31 березня 2026 рокуСправа №160/35132/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування наказу,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3 ), третя особа без самостійних вимог на предмет спору: ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - третя особа), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про результати розгляду дисциплінарного провадження» №1203 від 12.11.2025 р.;
- стягнути на користь позивача з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ознайомившись зі змістом наказу «Про результати розгляду дисциплінарного провадження» №1203 від 12.11.2025 р., яким на нього накладено дисциплінарне стягнення догана, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Наголошував на відсутності належним чином затверджених правил внутрішнього розпорядку та робочого місця позивача, а також на відсутності доказів доведення до відома позивача наказу №678 від 25.12.2024 р. «Про організацію службової діяльності у 2025 році» та розпорядку дня ІНФОРМАЦІЯ_4 на 2025 рік. Отже, на думку позивача, не можливо говорити про порушення трудової дисципліни у тому числі про відсутність на робочому місці понад 3 години, якщо немає доказів запровадження правил внутрішнього трудового розпорядку, з визначенням робочих годин та робочого місця підпорядкованих працівників, тому відсутні підстави для застосування дисциплінарного стягнення щодо позивача. Зауважив, що нормами Закону України №889-VIII, на підставі якого позивач був притягнений до дисциплінарної відповідальності, як і нормами КЗпП, не передбачено визначення робочого місця шляхом усного розпорядження. Навпаки, така обов'язкова умова роботи як робоче місце, робочі години повинна бути доведена до відома підпорядкованої особи у відповідності до вимог ст.29 КЗпП, чого не було зроблено відповідачем. Таким чином, застосування дисциплінарного стягнення за відсутність на робочому місці, яке не визначене є протиправним. Окрім того, згідно табелю робочого часу за 25.09.25 р. в позивача проставлено 8,12 годин роботи та 26.09.25р. в позивача проставлено 7,12 годин, тобто дані про прогул позивача в табелі робочого часу не було відображено, що ставить під сумнів факт прогулу зі сторони позивача, оскільки такий факт не відображений в документах первинного обліку. Тобто, в табелі робочого часу факт прогулу не зафіксовано, що виключає можливість вважати позивача таким, що допустив дисциплінарне правопорушення. Також позивач наголошував на неврахуванні поважності причин відсутності позивача 25.09.25 р. та 26.09.25 р. на місці роботи роботі, а саме, що в результаті конфлікту, що стався з відвідувачем, його стан здоров'я погіршився, а тому враховуючи стан свого здоров'я позивач був вимушений залишити місце роботи. Про свій стан позивач повідомляв ОСОБА_2 . Вказана обставина, на думку позивача, не була врахована відповідачем, а тому дисциплінарне стягнення накладене за відсутності доведення винних дій зі сторони позивача. Натомість, згідно Консультативного висновку спеціаліста від 26.09.2025 р. вбачається, що позивач звертався до лікаря зі скаргами на стан свого здоров'я, де встановлено діагноз гіпертонічний криз та отримав призначення. В своїх поясненнях за 29.09.2025 року позивач пояснював, що станом на 29.09.2025 р. почуває себе не задовільно. Незадовільний стан здоров'я позивача в тому числі підтверджується виписками із медичної карти стаціонарного хворого, яка підтверджує факт перебування позивача в лікарні в терапевтичному відділенні з 20.10.25 р. по 31.10.25 р. та на лікуванні в неврологічному відділенні з 17.11.25 р. по 28.11.25 р. Натомість, матеріали дисциплінарної справи, як і спірний наказ не містять інформації, що питання визначення поважності відсутності на роботі позивача було предметом дослідження. На переконання позивача, жодні обставини, які пом'якшують відповідальність державного службовця, відповідачем не були враховані. З врахуванням викладеного, позивач вважає, що існують всі підстави для визнання протиправним та скасування наказу. Також позивач вважає, що відповідачем були порушені вимоги п.32 Порядку здійснення дисциплінарного провадження про необхідність інформування особи, відносно якої розглядається дисциплінарна справа про необхідність прибуття на таку комісію щодо першого засідання дисциплінарної комісії, а також у дисциплінарній справі, всупереч наведеному Порядку та приписам Закону України № 889-VІІІ, відсутні пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності. З врахуванням викладених обставин, позивач вважає, що існують всі підстави для визнання протиправним та скасування спірного наказу. Окремо зауважив, що розмір витрат на правову допомогу погоджений сторонами в фіксованому вигляді в розмірі 20000 гривень та додатково 2500 гривень за участь в одному судовому засіданні, 2500 за один адвокатський запит. Позивач повідомив суд, що докази судових витрат будуть надані протягом 5 днів з дня ухвалення рішення суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 року клопотання ОСОБА_1 про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору задоволено, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - третя особа, ІНФОРМАЦІЯ_5 ). Відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
06.01.2026 року до суду через систему "Електронний суд" від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких ІНФОРМАЦІЯ_6 позов не визнає та у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. В обґрунтування письмових пояснень зазначено, що 25 вересня 2025 року близько 11.00 год. головний спеціаліст ІНФОРМАЦІЯ_7 , державний службовець - ОСОБА_1 , під час здійснення прийому громадян залишив своє робоче місце, яке розташоване у локації № 2 відповідно до усної вказівки заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 - начальника комплектування та призову щодо розосередження особового складу ІНФОРМАЦІЯ_6 . 26 вересня 2025 року о 08.00 год. позивач також не з'явився на своє робоче місце. Водночас, будь-яких пояснень та/або заяв щодо причин його відсутності на робочому місці 25.09.2025 з 11.00 год. та 26.09.2025 року з 08.00 год. не надходило, документи, які підтверджують факт поважності його відсутності на робочому місці, не надано. Здійснення позивачем прийому громадян передбачено п.10 розд. 2 посадової інструкції державного службовця, затвердженої начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 , з якою ОСОБА_1 ознайомлений 11.11.2024 року. З метою з'ясування причин відсутності позивача на робочому місці протягом 25-26.09.2025 на його особистий мобільний номер працівники ІНФОРМАЦІЯ_6 неодноразово телефонували, але він не відповів, що свідчить про відмову надати пояснення з цього приводу. При цьому, у третьої особи відсутня інформація щодо виконання позивачем у зазначені дати посадових обов'язків поза межами розташування його робочого місця, та/або поза межами розташування ІНФОРМАЦІЯ_6 , та/або поза межами розташування ІНФОРМАЦІЯ_8 . З пояснення начальника фінансової частини ІНФОРМАЦІЯ_6 від 29.09.2025 вбачається, що: 25.09.2025 позивачу стало погано, 26.09.2025 у позивача була потреба забрати матір з лікарні. На підставі викладених обставин, були зроблені висновки, що позивач, який є державним службовцем 25.09.2025 був відсутній на робочому місці у період з 11.00 год до 17.00 год., та 26.09.2025 був відсутній на робочому місці у період з 08.00 год до 16.00 год., тобто понад 3 (три) години, без поважних причин, чим порушив ст.ст. 139, 142 КЗпП України, ст. 8, пп.1 п. 1 ст. 61, ч. 2 ст. 62 Закону України «Про державну службу», наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 25.12.2024 № 678 «Про організацію службової діяльності у 2025 році» та п. 10 розд. 2 посадової інструкції державного службовця, затвердженої начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 . При цьому, до теперішнього часу відповідних документів на підтвердження своїх тверджень (в т.ч. від фахівців медичної установи) щодо поважності причин відсутності на робочому місті 25-26.09.2025 він не надав. Відтак третя особа вважає, що позивачем були вчинені дисциплінарні проступки, передбачені п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», а саме: невиконання посадових обов'язків та наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 25.12.2024 № 678 «Про організацію службової діяльності у 2025 році», прийнятого у межах його повноважень (п. 5), недотримання правил внутрішнього службового розпорядку, встановлених наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 25.12.2024 № 678 «Про організацію службової діяльності у 2025 році» (п. 6). Зауважив, що про засідання дисциплінарної комісії позивач належним чином повідомлявся, як і з оскаржуваним наказом, шляхом направлення на його адресу рекомендованих листів та фото відповідних документів на особистий телефонний номер позивача. Окрім того, позивач з графіком роботи та розташуванням свого робочого місця був ознайомлений під час його оформлення на роботу, що підтверджується отримання ним заробітної плати впродовж трудової діяльності в ІНФОРМАЦІЯ_6 та відсутністю відповідних звернень до третьої особи щодо надання йому інформації про графік роботи та/або його робоче місце. На підставі вищевикладеного третя особа вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Окремо зауважив, що витрати позивача на правничу допомогу не є обґрунтованими та документально підтвердженими, а тому позовна вимога про стягнення витрат на таку допомогу не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Ухвалою суду від 16.01.2026 року витребувано у сторін додаткові докази у справі та зупинено провадження у справі до надання витребуваних судом доказів.
20.01.2026 року до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли дві заяви про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правову допомогу в розмірі 22 500,00 грн., які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи, на підтвердження чого надано Акти приймання передачі наданих послуг, Договір про надання правової допомоги та квитанції про оплату.
Також, 20.01.2026 року до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про неможливість виконання ухвали суду від 16.01.2026 року, в якій зазначено про відсутність правових підстав для витребування у позивача визначених судом доказів, оскільки у позивача можуть бути витребувані лише докази на підтвердження обставин, за якими, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод та інтересів.
30.01.2026 року до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про витребування у третьої особи додаткових доказів у справі.
Ухвалою суду від 09.02.2026 року поновлено провадження в адміністративній справі.
Також, ухвалою суду від 09.02.2026 року витребувано у відповідача та третьої особи додаткові докази у справі та зупинено провадження у справі до надання витребуваних судом доказів.
20.02.2026 року до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів на виконання ухвали суду від 09.02.2026 року.
26.02.2026 року до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, у зв'язку з високою завантаженістю юридичної служби ІНФОРМАЦІЯ_8 , постійними відключеннями електроенергії, перебоями з інтернет-зв'язком, ракетними обстрілами та перебуваннями в укриттях під час повітряних тривог, просив вважати причини пропуску процесуальних строків на відзив поважними і поновити їх. Позовну заяву вважає такою, що не підлягає до задоволенню, з огляду дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення. Зауважив, що при прийомі на роботу до початку роботи відповідач проінформував позивача про місце роботи , трудову функцію, яку зобов'язаний виконувати працівник (посада та перелік посадових обов'язків), дату початку виконання роботи; визначив робоче місце, забезпечив необхідними для роботи засобами; проінформував про права та обов'язки, умови праці; довів до відома позивача правила внутрішнього трудового розпорядку або умови встановлення режиму роботи, тривалість робочого часу і відпочинку, а також про положення колективного договору (у разі його укладення); організував проходження інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони. На це вказує той факт, що позивач залишив своє робоче місце в середині робочого дня не попередив нікого про причини такої поведінки. В додатках до адміністративного позову позивач сам надав письмові докази, які підтверджують постійну комунікацію роботодавця - відокремленим підрозділом - третьою особою з позивачем, в яких вбачається особистий підпис позивача. Відповідач в межах повноважень даних законом, зокрема ст.ст. 147; 147-1 КЗпП України, застосував до позивача стягнення за порушення трудової дисципліни застосувавши один із заходів - догану. При цьому було дотримано необхідних строків зазначених в ст. 148 КЗпП України. Порушення трудової дисципліни було належним чином оформлено відповідними Актами. Було розпочато дисциплінарне провадження за процедурою затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року №1039 і виданий наказ «Про результати розгляду дисциплінарного провадження» №1203 від 12.11.2025 р. На підставі вищевикладеного, просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_8 .
03.03.2026 року до суду через систему "Електронний суд" від представника третьої особи надійшло клопотання про приєднання копій документів, витребуваних судом, до матеріалів справи. У клопотанні просив поновити строк подання витребуваних судом документів у даній справі у зв'язку з нестабільною роботою в період правового режиму воєнного стану відомчого комунікаційного зв'язку, постійним перебоєм з електропостачанням та тривалими відключеннями з електропостачання, а також постійною загрозою ураження БПЛА агресора територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, що перешкоджає своєчасному виконанню завдань за призначенням та приєднати до матеріалів даної справи копії наданих документів. У клопотанні також зазначено, що з розрахункових листів щодо позивача вбачається, що позивачу щомісяця (навіть у місяць дисциплінарного проступку) окрім посадового окладу була нарахована і премія, і доплата за інтенсивну роботу. Оскільки позивач та його представник відмовились надати банківські виписки щодо фактичного отримання позивачем заробітної плати за період роботи у відповідача, третя особа звертає увагу суду на декларацію, в якій позивач зазначив в якості джерела доходу - заробітну плату (грошове забезпечення) від відповідача. Наголошував на тому, що своєю Декларацією позивач підтвердив факт отримання ним заробітної плати від відповідача, що спростовує його твердження про необізнаність щодо його графіку та місяця роботи, в протилежному випадку виникає питання щодо підстав для нарахування йому заробітної плати. Зауважив, що з графіком роботи та розташуванням свого робочого місця позивач був ознайомлений під час оформлення його на роботу. Крім того, впродовж своєї трудової діяльності від позивача не надходили будь-які заперечення (запити) щодо його графіку роботи та розташування свого робочого місця. Щодо інших документів, витребуваних судом, третя особа зазначила, що такі відомості містять державну таємницю, а представник позивача приймає учать також у розгляді інших справ пов'язаних з питаннями військового обов'язку і військової служби, відтак клопотання адвоката про витребування документів, на переконання третьої особи, може бути спробою отримати відомості, що становлять державну таємницю, на отримання якої жоден з учасників справи не має права. Також такі документи містять певні персональні дані військовослужбовців/державних службовців, що є конфіденційною інформацією та такі особи не надали згоду на доступ до їх персональних даних. Зауважив, що всі можливі документи та витяги з них, які стосуються розгляду даної справи вже надані до суду і позивачу під час ознайомлення ним з матеріалами його дисциплінарної справи.
04.03.2026 року до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він не погоджується з доводами відповідача та просить: залишити без розгляду відзив ІНФОРМАЦІЯ_9 , який поданий з пропуском строків, встановлених судом; прийняти відповідь на відзив до розгляду; задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Наголошував на тому, що у відповідача відсутні дискреційні повноваження в частині звільнення, оскільки підстави для звільнення чітко регламентуються законом, а тому відповідач не має права звільняти з роботи за власним розсудом. Отже, дискреційні повноваження під час звільнення з роботи є повністю виключеними. Окрім того, при прийнятті рішення про звільнення позивача відповідач допустив ряд грубих порушень трудового законодавства, зокрема, не з'ясував підстав відсутності на робочому місці працівника, розгляд дисциплінарної справи здійснювався за відсутності позивача, документи на які посилається відповідач не містять підтвердження, щодо ознайомлення позивача з трудовим розпорядком, штатним розписом та іншими документами, з якими був зобов'язаний ознайомити позивача відповідач. Також в обґрунтування відповіді на відзив представник позивача навів доводи, аналогічні тим, що були викладені у позовній заяві. Окремо наголошував на тому, що стороною відповідача та представником відповідача було допущено пропуск строку на подання відзиву майже на 2 місяці, що може свідчити про факт затягування судового процесу та посилання на необґрунтовані підстави пропуску, з огляду на відсутність доказів, які б підтверджували наведені відповідачем обставини.
Ухвалою суду від 31.03.2026 року провадження у справі поновлено.
Вирішуючи клопотання представника відповідача про поновлення строку подачі відзиву та прийняття судом відзиву на позовну заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Суд зазначає, що відповідачу доставлено копію позовної заяви з додатками 10.12.2025 року, а копію ухвали про відкриття провадження у справі - 23.12.2025 року, в свою чергу, строк встановлений відповідачу для подання відзиву сплив 08.01.2026 року, а з клопотанням про поновлення строку подачі відзиву на позовну заяву та самим відзивом на позовну заяву останній звернувся до суду лише 03.03.2026 року.
Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та продовжує тривати.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII “Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами, заявами, клопотання, відзивами тощо. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Аналогічні висновки також містяться у постанові Великої палати Верховного суду від 10.11.2022 року у справі № 990/115/22.
Відтак, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме відповідачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, на переконання суду, не може вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Відповідач обґрунтовує затримку в наданні відзиву (два місяці) високою завантаженістю юридичної служби ІНФОРМАЦІЯ_8 , постійними відключеннями електроенергії, перебоями з інтернет-зв'язком, ракетними обстрілами та перебуваннями в укриттях під час повітряних тривог, а тому просив вважати причини пропуску процесуальних строків на відзив поважними і поновити їх.
Водночас, з клопотанням про продовження встановленого судом строку для надання відзиву відповідач до суду не звертався.
Окрім того, жодних доказів на підтвердження наведених у відзиві доводів, які б підтверджували неможливості звернення до суду у встановлений строк, а також протягом двох місяців після закінчення встановленого судом строку, відповідач до суду не надав, отже доводи вказані відповідачем у клопотанні про поновлення строку для надання відзиву є недоведеними.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу строку подачі відзиву на позовну заяву, отже клопотання відповідача про поновлення строку подачі відзиву задоволенню не підлягає, відзив на позовну заяву судом не приймається, у зв'язку з пропуском відповідачем визначеного судом строку на його подання.
Розглянувши клопотання представника третьої особи про визнання причин пропуску строку на подання витребуваних судом доказів поважними та приєднати до матеріалів даної справи копії наданих документів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з ч.3 ст. 121 КАС України якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
З наведеної вище норми вбачається, що процесуальний строк, може бути поновлений за наявності поважних причин, якщо суд визнає причини його пропуску поважними. При цьому поважними за змістом вказаної норми процесуального права визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 8 КАС України передбачено, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також доводи, викладені представником третьої особи, суд, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, вважає за необхідне клопотання представника третьої особи задовольнити, визнати причини пропуску строку на подання витребуваних судом доказів поважними, поновити третій особі пропущений процесуальний строк та прийняти копії наданих документів.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 11 листопада 2024 р. №137-ДС був призначений на посаду головного спеціаліста командування (ОС070726) з окладом за посадою 5600 грн. на місяць з випробуванням терміном 1 (один) місяць.
Наказом ІНФОРМАЦІЯ_8 від 11 грудня 2024 року №150-ДС позивач був переведений на постійну роботу по закінченню випробувального терміну з присвоєнням 8 (восьмого) рангу державного службовця з 11 грудня 2024 року.
Вказане вище випливає з Витягів із наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) №252 від 11.11.2024 року та №276 від 11.12.2024 року.
Посадові обов'язки позивача були визначені згідно з Посадовою інструкцією державного службовця, затвердженою начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 від 11.11.2024 р., з якою позивач був ознайомлений 11.11.2024 р., про що у Посадовій інструкції проставлений його підпис.
Згідно з Посадовою інструкцією посада позивача - головний спеціаліст командування ІНФОРМАЦІЯ_11 ІНФОРМАЦІЯ_8 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_12 » Збройних Сил України, категорія посади В; посада безпосереднього керівника: Начальник ІНФОРМАЦІЯ_13 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_12 » Збройних Сил України.
Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 (по стройовій частині) з 29.04.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_14 вважається перейменованим в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
25.09.2025 року начальником фінансової частини ІНФОРМАЦІЯ_6 було подано рапорт начальнику ІНФОРМАЦІЯ_6 , в якому повідомлено про те, що 25.09.2025 р. близько 11:00 години позивач під час здійснення прийому громадян залишив своє робоче місце, яке розташоване у локації №2 відповідно до усної вказівки заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 . При цьому, від позивача будь-яких пояснень та/або заяв щодо причин його відсутності на робочому місці 25.09.2025р. з 11:00 год. не надходило, документи, що підтверджують факт поважності його відсутності на роботі не надано. На даний час невідомо про виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків поза межами розташування його робочого місця, та/або поза межами розташування ІНФОРМАЦІЯ_6 та/або поза межами розташування ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Наведені обставини також були зафіксовані у акті від 25.09.2025 року, який підписано начальником групи персоналу, начальником фінансової частини, головним спеціалістом відділення цивільно-військового співробітництва ІНФОРМАЦІЯ_15 .
26.09.2025 року начальником фінансової частини ІНФОРМАЦІЯ_6 було подано рапорт начальнику ІНФОРМАЦІЯ_6 , в якому повідомлено про те, що 26.09.2025 р. близько 08:00 години позивач не з'явився на своє робоче місце, яке розташоване у локації №2 відповідно до усної вказівки заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 . При цьому, від позивача будь-яких пояснень та/або заяв щодо причин його відсутності на робочому місці 26.09.2025 р. не надходило, документи, що підтверджують факт поважності його відсутності на роботі не надано. На даний час невідомо про виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків поза межами розташування його робочого місця, та/або поза межами розташування ІНФОРМАЦІЯ_6 та/або поза межами розташування ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Наведені обставини також були зафіксовані у акті від 26.09.2025 року, який підписано начальником групи персоналу, начальником фінансової частини, головним спеціалістом відділення цивільно-військового співробітництва ІНФОРМАЦІЯ_15 .
08.10.2025 року на адресу начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 (через відділ персоналу) надійшов рапорт начальника ІНФОРМАЦІЯ_16 №1391/3220, в якому він просив прийняти рішення про порушення дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 щодо вчинення ним дисциплінарних проступків та застосувати до позивача дисциплінарне стягнення - догану.
Відповідно до вимог статей 68, 69 Закону України «Про державну службу», Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою КМУ від 04.12.2019 року №1039, на підставі доповіді начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_4 від 08.10.2025 р. №1391/3220 щодо вчинення головним спеціалістом командування цього районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки працівником Збройних Сил України ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а саме прогулу (у тому числі відсутності на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, з метою визначення ступеню вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 було прийнято наказ від 15.10.2025 р. №145 «Про порушення дисциплінарного провадження».
На підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 15.10.2025 р. №145 «Про порушення дисциплінарного провадження» у відношенні головного спеціаліста командування (ОС 070726) ІНФОРМАЦІЯ_6 державного службовця ОСОБА_1 було відкрито дисциплінарне провадження за ознаками вчинення позивачем дисциплінарного проступку, передбаченого п.12 ч.2 ст.65 Закону України «Про державну службу», утворено та затверджено дисциплінарну комісію розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців, які займають посади державної служби «В» у ІНФОРМАЦІЯ_8 , районних ІНФОРМАЦІЯ_17 .
Перше засідання дисциплінарної комісії було призначено на 17.10.2025 року о 14.00 год., про що позивача повідомлено листом від 17.10.2025 року №13/8765, який вручено особисто позивачу 17.10.2025 року під підпис.
Листом від 24.10.2025 року №13/9032 ОСОБА_1 було повідомлено, що 07.11.2025 року о 10.00 год у приміщенні №208 другого поверху ІНФОРМАЦІЯ_8 відбудеться засідання дисциплінарної комісії. Зазначений лист було відправлено на поштову адресу позивача 27.10.2025 року, фото листа направлялось на особистий мобільний номер телефону позивача 24.10.2025 року.
Листом від 29.10.2025 року №13/9170 позивача було повідомлено про необхідність його особистого прибуття на засідання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ ІНФОРМАЦІЯ_8 , яке відбудеться 07.11.2025 року о 10.00 год у приміщенні №208 другого поверху ІНФОРМАЦІЯ_8 . Зазначений лист було відправлено на поштову адресу позивача 29.10.2025 року, фото листа направлялось на особистий мобільний номер телефону позивача 30.10.2025 року, а сам лист було вручено особисто позивачу під підпис 06.11.2025 року.
07.11.2025 року за результатом засідання дисциплінарної комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 було складено протокол №8, в якому за результатами заслуховування ОСОБА_1 , його колег по роботі та вивчення матеріалів дисциплінарної справи сформованої у результаті роботи дисциплінарної комісії, комісія дійшла висновку про присутність у діях позивача дисциплінарного проступку, а саме: прогулу (у тому числі відсутності на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, передбаченого пунктом 12 частини 2 ст.65 Закону України «Про державну службу», та наявність підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
По результатам голосування члени комісії постановили, згідно з частиною 9 статті 69 Закону України «Про державну службу», підготувати подання начальнику ІНФОРМАЦІЯ_8 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
12.11.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 (з адміністративно-господарської діяльності) було видано наказ №1203 «Про результати розгляду дисциплінарного провадження», в якому зазначено, що за висновком дисциплінарної комісії, викладеним у поданні керівнику державного органу від 11 листопада 2025 року №5/89/2014, позивач вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 12 частини 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», а саме допустив прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, у зв'язку з чим наявні підстави для його притягнення до дисциплінарної відповідальності. Вид дисциплінарного стягнення, рекомендованого до застосування, передбачений ч.3 ст.66 Закону України «Про державну службу» - догана.
З урахуванням викладеного, з метою забезпечення службової дисципліни у колективі державних службовців районних ТЦК та СП, зважаючи на подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ ІНФОРМАЦІЯ_8 , за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», а саме допущення прогулу державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, головного спеціаліста командування ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення догана.
Листом від 18.11.2025 року №3/9757, копію витягу з наказу від 12.11.2025 року №1203 було направлено на адресу позивача засобами поштового зв'язку.
Вважаючи протиправним наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про результати розгляду дисциплінарного провадження» №1203 від 12.11.2025 р., позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця регулює Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ (далі - Закон України № 889-VПІ).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України № 889-VІІІ державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Частиною 2 ст.1 Закону України № 889-VІІІ визначено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до частин 1-2 ст.5 Закону України № 889-VІІІ правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України № 889-VІІІ державний службовець зобов'язаний:
1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки;
3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина;
4) з повагою ставитися до державних символів України;
5) обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації;
6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів;
7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення);
8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України;
9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції;
10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби;
11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності;
12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню;
13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).
Пунктом 10 частини 1 статті 2 Закону України № 889-VІІІ визначено, що службова дисципліна - неухильне додержання Присяги державного службовця, сумлінне виконання службових обов'язків та правил внутрішнього службового розпорядку.
Відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону України № 889-VІІІ служба управління персоналом у день призначення особи на посаду державної служби організовує складення Присяги державного службовця особою, яка вперше призначена на посаду державної служби, а також ознайомлює державного службовця під підпис із правилами внутрішнього службового розпорядку та посадовою інструкцією.
Частинами 1-4 ст.47 Закону України № 889-VІІІ визначено, що правилами внутрішнього службового розпорядку державного органу (далі - правила внутрішнього службового розпорядку) визначаються:
1) початок та кінець робочого часу державного службовця;
2) перерви, що надаються для відпочинку та прийняття їжі;
3) умови і порядок перебування державного службовця в державному органі у вихідні, святкові та неробочі дні, а також після закінчення робочого часу;
4) порядок доведення до відома державного службовця нормативно-правових актів, наказів (розпоряджень) та доручень із службових питань;
5) загальні інструкції з охорони праці та протипожежної безпеки;
6) загальні правила етичної поведінки в державному органі;
7) порядок повідомлення державним службовцем про його відсутність на службі;
8) порядок прийняття та передачі діловодства (справ) і майна державним службовцем;
9) інші положення, що не суперечать цьому Закону та іншим актам законодавства.
Правила внутрішнього службового розпорядку затверджуються загальними зборами (конференцією) державних службовців державного органу за поданням керівника державної служби і виборного органу первинної профспілкової організації (за наявності) на основі типових правил.
Правила внутрішнього службового розпорядку доводяться до відома всіх державних службовців під підпис.
Типові правила внутрішнього службового розпорядку затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Згідно з ч.1 ст.61 Закону України № 889-VІІІ службова дисципліна забезпечується шляхом:
1) дотримання у службовій діяльності вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та виконання правил внутрішнього службового розпорядку;
2) формування керівником державної служби у підпорядкованих державних службовців високих професійних якостей, сумлінного ставлення до виконання своїх посадових обов'язків, поваги до прав і свобод людини і громадянина, їхньої честі та гідності, а також до держави, державних символів України;
3) поєднання керівниками усіх рівнів методів переконання, виховання і заохочення із заходами дисциплінарної відповідальності щодо підпорядкованих державних службовців;
4) поєднання повсякденної вимогливості керівників до підпорядкованих державних службовців з постійною турботою про них, виявленням поваги до їхньої честі та гідності, забезпеченням гуманізму та справедливості.
Відповідно до частин 1-2 ст.62 Закону України № 889-VІІІ державний службовець зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також:
1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця;
2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців;
3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів.
Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов'язки.
Статтею 139 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) визначено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.
Згідно з ст.142 КЗпП трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.
Складовою правил внутрішнього трудового розпорядку можуть бути правила поведінки на підприємстві, в установі, організації, які містять положення, зокрема, про зобов'язання працівників про нерозголошення інформації з обмеженим доступом, зокрема інформації, що становить державну чи комерційну таємницю, а також про умови роботи з конфіденційною інформацією.
Встановлення правил поведінки на підприємствах, в установах, організаціях, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та/або об'єктах чи операторах критичної інфраструктури є обов'язковим.
У деяких галузях економіки України для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.
Відповідно до ч.1 ст.65 Закону України № 889-VІІІ підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Згідно з пунктом 12 частини 2 ст. 65 Закону України № 889-VІІІ дисциплінарними проступками є прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Частиною 1 ст.66 Закону України №889-VІІІ визначено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:
1) зауваження;
2) догана;
3) попередження про неповну службову відповідність;
4) звільнення з посади державної служби.
Частиною 3 ст.66 Закону України №889-VІІІ передбачено, що у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.
Процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія) дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначає Порядок здійснення дисциплінарного провадження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. № 1039 (далі - Порядок №1039).
Пунктом 2 Порядку №1039 визначено, що процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи.
Згідно з п.24 Порядку №1039 метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.
Відповідно до п.30 Порядку №1039 після завершення формування дисциплінарної справи комітет з дисциплінарних проваджень або секретар дисциплінарної комісії передають її відповідно Комісії або дисциплінарній комісії та повідомляють про це головуючому на засіданні Комісії або голові дисциплінарної комісії з метою призначення дати засідання для її розгляду.
Пунктом 31 Порядку №1039 визначено, що комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді. Пояснення надається в паперовій або електронній формі особисто чи шляхом надсилання на офіційну електронну адресу відповідного державного органу із накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Державний службовець має право: бути присутнім на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; знайомитися з матеріалами дисциплінарної справи відповідно до статті 76 Закону, у тому числі в установленому законом порядку запитувати та отримувати відповідні документи, їх копії; надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; заявляти клопотання про необхідність одержання і долучення до матеріалів дисциплінарної справи нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, яким можуть бути відомі обставини справи; користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.
Державний службовець користується іншими правами, встановленими Конституцією та законами України.
Відповідно до п.32 Порядку №1039 про дату, час і місце та спосіб проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії державному службовцю повідомляється шляхом вручення інформації чи документів або надсилання їх поштою за адресою місця проживання/перебування чи на його адресу електронної пошти, або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку за наявними в особовій справі контактними даними.
Таке повідомлення здійснюється не менш як за п'ять календарних днів до дня проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії.
Згідно з п.33 Порядку №1039 комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.
Пунктом 34 Порядку №1039 визначено, що результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії.
Відповідно до п.36 Порядку №1039 за результатами розгляду дисциплінарного провадження суб'єкт призначення протягом десяти календарних днів з дня отримання пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії приймає рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
Рішення оформляється наказом (розпорядженням) суб'єкта призначення.
Після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарного провадження суб'єкт призначення передає дисциплінарну справу до служби управління персоналом державного органу, стосовно посадової особи якого здійснювалося дисциплінарне провадження (державного органу, в якому здійснювалося дисциплінарне провадження), для її зберігання в установленому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у цій справі оскаржує наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про результати розгляду дисциплінарного провадження» №1203 від 12.11.2025 р., яким за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», а саме допущення прогулу державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, головного спеціаліста командування ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення догана.
Підставами для визнання протиправним та скасування зазначеного наказу, вказаними у позовній заяві, зокрема, є:
- відсутності належним чином затверджених правил внутрішнього розпорядку та робочого місця позивача та відсутність доказів доведення до відома позивача наказу №678 від 25.12.2024 р. «Про організацію службової діяльності у 2025 році» та розпорядку дня ІНФОРМАЦІЯ_4 на 2025 рік, що свідчить про протиправність застосування дисциплінарного стягнення за відсутність на робочому місці, яке не визначене та трудового розпорядку, з яким позивач не був ознайомлений;
- дані про прогул позивача в табелі робочого часу не було відображено, що ставить під сумнів факт прогулу зі сторони позивача, оскільки такий факт не відображений в документах первинного обліку;
- неврахування поважності причин відсутності позивача 25.09.25 р. та 26.09.25 р. на місці роботи, у зв'язку з погіршенням стану його здоров'я та неврахування жодних обставин, які пом'якшують відповідальність державного службовця;
- порушення відповідачем вимог п.32 Порядку №1039 в частині своєчасного інформування позивача про необхідність прибуття на комісію щодо першого засідання дисциплінарної комісії, а також відсутність пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Отже, для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог перевірці підлягає дотримання відповідачем порядку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та основних вимог законодавства, що регулює відповідну сферу спірних правовідносин.
Щодо визначення робочого місця позивача, ознайомлення його з робочим місцем та трудовим розпорядком, суд зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 11 листопада 2024 р. №137-ДС був призначений на посаду головного спеціаліста командування (ОС070726) з окладом за посадою 5600 грн. на місяць з випробуванням терміном 1 (один) місяць.
Наказом ІНФОРМАЦІЯ_8 від 11 грудня 2024 року №150-ДС позивач був переведений на постійну роботу по закінченню випробувального терміну з присвоєнням 8 (восьмого) рангу державного службовця з 11 грудня 2024 року.
Відповідно до ч.6 ст.31 Закону України №889-VІІІ служба управління персоналом у день призначення особи на посаду державної служби організовує складення Присяги державного службовця особою, яка вперше призначена на посаду державної служби, а також ознайомлює державного службовця під підпис із правилами внутрішнього службового розпорядку та посадовою інструкцією.
Водночас, відповідно до ст.29 КЗпП до початку роботи роботодавець зобов'язаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника про:
1) місце роботи (інформація про роботодавця, у тому числі його місцезнаходження), трудову функцію, яку зобов'язаний виконувати працівник (посада та перелік посадових обов'язків), дату початку виконання роботи;
2) визначене робоче місце, забезпечення необхідними для роботи засобами;
3) права та обов'язки, умови праці;
4) наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, а також про право на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору - під підпис;
5) правила внутрішнього трудового розпорядку або умови встановлення режиму роботи, тривалість робочого часу і відпочинку, а також про положення колективного договору (у разі його укладення);
6) проходження інструктажу з охорони праці, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони;
7) організацію професійного навчання працівників (якщо таке навчання передбачено);
8) тривалість щорічної відпустки, умови та розмір оплати праці;
9) процедуру та встановлені цим Кодексом строки попередження про припинення трудового договору, яких повинні дотримуватися працівник і роботодавець.
З аналізу наведених норм права випливає, що служба управління персоналом у день призначення особи на посаду державної служби ознайомлює державного службовця під підпис із правилами внутрішнього службового розпорядку та посадовою інструкцією та в узгоджений із працівником спосіб роботодавець повинен поінформувати працівника про місце роботи, визначене робоче місце, права та обов'язки, умови праці, правила внутрішнього трудового розпорядку або умови встановлення режиму роботи, тривалість робочого часу і відпочинку, а також про положення колективного договору (у разі його укладення) тощо.
Таким чином, наведеними нормами встановлено обов'язок роботодавця у день прийняття особи на роботу ознайомити її із правилами внутрішнього службового розпорядку та посадовою інструкцією, а також інформування працівника про основні умови праці в узгоджений із працівником спосіб та ст.29 КЗпП не містить приписів про обов'язок такого інформування у письмовій формі та під підпис, а передбачає інформування в узгоджений із працівником спосіб.
Посадові обов'язки позивача були визначені згідно з Посадовою інструкцією державного службовця, затвердженою начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 від 11.11.2024 р., з якою позивач був ознайомлений 11.11.2024 р., про що у Посадовій інструкції проставлений його підпис. Наведені обставини позивачем не заперечуються.
Згідно з Посадовою інструкцією посада позивача - головний спеціаліст командування ІНФОРМАЦІЯ_11 ІНФОРМАЦІЯ_8 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_12 » Збройних Сил України, категорія посади В. Основні посадові обов'язки позивача визначені у розділі 3 Посадової інструкції.
Отже, починаючи з 11.11.2024 р. позивач почав працювати на відповідній посаді, вказаній у Посадовій інструкції, з якою був своєчасно ознайомлений під підпис, а також виконувати свої посадові обов'язки, наслідком чого стало щомісячне нарахування та виплата йому заробітної плати, що підтверджується мателіалами справи та не спростовано позивачем.
Наведені обставини, на думку суду, свідчать про ознайомлення позивача із правилами внутрішнього службового розпорядку та посадовою інструкцією, а також про інформування його про основні умови праці в узгоджений із працівником спосіб, зокрема, щодо місця роботи, трудової функції, дати початку виконання роботи, визначеного робочого місця, прав та обов'язків, умов праці, правил внутрішнього трудового розпорядку або умов встановлення режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку тощо.
Суд приймає до уваги доводи позивача про те, що наказ №678 від 25.12.2024 р. «Про організацію службової діяльності у 2025 році» та Розпорядок дня ІНФОРМАЦІЯ_11 на 2025 рік, викладений у вигляді Додатка №1 до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_18 від 25.12.2024 р. №678, прийняті пізніше дати призначення позивача на службу та відповідачем не надано доказів ознайомлення позивача з наведеними документами під підпис.
Проте, ч.6 ст.31 Закону України №889-VІІІ, на яку посилається позивач у позові, містить вимоги щодо ознайомлення державного службовця під підпис із правилами внутрішнього службового розпорядку та посадовою інструкцією у день призначення особи на посаду державної служби, що і було зроблено на момент призначення позивача на посаду.
Тоді як, приписи КЗпП не містять обов'язку роботодавця в обов'язковому письмовому порядку під підпис повідомляти робітника про організацію службової діяльності чи розпорядок дня, таке інформування здійснюється в узгоджений із працівником спосіб.
Окрім того, відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували ознайомлення позивача в порядку визначеному статтею 47 Закону України №889-VІІІ із новими Правилами внутрішнього службового розпорядку державного органу, на переконання суду, не можуть бути єдиною та беззаперечною підставою для скасування оскаржуваного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки такі обставини не спростовують вчинений позивачем дисциплінарний проступок.
Окрім того, оскільки після 25.12.2024 р. року позивач продовжував працювати на визначеній посаді, виконувати свої посадові обов'язки та отримувати заробітну плату (протягом 9 місяців), на переконання суду, беззаперечним є факт, що станом на 25.09.2025 року та 26.09.2025 року позивач був ознайомлений та проінформований, в узгоджений із ним спосіб, як про своє робоче місце, так і про організацію службової діяльності, розпорядок дня, режим роботи тощо.
Крім того, як вбачається з пояснювальної записки позивача, 25.09.25 р. приблизно об 11 ранку на прийом прийшла людина, яка представилась звільненим інвалідом з питань отримання пенсії за інвалідністю. Протягом розмови відвідувач перейшов на підвищений тон спілкування та почав погрожувати та ображати позивача. У зв'язку з чим останній почав втрачати самоконтроль та відчув себе погано. Пізніше у лікарні було встановлено підвищення тиску та високу температуру. За цих обставин позивач звернувся до начальника фінансової служби з проханням відпустити його додому для подальшого лікування. ОСОБА_2 надав йому дозвіл не з'являтися на робочому місці до 29.09.25 р. Станом на 29.09.25р. почуває себе не задовільно.
Також у пояснювальній записці від 29.09.25 р. ОСОБА_1 зазначив, що 26.09.2025 р. був відсутній на робочому місці у зв'язку з тим, що напередодні 25.09.25 р. почуваючи себе зле і не маючи змоги виконувати свої посадові обов'язки, змушений був попросити відгул у начальника фінансової служби ОСОБА_2 , на що отримав згоду не приходити до робочого місця і 26.09.25 р.
Отже, у своїх письмових поясненнях від 29.09.25 р. позивач самостійно визначає, що 25.09.2025 року приблизно об 11 ранку він покинув місце роботи за яким здійснював прийом громадян, а 26.09.2025 р. взагалі був відсутній на робочому місці, що свідчить про його обізнаність, як про його робоче місце, так і про Правила внутрішнього службового розпорядку державного органу.
Водночас, здійснення головним спеціалістом командування ІНФОРМАЦІЯ_4 , державним службовцем - ОСОБА_1 , прийому громадян передбачено п.10 розд.3 посадової інструкції державного службовця, затвердженої начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якою позивач ознайомлений 11.11.2024 року.
Що стосується дотримання відповідачем та третьою особою порядку затвердження наказу №678 від 25.12.2024 р. «Про організацію службової діяльності у 2025 році» та Розпорядок дня ІНФОРМАЦІЯ_11 на 2025 рік, суд наголошує на тому, що вказані відповідачем наказ та Розпорядок дня не оскаржується позивачем в рамках цієї справи, а тому правомірність їх прийняття не є об'єктом перевірки при розгляді спірних правовідносин.
Отже, зазначені позивачем наказ та Розпорядок дня, на момент виникнення спірних правовідносин були чинними та не скасовані у визначеному законом порядку, доказів протилежного до суду не надано, а тому підстави їх невиконання були відсутні.
Наведені обставини та норми права свідчать про необґрунтованість та безпідставність доводів позивача про протиправність застосування до позивача дисциплінарного стягнення, у зв'язку з відсутністю належним чином затверджених правил внутрішнього розпорядку та робочого місця позивача, а також відсутністю доказів доведення до відома позивача наказу №678 від 25.12.2024 р. «Про організацію службової діяльності у 2025 році» та розпорядку дня ІНФОРМАЦІЯ_4 на 2025 рік.
Доводи позивача про те, що дані про прогул позивача в табелі робочого часу на момент розгляду дисциплінарного провадження не було відображено, що ставить під сумнів факт прогулу зі сторони позивача, суд вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки табель обліку робочого часу було заповнено до моменту розгляду дисциплінарного провадження та за відсутності висновків дисциплінарної комісії про підтвердженого факту прогулу (відсутності без поважних причин) були відсутні правові підстави вносити відповідні зміни, проте ці обставини не свідчать про відсутність факту прогулу зі сторони позивача.
Щодо поважності причин відсутності позивача 25.09.25 р. та 26.09.25 р. на місці роботи, у зв'язку з погіршенням стану його здоров'я та врахування/неврахування обставин, які пом'якшують відповідальність державного службовця, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи встановлено, що 25.09.2025 року начальником фінансової частини ІНФОРМАЦІЯ_6 було подано рапорт начальнику ІНФОРМАЦІЯ_6 , в якому повідомлено про те, що 25.09.2025 р. близько 11:00 години позивач під час здійснення прийому громадян залишив своє робоче місце, яке розташоване у локації №2 відповідно до усної вказівки заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 . При цьому, від позивача будь-яких пояснень та/або заяв щодо причин його відсутності на робочому місці 25.09.2025р. з 11:00 год. не надходило, документи, що підтверджують факт поважності його відсутності на роботі не надано. На даний час невідомо про виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків поза межами розташування його робочого місця, та/або поза межами розташування ІНФОРМАЦІЯ_6 та/або поза межами розташування ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Наведені обставини також були зафіксовані у акті від 25.09.2025 року, який підписано начальником групи персоналу, начальником фінансової частини, головним спеціалістом відділення цивільно-військового співробітництва ІНФОРМАЦІЯ_15 .
26.09.2025 року начальником фінансової частини ІНФОРМАЦІЯ_6 було подано рапорт начальнику ІНФОРМАЦІЯ_6 , в якому повідомлено про те, що 26.09.2025 р. близько 08:00 години позивач не з'явився на своє робоче місце, яке розташоване у локації №2 відповідно до усної вказівки заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 . При цьому, від позивача будь-яких пояснень та/або заяв щодо причин його відсутності на робочому місці 26.09.2025 р. не надходило, документи, що підтверджують факт поважності його відсутності на роботі не надано. На даний час невідомо про виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків поза межами розташування його робочого місця, та/або поза межами розташування ІНФОРМАЦІЯ_6 та/або поза межами розташування ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Наведені обставини також були зафіксовані у акті від 26.09.2025 року, який підписано начальником групи персоналу, начальником фінансової частини, головним спеціалістом відділення цивільно-військового співробітництва ІНФОРМАЦІЯ_15 .
29.09.2025 року позивачем були надані пояснювальні записки щодо причин його відсутності на робочому місці 25 та 26 вересня 2025 року.
У пояснювальній записці щодо 25.09.25 р. позивач зазначив, що 25.09.25 р. приблизно об 11 ранку на прийом прийшла людина, яка представилась звільненим інвалідом з питань отримання пенсії за інвалідністю. Протягом розмови відвідувач перейшов на підвищений тон спілкування та почав погрожувати та ображати позивача. У зв'язку з чим останній почав втрачати самоконтроль та відчув себе погано. Пізніше у лікарні було встановлено підвищення тиску та високу температуру. За цих обставин позивач звернувся до начальника фінансової служби з проханням відпустити його додому для подальшого лікування. ОСОБА_2 надав йому дозвіл не з'являтися на робочому місці до 29.09.25 р. Станом на 29.09.25р. почуває себе не задовільно.
У пояснювальній записці щодо 26.09.25 р. ОСОБА_1 зазначив, що 26.09.2025 р. був відсутній на робочому місці у зв'язку з тим, що напередодні 25.09.25 р. почуваючи себе зле і не маючи змоги виконувати свої посадові обов'язки, змушений був попросити відгул у начальника фінансової служби ОСОБА_2 , на що отримав згоду не приходити до робочого місця і 26.09.25 р.
Водночас, з пояснення начальника фінансової частини ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 від 29.09.2025 вбачається, що: 25.09.2025 ОСОБА_1 стало погано, 26.09.2025 у ОСОБА_1 була потреба забрати матір з лікарні.
Отже, пояснення позивача та пояснення начальника фінансової частини щодо причин відсутності позивача на робочому місці різняться.
Окрім того, позивач зазначає, що вважав начальника фінансової частини ІНФОРМАЦІЯ_6 своїм безпосереднім керівником, а тому повідомив саме його про свою відсутність на робочому місці, тоді як згідно з Посадовою інструкцією позивача посада його безпосереднього керівника - Начальник ІНФОРМАЦІЯ_13 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_12 » Збройних Сил України, про що йому було достеменно відомо, з огляду на ознайомлення зі своєю посадовою інструкцією. Проте, безпосереднього керівника позивач не повідомляв про причини відсутності на робочому місці 25 та 26 вересня 2025 року та відповідний дозвіл на відсутність на роботі не отримував.
Підставами для визнання поважними причини пропуску роботи 25 та 26 вересня 2025 року позивач зазначає незадовільний стан свого здоров'я, що на його думку, підтверджується Консультативним висновком спеціаліста від 26.09.2025 р., з якого вбачається, що позивач звертався до лікаря зі скаргами на стан свого здоров'я, де він отримав рекомендації по лікуванню; випискою із медичної карти стаціонарного хворого, яка підтверджує факт перебування позивача в лікарні в терапевтичному відділенні з 20.10.25 р. по 31.10.25 р.; перебуванням в лікарні в неврологічному відділенні з 17.11.25 р. по 28.11.25 р.
Слід зазначити, що Консультативний висновок спеціаліста від 26.09.2025 р. лише підтверджує факт звернення позивача до лікаря 26 вересня 2025 року та призначення йому необхідного лікування, проте він не підтверджує неможливість виконання позивачем своїх посадових обов'язків за станом здоров'я 25 та 26 вересня 2025 року, оскільки документом, що підтверджує тимчасову непрацездатність, який створюється на підставі медичного висновку є листок непрацездатності, якого позивач за вказані дати не надав.
Перебування позивача на лікарняному у жовтні та листопаді 2025 року свідчить про погіршення стану його здоров'я та неможливість виконання позивачем своїх посадових обов'язків через тимчасову непрацездатність саме у жовтні та листопаді 2025 року, проте наведені обставини жодним чином не доводять поважність причини пропуску позивачем роботи 25 та 26 вересня 2025 року.
Отже, як на момент розгляду дисциплінарного провадження відносно позивача, так і на момент розгляду справи в суді, позивачем не надано належних доказів на підтвердження своїх тверджень щодо поважності причин відсутності на робочому місці 25 та 26 вересня 2025 року, отже доводи позивача щодо поважності причин відсутності позивача 25.09.25 р. та 26.09.25 р. на місці роботи та неврахування відповідачем обставин, які пом'якшують відповідальність державного службовця, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
Водночас, з протоколу за результатом засідання дисциплінарної комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 №8 від 07.11.2025 року встановлено, що комісією було враховано усі наявні в матеріалах дисциплінарного провадження документи, а також пояснення ОСОБА_1 та його колег по роботі, в результаті чого комісія дійшла обґрунтованого висновку про присутність у діях позивача дисциплінарного проступку, а саме: прогулу (у тому числі відсутності на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, передбаченого пунктом 12 частини 2 ст.65 Закону України «Про державну службу», та наявність підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Щодо інформування позивача про необхідність прибуття на комісію щодо першого засідання дисциплінарної комісії, а також пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи встановлено, що перше засідання дисциплінарної комісії було призначено на 17.10.2025 року о 14.00 год., про що позивача повідомлено листом від 17.10.2025 року №13/8765, який вручено особисто позивачу 17.10.2025 року під підпис.
Наведені обставини дійсно свідчать про те, що позивачу було повідомлено про засідання дисциплінарної комісії призначене на 17.10.2025 року в день засідання, тобто пізніше ніж за 5 днів до засідання, проте у цей день рішення дисциплінарною комісією за результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи не приймалось.
Окрім того, наведені обставини не призвели до порушення прав позивача на надання пояснень чи на можливість бути присутнім на засіданні комісії, за результатами якої було прийнято оскаржуваний наказ.
Отже, наведені позивачем обставини знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, проте не впливають на правомірність прийняття оскаржуваного наказу.
Водночас, листом від 24.10.2025 року №13/9032 ОСОБА_1 було повідомлено, що 07.11.2025 року о 10.00 год у приміщенні №208 другого поверху ІНФОРМАЦІЯ_8 відбудеться засідання дисциплінарної комісії. Зазначений лист було відправлено на поштову адресу позивача 27.10.2025 року, фото листа направлялось на особистий мобільний номер телефону позивача 24.10.2025 року.
Листом від 29.10.2025 року №13/9170 позивача було повідомлено про необхідність його особистого прибуття на засідання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ ІНФОРМАЦІЯ_8 , яке відбудеться 07.11.2025 року о 10.00 год у приміщенні №208 другого поверху ІНФОРМАЦІЯ_8 . Зазначений лист було відправлено на поштову адресу позивача 29.10.2025 року, фото листа направлялось на особистий мобільний номер телефону позивача 30.10.2025 року, а сам лист було вручено особисто позивачу під підпис 06.11.2025 року.
Отже, про дату, час та місце засідання комісії з розгляду дисциплінарних справ, яке було призначено на 07.11.2025 року та за наслідком якого було прийнято оскаржуваний наказ, позивач був належним чином повідомлений, а також приймав участь у цьому засіданні та надавав пояснення, отже його права в частині інформування про засідання, можливості брати участь у засіданні, надавати пояснення були дотримані в повному обсязі, доказів протилежного до суду не надано.
Як встановлено з матеріалів справи, 07.11.2025 року за результатом засідання дисциплінарної комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 було складено протокол №8, в якому зазначено, що по результатам голосування члени комісії постановили, згідно з частиною 9 статті 69 Закону України «Про державну службу», підготувати подання начальнику ІНФОРМАЦІЯ_8 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
У наказі начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 (з адміністративно-господарської діяльності) від 12.11.2025 року №1203 «Про результати розгляду дисциплінарного провадження» зазначено, що за висновком дисциплінарної комісії, викладеним у поданні керівнику державного органу від 11 листопада 2025 року №5/89/2014, позивач вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 12 частини 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», а саме допустив прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, у зв'язку з чим наявні підстави для його притягнення до дисциплінарної відповідальності. Вид дисциплінарного стягнення, рекомендованого до застосування, передбачений ч.3 ст.66 Закону України «Про державну службу» - догана.
Отже, зі змісту протоколу №8 від 07.11.2025 року та наказу від 12.11.2025 року №1203 випливає, що за результатам засідання дисциплінарної комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 , дисциплінарною комісією було складено подання керівнику державного органу від 11 листопада 2025 року №5/89/2014, в якому міститься висновок дисциплінарної комісії про те, що позивач вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 12 частини 2 ст.65 Закону України «Про державну службу», а саме допустив прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, у зв'язку з чим наявні підстави для його притягнення до дисциплінарної відповідальності. Вид дисциплінарного стягнення, рекомендованого до застосування, передбачений ч.3 ст.66 Закону України «Про державну службу» - догана.
Наведені обставини спростовують доводи позивача про відсутність пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, отже доводи позивача і цій частині є необґрунтованими та безпідставними.
Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що у відповіді на відзив, представник позивача наголошував на тому, що у відповідача відсутні дискреційні повноваження в частині звільнення, оскільки підстави для звільнення чітко регламентуються законом, а тому відповідач не має права звільняти з роботи за власним розсудом. Окрім того, представник позивача наголошував на тому, що при прийнятті рішення про звільнення позивача відповідач допустив ряд грубих порушень трудового законодавства.
Проте, суд наголошує на тому, що спірним у цій справі є наказ ІНФОРМАЦІЯ_8 (з адміністративно-господарської діяльності) від 12.11.2025 року №1203 «Про результати розгляду дисциплінарного провадження», яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді догани, а не звільнення, як зазначає представник позивача.
Отже, доводи представника позивача наведені у відповіді на відзив, які не стосуються предмета спору відхиляються судом як безпідставні.
На підставі вищевикладеного, судом не встановлено, а позивачем не доведено, порушення відповідачем порядку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та основних вимог законодавства, що регулює відповідну сферу спірних правовідносин.
З огляду на встановлені у цій справі обставини, обраний відповідачем вид дисциплінарного стягнення, є співмірним із вчиненим позивачем дисциплінарним проступком та відповідає приписам частини 3 ст.66 Закону України №889-VІІІ.
Отже, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про результати розгляду дисциплінарного провадження» №1203 від 12.11.2025 р. є правомірним, а підстави для його скасування відсутні.
Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Окрім того, що згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому в задоволення позовної заяви слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для розподілу судових витрат відсутні, отже розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 241, 243-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування наказу, - відмовити.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 31.03.2026 року.
Суддя О.М. Неклеса