Справа № 344/1897/25
Провадження № 22-ц/4808/268/26
Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.
Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.
31 березня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мальцевої Є.Є.
суддів: Девляшевського В.А., Василишин Л.В.,
секретар Гудяк Х.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про притягнення позивача до відповідальності за введення суд в оману щодо фактичних обставин у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2025 року,
У провадженні Івано-Франківського апеляційного суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2025 року.
06 березня 2026 року відповідач ОСОБА_1 подала заяву про притягнення позивача до відповідальності за введення суд в оману щодо фактичних обставин справи. Вважає, що позивач ввів суд в оману щодо фактичних обставин справи, оскільки подаючи позовну заяву, зазначив, що на земельних ділянках які мають кадастровий номер 2610100000:23:001:0885 та 2610100000:23:001:0886, наявні будівельні матеріали (у вигляді будинку) вартістю 456 181 грн. Згідно інформації, яка наявна у витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, реєстраційний номер витягу ІФ101260209211-1, кошторисна вартість будівництва становить 10 748 000 гривень. Отже, позивач ОСОБА_2 ввів суд в оману щодо фактичних обставин справи - повідомивши суду у десятки разів занижену вартість будівельних матеріалів (у вигляді будинку) тому просить притягнути до відповідальності позивача за введення суд в оману щодо фактичних обставин справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача адвоката Яковишина В.Ю., ОСОБА_1 , які підтримали заяву, заперечення представника позивача - адвоката Вінтоняка Н.М., дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення заяви про притягнення позивача до відповідальності за введення суд в оману щодо фактичних обставин справи відсутні.
Відповідно до положень частин 2, 3 статті 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом (частина четверта статті 43 ЦПК України).
Згідно ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 144 ЦПК України заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених ч. 9 ст. 203 цього Кодексу.
Верховний Суд, визнаючи певні дії учасників процесу зловживанням процесуальними правами, часто зазначає, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на введення суду в оману, затягування розгляду справи, створення перешкод опоненту.
Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб'єктивних прав. Суб'єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб'єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб'єктивного процесуального права.
Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.
Притягнення особи до відповідальності за процесуальні зловживання повинно ґрунтуватися на доказах її вини. Факти процесуальних зловживань можна віднести до фактів, що доказуються в режимі процесуальних фактів, які включаються у загальний або локальний предмет доказування у справі.
З аналізу наведених норм вбачається, що зловживанням правами можуть бути визнані дії учасника процесу, які формально хоча й передбачені серед його повноважень та прав, однак здійснюються ним не з метою досягнення передбаченого законом процесуального результату, а з метою затягування чи взагалі перешкоджання розгляду справи. Саме цей критерій є основним для кваліфікації дій особи як зловживання правами.
Та обставина, що позивач ОСОБА_2 вказав занижену, на думку відповідача, вартість будівельних матеріалів (у вигляді будинку), не свідчить про перешкоджання розгляду справи, крім того, суд перевіряє обставини справи і оцінює докази за правилами статті 89 ЦПК України, а не суб'єктивно, виходячи з позиції сторони.
Колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки відсутні підстави для притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за введення суду в оману.
Керуючись ст.ст. 43, 44, 143, 381 ЦПК України, апеляційний суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про притягнення позивача до відповідальності за введення суд в оману щодо фактичних обставин справи відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений 31 березня 2026 року.
Судді Є.Є. Мальцева
В.А. Девляшевський
Л.В. Василишин