іменем України
31 березня 2026 року м. Кропивницький
справа № 390/1728/25
провадження № 22-ц/4809/668/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Мурашка С.І.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на додаткове рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 15 грудня 2025 року у складі судді Підгірської Г.О.,
У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі по тексту - ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 28 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
03 грудня 2025 року адвокат Савченко Яна Вікторівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , направила до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування заяви посилався на те, що рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 28 листопада 2025 року відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс». У поданому відзиві, представником відповідача вказувався орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу, які відповідач очікує понести у зв'язку з розглядом справи, у орієнтовному розмірі 10000 грн. Посилаючись на зазначені обставини просив суд стягнути з позивача на його користь витрати на правничу допомогу у сумі 10000 грн.
Додатковим рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 15 грудня 2025 року заяву адвоката Савченко Я.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задоволено. Стягнуто з ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням ТОВ «Діджи Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм процесуального права, просило додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким зменшити суму стягнутих судових витрат на правничу допомогу.
Адвокат Савченко Я.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , направила до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила додаткове рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 15 грудня 2025 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» - без задоволення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.368, ч.1 ст.369 ЦК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а додаткове рішення суду першої інстанції - зміні.
Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано суду докази на підтвердження понесених ним судових витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги в розмірі 10000 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, однак не може погодитись із визначеним судом першої інстанції розміром таких витрат, з огляду на таке.
Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до пункту четвертого статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Частинами першою-другою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21, провадження №12-14гс22, зроблено висновок про те, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.
Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19)).
Судом встановлено, що правнича допомога відповідачу у даній справі у суді першої інстанції відповідачу ОСОБА_1 надавалась адвокатом Савченко Я.В.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником відповідача надано: договір про надання правничої допомоги від 10.09.2025 б/н, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Савченко Я.В.; ордер серії ВА №1126019, акт виконаних робіт від 03.12.2025 на підставі договору про надання правничої допомоги б/н від 10.09.2025 на суму 10000 грн; квитанцію від 03.12.2025 №1 на загальну суму 10000 грн, з яких: ознайомлення з документами, що були надані клієнтом, вивчення судової практики та формування правової позиції, для можливості подання відзиву на позовну заяву, вартість - 3000 грн; підготовка та подання заяви про знайомлення з матеріалами справи, ознайомлення з матеріалами справи, вартість - 1000 грн; підготовка та подання відзиву, вартість - 3000 грн; участь у судових засіданнях, вартість - 1000 грн; підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, вартість - 2000 грн (а.с.79-83).
Дослідивши додані представником відповідача докази щодо обсягу послуг, наданих адвокатом, апеляційний суд дійшов висновку, що відображена інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не в повній мірі відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на вирішення відповідних робіт.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі №927/237/20).
Суд першої інстанції, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, не взяв до уваги, що фіксована вартість робіт є завищеною, з урахуванням того, що предмет спору в даній справі не є складним, складання заяви про ознайомлення з матеріалами справи, ознайомлення з матеріалами справи, підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а вивчення судової практики та формування правової позиції для можливості подання відзиву на позовну заяву охоплюється позицією «підготовка та подання відзиву».
Зважаючи на викладене вище та виходячи із критерію реальності та розумності розміру адвокатських витрат колегія суддів вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 4000 грн, що буде відповідати критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги у суді.
Відповідно до п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зазначене відповідно до вимог ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для зміни додаткового судового рішення.
На підставі наведеного вище колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Діджи Фінанс» підлягає задоволенню, а додаткове рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 15 грудня 2025 року підлягає зміні в частині стягнутого судом першої інстанції розміру витрат, пов'язаних із наданням позивачу професійної правничої допомоги, із зменшенням цього розміру з 10000 грн до 4000 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити.
Додаткове рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 15 грудня 2025 року змінити та зменшити розмір стягнутих судових витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746, вул. Симона Петлюри, 21/1 м. Бровари, Київська область) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя О.І. Чельник
Судді C.М. Єгорова
С.І. Мурашко