ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позову без розгляду
"31" березня 2026 р. справа №300/372/26
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військова частина НОМЕР_1 , за змістом якого просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідки про розмір грошового забезпечення станом на 18.06.2025 за посадою начальник відділу (аналогічною посадою) з якої звільнено з військової служби ОСОБА_1 для перерахунку його пенсії;
- зобов'язати відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідку про розмір грошового забезпечення станом на 18.06.2025 за посадою начальник відділу (аналогічною посадою), з якої ОСОБА_1 звільнений з військової служби, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, із врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням надбавки за вислугу років, відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премія), в тому числі надбавки за особливості проходження служби та премії у середніх розмірах, що фактично виплачені за червень 2025 року за відповідною посадою, та які обчислені виходячи із посадового окладу та окладу за військове звання визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення перерахунку пенсії з 01 липня 2025 року.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.
24.02.2026 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої просив суд змінити предмет позову у адміністративній справі № 300/372/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерство оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій на:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерство оборони України щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024 за посадою начальник відділу (аналогічною посадою) з якої звільнено з військової служби ОСОБА_1 для перерахунку його пенсії;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерство оборони України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024 за посадою начальник відділу (аналогічною посадою), з якої ОСОБА_1 звільнений з військової служби, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, із врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням надбавки за вислугу років, відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премія), в тому числі надбавки за особливості проходження служби та премії у середніх розмірах, що фактично виплачені за січень 2024 року за відповідною посадою, та які обчислені виходячи із посадового окладу та окладу за військове звання визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення перерахунку пенсії з 01 лютого 2024 року.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову у справі № 300/372/26 та вирішено розглядати справу з урахуванням вказаної заяви. Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - залишено без руху та надано позивачу п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду:
- належним чином засвідчені докази відмови відповідача у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024 за посадою начальник відділу (аналогічною посадою), з якої ОСОБА_1 звільнений з військової служби, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, із врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням надбавки за вислугу років, відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премія), в тому числі надбавки за особливості проходження служби та премії у середніх розмірах, що фактично виплачені за січень 2024 року за відповідною посадою, та які обчислені виходячи із посадового окладу та окладу за військове звання визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт (а.с.43-44).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 продовжено ОСОБА_1 процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви та надано позивачу п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду:
- належним чином засвідчені докази відмови відповідача у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024 за посадою начальник відділу (аналогічною посадою), з якої ОСОБА_1 звільнений з військової служби, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, із врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням надбавки за вислугу років, відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премія), в тому числі надбавки за особливості проходження служби та премії у середніх розмірах, що фактично виплачені за січень 2024 року за відповідною посадою, та які обчислені виходячи із посадового окладу та окладу за військове звання визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Роз'яснено позивачу, що якщо позивач не усуне недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовну заяву буде залишено без розгляду.
23.03.2026 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, відповідно до яких останній заперечив щодо залишення позовної заяви без руху та необхідності усунення недоліків у запропонований судом спосіб, виходичи з того, що подана позовна заява відповідає вимогам процесуального закону та містить достатні дані для відкриття провадження у справі. Зокрема, позивач зазначає, що ним належним чином обґрунтовано наявність матеріально-правового інтересу, який полягає у реалізації права на перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною складових грошового забезпечення, а також наведено обставини, які свідчать про протиправну бездіяльність відповідача щодо невиконання покладеного на нього обов'язку з підготовки відповідної довідки. При цьому, позивач наголошує, що на стадії вирішення питання про відкриття провадження суд не наділений повноваженнями оцінювати достатність чи належність доказів для вирішення спору по суті, а, відтак, вимога щодо подання додаткових доказів, які фактично стосуються доведеності позовних вимог, є передчасною та виходить за межі цієї стадії процесу. Позивач також вказує, що ненадання відповідачем відповіді на його звернення у встановлений законом строк вже саме по собі свідчить про наявність ознак протиправної бездіяльності, що є належною підставою для звернення до суду, внаслідок чого, вимога суду про надання окремого документального підтвердження відмови є надмірною та такою, що не відповідає суті спірних правовідносин. Таким чином, на думку позивача, залишення позовної заяви без руху з підстав ненадання додаткових доказів є необґрунтованим, а вимоги суду щодо усунення таких недоліків надмірними та такими, що фактично обмежують право на доступ до суду, у зв'язку з чим позовна заява підлягає прийняттю до розгляду без покладення на позивача обов'язку подання додаткових документів на цій стадії процесу.
24.03.2026 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, відповідно до яких зазначає, що відповідно до пункту 4 частини 4 статті 169 КАС України повернення позовної заяви можливе виключно у випадках, коли законом прямо встановлено обов'язковість досудового врегулювання спору або коли не сплив строк для такого врегулювання. Водночас, ні Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ні Порядок № 45 не передбачають обов'язку позивача звертатися до відповідача в порядку досудового врегулювання для отримання довідки про грошове забезпечення. Позивач наголошує, що процедура перерахунку пенсії має імперативний характер та передбачає обов'язок уповноваженого органу самостійно підготувати відповідну довідку, яка є складовою механізму реалізації права на пенсійне забезпечення, а не результатом досудового врегулювання спору. Відтак, відсутність попереднього звернення або доказів такого звернення не може розглядатися як процесуальний недолік позовної заяви.
В даному аспекті су вказує на таке.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У статті 4 КАС України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Законодавство не вимагає матеріально-правового обґрунтування вимог, однак обґрунтування позову не правовими фактами може негативно вплинути на наслідки вирішення вимоги по суті.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет і підстава.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.
Іншими словами зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.
Аналогічні висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 990/150/23.
Окрім того, суд вказує, що згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом зазначеної норми це право суд може здійснити за результатом розгляду справи за наявності на це підстав. Тобто процесуальний закон надає право (не обов'язок) суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів.
Суд не наділений повноваженнями визначати спосіб захисту порушеного права на стадії відкриття провадження, оскільки саме позивач наділений правом на звернення та обов'язком визначення способу захисту.
Тобто, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає і обґрунтовує у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Визначення змісту та обсягу позовних вимог, що підлягають судовому захисту, є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов'язує виникнення у нього права на звернення до суду і задоволення його вимог, визначаються позивачем самостійно.
Суд вказує, що звертаючись із заявою про зміну предмету спору позивач просив суд визнати протиправними саме ДІЇ військової частини НОМЕР_1 Міністерство оборони України щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024 за посадою начальник відділу (аналогічною посадою) з якої звільнено з військової служби ОСОБА_1 для перерахунку його пенсії, а не бездіяльність в/ч про яку позивач, очевидно маніпулятивно вказує у своїх додаткових поясненнях.
В контексті наведеного суд вказує на таке.
Дія є активною формою (видання розпорядження, підписання документа), а бездіяльність - пасивною (ігнорування звернення, відмова від прийняття рішення). Дія спрямована на реалізацію владних функцій, тоді як протиправна бездіяльність полягає у невиконанні обов'язку, визначеного законом, наказом або посадовою інструкцією.
Отже, в конкретному випадку, суд перевіряє, чи була дія правомірною (в межах повноважень), а у випадку бездіяльності - чи була можливість і обов'язок вчинити певну дію, яку не було виконано.
Отже, згідно заявлених позивачем вимог, предметом позову є оскарження протиправних дій відповідача щодо відмови у підготовці та наданні довідки про розмір грошового забезпечення, необхідної для перерахунку пенсії позивача.
За таких обставин суд повинен досліджувати наявність, зміст та правомірність такої відмови, а також підстави і мотиви її прийняття, оскільки саме ці обставини становлять предмет доказування у справі.
Водночас, відсутність у матеріалах позову належного підтвердження факту дії щодо відмови у видачі довідки унеможливлює встановлення предмета спору як такого, у зв'язку з цим суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху та витребування від позивача належних доказів, які підтверджують заявлений предмет спору, а саме факт відмови відповідача у видачі довідки, що є необхідною умовою для подальшого розгляду справи по суті.
Водночас, додаткові письмові пояснення позивача фактично зводяться виключно до обґрунтування відсутності обов'язку досудового звернення до відповідача для отримання довідки, оскільки останній вважає що мала місце протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень, однак, такі доводи не узгоджуються із самостійно визначеними позивачем предметом та підставами позову. Оскільки, як встановлено зі змісту позовних вимог, позивач оскаржує саме відмову відповідача у підготовці та наданні відповідної довідки, що обумовлює наявність конкретного рішення (дії) суб'єкта владних повноважень, яке підлягає судовій оцінці.
Таким чином, позивач самостійно не звертаючись до відповідача із письмовою заявою щодо видачі відповідної довідки за 2024 рік, адже наявний у справі доказ звернення виключно за 2025 рік, оскаржує саме дії останнього щодо відмови у її видачі, хоча логічно було б оскаржити його бездіяльність.
Суд не вправі на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі вдаватися до інтерпретації правозастосування у розумінні позивача, оскільки вказана стадія судового розгляду цього не передбачає.
Відповідно до частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків (частина 14 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України).
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (частина 15 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак, оскільки у встановлений судом строк позивач не усунув недоліки позовної заяви, виявлені після відкриття провадження в адміністративній справі, внаслідок чого, наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Такі висновки узгоджуються із приписами пункту 7 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, якими визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Суд роз'ясніє стороні, що відповідно до частини четвертої статті 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Керуючись статтями 171, 240, 248, 256 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - залишити без розгляду.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до статей 293-297 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя /підпис/ Панікар І.В.