31 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/11785/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач 2) про:
визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо обчислення і виплати грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошової допомоги на оздоровлення з 26.02.2022 по 30.06.2022 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704;
зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити з 26.02.2022 по 30.06.2022 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, грошової допомоги на оздоровлення, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;
визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошової допомоги на оздоровлення, а також одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористані відпустки з 01.07.2022 по 17.07.2024 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких Інших осіб» від 30.08.2017 №704.
зобов'язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити з 01.07.2022 по 17.07.2024 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористані відпустки, грошової допомоги на оздоровлення, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;
визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 , що полягає у невключені до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабынету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні при звільненні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічної та додаткової) за 2022-2024 роки;
зобов'язання в/ч НОМЕР_1 перерахувати та виплатити за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічної та додаткової) в кількості 119 днів за період 2022-2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (чинної на дату звільнення з військової служби, тобто станом на 17.07.2024);
зобов'язання в/ч НОМЕР_1 виготовити та направити нову довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 у період з 26.02.2022 по 18.02.2024 включно проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , а з 18.02.2024 по 17.07.2024 включно у в/ч НОМЕР_1 (військова частина НОМЕР_2 реорганізована у в/ч НОМЕР_1 ).
Фінансове забезпечення позивача з 26.02.2022 по 30.06.2022 включно здійснювалось ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.07.2022 по день звільнення 17.07.2024 - в/ч НОМЕР_1 .
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 17.07.2024 №112 позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення в/ч НОМЕР_1 з 17.07.2024.
Позивач вказує, що під час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_2 та в/ч НОМЕР_1 протягом 2022-2024 років йому невірно нараховувалося грошове забезпечення, а саме із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018, а не станом на 01.01.2022, на 01.01.2023 та на 01.01.2024, що призвело до отримання позивачем у вказаний період грошового забезпечення у неналежному розмірі та до зменшення розміру грошової допомоги на оздоровлення у 2022-2024 роках. Компенсація невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсація невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки, також були нараховані з порушенням норм чинного законодавства, що врегульовувало дані правовідносини, тобто, не з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року, а з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Окрім того, в/ч НОМЕР_1 при звільненні позивача з військової служби протиправно не враховано до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки та додаткової відпустки за 2023-2024 роки, сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, яку позивач отримував щомісячно.
У відповідь на звернення позивача в/ч НОМЕР_1 листом від 18.09.2025 №645 повідомила, що при нарахуванні грошового забезпечення застосовувався прожитковий мінімум відповідно до пункту 4 Постанови 704, де було визначено, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 - 1762 гривні. Окрім того, у листі зазначено, що оскільки, до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошова допомога для оздоровлення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань включаються винагороди, які мають постійний характер, а додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168, виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди, а тому розрахунок компенсації за всі невикористані дні відпустки здійснювався, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення крім щомісячної додаткової винагороди, які ОСОБА_1 отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначався шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
На думку позивача, застосування відповідачами для визначення грошового забезпечення розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, є протиправним з огляду на те, що 29.01.2020 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103). Отже, зміни внесені Постановою №103, зокрема до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), в якому визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, були визнані судом протиправними та нечинними, а тому з 29.01.2020 - з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, тобто, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити (арк. спр. 1-15).
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 35-36).
Відповідач в/ч НОМЕР_1 у поданому до суду 05.11.2025 відзиві на позовну заяву позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час проходження військової служби позивачу виплачувалось належне грошове забезпечення, яке обчислювалось та нараховувалось у межах виділених коштів.
Представник відповідача вважає правомірним нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.07.2022 по 17.07.2024 з урахуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018. Зокрема, вказує на те, що положення пункту 4 Постанови №704 в первинній редакції (після скасування Шостим апеляційним адміністративним судом пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103) стосовно обчислення складових грошового забезпечення військовослужбовців виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) прямо суперечить вимогам пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІ (далі - Закон №1774-VІІ).
Відповідач уважає, що оскільки норма пункту 3 розділу II Закону №1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи пункту 4 постанови №704 у редакції до внесення змін Постановою №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 до постанови №704, правові підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати - відсутні.
Отже, для обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивачу в період з 01.07.2022 по 17.07.2024 тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням множився на розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом станом на 01.01.2018 .
Окрім того, зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704» внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.»
В період з 20.05.2023 по 17.07.2024 виплата позивачу грошового забезпечення здійснювалась відповідачем, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим званням в сумі 1762 гривні, тобто у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, пункту 4 постанови №704 (в редакції від 12.05.2023). Зокрема, згідно листа Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 14.11.2023 №220/13/7642 передбачено, що з 20.05.2023 розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразових видів грошового забезпечення за період з 01.07.2022 по 17.07.2024 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток з врахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, зазначає, що до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошова допомога для оздоровлення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань включаються винагороди, які мають постійний характер, а додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168, виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди, а тому відповідні вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Щодо видачі оновленої довідки для проведення перерахунку пенсії, зазначає, що підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону №2262-XII, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, проведені на підставі рішення Кабінету Міністрів України. Перерахунок пенсії здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці. Станом на дату звільнення позивача діючою була постанова Кабінету Міністрів України № 481, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 викладено у новій редакції, що передбачала використання фіксованої суми 1762 грн, як базової величини для розрахунку посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Із дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №481 (20.05.2023) та протягом усього періоду її дії (до 18.06.2025) правові підстави для видачі довідок про розмір грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року відсутні. Протягом зазначеного періоду визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями здійснювалося виходячи з фіксованої величини 1762 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 481.
З урахуванням наведеного просив у задоволенні позову відмовити повністю (арк. спр. 40-48).
У поданому до суду 11.11.2025 відзиві на позовну заяву представник ІНФОРМАЦІЯ_3 позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування цієї позиції зазначив, що згідно з пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13, 14. В подальшому пункт 4 даної Постанови №704 було викладено в редакції пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103, а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 березня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Відтак, ІНФОРМАЦІЯ_2 застосовуючи в період з 26.02.2022 по 30.06.2022 при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача розрахункову величину - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року, діяла правомірно, а відтак підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року відсутні
З урахуванням наведеного відповідач 1 просив у задоволенні позову відмовити повністю (арк. спр. 54-56).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 прийнято до провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в/ч НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії (арк. спр. 65-66).
Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 26.02.2022 по 18.02.2024 включно проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , а з 18.02.2024 по 17.07.2024 включно у Військовій частині НОМЕР_1 (військова частина НОМЕР_2 реорганізована у військову частину НОМЕР_1 ), що підтверджується військовим квитком Серії НОМЕР_3 від 25.05.2022 (арк. спр. 9-14).
Згідно рішення командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 22.03.2018, в/ч НОМЕР_1 , з дня її формування, була зарахована на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_4 (в подальшому - ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_5 від 04.07.2022 №760/15-56613, в/ч НОМЕР_1 з 01.07.2022 припинено перебування на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_3 , відкрито власний особовий рахунок, розпочато ведення самостійного (окремого) фінансового господарства та набуто статусу розпорядника бюджетних коштів.
Таким чином, нарахування та виплата грошового забезпечення та усіх інших передбачених законодавством виплат в період з 26.02.2022 до 30.06.2022 включно здійснювались розпорядником бюджетних коштів - ІНФОРМАЦІЯ_2 , на фінансовому забезпеченні якого перебували в/ч НОМЕР_1 та Військова частина НОМЕР_2 .
У період проходження ОСОБА_1 служби у Військовій частині НОМЕР_2 з 01.07.2022 усі складові грошового забезпечення нараховувалися та виплачувалися в/ч НОМЕР_1 з урахуванням вимог передбачених листами: ІНФОРМАЦІЯ_6 від 23.03.2018 №116/14/1/733; ІНФОРМАЦІЯ_5 від 04.07.2022 №760/15-5662; Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 13.10.2023 №423/6682 та від 14.11.2023 №220/13/7642.
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 17.07.2024 №112 (по стройовій частині) старшого солдата ОСОБА_1 , звільненого наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) від 12.07.2024 №47-РС з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)), виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 17.07.2024 (арк. спр. 25-26).
У поданому до суду 11.11.2025 відзиві на позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_2 не заперечує, що в періоди з 26.02.2022 по 30.06.2022 при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням проводилося із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Відповідно до наданих до матеріалів справи витягів з карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2022-2024 роки, позивачу грошове забезпечення Військовою частиною НОМЕР_1 за період з 01.07.2022 по 17.07.2024 нараховувалося з посадового окладу 2730,00 грн, 2820,00 грн, 3080,00 грн та з окладу за військовим званням 530,00 грн, 600,00 грн, тобто, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, установленого на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704 (арк. спр. 30-32).
Окрім того, відповідно до вказаних витягів з карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 , в/ч НОМЕР_1 позивачу була нарахована та виплачена грошова допомога на оздоровлення: в листопаді 2022 року у розмірі 13 268,70 грн, в квітні 2023 року у розмірі 21 657,98 грн; в травні 2024 року у розмірі 23 350,80 грн (арк. спр. 30-32).
В період з 01.07.2022 по 17.07.2024 нарахування грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2024 роки проведені з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Окрім того, наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 17.07.2024 №112 (по стройовій частині) наказано виплатити ОСОБА_1 : компенсацію невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки всього за 81 день; компенсацію невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки у кількості 28 днів; одноразову грошову допомогу при звільнені у розмірі 112% місячного грошового забезпечення.
Позивач листом від 03.09.2025 звернувся до в/ч НОМЕР_1 із заявою щодо надання інформації про фінансове забезпечення у період проходження військової служби. У відповідь на звернення позивача в/ч НОМЕР_1 листом від 18.09.2025 №645 повідомила, що при нарахуванні грошового забезпечення застосовувався прожитковий мінімум відповідно до пункту 4 Постанови 704, де було визначено, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 - 1762 гривні. Окрім того, у листі зазначено, що оскільки, до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошова допомога для оздоровлення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань включаються винагороди, які мають постійний характер, а додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168, виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди, а тому розрахунок компенсації за всі невикористані дні відпустки здійснювався, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення крім щомісячної додаткової винагороди, які ОСОБА_1 отримува за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначався шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів (арк. спр. 28-29).
Позивач, уважаючи дії відповідачів щодо виплати йому грошового забезпечення у неналежному розмірі протиправними, звернуся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частини друга і третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Кабінету Міністрів України 30.08.2017 затверджено постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704).
Пункт 4 Постанови №704, в редакції, чинній на день її прийняття, визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Кабінет Міністрів України 21.02.2018 прийняв Постанову №103 (набрала чинності 24.02.2018), якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови №103).
На момент набрання чинності Постановою №704 (01 березня 2018 року) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови №103.
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Також пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1774-VIII встановлена заборона використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Тобто, згідно із внесеними змінами розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення став розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року, який був сталою незмінною величиною. При цьому мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалася взагалі.
Спірність питання у цій справі полягає у правомірності дій відповідачів щодо обчислення та виплати позивачу у період з 26.02.2022 по 17.07.2024 грошового забезпечення (допомоги на оздоровлення та інших виплат) з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (тобто 1762,00 грн), а не з розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня календарного року виплати (станом на 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2024).
При вирішенні спору суд враховує, що відповідно до статті 6 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Частиною другою статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Звідси слідує, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Суд зауважує, що Закон України від 02.12.2021 №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закон України від 03.11.2022 №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та Закон України від 03.11.2022 №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» не містить застережень, щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, у 2022 - 2024 роках не містять, на відміну від пункту 8 розділу Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік», яким передбачено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018.
Згідно з приписами частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом враховано правові висновки Верховного Суду у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 в частині застосування норм права щодо розрахункової величини для визначення посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням згідно з Постановою №704. Так Верховний Суд сформулював висновок, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. При цьому, Верховний Суд звернув увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Верховний Суд у постанові від 19.10.2022 у справі №400/6214/21 (за позовом військовослужбовця до військової частини у спорі щодо незастосування відповідачем при визначенні посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 Постанови №704 розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 2020, 2021 рік)) дійшов таких же висновків.
Також у постанові від 15.09.2023 у справі № 420/6572/22 Верховний Суд зазначив, що з 01.01.2020 розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином - як випливає з їх змісту - на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704. Тобто, з 29.01.2020 (з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18) діє пункт 4 Постанова №704 щодо розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням в редакції, яка була чинна до набрання чинності Постановою №103.
При цьому встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
У цій справі судом встановлено, що у спірному періоді (у 2022 - 2024 роках) ОСОБА_1 грошове забезпечення відповідачами виплачувалося з урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання, які розраховані згідно з Постановою №704, виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 (1762,00 грн), про що не заперечується ІНФОРМАЦІЯ_2 у відзві на позов, та не заперечується Військовою частиною НОМЕР_1 і підтверджується картками особового рахунку військовослужбовця за 2022-2024 роки (арк. спр. 30-32).
Окрім того, відповідно до витягів з карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2022-2024 роки, позивачу в/ч НОМЕР_1 була нарахована та виплачена грошова допомога на оздоровлення: в листопаді 2022 року у розмірі 13268,70 грн, в квітні 2023 року у розмірі 21 657,98 грн; в травні 2024 року у розмірі 23 350,80 грн з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (арк. спр. 30-32).
Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб з 01.01.2018 - 1762 гривні.
Натомість Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня - 2481 гривні, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня - 2684 гривні та Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня - 3028 гривні.
Відповідно до пункту 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок №260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням.
За змістом пункту 1 розділу VІ Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу XVI Порядку № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.
Згідно з пунктами 1, 6 розділу XXIII Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (пункт 1 розділу XXIV Порядку № 260).
Суд зазначає, що як основні, так і щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, залежать від посадового окладу та окладу за військовим званням.
З огляду на наведені вище положення нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, правові висновки Верховного Суду (у подібних правовідносинах) суд у цій справі дійшов висновку, що при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 відповідачі протиправно не врахували розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року (станом на 01.01.2022 та на 01.01.2023) як розрахункової величини, що призвело до виплати грошового забезпечення, інших виплат у меншому, ніж належить, розмірі.
Щодо періоду з 01.01.2023 суд зазначає, що пунктом 2 Постанови №481 від 12.05.2023 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704» внесена зміна до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), викладено абзац 1 в такій редакції:
«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, був застосовним до 19.05.2023.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, що стосуються реалізації конституційного права на соціальний захист, і сформулював юридичні позиції, згідно з якими за Конституцією України певні категорії громадян України потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, Рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004, Рішення від 20.12.2016 № 7-рп/2016).
Так, у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, пов'язані з особливістю виконуваних ними обов'язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захист суверенітету і територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України); потреба в додаткових гарантіях соціального захисту цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
У первинній редакції пункту 4 Постанови № 704 Кабінет Міністрів України визначив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями прожитковий мінімум, встановлений законом на поточний рік, як державний соціальний стандарт, встановлений законом, який був покликаний забезпечити достатній рівень життя військовослужбовців на фоні росту цін та інфляції в країні та уникнути необхідності одноразових, штучних підвищень грошового забезпечення за рахунок видання окремих нормативно-правових актів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).
Згідно з приписами статті 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров'я та освіти.
Відповідно до пояснювальної записки до проекту Постанови № 704 необхідність її прийняття була зумовлена потребою реформування системи грошового забезпечення військовослужбовців, оптимізації структури грошового забезпечення та підвищення рівня грошового забезпечення військовослужбовців, який узгоджено з мінімальною заробітною платою в державі шляхом установлення розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням у співвідношенні до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Натомість пункт 4 Постанови № 704 в редакції пункту 2 Постанови № 481 замінює такий державний соціальний стандарт як прожитковий мінімум на сталу величину 1 762.00 грн, застосування якої при визначенні посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців не лише суттєво зменшує їх розміри окладів, а й зводить нанівець мету прийняття Постанови № 704 як такої.
Така зміна правового регулювання щодо розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців скасовує основну новелу пункту 4 Постанови № 704, яка полягала в тому, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням співвідносилися до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який установлюється законом про Державний бюджет на відповідний календарний рік, а також призводить до збільшення питомої частки додаткових видів грошового забезпечення, що нівелює ідею оптимізації структури грошового забезпечення та гарантії захищеності грошового забезпечення військовослужбовців від негативних економічних факторів.
Приписи пункту 4 Постанови № 704 у первинній редакції відповідали вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, який запровадив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів різних категорій публічних службовців саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2026 по справі № 520/5814/24 відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.10.2025 у справі №600/3516/24-а та від 22.10.2025 у справі № 420/3824/25, у яких викладено правовий висновок про те, що з дня набрання чинності Постановою №481 (20.05.2023) та протягом усього періоду її дії (до 18.06.2025) правові підстави для видачі довідок про розмір грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відсутні. Протягом зазначеного періоду визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями здійснювалося, виходячи з фіксованої величини 1 762,00 грн, передбаченої Постановою №481 та сформував наступний: до правовідносин, пов'язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного станом на 01.01.2024 відповідно до Постанови № 704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови №704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою №481, якою визначено фіксовану розрахункову величину 1 762,00 грн.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, посилання в/ч НОМЕР_1 на те, що у спірний період з 20.05.2023 до 17.07.2024 не було підстав для обрахунку грошового забезпечення виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023, 01.01.2024, є помилковими.
Судом встановлено, що грошове забезпечення позивача у період з 20.05.2023 до 17.07.2024 обчислене без урахування зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня відповідного календарного року, що призвело до його виплати в меншому розмірі, ніж встановлений законодавством, чим порушені права позивача на належне грошове забезпечення.
Таким чином, посадовий оклад позивача та його оклад за військовим званням за період з 20.05.2023 до 17.07.2024 мав визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018 (виходячи з прожиткового мінімуму 1 762,00 грн), що своєю чергою призвело до неправильного обчислення складових грошового забезпечення.
Дана позиція узгоджується із постановами Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026 у справах №520/93/25, №520/9491/25 та від 27.02.2026 у справі №440/12116/25.
З огляду на наведені вище положення нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, правові висновки Верховного Суду, суд у цій справі дійшов висновку, що при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням ІНФОРМАЦІЯ_2 у період з 26.02.2022 по 30.06.2022 та в/ч НОМЕР_1 у період з 01.07.2022 по 17.07.2024 протиправно не враховували розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, як розрахункової величини, що призвело до виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 не в тому розмірі, який визначений чинним законодавством. Таким чином, у межах заявлених позивачем вимог підлягає перерахунку ІНФОРМАЦІЯ_2 у період з 26.02.2022 по 30.06.2022 все грошове забезпечення (підвищень посадового окладу, надбавок, доплат, винагород, які мають постійний характер, премії) та Військовою частиною НОМЕР_1 за період з 01.07.2022 по 17.07.2024 все грошове забезпечення (підвищень посадового окладу, надбавок, доплат, винагород, які мають постійний характер, премії) та грошова допомога на оздоровлення за 2022-2024 роки, з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, в якому було здійснено нарахування, як розрахункової величини посадового окладу та окладу за військовим званням.
Разом з тим, в частині позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_3 про зобов'язання
нарахувати та виплатити грошову допомогу на оздоровлення, розраховану шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови №704 належить відмовити, оскільки така допомага у період з 26.02.2022 по 30.06.2022 (період перебування на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_7 ) позивачу ІНФОРМАЦІЯ_2 не нараховалась та не виплачувалась, натомість була виплачена позивачу в/ч НОМЕР_1 в листопаді 2022 року у розмірі 13 268,70 грн.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання в/ч НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату грошової компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільнені, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 3 пункту 7 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260), військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов'язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку №260 (у редакції від 30.06.2020), у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Відповідно до пункту 5 розділу XXXI Порядку №260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Відповідно до пункту 6 розділу XXXI Порядку №260, розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Відповідно до пункту 4 розділу XXXIІ Порядку №260 військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, при звільненні з військової служби виплачується одноразова грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460.
Отже у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та пунктом 12 частини 1статті 12 Закону №3551-ХІІ та одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби.
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 17.07.2024 №112 (по стройовій частині) наказано виплатити ОСОБА_1 : компенсацію невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки всього за 81 день; компенсацію невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки у кількості 28 днів; одноразову грошову допомогу при звільнені у розмірі 112% місячного грошового забезпечення, які були виплачені позивачу в серпні 2024 року.
Відтак, нарахування позивачу компенсації невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки, невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки та одноразової грошової допомоги при звільнені, проведено відповідачем 2 не з урахуванням грошового забезпечення позивача у місяці видачі наказу та звільнення, тобто на липень 2024 року.
Відтак, враховуючи висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 17.02.2026 по справі №520/5814/24 нарахування позивачу компенсації невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки, невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки та одноразової грошової допомоги при звільнені (проведених з урахуванням грошового забезпечення позивача у місяці видачі наказу та звільнення, тобто на липень 2024 року) відповідачем протиправно проведено з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням з урахуванням розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01.01.2018, а не з урахуванням розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01.01.2024, відтак в цій частині позов належить задовольнити.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатиу невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки та невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки, обчисливши їх суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністірв України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 16 розділу І Порядку №260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 3 розділу ХХХІ Порядку №260 установлено, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168, в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Вирішуючи питання щодо врахування, передбаченої постановою №168 щомісячної додаткової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток суд констатує, що підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.
За приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою №168 - є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, та відповідно до витягів з карток особових рахунків військовослужбовця ОСОБА_1 додаткова винагорода за період з 2022 року по липень 2024 року включно виплачувалась позивачу щомісячно (арк. спр. 30-32), суд дійшов висновку, що вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпустки.
При цьому, суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 23.09.2024 у справі №240/32125/23, де суд касаційної інстанції зазначив, що підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2024 у справі № 240/23909/23.
Верховним Судом визначено, що, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Таким чином, враховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою №168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, суд вважає, що вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки.
Вказана позиція викладена також в постановах Верховного Суду від 10.04.2025 у справі №240/2078/24, від 10.04.2025 у справі №420/35446/23 та від 10.04.2025 у справі №380/10576/23.
Також суд наголошує, що наказом Міністерства оборони України від 15.01.2025 №23 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.01.2025 за №94/43500) у пункті 6 розділу ХХХІ Порядку №260 після слів «щомісячних додаткових видів грошового забезпечення» доповнено словами «, крім винагород».
Водночас, як встановлено судом вище, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 17.07.2024 №112 (по стройовій частині), тобто ще до змін, внесених наказом Міністерства оборони України від 15.01.2025 №23.
Також вказаним наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 17.07.2024 №112 (по стройовій частині), передбачена виплата компенсації невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки всього за 81 день та компенсацію невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки у кількості 28 днів.
Враховуючи вищенаведене, при обчисленні розміру таких виплат (компенсації за всі невикористані дні щорічної та додаткової відпусток), відповідач 2 був зобов'язаний урахувати суму винагороди, передбаченої постановою №168, яку позивач щомісячно отримував перед звільненням.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання в/ч НОМЕР_1 виготовити та направити нову довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, суд зазначає, що така вимога є передчасною, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з виплатою ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення, премії), компенсації невиплачених щомісячної основної та додаткової відпусток та одноразової допомоги при звільненн у період 2022-2024 роки у неналежному розмірі. Натомість, матеріали справи не містять доказів того, що після проведенння перерахунку грошового забезпечення позивачу в/ч НОМЕР_1 не буде виготовлено та направлено нову довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії ОСОБА_1 за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для перерахунку пенсії, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704. Отже, спору щодо невидачі вказаної довідки на час звернення позивача у цій справі до суду не існує, оскільки перерахунку горошового забезпечення ще не відбулося. Натомість судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо будуть порушені в майбутньому.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
У порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє. Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 резолютивна частина рішення суду не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
Як свідчить практика Європейського суду в державі повинен діяти принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства, справедливе співвідношення між потребами пов'язаними з інтересами суспільства загалом і вимогами захисту основних прав людини, необхідно враховувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства інтересам окремої людини. Порушення принципу пропорційності не узгоджується з конституційною ідеологією бюджетних відносин, зокрема видатків на соціальний захист громадян, закладеною в принципах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами та збалансованості бюджету України (стаття 95 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, з урахуванням вищевикладених мотивів та беручи до уваги висновки Верховного Суду, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про задоволення позову частково шляхом: визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ненарахування та невиплати позивачу в періоди з 26.02.2022 по 30.06.2022 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення, премії), визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити позивачу перерахунок та виплату за період з 26.02.2022 по 30.06.2022 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення, премії) (з урахуванням раніше виплачених сум) із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року виплати, а саме - на 01.01.2022; визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу в періоди з 01.07.2022 по 17.07.2024 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення, премії) та допомоги на оздоровлення за 2022-2024 роки, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022, на 01.01.2023 та станом на 01.01.2024; зобов'язання в/ч НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок та виплату за період з 01.07.2022 по 17.07.2024 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення, премії) та допомоги на оздоровлення за 2022-2024 роки (з урахуванням раніше виплачених сум) із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року виплати, а саме - на 01.01.2022, на 01.01.2023 та на 01.01.2024; визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки, невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки та одноразової грошової допомоги при звільнені, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024; зобов'язання в/ч НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок та виплату компенсації невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки, невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки та одноразової грошової допомоги при звільнені (з урахуванням раніше виплачених сум) із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року виплати, а саме - на 01.01.2024; визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо не включення до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації ОСОБА_1 за 81 день невикористаної основної щорічної відпустки за 2022-2024 роки та за 28 днів невикористаної додаткової відпустку, як учаснику бойових дій, яка надається відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» за 2023-2024 роки, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (з урахуванням раніше виплачених сум) та про відмову в задоволенні решти позовних вимог.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_6 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 26.02.2022 по 30.06.2022 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення, премії), визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_8 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 в періоди з 26.02.2022 по 30.06.2022 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення, премії), визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 01.07.2022 по 17.07.2024 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення, премії) та допомоги на оздоровлення за 2022-2024 роки, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 в періоди з 01.07.2022 по 17.07.2024 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення, премії) та допомоги на оздоровлення за 2022-2024 роки, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки, невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки та одноразової грошової допомоги при звільнені, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки, невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки та одноразової грошової допомоги при звільнені, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за 81 день невикористані щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки та за 28 днів невикористаніої додаткової відпустку, як учаснику бойових дій, яка надається відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» за 2023-2024 роки з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович