Справа № 420/4924/26
31 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О. О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів недостовірні відомості про порушення ним правил військового обліку. Позивач вказує, що згідно з даними застосунку «Резерв+» він має статус особи в розшуку через неприбуття за повісткою, проте в його обліковій картці відсутні будь-які дані про складені протоколи чи постанови про адміністративні правопорушення за ст. 210 та 210-1 КУпАП. Оскільки він є здобувачем освіти з правом на відстрочку та вчасно уточнив свої дані, внесення інформації про «порушення» без належних правових підстав порушує вимоги законів України «Про захист персональних даних» та «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надав, жодних заяв, клопотань по справі в автоматизованій системі діловодства не зареєстровано.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з військово-обліковим документом сформованим у застосунку «Резерв+» у позивача наявна відмітка про порушення правил військового обліку.
10.11.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про виключення відомовстей про порушення правил військового обліку.
Згідно з листом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 11.02.2026 № 517572026 наданим на адвокатський запит, позивач перебуває на обліку в інформаційних підсистемах Національної поліції України за категорією «особа, яка вчинила правопорушення, передбачені ст. 210 та 210-1 КУпАП».
В обліковій картці позивача відсутні будь-які відомості про дату, номер або зміст протоколу чи постанови про адміністративне правопорушення, що є обов'язковою умовою для внесення таких даних до Реєстру згідно зі ст. 7 Закону № 2662-VIII.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку, щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з частинами першою та третьою ст. 1 Закону № 2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої та третьої ст. 33 Закону № 2232-ХІІ, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною п'ятою ст. 33 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ч. 1 ст. 34 Закону № 2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої ст. 33 Закону № 2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок № 1487, п. 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої ст. 1 Закону України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951-VIII), єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями, щодо виконання ними військового обов'язку (ч. 1 ст. 2 Закону № 1951-VIII).
За приписами частин восьмої та дев'ятої ст. 5 Закону № 1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
З урахуванням зазначеного, відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних, при цьому, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи позивач 10.11.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, виключення відомостей про порушення правил військового обліку, яку отримано відповідачем 14.11.2025 відповідач отримав заяву позивача, та яка є нерозглянутою, що, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача, щодо не розгляду заяви позивача вiд 10.11.2025 про виправлення недостовірної інформації про порушення правил військового обліку.
З практики Європейського суду витікає, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України, щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача в даному випаду є задоволення позову шляхом визнання визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.11.2025 про виключення даних про порушення правил військового обліку з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.11.2025 про виключення даних про порушення правил військового обліку з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У відповідності до вимог частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 800 грн.
Керуючись ст. 72 - 77, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.11.2025 про виключення даних про порушення правил військового обліку з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.11.2025 про виключення даних про порушення правил військового обліку з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 800 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31.03.2026.
Суддя Олександр ХУРСА