКР СБ України, за фактами порушень фінансової діяльності у Військовій частині НОМЕР_2 , які заподіяли істотну шкоду внаслідок недбалого ставлення посадових осіб до служби, внесено відомості до ЄРДР №202025182490000547 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України (а.с. 61).

У в/ч НОМЕР_2 призначено службове розслідування за результатами якого порушень, щодо підстав виплат особовому складу додаткової винагороди не виявлено, оскільки встановлено невірне тлумачення п.2 р. XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення №260 представниками 5 територіального управління внутрішнього аудиту, яке суперечить висновкам викладеним у рішеннях Верховного Суду України, зокрема у справі №560/13114/23 від 21 травня 2025 року.

Копію наказу «Про результати службового розслідування» від 18.06.2025 №112, щодо відсутності підстав для облікування вказаних порушень, у визначені Аудитом строки скеровано до 5 територіального управління внутрішнього аудиту (а.с. 63).

30.06.2025 з метою усунення розбіжностей в різному тлумаченні підстав для виплати додаткової винагороди зокрема п.2 р. XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення №260, вказаних в матеріалах Аудиторського звіту, матеріали службового розслідування проведеного у в/ч НОМЕР_2 разом з наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 18.06.2025 №212 «Про результати службового розслідування» скеровано до Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Рівному) територіального управління ДБР розташованого в м. Хмельницькому, для дачі правової оцінки та врахуванні їх під час проведення досудового розслідування.

5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту надіслано листа (Вих. №526/722 від 26.06.2025) на адресу в/ч НОМЕР_2 , в якому зазначалося, що командуванням в/ч НОМЕР_2 не виконано пункт 1 розділу 4.2. Пропозиції аудиторського звіту №526/5/АЗ від 18.04.2025 року, згідно якого не прийнято відповідних рішень про відшкодування неналежних виплат додаткової винагороди у завищених розмірах (а.с. 73).

Листом від 09.07.2025 Територіальне управління ДБР, розташоване у м. Хмельницькому повідомило командира Військової частини НОМЕР_2 про те, що 3 слідчим відділом ТУ ДБР, розташованого у АДРЕСА_1 , розглянуто матеріали службового розслідування, що надійшли з Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати додаткової винагороди особовому складу, задіяному до виконання бойових завдань у 2023-2024 роках; за результатами розгляду зазначені матеріали приєднано до матеріалів кримінального провадження №202025182490000547 від 05.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, з метою перевірки викладених в них доводів в ході здійснення досудового розслідування (а.с. 62).

Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_3 від 04.07.2025 №624 з метою встановлення причин, що призвели до не забезпечення Позивачем в повному обсязі вжиття заходів зазначених в Пропозиції аудиторського Звіту, про відшкодування неналежних виплат додаткової винагороди у завищених розмірах призначено службове розслідування, за результатами якого складений Акт службового розслідування від 16.07.2025 (далі - Акт службового розслідування від 16.07.2025) (а.с. 123).

В Акті службового розслідування від 16.07.2025 зазначено:

Опис обставин, вчиненого правопорушення.

Командиром військової частини НОМЕР_2 , на підставі бонових розпоряджень та рапортів посадових осіб, протягом лютого 2023 року - жовтня 2024 року здійснювалися виплати додаткової винагороди 74 військовослужбовцям з розрахунку 100 тис. грн у місяць.

За результатами внутрішнього аудиту (Аудиторський звіт від 18.04.2025 № 526/5/АЗ) встановлено, що ці виплати здійснювалися без належних підстав відповідно до п. 2 розділу XXXI V Порядку № 260.

Незважаючи на результати аудиту та рекомендації щодо відшкодування завданих державі збитків у сумі 26 910 079,82 грн командир військової частини НОМЕР_4 і 994 підполковник ОСОБА_1 не забезпечив належного реагування та організації відшкодування зазначених сум.

Обставини та факти, що були встановлені під час проведення службового розслідування.

У військовій частині НОМЕР_2 аудиторською групою 5 Територіального управління внутрішнього аудиту проведено внутрішній аудит за період з 01.01.2020 по 28.02.2025.

Вибірковим дослідженням бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_2 , рапортів командирів підрозділів, довідок, журналів бойових дій, які були підставою для нарахувань додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 аудитом встановлено безпідставні виплати додаткової винагороди з розрахунку 100 тис. гри у місяць 74 військовослужбовцям протягом лютого 2023 жовтня 2024 років.

Так, на підставі бойового розпорядження ОУВ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 15.01.2023 №125т/окп/бр командиром військової частини НОМЕР_2 видано бойове розпорядження від 15.01.2023 №5/дск/кп, згідно якого створено групу логістичного забезпечення у складі відділення матеріально-технічного забезпечення та ремонтного відділення з розміщенням у нп. «…» Дніпропетровської області, яку у подальшому перейменовано у тиловий командний пункт управління та згідно бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 30.06.2024 № 123дск/ОКП передислоковано у нп. «…» Дніпропетровської області (крім ремонтно-евакуаційного відділення, яке залишено у нп. «…»).

Створений підрозділ займався підвозом до підрозділів матеріально-технічних засобів, евакуацією та ремонтом несправної техніки.

Аудитом встановлено, що протягом лютого 2023 - жовтня 2024 років військовослужбовці зведеного підрозділу включалися до наказів командира військової частини НОМЕР_2 на виплату додаткової винагороди з розрахунку 100 тис. грн у місяць на підставі рапортів;

заступника командира військової частини НОМЕР_2 з озброєння майора ОСОБА_2 - періоди виконання завдань за лютий-квітень 2023, грудень 2023, січень 2024, квітень 2024;

командира групи логістичного забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_3 - періоди за травень-жовтень 2023, червень-липень 2024;

заступника командира військової частини НОМЕР_2 з тилу майора ОСОБА_4 - періоди за листопад 2023, лютий 2024, березень 2024, травень 2024, серпень 2024;

командира тилового командного пункту управління головного сержанта ОСОБА_5 - період за вересень 2024;

ТВО заступника командира військової частини НОМЕР_2 з тилу лейтенанта ОСОБА_6 - період за жовтень 2024.

Аудитом також встановлено, що у вказаних рапортах не зазначалося, яка з 11-ти умов відповідно пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, стала підставою для виплати додаткової винагороду з розрахунку 100 тис. гри у місяць, наприклад: виконання військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, г тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно або інші умови.

Тобто, у вищезазначених рапортах, а також виданих на їх підставі наказах командира військової частини НОМЕР_2 відсутнє обґрунтування виплати винагороди з розрахунку 100 тис. грн у місяць відповідно пункту розділу XXXIV Порядку № 260.

Дослідженням з'ясовано, що створений тиловий пункт управління знаходився у населених пунктах, що наказами Головнокомандувача Збройних Сил України не віднесені у відповідні періоди до районів ведення воєнних (бойових) дій, а саме; «…» за 62 км від лінії бойового зіткнення та «…» за 42 км, тому відповідно до Порядку №260 та затвердженого Міністром оборони України Переліку бойових (спеціальних) завдань, за виконання яких здійснюється виплата військовослужбовцям додаткової 4 винагороди у складі діючих у групувань військ (сил) сил оборони держави з розрахунку 30 тис. грн у місяць, за фактичне виконання визначених цим Переліком завдань на цьому пункті управління належала виплата винагороди і розрахунку 30 тис. грн у місяць.

Крім виконання завдань безпосередньо на пункті управління здійснювався підвоз до визначених підрозділів військової частини НОМЕР_2 матеріально-технічних засобів, евакуація та ремонт пошкодженої техніки за визначеними боновими розпорядженнями командира військової частини НОМЕР_2 шляхами підвозу засобів до населених пунктів та евакуації техніки.

Якими конкретно військовослужбовцями тилового командного пункту управління які завдання виконувалися протягом лютою 2023 - січня 2024 року аудитом не встановлено внаслідок відсутності (не надання аудиту) будь-яких підтверджуючих документів (наказів, донесень, тощо). В журналах бойових дій військової частини НОМЕР_2 відомості про логістичне забезпечення підрозділів не зазначалися. Журнал бойових дій тилового командного пункту управління відсутній (аудиту не наданий), хоча на нього є посилання у всіх вищезгаданих рапортах, а саме, наприклад: «періоди безпосередньої участі, зазначені у цьому рапорті військовослужбовців тилового командного пункту в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) у квітні 2024 року документально підтверджені боновими наказами (розпорядженнями) та записами в журналі бойових дій (постовій відомості, бойовому донесення тощо) тилового командного пункту».

З метою отримання всіх первинних документів під час аудиту надано вимогу командиру військової частини НОМЕР_2 віл 20.03.2025 про палання аудиту документів, що підтверджують виконання бойових (спеціальних) завдань військовослужбовцями тилового командного пункту управління.

Аудиту надані робочі зошити командира ремонтного взводу (інв. №№ 226. 394) з наказами командира ремонтно-евакуаційного відділення з № 1ткп від 11.02.2024 по № 57ткп від 10.04.2024, командира ремонтного взводу з № 58ткв від 11.04.2024 по № 193 від 26.08.2024. з №1 від 01.09.2024 по № 39 від 09.10.2024, а також робочі зошити командира відділення матеріального забезпечення (інв. №№ 224, б/н) з наказами командира відділення матеріального забезпечення з № 1ткп від 11.02.2024 по № 239 від 08.10.2024.

Аналізом бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_2 га бойових наказів командира ремонтно-евакуаційного відділення, командира ремонтного взводу, командира відділення матеріальною забезпечення аудитом встановлено то підвоз матеріально-технічних засобів, виконання ремонтних робіт повинен був проводитися протягом лютого 2023 - січня 2024 року та фактично проводився протягом лютого-жовтня 2024 року до населених пунктів на відстані від 9 до 44 км від лінії бойового зіткнення, що не надавало ґрунтовних підстав для отримання винагороди з розрахунку 100 тис. гри у місяць.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи не обґрунтованість рапортами посадових осіб, журналами бойових дій, наказами командира військової частини НОМЕР_2 підстав для нарахування додаткової винагороди з розрахунку 100 тис. грн у місяць за період виконання завдань безпосередньо на тиловому командному пункті управління та при здійсненні підвозу до підрозділів матеріально-технічних засобів, евакуації та ремонту пошкодженої техніки, а також не встановлення під час аудиту фактичного виконання військовослужбовцями тилового командного пункт) управління бойових (спеціальних) завдань, за виконання яких передбачена виплата додаткової винагороди з розрахунку 100 тис гри у місяць, аудитом ідентифіковано порушення вимог Порядку № 260.

Таким чином, аудитом встановлено безпідставні витрати коштів на загальну суму 26910079,82 грн (у т.ч. КЕКВ 2112 - 26910079,82 грн (у т.ч. ПДФО - 4104927,43 грн).

Згідно пояснень, які були надані аудиту, заступника командира військової частини НОМЕР_2 з тилу майора ОСОБА_4 , офіцера резерву запасної роги майора ОСОБА_2 , командира взводу матеріального забезпечення головного сержанта ОСОБА_5 , військовослужбовці тилового командного пункту управління на їх думку мали право на отримання додаткової винагороди відповідно пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260, але за виконання якої з умов цього пункту, не зазначили.

Пояснення зі старшого лейтенанта ОСОБА_3 не взято через його загибель.

Результати аудиту відображенні в Аудиторському звіті №526/5/A3 від 18.04.2025, в якому військовій частині НОМЕР_2 винесено ряд рекомендацій та пропозицій, зокрема:

Пропозиція №1: з метою відшкодування неналежних виплат додаткової винагороди у завищених розмірах у сумі 26910,08 тис. гри. виплат винагороди за період відпусток та подвійних виплат сумі 11,94 тис. грн облікувати суму порушення за регістрами бухгалтерського обліку, провести службове розслідування за результатами якого прийняти відповідне управлінське рішення;

Командиром військової частини НОМЕР_2 Аудиторський звіт підписано без коментарів що свідчить про те, що він ознайомився зі звітом, не мав зауважень чи заперечень до його змісту, прийняв результати аудиту без заперечень чи додаткових пояснень, згідний з всіма встановленими порушеннями, розуміє суть всіх винесених рекомендацій, пропозицій та порядок їх впровадження (виконання).

З метою встановлення причин та умов виплати додаткової винагороди у завищених розмірах у сумі 26910,08 тис. грн командиром військової частини НОМЕР_5 призначено службове розслідування, результати якою оголошено наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 18.06.2025 №112. За результатами проведеного посадовими особами військової частини НОМЕР_2 службового розслідування встановлено «відсутність підтверджень порушень розділу XXXIV Порядку №260», що в свою чергу йде в розріз з підписаним командиром військової частини НОМЕР_2 аудиторським звітом без коментарів.

Аналізом матеріалів службового розслідування комісією оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » встановлено, що аргументованих підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 тис. грн та нових фактів, які не наведенні в аудиторському звіті, не встановлено.

Окрім того, матеріали службового розслідування надавалися до 5 територіального управління внутрішнього аудиту. За результатами опрацювання інформаційної довідки та матеріалів службового розслідування пропозиція №1 рахується за обліком управління такою, як не виконана (Вих.№ 526/722 від 26.06.2025).

В ході проведення службового розслідування комісією оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » підтверджено факт безпідставної виплати додаткової винагороди 74 військовослужбовцям протягом лютого 2023 - жовтня 2024 років, що призвело до безпідставних витрат коштів па загальну суму 26910079,82 грн (у т.ч. КЕКВ 2112 - 26910079,82 грн; ПДФО - 4104927,43 грн).

Оцінка дій командира військової частини НОМЕР_2 .

В ході проведення службового розслідування встановлено, що тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 після отримання Аудиторського звіту №526/5/АЗ від 18.04.2025, яким ідентифіковано безпідставні витрати бюджетних коштів у розмірі 26910079,82 грн, не було вжито передбачених законодавством заходів щодо відшкодування завданої шкоди.

Натомість командиром затверджено Акт службового розслідування, у висновках якого без належних правових підстав зазначено про відсутність рушень вимог Порядку № 260 та відсутність підстав для відшкодування безпідставно нарахованих додаткових винагород. Такий висновок не знайшов підтвердження під час перевірки комісією оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту.

Крім того, встановлено, що командир військової частини фактично зайняв позицію зволікання з метою уникнення вжиття заходів з відшкодування шкоди, шляхом направлення матеріалів службового розслідування до Державного бюро розслідувань. Як з'ясовано, відомості про можливе кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР за №202025182490000547 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, а командир військової частини обґрунтовував невжиття заходів необхідністю очікування результатів досудового розслідування (притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності або закриття кримінального провадження).

Така позиція, на думку комісії з проведення службового розслідування оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », і неприйнятною, оскільки:

не відповідає вимогам ст. 59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ щодо обов'язку командира «вживати заходи до відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині»;

суперечить вимогам абз. 2 п. 4 розд. XII Порядку проведення внутрішнього аудиту, затвердженого наказом МОУ №475 щодо своєчасного і повного прийняття рішень щодо відшкодування збитків;

призвела до тривалого збереження заборгованості перед державним бюджетом та створила ризики неналежного виконання фінансових зобов'язань військової частини.

Таким чином, дії (бездіяльність) командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_7 розцінюються як порушення п. 2 ст. 5 Закону країни «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців, оскільки він не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання незаконному витрачанню бюджетних коштів та відшкодування завданої шкоди. Це сприяло завданню державі матеріальних збитків у значному розмірі.

У поясненнях підполковника ОСОБА_7 , наданих у межах службового розслідування, зазначено, що він прийняв справи та посаду командира військової частини НОМЕР_2 - 06.10.2024, а тому вважає себе непричетним до видачі наказів про виплату додаткових винагород за періоди з лютого 2023 року по жовтень 2024 року. Крім того, на перелік запитань, складених комісією і проведення службового розслідування, відповіді ним не надано.

Разом із тим, законодавство України не передбачає можливості самоусунення командира військової частини від вжиття заходів щодо відшкодування завданої шкоди державі лише з підстав відсутності його особистої участі у прийнятті рішень, якими були допущені порушення. Відповідно до абзацу 30 ст. 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир військової частини зобов'язаний вживати заходів до відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, незалежно від часу їх заподіяння чи зміни посадових осіб.

Крім того, пунктом 2 статті 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців...» передбачено матеріальну відповідальність командира (начальника), який своїм рішенням чи бездіяльністю не вжив заходів, передбачених законодавством, для запобігання незаконному витрачанню бюджетних коштів або відшкодування вже заподіяної шкоди. У даному випадку відсутність особистої участі підполковника ОСОБА_1 у виданні наказів про виплату додаткових винагород не звільняє його від обов'язку здійснити всі передбачені законодавством заходи з метою відшкодування збитків за результатами внутрішнього аудиту.

Зважаючи на вищеописане, командиром військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_1 не забезпечено вжиття належних заходів щодо виконання пропозицій та рекомендацій по Аудиторському звіту від 18 квітня 2025 року в частині, що стосується відшкодування неналежних виплат додаткової винагороди у завищених розмірах в сумі 26910,08 тис. грн.

Дії командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 є підставою для притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців...», що передбачає відшкодування шкоди у межах середньомісячного грошового забезпечення.

Відомості про осіб, стосовно яких призначено службове розслідування.

Військовослужбовець військової служби за призовом по мобілізації, підполковник ОСОБА_1 , командир військової частини НОМЕР_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 . На військовій службі з 01.08.1993 по 21.05.2024 та з 27.06.2024 по т.ч. в займаній посаді з 26.11.2024.

Неправомірні дії військовослужбовця та причинний зв'язок між діями військовослужбовця та подією, що трапилась.

Командир військової частини НОМЕР_2 підполковник ОСОБА_1 діяв недбало, не забезпечивши належної організації проведення відшкодування встановлених збитків та контролю за виконанням пропозицій внутрішнього аудиту. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», матеріальна відповідальність настає за наявності елементів.

Наявність шкоди.

Аудиторським звітом № 526/5/AЗ від 18.04.2025 підтверджено завдання державі шкоди в розмірі 26910079,82 грн, яка полягала у безпідставно здійснених виплатах додаткової винагороди.

Протиправна поведінка особи.

Командир військової частини НОМЕР_2 підполковник ОСОБА_1 не вжив відповідних заходів реагування за результатами внутрішнього аудиту та не організував виконання рішення Міністра оборони України від 06.05.2025 №7366/уд/1 -2024 та не прийняв відповідних рішень щодо відшкодування неналежних виплат додаткової винагороди у завищених розмірах у сумі 26910,08 тис. грн незважаючи на те, що за результатами аудиту встановлено розміри втрат, причини втрат та винних посадових осіб.

Своїми діями командир військової частини НОМЕР_2 підполковник ОСОБА_1 порушив вимоги наступних нормативно-правових актів:

ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в частині обов'язку командира «вживані заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, кораблю (підрозділу)»;

абзацу 2 пункту 4 розділу XII Порядку проведення внутрішньою аудиту в системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 15.12.2020 №475, що передбачає «своєчасне і повне прийняття рішень щодо відшкодування збитків».

Причинний зв'язок.

Між діями (бездіяльністю) командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 та завданою шкодою існує прямий причинний зв'язок - відсутність належного контролю та організації виплат без підтверджуючих документів створила умови для завдання державі матеріальних збитків.

Вина військовослужбовця.

Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина підполковника ОСОБА_1 , виражається у формі недбалості.

Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення є:

Ігнорування командиром військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_1 обов'язку вжитті заходів реагування, передбаченого чинним законодавством.

Обтяжуючими обставинами є вчинення правопорушення в умовах воєнного стану.

Під час проведення службового розслідування клопотань, заяв та скарг не надходило.

Виходячи із вище викладеного, комісією пропонується наступне:

1. Службове розслідування, призначене наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 04.07.2025 №624, вважати завершеним;

2. За неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 2 пункту 4 розділу XII Порядку проведення внутрішнього аудиту в системі Міністерства оборони України, на підставі статей 45, 48, 56 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення у вигляді - догана;

3. За ігнорування обов'язку вжити заходів реагування, не виконання пропозицій внутрішнього аудиту, відповідно до вимог статей 3, 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 притягнути до обмеженої матеріальної відповідальності в розмірі 5 прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.

На підставі Акта службового розслідування від 16.07.2025 та матеріалів службового розслідування Командувачем військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » винесений Наказ №678 від 28.07.2025 «Про результати службового розслідування», відповідно до якого наказано:

1. Службове розслідування, призначене відповідно до наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 04.07.2025 №624 «Про призначення службового розслідування», вважати завершеним;

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення - Наказу №678, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.

Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

За приписами частини першої статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-XII, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Нормативно-правовим актом, який визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, є Закон України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).

Відповідно до статті 3 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами статті 5 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 7 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що внутрішньою службою у військових частинах та підрозділах керують їх командири. У разі розташування в одному приміщенні кількох підрозділів, командири яких не мають спільного безпосереднього начальника, керівництво внутрішньою службою наказом командира військової частини покладається на командира одного з цих підрозділів. Безпосереднім організатором внутрішньої служби у військовій частині є начальник штабу, а в роті - головний сержант роти.

Відповідно до статті 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки:

свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов'язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

За правилами статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

За приписами статті 27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Статтею 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.

Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

Командир (начальник) зобов'язаний:

знати, дотримуватися особисто та вимагати від особового складу неухильного дотримання норм міжнародного гуманітарного права;

планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та удосконалення бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці, забезпечення прихованого управління військами;

негайно доповідати старшому командиру (начальнику) про кримінальне чи адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, вчинене підлеглим військовослужбовцем, а командир (начальник) військової частини (установи) - негайно повідомляти про це відповідному прокурору, а в разі вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією військовослужбовцем Збройних Сил України - начальнику відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;

знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань;

організовувати та безпосередньо керувати бойовою підготовкою, здійснювати контроль за її ходом, об'єктивно оцінювати досягнуті підлеглими результати, підбивати підсумки й заохочувати кращих, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід у практику навчання особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну базу, спрямовувати кошти та матеріальні засоби на вдосконалення цієї бази;

постійно вдосконалювати особисту підготовку та майстерність підпорядкованих командирів (начальників), методи керівництва військовою частиною, кораблем (підрозділом), особисто проводити навчання та заняття з особовим складом військової частини, корабля (підрозділу), займатися правовим вихованням підлеглих, своєчасно вживати заходів для виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової підготовки;

завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності;

встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України;

організовувати дотримання та неухильно особисто дотримуватися принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у службовій діяльності;

показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності;

постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права;

проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об'єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові);

виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідності клопотати за них перед старшими командирами (начальниками);

знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями;

організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту;

організовувати культурологічну роботу, створювати умови для зміцнення здоров'я та фізичного розвитку;

здійснювати заходи щодо безпеки особового складу військової частини, корабля (підрозділу) та інших осіб під час роботи з озброєнням, бойовою та іншою технікою, обладнанням, проведення стрільб, навчань, несення вартової і внутрішньої (чергової та вахтової) служби, виконання інших військових обов'язків;

не допускати до участі у бойових діях військовослужбовців з числа призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які не пройшли курс базової загальновійськової підготовки або не мають бойового досвіду;

особисто керувати кадровою роботою та відбором кандидатів для вступу до військових навчальних закладів;

організовувати експлуатацію, збереження і використання за призначенням казармено-житлового фонду, комунальних споруд, інженерних мереж, наданих для розквартирування військових частин і підрозділів;

контролювати додержання заходів пожежної безпеки у військовій частині, на кораблі (у підрозділі);

вживати заходів для охорони довкілля в місцях розташування та дій військ;

організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки і майна від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження;

під час вирішення питань, пов'язаних з трудовою діяльністю працівників, суворо додержуватися законодавства про працю;

вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, кораблю (підрозділу) (стаття 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Нормативно-правовим актом, який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, є Закон України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України).

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (стаття 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).

За приписами статті 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна досягається шляхом:

виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:

додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;

бути пильним, зберігати державну таємницю;

додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;

виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;

поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;

не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.

За правилами статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

Усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження в посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).

За приписами статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

а) зауваження;

б) догана;

в) сувора догана;

г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);

ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);

д) пониження в посаді;

е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);

є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);

ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Відповідно до статті 56 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, командир корпусу, командувач військ оперативного командування, командувач виду, окремого роду військ (сил) Збройних Сил України має право застосовувати стягнення, передбачені пунктами "а"-"ґ", а також пунктами "д"-"ж" (до підполковника включно) статті 48 цього Статуту.

Тобто, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку, такий військовослужбовець підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності, визначеної статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

У спірному випадку, Позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності - «догана» за неналежне виконання службових обов'язків, визначених статтею 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

В Акті службового розслідування від 16.07.2025 ідеться про те, що:

в ході проведення службового розслідування комісією оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » підтверджено факт безпідставної виплати додаткової винагороди 74 військовослужбовцям протягом лютого 2023 - жовтня 2024 років, що призвело до безпідставних витрат коштів па загальну суму 26910079,82 грн (у т.ч. КЕКВ 2112 - 26910079,82 грн; ПДФО - 4104927,43 грн);

командиром військової частини НОМЕР_2 , на підставі бонових розпоряджень та рапортів посадових осіб, протягом лютого 2023 року - жовтня 2024 року здійснювалися виплати додаткової винагороди 74 військовослужбовцям з розрахунку 100 тис. грн у місяць;

за результатами внутрішнього аудиту (Аудиторський звіт від 18.04.2025 № 526/5/АЗ) встановлено, що ці виплати здійснювалися без належних підстав відповідно до п. 2 розділу XXXI V Порядку № 260;

не зважаючи на результати аудиту та рекомендації щодо відшкодування завданих державі збитків у сумі 26 910 079,82 грн командир військової частини НОМЕР_4 і 994 підполковник ОСОБА_1 не забезпечив належного реагування та організації відшкодування зазначених сум;

дії командира військової частини не відповідають вимогам ст. 59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ щодо обов'язку командира «вживати заходи до відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині»;

суперечать вимогам абз. 2 п. 4 розд. XII Порядку проведення внутрішнього аудиту, затвердженого наказом МОУ №475 щодо своєчасного і повного прийняття рішень щодо відшкодування збитків;

призвели до тривалого збереження заборгованості перед державним бюджетом та створила ризики неналежного виконання фінансових зобов'язань військової частини;

таким чином, дії (бездіяльність) командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 розцінюються як порушення п. 2 ст. 5 Закону країни «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців, оскільки він не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання незаконному витрачанню бюджетних коштів та відшкодування завданої шкоди. Це сприяло завданню державі матеріальних збитків у значному розмірі.

Тобто, не йдеться про те, що саме Позивач видавав накази протягом лютого 2023 року - жовтня 2024 року, на підставі яких здійснювалися виплати додаткової винагороди 74 військовослужбовцям з розрахунку 100 тис. грн у місяць.

Порушення стосується саме не забезпечення Позивачем, як командиром військової частини, належного реагування та організації відшкодування зазначених сум - не вжито заходи до відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині.

Так, з матеріалів справи слідує, що за результатами аудиту складений Аудиторський звіт від 18.04.2025 №526/5-А3, відповідно до якого встановлено безпідставні витрати коштів на загальну суму 26910079,82 грн (в тому числі: КЕКВ 2112 - 26910079,82 грн).

Наказом Міністерства оборони України від 15.12.2020 №475 затверджено Порядок проведення внутрішнього аудиту в системі Міністерства оборони України (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 4 розділу XII Порядку, керівник Установи, якому за результатами внутрішнього аудиту надано рекомендації / пропозиції забезпечує:

виконання пропозицій, що передбачає: своєчасне і повне прийняття рішень щодо відшкодування збитків, усунення виявлених порушень і ризиків; відображення в бухгалтерському обліку і звітності виявлених та усунутих порушень, складання та подання звітності; здійснення моніторингу стану розгляду правоохоронними органами переданих матеріалів; ведення претензійної та позовної роботи; притягнення до відповідальності винних осіб;

впровадження рекомендацій, що передбачає здійснення ефективних дій, спрямованих на удосконалення системи управління, внутрішнього контролю та управління ризиками для запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання фінансових, матеріальних та інших ресурсів, запобіганню виникненню помилок чи інших недоліків;

звітування перед вищим органом управління про стан провадження рекомендацій (виконання пропозицій).

Так, відповідно до Аудиторського звіту №526/5-А3, відповідно до якого встановлено безпідставні витрати коштів на загальну суму 26910079,82 грн (в тому числі: КЕКВ 2112 - 26910079,82 грн), визначені командиру Військової частини НОМЕР_2 рекомендації та пропозиції:

ПРОПОЗИЦІЇ:

з метою відшкодування неналежних виплат додаткової винагороди у завищених розмірах у сумі 26910,08 тис. грн, виплат винагороди за період відпусток та подвійних виплат у сумі 11,94 тис. грн, облікувати суму порушення за регістрами бухгалтерського обліку, провести службове розслідування за результатами якого прийняти відповідне управлінське рішення;

з метою відшкодування збитків, завданих завищенням вартості будівельних робіт у сумі 1762,11 тис. грн, облікувати суму порушення за регістрами бухгалтерського обліку, призначити службове розслідування, за результатами якого прийняти відповідне управлінське рішення;

з метою відшкодування неналежних виплат грошового забезпечення за час СЗЧ у сумі 1444,47 тис. грн, облікувати суму порушення за регістрами бухгалтерського обліку, направити клопотання та рішення сулу та потім місцем служби старшого лейтенанта ОСОБА_8 , або до вищого командира для прийняття рішення, або організувати проведення претензійно-позовної роботи;

з метою відшкодування збитків, завданих нестачею майна РАО у сумі 997,71 тис. грн, облікувати суму порушення за регістрами бухгалтерського обліку, завершити призначені наказами командира в/ч НОМЕР_2 від 27,03.2025 № 168 та від 03.04.2025 № 185 службові розслідування, за результатами яких прийняти відповідні управлінські рішення;

з метою встановлення причини та обставин недостачі трьох автомобілів вартістю 992,16 тис. грн, які згідно даних Департаменту боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, ввезені через митний кордон України для в/ч НОМЕР_2 , та на яких проводився ремонт ТзОВ «Гюалос», а також недостачі автомобіля УАЗ-39094 5 вартістю 7,23 тис. грн. отриманого від Млинівської селищної ради, облікувати суму порушення за регістрами бухгалтерського обліку, завершити призначене наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 20.03.2025 №145 службове розслідування, за результатами якого прийняти відповідні управлінські рішення;

з метою відшкодування збитків, завданих безпідставним списанням речового майна у сумі 708.27 тис. грн, облікувати суму порушення за регістрами бухгалтерського обліку, призначити службове розслідування, та результатами якого прийняти відповідне управлінське рішення;

з метою відшкодування збитків, завданих безпідставним списанням 5289 кг (6 222 л) пального на суму 240,06 тис. грн на роботу двигунів автомобільної та бронетанкової техніки в літню пору року на холостих обертах (прогрівання), облікувати суму порушення за регістрами бухгалтерського обліку. призначити службове розслідування, за результатами якого прийняти відповідне управлінське рішення;

з метою відшкодування збитків, завданих втратою прицілу «…» вартістю 99,80 тис. грн, облікувати суму порушення за регістрами бухгалтерського обліку, завершити призначене наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 20.03.2025 № 145 службове розслідування, за результатами яких прийняти відповідні управлінські рішення;

з метою відшкодування збитків, завданих безпідставним списанням пального на суму 95,25 тис. грн за шляховими листами, оформленими на водіїв, які в період експлуатації техніки згідно них листів знаходилися у відпустках, облікувати суму порушення за регістрами бухгалтерського обліку, призначити службове розслідування, за результатами якого прийняти відповідне управлінське рішення;

з метою відшкодування збитків, завданих безпідставним списанням 1915 л пального на суму 42,55 тис. гри через неналежне оформлення дорожніх листів, а також відсутність підтвердження фактичного використання техніки в районах виконання завдань записами чергового парку, відсутність інформації у бойових розпорядженнях про використання транспортних засобів, облікувати суму порушення за регістрами бухгалтерського обліку, призначити службове розслідування, за результатами якого прийняти відповідне управлінське рішення;

з метою реагування на ризик завищення ціни товару при укладанні договорів закупівлі на суму 7 845,13 тис. грн, витребувати від постачальників письмові гарантії до 12-ти укладених договорів про не перевищення прибутку усіх суб'єктів господарювання, що були залучені в ланцюгу постачання між виробником і споживачем товару, 2.5% первинної собівартості виробника;

витребувати кошти та здійснити погашення встановленим порядком кредиторської заборгованості зі сплати ЄСВ у сумі 4837,74 тис. грн;

з метою реагування на ризик неправомірного списання пального на суму 8 820,25 тис. грн командиру військової частини: «…»;

з метою реагування на ризик втрати автомобільного майна на загальну суму 1369,06 тис. грн, що за інформацією ТзОВ «Гюолас» передано військовій частині НОМЕР_2 при наданні їй послуг з ремонту техніки, завершити службове розслідування, призначене наказом командира н ч НОМЕР_2 від 20.03.2025 № 145 з встановлення фактів отримання послуг та матеріальних засобів, причин їх не облікування, встановлення сум завданих збитків; за результатами розслідування прийняти відповідне управлінське рішення;

з метою реагування на внутрішні ризики втрат, ввезених через митний кордон України матеріальних засобів на загальну суму 1290,00 тис. грн, а саме: «…», на ввезення яких надавалися гарантійні листи в/ч НОМЕР_2 , з'ясування причин не постановки на бухгалтерський облік, встановлення місця знаходження, призначити службове розслідування, за результатами якого прийняти відповідне управлінське рішення та при необхідності інформувати правоохоронні органи та Державну митну службу України;

з метою реагування на ризик понаднормової витрати пального в кількості 3 595 кг (4 236 л) на суму 153,02 тис. гри через відсутність затверджених органом військового управління тимчасових норм на машини, призначити службове розслідування з встановлення причин, винних та завданих втрат, за результатом якого прийняти відповідне управлінське рішення;

з метою реагування на зовнішній ризик втрат 62 одиниць автомобільної техніки орієнтовною вартістю 25847,80 тис. грн та інших 46 позицій товарно-матеріальних цінностей вагою 4 442,30 кг, на які відсутні первинні документи, що підтверджують або спростовують їх отримання, інформувати Державну митну службу України про встановлені аудитом факти не отримання ввезених закордону товарів гуманітарної допомоги;

з метою реагування на зовнішні ризики втрат 20 одиниць автомобільної техніки орієнтовною вартістю 8 338.00 тис. грн, ввезених через митний кордон України згідно листів-звернень в/ч НОМЕР_2 , з'ясування причин не постановки на бухгалтерський облік, встановлення місця знаходження, призначити службове розслідування, за результатами якого прийняти управлінське рішення та при необхідності інформувати правоохоронні органи та Державну митну службу України;

з метою реагування на зовнішній ризик втрати автомобілю «…» ввезеного через митний кордон для забезпечення потреб в/ч НОМЕР_2 та зареєстровано 23.06.2023 на юридичну особу ГО “Рівне-такмед" м. Рівне, яка не мала відношення до ЗСУ, направити листи- повідомлення про можливе правопорушення до ДМСУ га правоохоронних органів;

з метою введення в експлуатацію автомобіля «…», здійснити комплекс заходів щодо оформлення і отримання реєстраційного документа - технічного талона, встановленим порядком оформити паспорт автомобіля та направити визначені документи про примусове відчуження в ІНФОРМАЦІЯ_4 для подальшого їх узагальнення;

з метою приведення у відповідність витрат пального на техніці, визначити встановленим порядком норми витрат пального на машинах «…», згідно вимог Методичних рекомендацій визначення тимчасових норм витрат пального;

з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню порушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення порушення, призначити службове розслідування, по факту неефективних управлінських рішень внаслідок не стягнення штрафів на суму 344,75 тис. грн за порушення умов договорів, через не вжиття посадовими особами в/ч НОМЕР_2 заходів щодо належного та своєчасного фіксування порушень договірних зобов'язань. За результатами розслідування винних осіб у допущенні порушеннях та недоліках або невжиття заходів щодо їх усунення, притягнути до передбаченої законодавством відповідальності.

Як зазначалося вище, в Акті службового розслідування від 16.07.2025 ідеться про те, що: в ході проведення службового розслідування комісією оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » підтверджено факт безпідставної виплати додаткової винагороди 74 військовослужбовцям протягом лютого 2023 - жовтня 2024 років, що призвело до безпідставних витрат коштів па загальну суму 26910079,82 грн (у т.ч. КЕКВ 2112 - 26910079,82 грн; ПДФО - 4104927,43 грн); командиром військової частини НОМЕР_2 , на підставі бонових розпоряджень та рапортів посадових осіб, протягом лютого 2023 року - жовтня 2024 року здійснювалися виплати додаткової винагороди 74 військовослужбовцям з розрахунку 100 тис. грн у місяць; за результатами внутрішнього аудиту (Аудиторський звіт від 18.04.2025 № 526/5/АЗ) встановлено, що ці виплати здійснювалися без належних підстав відповідно до п. 2 розділу XXXI V Порядку № 260; не зважаючи на результати аудиту та рекомендації щодо відшкодування завданих державі збитків у сумі 26 910 079,82 грн командир військової частини НОМЕР_2 підполковник ОСОБА_1 не забезпечив належного реагування та організації відшкодування зазначених сум; дії командира військової частини не відповідають вимогам ст. 59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ щодо обов'язку командира «вживати заходи до відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині»; суперечать вимогам абз. 2 п. 4 розд. XII Порядку проведення внутрішнього аудиту, затвердженого наказом МОУ №475 щодо своєчасного і повного прийняття рішень щодо відшкодування збитків; призвели до тривалого збереження заборгованості перед державним бюджетом та створила ризики неналежного виконання фінансових зобов'язань військової частини; таким чином, дії (бездіяльність) командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 розцінюються як порушення п. 2 ст. 5 Закону країни «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців, оскільки він не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання незаконному витрачанню бюджетних коштів та відшкодування завданої шкоди. Це сприяло завданню державі матеріальних збитків у значному розмірі.

Отже, відповідно до вимог (рекомендацій та пропозицій) органу аудиту, Позивач, як командир військової частини, мав обов'язок:

В силу вимог пункту 4 розділу XII Порядку №475 Позивач мав забезпечити:

звітування перед вищим органом управління про стан провадження рекомендацій (виконання пропозицій).

Як зазначено в Акті службового розслідування від 16.07.2025, в ході проведення службового розслідування встановлено, що тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 після отримання Аудиторського звіту №526/5/АЗ від 18.04.2025, яким ідентифіковано безпідставні витрати бюджетних коштів у розмірі 26910079,82 грн, не було вжито передбачених законодавством заходів щодо відшкодування завданої шкоди; натомість командиром затверджено Акт службового розслідування, у висновках якого без належних правових підстав зазначено про відсутність рушень вимог Порядку № 260 та відсутність підстав для відшкодування безпідставно нарахованих додаткових винагород. Такий висновок не знайшов підтвердження під час перевірки комісією оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту; крім того, встановлено, що командир військової частини фактично зайняв позицію зволікання з метою уникнення вжиття заходів з відшкодування шкоди, шляхом направлення матеріалів службового розслідування до Державного бюро розслідувань. Як з'ясовано, відомості про можливе кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР за №202025182490000547 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, а командир військової частини обґрунтовував невжиття заходів необхідністю очікування результатів досудового розслідування (притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності або закриття кримінального провадження).

Суд погоджується з позицією Відповідача про те, що Позивач не вжив передбачених законодавством заходів щодо відшкодування завданої шкоди, оскільки затвердження Позивачем Акта службового розслідування, у висновках якого зазначено про відсутність рушень вимог Порядку № 260 та відсутність підстав для відшкодування безпідставно нарахованих додаткових винагород, не може вважатися належним реагуванням (виконанням) на вимоги аудиторського органу. Проведене службове розслідування, оформлене наказом №112 від 18.06.2025, було фактично спрямоване на самооцінку власних дій командира.

У спірному випадку Позивач був зобов'язаний у повній мірі виконати вимоги (рекомендації та пропозиції) органу аудиту, що передбачає: своєчасне і повне прийняття рішень щодо відшкодування збитків, усунення виявлених порушень і ризиків; відображення в бухгалтерському обліку і звітності виявлених та усунутих порушень, складання та подання звітності; здійснення моніторингу стану розгляду правоохоронними органами переданих матеріалів; ведення претензійної та позовної роботи; притягнення до відповідальності винних осіб.

Аудит чітко визначив необхідність прийняття рішення командиром військової частини щодо відшкодування. Натомість, Позивач не вжив належних заходів: видання наказів про відшкодування шкоди, ініціювання стягнення у судовому порядку, організації претензійної роботи.

Доказів вжиття таких заходів Позивачем не надано.

Вказане свідчить про наявність правових підстав для притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, оскільки Позивач допустив неналежне виконання службових обов'язків в порушення норм статті 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Щодо обрання виду дисциплінарного стягнення, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарна влада командира, визначається статтями 49-74, з урахуванням статті 8 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та полягає, зокрема, у наявності повноважень притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності і накласти на нього певний вид дисциплінарного стягнення.

Відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Суд зазначає, що для притягнення до дисциплінарної відповідальності, достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.

Відповідно до приписів Дисциплінарного статуту Збройних Сил України підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного порушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.

Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленими частиною 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень. Єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що застосування дисциплінарного стягнення, у тому числі догани, здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Дискреція це не є обов'язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов'язку.

Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Зв'язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.

У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v.Bulgaria» № 30985/96).

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Отже, вибір одного із видів дисциплінарного стягнення належить до дискреційних повноважень органу (керівника), що має право приймати таке рішення.

Тому, обираючи Позивачу вид дисциплінарного стягнення - догана, керівник діяв в межах своїх дискреційних повноважень.

Зазначене вище свідчить про те, що оскаржуваний Наказ №678 в частині пункту 2 (притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення - догана) є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному Наказу №678 в частині пункту 3, суд зазначає таке.

Так, пунктом 3 Наказу №678 визначено: «За ігнорування обов'язку вжити заходів реагування, не виконання пропозицій внутрішнього аудиту, відповідно до вимог статей 3, 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 притягнути до обмеженої матеріальної відповідальності в розмірі 5 прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб».

Нормативно-правовим актом, який визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків, є Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX (далі - Закон № 160-IX).

Матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності (пункт 4 частини першої статті 1 Закону № 160-IX).

Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано (пункт 5 частини першої статті 1 Закону № 160-IX).

За приписами частини першої статті 3 Закону № 160-IX, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 160-IX, умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:

1) наявність шкоди;

2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;

3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

4) вина особи в завданні шкоди.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону № 160-IX, притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

За правилами частини другої статті 5 Закону № 160-IX, командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.

В Акті службового розслідування від 16.07.2025 зазначено:

«Крім того, пунктом 2 статті 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців...» передбачено матеріальну відповідальність командира (начальника), який своїм рішенням чи бездіяльністю не вжив заходів, передбачених законодавством, для запобігання незаконному витрачанню бюджетних коштів або відшкодування вже заподіяної шкоди. У даному випадку відсутність особистої участі підполковника ОСОБА_1 у виданні наказів про виплату додаткових винагород не звільняє його від обов'язку здійснити всі передбачені законодавством заходи з метою відшкодування збитків за результатами внутрішнього аудиту.

Суд зазначає, що у спірному випадку Позивач не видавав наказів про виплату додаткових винагород військовослужбовцям, тобто збитки нанесені не внаслідок прийняття ним відповідних рішень.

Проте, норми статті 5 Закону № 160-IX визначають, що командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.

Як зазначалося вище, Позивач був зобов'язаний у повній мірі виконати вимоги (рекомендації та пропозиції) органу аудиту, що передбачає: своєчасне і повне прийняття рішень щодо відшкодування збитків, усунення виявлених порушень і ризиків; відображення в бухгалтерському обліку і звітності виявлених та усунутих порушень, складання та подання звітності; здійснення моніторингу стану розгляду правоохоронними органами переданих матеріалів; ведення претензійної та позовної роботи; притягнення до відповідальності винних осіб.

Вказане свідчить про правомірність оскаржуваного Наказу №678 в частині пункту 3, а тому такий не підлягає скасуванню.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення - Наказу №678 в порядку статті 77 КАС України, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Питання щодо розподілу судових витрат в порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 01 квітня 2026 року

Суддя К.М. Недашківська

Попередній документ

135331689

Наступний документ

135331691

Інформація про рішення:

№ рішення:	135331690
№ справи:	460/15202/25
Дата рішення:	01.04.2026
Дата публікації:	03.04.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Рівненський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них; військової служби