Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 квітня 2026 року Справа№200/114/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні справу за позовом адвоката Лозинської Дарії Богданівни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
08.01.2026 до Донецького окружного адміністративного суду, через систему “Електронний суд», надійшов адміністративний позов адвоката Лозинської Дарії Богданівни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами:
- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ). Вказав, що у жовтні 2025 року він звернувся до начальника другого відділу прикордонної служби комендатури швидкого реагування із рапортом про звільнення з військової служби відповідно до пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи, а також потребує постійного догляду. Оскільки відповідач відмовив у задоволенні зазначеного рапорту, позивач звернувся до суду.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказав, що військовослужбовець при поданні рапорту зобов'язаний довести наявність підстав для звільнення, проте у поданому рапорті ОСОБА_1 посилається виключно на висновок за формою № 080-4/о, однак не додає основоположного документу - висновку про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує соціальної послуги. Вказав, що відповідно до положень Порядку № 859, саме цей документ є визначальним для встановлення потреби у соціальній послузі. Водночас висновок за формою № 080-4/о не є самостійною та достатньою підставою для прийняття рішення щодо звільнення з військової служби. Зазначив, що наявність інвалідності як така не є безумовною підставою для визнання потреби в постійному догляді - така потреба повинна бути обґрунтована та підтверджена медичними документами, оформленими у встановленому порядку. Разом з тим, під час опрацювання рапорту встановлено, що до нього не додано жодного документа, який би підтверджував наявність причинно-наслідкового зв'язку між встановленою інвалідністю та потребою у догляді. За відсутності таких підтверджень рапорт не може бути задоволений, оскільки розгляд питання без належного обґрунтування порушує вимоги законодавства та створює ризики прийняття рішень без достатніх правових підстав. Відповідач звернув увагу, що на даний час Висновок № 96/2 закінчив термін своєї дії.
Також відповідач вказав, що ОСОБА_1 не надано доказів того, що у його матері відсутні інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд або, що такі особи самі потребують такого догляду (зокрема, до рапорту не додано документів відносно рідних братів та сестер). Зазначив, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» чітко зазначає або відсутність інших осіб, або якщо такі особи самі потребують постійного догляду. До рапорту не додано документів які вказують на те, що онуки матері позивача потребують такого догляду.
Також відповідач вказав про неподання доказів того, що мати військовослужбовця не перебуває у інших шлюбних відносинах, оскільки до рапорту не додано витягу актів цивільного стану громадян.
Сторона позивача надала відповідь на відзив у якій вказано, що висновок про наявність порушень функцій організму через які невиліковні хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 96/2 від 09.07.2025, виданий ПП «Медторг Експрес» медичним центром педіатрії та сімейної медицини відносно ОСОБА_2 , форму якого змінили наказом від 27.11.2025 №1811, фактично і є підтвердженням потреби у постійному сторонньому догляді.
Зауважено, що матері позивача відповідно до висновку № 3/3 від 08.01 2026 (форми № 080-4/о) про наявність порушень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватись та/або самообслуговуватись і потребує постійного стороннього догляду, виданого ПП «Медторг-Експрес» медичним центром педіатрії та сімейної медицини, визначено потребу у постійному сторонньому догляді.
Стосовно надання витягу з Державного реєстру актів цивільного стану вказано, що Державний реєстр актів цивільного стану громадян формує Витяг за зареєстрованою дією, тобто за здійсненою реєстрацією, проте технічна можливість отримати витяг чи будь-який інший документ за відсутності реєстрації здійснення дії неможлива.
Стосовно відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд або, що такі особи самі потребують такого догляду вказано, що до рапорту подано нотаріально засвідчену Бараніної Д.І. заяву про те, що єдиною дитиною та членом сім'ї першого ступеня споріднення, який може здійснювати догляд є її син ОСОБА_1 .
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 13.01.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Оскільки суддя Дмитрієв В.С. у період з 16.03.2026 по 30.03.2026 перебував у відпустці, розгляд справи здійснюється після виходу з відпустки.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 .
Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_4 від 15.02.2023.
ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_5 з 02.07.2025, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 20.10.2025 та не є спірним між сторонами.
30.10.2025 до військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт молодшого сержанта ОСОБА_1 , у якому позивач просив клопотання перед вищим командуванням про звільнення з військової служби у запас відповідно до пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю, яка є особовою з інвалідністю ІІ групи.
До рапорту позивач додав копії: паспорту ОСОБА_1 ; картки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 ; витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 ; довідки з місця проходження служби ОСОБА_1 ; свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; паспорту ОСОБА_2 ; картки фізичної особи платника податків ОСОБА_2 ; витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_2 ; пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ; довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_2 ; висновку № 9612 (форми № 080-4/0) ОСОБА_2 ; свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; свідоцтва про народження ОСОБА_4 ; свідоцтва про смерть ОСОБА_5 ; довідки підтвердження особи щодо ОСОБА_6 - ОСОБА_5 ; довідки № 1361 щодо встановлення дійсності імен особи ОСОБА_5 ; довідки № 636 щодо встановлення дійсності імен особи ОСОБА_5 ; архівної довідки № 1 -1718 ОСОБА_2 ; свідоцтва про одруження ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; свідоцтва про народження ОСОБА_7 ; довідки № 1362 щодо встановлення дійсності імен особи ОСОБА_7 ; довідки № 637 щодо встановлення дійсності імен особи ОСОБА_7 ; архівної довідки № 1-1763 ОСОБА_2 ; свідоцтва про смерть ОСОБА_7 ; свідоцтва про народження ОСОБА_9 ; свідоцтва про смерть ОСОБА_9 ; свідоцтва про народження ОСОБА_10 ; свідоцтва про смерть ОСОБА_10 ; свідоцтва про народження ОСОБА_11 ; висновку лікарсько-консультативної комісії ОСОБА_11 ; довідки № 335 щодо навчання ОСОБА_11 ; свідоцтва про народження ОСОБА_12 ; висновку лікарсько-консультативної комісії ОСОБА_12 ; довідки щодо навчання ОСОБА_12 ; копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статтей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України; свідоцтва про смерть ОСОБА_13 ; довідки № 638 щодо встановлення дійсності імен особи ОСОБА_14 ; свідоцтва про народження ОСОБА_15 ; свідоцтва про смерть ОСОБА_15 ; свідоцтва про народження ОСОБА_16 ; свідоцтва про смерть ОСОБА_16 ; витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статтей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України; свідоцтва про одруження ОСОБА_17 та ОСОБА_18 ; свідоцтва про смерть ОСОБА_19 ; свідоцтва про народження ОСОБА_20 ; паспорта ОСОБА_20 ; пенсійного посвідчення ОСОБА_20 ; довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_20 ; свідоцтва про народження ОСОБА_21 ; паспорта ОСОБА_21 ; пенсійного посвідчення ОСОБА_21 ; виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого форми № 027-о ОСОБА_21 ; заключення ЛКК ОСОБА_21 ; заяви ОСОБА_2 ; акта перевірки сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 .
Листом від 18.12.2025 начальник НОМЕР_2 прикордонного загону повідомив позивача про відсутність підстав для звільнення з військової служби за доданими до рапорту №25/89099-25-Вн від 30.10.2025 документами.
В обґрунтування відмови зазначено, що довідка до акта огляду МСЕК від 05.09.2023 серія 12ААГ № 578352 слугує підтвердженням наявності у ОСОБА_2 інвалідності ІІ групи, та у свою чергу свідчить про відсутність потреби у постійному догляді станом на 05.09.2023; у поданому висновку не вказується про необхідність саме постійного догляду за особою, у ньому вказується про наявність підстав для отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Вказано, що відповідно до пункту 11 Інструкції № 080-4/о особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Як вбачається інвалідність ОСОБА_2 встановлена безстроково, однак Висновок № 96/2 дійсний до 09.01.2026, тобто є таким, що виданий всупереч пункту 11 Інструкції № 080-4/о.
Також зазначено, що висновок за формою № 080-4/о є похідним від Висновку про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, а тому не може бути самостійним доказом потреби особи у постійному догляді, оскільки не містить інформації, достатньої для прийняття рішення про звільнення військовослужбовця з військової служби, проте даного документу також не подано до рапорту. Також, у додатках до рапорту відсутні документи, які дають підстави вважати, що у ОСОБА_2 відсутні інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть здійснювати такий догляд або що вони самі потребують постійного догляду. Зокрема, до рапорту не додано витягу з реєстрів цивільного стану. Довідки відносно внуків не засвідчують, що останні потребують постійного стороннього догляду.
Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не звільнення його з військової служби за наявності відповідних підстав, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 2232-ХІІ).
Визначення військової служби міститься у частині першій статті 2 Закону № 2232-ХІІ та означає державну службу особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За приписами частини другої цієї ж статті Закону проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Згідно з частинами третьою і четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону №2232-ХІІ.
За змістом підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII (в редакції, чинної у спірний період) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану, зокрема, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Отже, однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Тобто, для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною військовослужбовець має довести належними доказами такі факти: наявність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю I чи II групи; необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи; відсутність в особи з інвалідністю I чи II групи інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи, відсутні), або те, що інші члени сім'ї особи з інвалідністю I чи II групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Так, у свідоцтві про народження НОМЕР_6 від 13.08.1978 матір'ю ОСОБА_1 вказано ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 АГГ №578325 від 05.09.2023 ОСОБА_2 встановлена 2 група інвалідності за загальним захворюванням безтерміново.
Згідно з висновком за формою № 080-4/О ПП «МЕДТОРГ-ЕКСПРЕС» медичного центру педіатрії та сімейної медицини м. Луцьк №96/2 від 09.07.2025 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Висновок дійсний до 09.01.2026.
Питання щодо повноважень ЛЛК і медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду допустимості висновку ЛКК на підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за батьком та можливості звільнення із військової служби за сімейними обставинами було предметом розгляду Верховним Судом у справі №120/1909/23.
Так, у постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 викладений наступний правовий висновок:
«54. Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317).
55. Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія (МСЕК) проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
56. Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
57. Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
59. Щодо повноважень ЛЛК і медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, Суд зазначає таке.
60. Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
61. Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» («Офіційний вісник України», 2019, №34, ст. 1217), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України, суду чи прокуратури.
62. Згідно з пунктом 4 Положення № 1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
63. За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
- потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
- ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
- причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
64. У наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.
65. Поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», адже перше вказує на те, ким надається догляд, а друге - коли надається такий догляд. При цьому, «постійний догляд» - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно.
66. Водночас відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 №1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).
67. За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
68. Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: 1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»; 2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.
69. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 3, 4 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.
70. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого №__», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974.
71. Також повноваження ЛЛК визначені в наказі Міністерства охорони здоров'я України 31.07.2013 № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання». Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров'я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).
72. Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-XII, Суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів у нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
73. Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, є підстави для висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
74. Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання Суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров'я, які мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667.»
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 АГГ №578325 від 05.09.2023 ОСОБА_2 встановлена 2 група інвалідності за загальним захворюванням безтерміново.
Потреба у наданні постійного догляду встановлена не була .
З огляду на зазначене вище, суд погоджується з доводами відповідача про те, що висновок про наявність порушень функцій організму через які невиліковні хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 96/2 від 09.07.2025, виданий ПП «Медторг Експрес» медичним центром педіатрії та сімейної медицини відносно ОСОБА_2 , не є належним документом для можливості звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами.
Також, позивач до матеріалів справи додатково долучив висновок ПП «Медтор-Експрес» №3/3 від 08.01.2026 разом з висновком ЛКК (№3/3 протокол №3/3 від 08.01.2026, з якою слідує, що ОСОБА_2 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду. Однак, суд зауважує, що вказаний висновок не долучалась позивачем до рапорту про звільнення з військової служби, а відтак не був предметом розгляду командування військової частини НОМЕР_1 .
Стосовно доводів відповідача про те, що позивачем до рапорту не було долучено доказів на підтвердження тих обставин, що у матері ОСОБА_2 відсутні інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть здійснювати догляд, суд зазначає наступне.
Так, зі змісту норми абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов: - відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи; - інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Таким чином, «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону №2122-IX.
Згідно з наявними документами до членів сім'ї першого ступенів споріднення ОСОБА_2 , окрім позивача, належали:
- Син - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (актовий запис № 29);
- Дочка - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (актовий запис № 22);
- Батько - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (актовий запис про смерть № 20);
- Мати - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , померла ІНФОРМАЦІЯ_9 (актовий запис про смерть № 14).
До членів сім'ї другого ступенів споріднення ОСОБА_2 належали:
- ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , помер ІНФОРМАЦІЯ_11 (актовий запис про смерть №141);
- ОСОБА_23 - помер ІНФОРМАЦІЯ_12 (актовий запис про смерть № 5);
- ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , помер ІНФОРМАЦІЯ_14 (актовий запис про смерть № 113);
- Сестра - ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , померла ІНФОРМАЦІЯ_16 (актовий запис № 14).
Разом з тим, до членів сім'ї другого ступенів споріднення ОСОБА_2 наразі належать:
- Брат - ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_20 є особою з інвалідністю І групи, підгрупи «Б» та має значну залежність від сторонніх осіб у виконання щоденних життєво важливих соціально-побутових функцій, що підтверджується копією Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ № 346820, видана 10.05.2023 ОКМУ «Центр медико-соціальної експертизи Загально-профільна МСЕК № 1».
- ОСОБА_25 ІНФОРМАЦІЯ_18 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , є пенсіонером за віком. Згідно д випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «Глибоцький РЦ ПМСД» від 08.07.2025 за станом здоров'я не може надавати соціальні послуги.
- ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , який навчається у Луцькому національному технічному університеті за денною формою навчання, що підтверджується довідкою №335 від 24.07.2025. Згідно з Висновком лікарсько-консультаційної комісії ПП «МЕДТОРГ-ЕКСПРЕС» № 2 протокол 101 від 22.07.2025 за станом здоров'я не може надавати послугу з догляду.
- ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , яка навчається на денній формі у Комунальному закладі вищої освіти «Луцький педагогічний коледж» Волинської ради, що підтверджується довідкою №335 від 24.07.2025. Згідно з Висновком лікарсько-консультаційної комісії ПП «МЕДТОРГ-ЕКСПРЕС» № 3 протокол 104 від 30.07.2025 за станом здоров'я не може надавати послугу з догляду.
В матеріалах справи відсутні витяги з місця реєстрації онуків ОСОБА_2 та довідка про склад сім'ї, разом з тим, з висновків ЛККК ПП «МЕДТОРГ-ЕКСПРЕС» вбачається, що онук ОСОБА_3 та онука ОСОБА_12 проживають за однією адресою з бабою (матір'ю позивача), а саме: АДРЕСА_3 .
Частиною 1 статті 264 Сімейного кодексу України передбачено, що внуки, правнуки зобов'язані піклуватися про своїх бабу, діда, прабабу, прадіда.
Повнолітні внуки, правнуки зобов'язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу (стаття 266 Сімейного кодексу України).
Суд зазначає, що позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що онук ОСОБА_11 та онука ОСОБА_12 самі потребують постійного стороннього догляду, що відповідно до вимог закону є окремою самостійною підставою, яка могла б виключати можливість здійснення ними догляду за бабою ОСОБА_2 . Матеріали справи не містять висновків медико-соціальної експертної комісії, лікарсько-консультативної комісії або рішень уповноважених експертних команд щодо наявності у зазначених осіб потреби у постійному догляді.
Суд критично оцінює наведені позивачем доводи щодо неможливості здійснення догляду за ОСОБА_2 іншими членами сім'ї другого ступеня споріднення, оскільки подані на їх підтвердження обставини не свідчать про об'єктивну та документально підтверджену неможливість такого догляду у розумінні вимог закону. Сам факт навчання онуків за денною формою здобуття освіти, не підтверджують стану, який би виключав можливість участі у здійсненні догляду, зокрема за відсутності належних медичних висновків про потребу цих осіб у постійному сторонньому догляді.
Надані висновки ЛКК не засвідчують потребу ОСОБА_3 та ОСОБА_12 у постійному сторонньому догляді.
Стосовно сімейного стану матері позивача.
Згідно з копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_7 09.08.2025 розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Разом з тим, суд також критично оцінює розірвання шлюбу з ОСОБА_3 у серпні 2025 року, напередодні подання позивачем рапорту про звільнення.
Стосовно тверджень сторони позивача щодо неможливості надати витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо сімейного стану у зв'язку з відсутністю технічної можливості при розірванні шлюбу, суд зазначає, що розірвання та відсутність шлюбу можливо підтвердити Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища.
Крім того, суд звертає увагу на те, що до рапорту та до адміністративного позову не додано витяг про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за місцем проживання ОСОБА_2 .
Відтак наведені позивачем обставини не дають підстав вважати інших членів сім'ї такими, що є відсутніми у розумінні абзацу тринадцятого підпункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу».
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач, відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, оскільки позивачем не було доведено відсутності у ОСОБА_2 інших родичів першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати за нею догляд або неможливість здійснення ними догляду або їхню потребу у постійному догляді за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Водночас суд зазначає, що позивач не позбавлений права на звернення із рапортом про звільнення з військової служби за наявності належних доказів, що підтверджують підстави для такого звільнення.
У контексті оцінки доводів позову суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 262, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог адвоката Лозинської Дарії Богданівни в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв