01 квітня 2026 р.Справа №202/986/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Індустріального районного суду міста Дніпра звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення військово-лікарської комісії, яким позивача визнано придатним до військової служби;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 утриматися від вчинення будь-яких призовних та мобілізаційних дій щодо позивача до набрання законної сили рішенням суду (як захід забезпечення позову);
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити позивача з розшуку, як такого, що застосований без законних підстав;
- зобов'язати відповідача направити позивача на повторну ВЛК з урахуванням висновків суду та фактичного стану здоров'я або встановити категорію придатності «Д - не придатний».
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 05.02.2026 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, передано за підсудністю на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (49005, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 повернуто матеріали справи №202/986/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, до Індустріального районного суду міста Дніпра - для доопрацювання.
31.03.2026 матеріали адміністративної справи №202/986/26 після доопрацювання Індустріальним районним судом міста Дніпра надійшли на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 прийнято до свого провадження справу №202/986/26; позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позовної заяви.
Разом із позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд:
- зупинити дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо розшуку позивача до набрання законної сили рішенням суду у даній адміністративній справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем зазначено, що стосовно позивача продовжуються дії з боку ТЦК, зокрема з розшуку, що є предметом оскарження у даній справі. Наголошує на тому, що існує реальна небезпека того, що до ухвалення рішення суду відповідач продовжить вчиняти відповідні дії, що може призвести до істотного порушення прав та інтересів позивача. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим ефективний захист прав позивача та виконання майбутнього рішення суду.
Перевіривши подану заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 КАС України заява про забезпечення позову подається, зокрема, до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до статті 151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Із системного аналізу вимог наведених статей КАС України вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
У випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.
Таким чином, із цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Проте, позивачем у заяві про забезпечення позову, не наведено суду істотних обставин та не надано жодних доказів, які б підтверджували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Крім того, суд зазначає, що сам факт подання адміністративного позову не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову. Водночас, важливим є зауважити, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті.
Водночас, суд, проаналізувавши доводи, якими позивач обґрунтовує подану заяву про забезпечення позову, дійшов висновку, що доводи й аргументи останнього не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України, оскільки, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, зокрема, останнім не надано доказів вчинення відповідачем дій щодо призову позивача на військову службу за мобілізацією в особливий період. При цьому, наявність в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про позивача не підтверджує факту, що відповідачем здійснюються активні дії щодо розшуку позивача, подано звернення до органів Національної поліції щодо примусового затримання та доставлення позивача з метою притягнення до адміністративної відповідальності у зв'язку з порушенням правил військового обліку, призвано позивача на військову службу та перебування позивача в статусі військовослужбовця.
Водночас, позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, у розумінні норм ст. ст. 73, 74 КАС України, щодо очевидної небезпеки правам та свободам позивача, окрім посилання на той факт, що з боку відповідача продовжуються дії щодо його розшуку.
Підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що факт очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача такими діями відповідача наразі судом не встановлено як і не встановлено тієї обставини, що невжиття судом заходів забезпечення позову створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи.
Отже, заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька