Справа № 420/6064/26
31 березня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Дубровна В.А, перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасувати рішення,
встановила:
До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач) у якому, просить:
- визнати протиправною та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління державної податкової служби в Одеської області №45598/15-32-24-05-20 від 20.08.2025р.
Ухвалою суду від 10.03.2026 року позовну заяву залишено без руху з метою надання заяви про поновлення строку звернення до суду, з обов'язковим зазначенням обставин, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів, або докази дотримання строку звернення до суду.
17.03.2026 року судом зареєстровано клопотання позивач про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яке обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення позивачев не отримував, а про його існування дізнався після отримання 16.01.2026 року листа від ДПС в Одеській області, до якого додано копію акту перевірки №37434/15-32-24-05- 15/2963013396 від 11.07.2025р. та копія ППР №45598/15-32-24-05-20 від 20.08.2025 р.
Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом та наявності підстав для його поновлення з урахуванням вказаних доводів позивача, суд враховує наступне.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 вирішувала питання визначення строку звернення до суду із позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення та за наслідками аналізу норм Податкового кодексу України у взаємозв'язку з нормами Кодексу адміністративного судочинства України виснувала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень/дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень, зокрема, якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України).
Як вже зазначалось в ухвалі суду від 10.03.2026 про залишення позову без руху, спір у даній справі виник у зв'язку з оскарженням позивачем податкового повідомлення - рішення ГУ ДПС в Одеської області № 45598/15-32-24-05-20 від 20.08.2025 р.
В подальшому, позивач скористався правом на його оскарження в адміністративному порядку, проте рішенням ДПС України від 10.02.2026 року № 3357/6/99-0006-03-02-06 відмовлено ФО-ПП ОСОБА_1 у поновленні пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку на ППР Головного управління в Одеській області від 20.08.2025 № 45598/15-32-24-05-20 у зв'язку з чим скаргу залишено без розгляду.
Оскільки скарга позивача на ППР ГУ ДПС в Одеській області від 20.08.2025 № 45598/15-32-24-05-20 була повернута ДПС України без розгляду, а відтак рішення контролюючого органу вищого рівня - Державної податкової служби України від 10.02.2026 року № 3357/6/99-0006-03-02-06 не є рішенням у розумінні п.п. 56.17.3. ст. 56 ПК України, яким за результатами розгляду скаргу платника податків на податкове повідомлення-рішення прийнято одне з рішень, визначених розділом IX Порядку № 916.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду 04.03.2026 року з вимогою щодо оскарження податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Одеської області № 45598/15-32-24-05-20 від 20.08.2025 р., 6-ти місячний строк звернення до суду, визначений абзацом 1 частиною 2 статті 122 КАС України є пропущеним.
Щодо доводу позивача про отримання ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення лише у січні 2026 року, то суд враховує наступне.
Як вбачається зі змісту вказаного рішення ДПС України, то за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ФО-ПП ОСОБА_1 Головним управлінням ДПС в Одеській області відповідно до акту від 11.07.2025 № 37434/15-32-24-05-15/2963013396, прийнято, зокрема, ППР від 20.08.2025 № 45598/15-32-24-05-20, яке 21.08.2025 надіслано засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор № 0601183888572) на податкову адресу ФО-ПП ОСОБА_1 та 05.09.2025 повернуто на адресу контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що місцем проживання позивача є АДРЕСА_1 .
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.08.2025 № 45598/15-32-24-05-20, яке містить адресу платника податків, АДРЕСА_1 , та було направлено позивачу співпадає з його фактичною адресою, що свідчить про незмінність податкової адреси ФО-ПП ОСОБА_1 в розумінні Податкового кодексу України.
Так, за нормами пункту 42.2. ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). ( пункт 42.2. ст. 42 ПК України).
Оскільки у даному випадку оскаржуване податкове повідомлення-рішення не було вручено позивачу з незалежних від контролюючого органу підстав, тому відповідно до пункту 42.2. ст. 42 ПК України вважається належним чином врученою.
Слід також зауважити, що обов'язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків, зокрема податкового повідомлення - рішення, вимоги, чи іншого рішення у спосіб, визначений статтями 42, 58 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції (у разі застосування пунктів 42.4, 58.3) від органів ДПС України.
Щодо поважності причин, то такими слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Разом з тим, позивач не навів переконливих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту.
Жодних належних та допустимих доказів чи пояснень щодо причин пропуску шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись з позовом, ніж тих, що зазначені в клопотанні про поновлення строку звернення із позовом, поданому на виконання ухвали суду від 10.03.2026 року, позивачем до суду не надано, судом таких також не встановлено обставин та поважних причин, що свідчили б про наявність об'єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, обмеження строку на звернення до адміністративного суду не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 123, яка кореспондується з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, якими зокрема, передбачено, якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на вищевказане та враховуючи, що позивачем пропущений строк звернення до суду, а вказана заява позивача не містить жодних обставин, якими обґрунтовано поважність причин такого пропуску, суд дійшов висновку про повернення позивачеві позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 122, 123, п. 9 ч. 4 ст. 169, 243, 248 КАС України,
ухвалила:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасувати рішення разом з доданими документами повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її підписання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.А. Дубровна