30 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/3086/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та стягнення коштів,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані 352 дні оплачуваних відпусток без урахування сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (надалі - Постанова № 168);
- стягнути з відповідача недоплачену суму грошової компенсації за 352 дні невикористаних відпусток у розмірі 123606 грн.
В обґрунтування позовних вимоги позивач стверджує, що грошова компенсація за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток обчислюється із розміру повного грошового забезпечення, при цьому позивач щомісячно отримував додаткову винагороду згідно з Постановою № 168, проте відповідач безпідставно не узяв до розрахунку спірної компенсації додаткову винагороду.
Ухвалою від 17 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву просить відмовити в позові, наполягаючи на тому, що до розрахунку грошової компенсації невикористаних днів щорічної основної та додаткової відпусток не включаються суми додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, яка не є постійною складовою грошового забезпечення, має стимулюючий характер та виплачується відповідно до урядових рішень.
Розглянувши доводи та заперечення сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному їх дослідженні, встановивши фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає таке.
Суд встановив, що згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17 грудня 2018 року № 263 підполковника ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача Військ Оперативного Командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) від 01 грудня 2018 року № 263 на посаду заступника командира військової частини з морально-психологічного забезпечення, з 15 грудня 2018 року зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30 березня 2023 року № 87, підполковника ОСОБА_1 , заступника командира військової частини з морально-психологічного забезпечення, звільненого наказом командувача Військ Оперативного Командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) від 20 березня 2023 року № 121 у відставку за підпунктом "б" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з 30 березня 2023 року виключено зі списків особового складу військової частини.
Довідкою відповідача від 11 березня 2026 року за № 1459 підтверджено нарахування позивачу грошової компенсації за 90 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки у сумі 107350,20 грн; грошової компенсації за 136 діб соціальної відпустки (одинокий батько, який виховує дитину з інвалідністю) за 2016-2023 роки у сумі 162218,08 грн; грошової компенсації за 126 календарних днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2023 роки у сумі 150290,28 грн. Ці компенсації розраховано з урахуванням грошового забезпечення на день виключення зі списків особового складу у сумі 34629,11 грн з урахуванням місячних складових: посадовий оклад 5070 грн; оклад за військовим званням 1410 грн; надбавка за вислугу років 2916 грн; надбавка за особливості проходження служби 6107,40 грн; надбавка за виконання обов'язків з доступом до державної таємниці 507 грн; премія 19773 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-XII).
У частині другій статті 9 Закону № 2011-ХІІ (тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За умовами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (пункт 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704) окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністром оборони (стаття 9 Закону № 2011-XII).
Аналогічне положення міститься в пункті 3 Постанови № 704, згідно якого виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством оборони України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони від 07 червня 2018 року № 260 (надалі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 260 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 16 розділу І Порядку № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168, в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
У цій справі суд враховує, що Верховний Суд вже висловив правову позицію щодо питання чи ураховується передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода до складу місячного грошового забезпечення, з якого обраховується грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток (тобто щодо застосування редакції пункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 на час спірних правовідносин та до внесення зміни згідно з наказом Міністерства оборони України від 15 січня 2025 року № 23 "Про затвердження Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам").
Так, у постанові від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23 Верховний Суд зазначив, що положення частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України.
Такими нормативно-правовими актами є Постанова № 704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та Порядок № 260.
Отже, за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
Вирішуючи питання, чи підлягає включенню додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, Верховний Суд у справі № 240/32125/23 констатував, що на відміну від правил обчислення розміру допомоги для оздоровлення, пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації. Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, Верховний Суд дійшов висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункова величина), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток.
Такі висновки в подальшому послідовно підтримано Верховним Судом у низці постанов, зокрема, від 07 листопада 2024 року у справі № 240/23909/23, від 20 грудня 2024 року у справі № 240/21650/23, від 10 квітня 2025 року у справі № 420/35446/23, від 10 вересня 2025 року у справі 240/2400/24.
При цьому, як вже йшлося, суд бере до уваги, що ці висновки Верховного Суду є застосовними за подібних зі спірними правовідносин із застосуванням редакції пункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 до внесення зміни згідно з наказом Міністерства оборони України від 15 січня 2025 року № 23 "Про затвердження Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", який набрав чинності 25 лютого 2025 року, та яким пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 після слів "щомісячних додаткових видів грошового забезпечення" доповнено словами ", крім винагород".
Разом з тим, у цій справі суд враховує, що згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 11 березня 2026 року № 1456 позивачу упродовж лютого - березня 2023 року додаткова винагорода за Постановою № 168 не нараховувалась та не виплачувалась. Отже, оскільки у місяці звільнення з військової служби (березень 2023 року) ця винагорода не нараховувалась, відповідно, відсутні підстави для урахування цієї винагороди при розрахунку спірної компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, з приводу чого виник спір у цій справі.
Згідно з нормами частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини цієї справи, за наведеного правового регулювання з урахуванням правозастосовчої практики Верховного Суду викладених у цьому судовому рішенні нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин: не підтверджено ґрунтовності заявлених вимог та викладених у позові підстав для розрахунку спірної компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток з урахуванням додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168. Натомість відповідачем доведено перед судом правомірність його дій у межах спірних правовідносин, відтак у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Враховуючи висновок суду по суті спору підстави для вирішення питання розподілу судових витрат за правилами статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 КАС України, суд
вирішив:
Відмовити у позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та стягнення коштів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Приходько
30.03.26