30 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/2143/24
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, у якому просить:
- визнати бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 (код НОМЕР_2 ) протиправною щодо не розгляду рапорту від 15.09.2023 та не видачі наказу про звільнення ОСОБА_1 , з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку з перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт від 15.09.2023 та прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 , з військової служби особового складу Збройних Сил України Військової частини НОМЕР_1 та видати відповідний наказ про звільнення за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та має право на звільнення з військової служби відповідно до пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" через сімейні обставини. 15.09.2023 позивач звернувся з рапортом про звільнення з військової служби, проте відповіді не отримав. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Від представника Військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до положень ст.ст. 257, 262 КАС України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 , призваний до лав Збройних Сил України за призовом під час мобілізації на особливий період на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №20 від 26.01.2023, зарахований до списків особового складу вказаної військової частини, головний сержант - командир гармати 2 артилерійського взводу 2 абатр, військове звання солдат.
Позивач є батьком трьох дітей, які перебувають у нього на утриманні, а саме:
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , виданого 14.07.2006 - додаток №7);
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 , виданого 23.11.2010 - додаток №8);
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 , виданого 15.06.2018 - додаток №9).
Відповідно до довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №706, виданої 06.09.2023 Станишівською сільською радою, до складу моєї сім'ї, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 входять: моя дружина - ОСОБА_5 , ОСОБА_2 - дочка, ОСОБА_3 - син, ОСОБА_4 - дочка.
15.09.2023 звернувся до командира - командира 2 артилерійського взводу 2 абарт військової частини НОМЕР_1 з відповідним рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту "г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, проте відповіді не отримав.
Вважаю таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану - через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
У редакції, чинній на момент подання позивачем рапорту, пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII передбачено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (абзац 4).
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008.
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Правовий аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорт та документи, які підтверджують підстави звільнення. За наявності передбачених законом підстав, звільнення з військової служби можливе на будь-якому етапі проходження військової служби.
Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Відповідно до пункту 14.10 Розділу XIV «Особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов'язку в запасі в особливий період» Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Командири військових частин зобов'язані забезпечити своєчасне здавання посади, проведення усіх необхідних розрахунків з військовослужбовцями, стосовно яких видано наказ по особовому складу про звільнення з військової служби, у порядку, визначеному пунктом 242 Положення, та направлення їх на військовий облік до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.
Відповідно до пункту 241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Згідно з правовими нормами пункту 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
З наведеного слідує, що за наслідками розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов'язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби або надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту. Розглянутим, на переконання суду, вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз'ясненням порядку оскарження.
Судом встановлено, що 15.09.2023 звернувся до командира - командира 2 артилерійського взводу 2 абарт військової частини НОМЕР_1 з відповідним рапортом, в якому просив про звільнення з військової служби через сімейні обставини відповідно до пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" разом із документами, що підтверджують такі підстави звільнення.
Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, визначений Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженим Наказ Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року № 531, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 серпня 2024 р. за № 1214/42559 (далі - Порядок № 531).
У пункті 2 розділу ІІІ зазначеного Порядку № 531 щодо особливостей подання і розгляду рапортів у паперовій формі зазначено, що командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
Резолюція повинна містити такі відомості: найменування посади, військове звання, ім'я та прізвище командира, який погоджує рапорт, або ж рішення щодо непогодження рапорту із зазначенням правової підстави та обґрунтування, дата прийняття рішення та підпис.
Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 531 передбачено, що непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Пунктами 4, 5 розділу ІІІ Порядку № 531 встановлено, якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Пункт 6 розділу ІІІ Порядку № 531 встановлює, що усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства.
Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Порядку № 531 початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.
Як вже було встановлено судом, 15.09.2023 звернувся до командира - командира 2 артилерійського взводу 2 абарт військової частини НОМЕР_1 з відповідним рапортом, в якому просив про звільнення з військової служби через сімейні обставини відповідно до пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" разом із документами, що підтверджують такі підстави звільнення.
Проте, жодного рішення (наказу про звільнення або обґрунтованого рішення про відмову у задоволенні рапорту) за результатами розгляду рапорту прийнято не було.
Докази іншого матеріали справи не містять. Тобто відповідачем рапорт позивача розглянутий не був.
Отже, нерозглянувши рапорт позивача про звільнення від 15.09.2023, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що визначені чинним законодавством, чим допустив протиправну бездіяльність.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на зазначене, за наявності поданого позивачем рапорту із наданням всіх передбачених законом необхідних документів, відповідач рапорт позивача про звільнення по суті не розглянув, а тому суд задля повного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби від 15.09.2023 на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та прийняти за результатами розгляду вмотивоване рішення в установленому порядку.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 15.09.2023 на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 15.09.2023 на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та прийняти за результатами розгляду вмотивоване рішення в установленому порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 30 березня 2026 року.
Суддя Р.М.Шимонович