Провадження № 22-ц/803/3040/26 Справа № 214/10868/24 Суддя у 1-й інстанції - Сіденко С.І. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
31 березня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Зубакової В.П., Остапенко В.А.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1
заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Міністерство оборони України
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника заявника адвоката Бондаренка Олексія Володимировича на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2025 року, ухвалене суддею Сіденком С.І. в м. Кривому Розі, (дата складення повного судового рішення не зазначена),
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , без реєстрації шлюбу, у період з березня 2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування заяви зазначила, що в 2019 році познайомилась з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та між ними виникли відносини. Спілкувалися за допомогою телефону, на свята приїздили один до одного та проводили час разом. У 2022 році під час окупації міста Маріуполя, вимушена була залишити свій дім та переїхати до міста Кривого Рогу. Починаючи з березня 2022 року по 2024 рік, проживала з ОСОБА_3 у фактичних шлюбних відносинах як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу, однією сім'єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу, за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 , на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства міськвиконкому від 11.09.1995 року. Вели спільне господарство, мали спільний бюджет, мали права та обов'язки відносно один одного. За час проживання разом вели домашнє господарство, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, разом утримували житло.
У зв'язку з військовою агресією ОСОБА_3 було мобілізовано до Збройних Сил України. Відповідно до довідки військовозобов'язаний перебував на службі в військовій частині НОМЕР_1 .
Однак під час виконання бойових завдань ОСОБА_3 13.06.2024 року зник безвісти. У зв'язку з наведеним, у червні 2024 року матір ОСОБА_2 отримала сповіщення №133 вих. №3/1651 від 16.06.2024 року про зниклого безвісти ОСОБА_3 під час захисту Батьківщини в зоні виконання бойових дій поблизу населеного пункту Кринки Херсонської області.
У зв'язку з тим, що проживали у незареєстрованому шлюбі, заявниця не може в повному обсязі реалізувати свої права, встановлення факту проживання однією сім'єю дозволить належним чином ініціювати питання виплати грошової допомоги.
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2025 року у задоволенні даної заяви відмовлено.
Суд, відмовляючи в задоволенні заяви, послався на те, що вимоги заявниці не доведено поданими доказами, мати загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 заперечила факт проживання її сина за життя із заявницею однією сім'єю.
В апеляційній скарзі представник заявниці адвокат Бондаренко О.В. вказує, що рішення суду є необґрунтованим, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а тому просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази щодо придбання побутової техніки, сантехнічних виробів, сплати комунальних послуг за житло, переписки в месенджерах, свідчать про те, що заявниця проживала однією сім'єю із ОСОБА_3 протягом березня 2022 по 2024 рік до його зникнення в ході виконання бойового завдання.
Відзивів на апеляційну скаргу не надано.
Заслухавши доповідь судді, пояснення заявника ОСОБА_1 та її представника адвоката Петрушкевича О.В., які кожен окремо підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити з викладених у ній підстав, заінтеерсованої особи ОСОБА_2 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких міркувань.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду першої інстанції таким вимогам закону не відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи, заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до довідки про взяття на облік є внутрішньо переміщеною особою з 27.03.2023 року №1242-5002671813.
Відповідно свідоцтва про розлучення від 17 травня 2024 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , серія НОМЕР_2 .
Згідно довідки від 10.04.2024 року ОСОБА_3 став до лав Збройних Сил України та був зарахований на військову службу до військової частини НОМЕР_1 .
Сповіщення сім'ї №133 від 16.06.2024 (вих.№3/1651), яке надійшло на адресу матері ОСОБА_2 свідчить, що солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник безвісти 13.06.2024 року поблизу н.п. Кринки Херсонської області.
Із фотознімків долучених до заяви вбачається, що на них спільно зображені заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.17-21).
Суд в судовому засіданні заінтересована особа - мати ОСОБА_3 ОСОБА_2 заперечила проти факту, який просила встановити заявниця, зазначивши, що її син заявниці був не потрібен, вона проживала із ним з корисливих мотивів, ремонт в квартирі почала робити, коли сина оголосили зниклим безвісті.
Частиною 1 ст.293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у ч.1 ст.315 ЦПК України, який не є вичерпним.
Згідно з ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо за законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що суттєвою ознакою окремого провадження є безспірність розгляду справи.
При цьому, суд, розглядаючи заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, не встановлює нових фактів, а лише підтверджує наявність або відсутність таких фактів у разі неможливості заявником одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт.
В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови № 5 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" (із змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року) в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
- згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення
- заявник не має можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Таким чином, поняття «спір про право» пов'язане виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів не може бути й спору про право.
Відповідно до ч.6 ст.294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч.4 ст.315 ЦПК України).
Судом встановлено, що між учасниками справи фактично виник спір про право, наявності або відсутності правових передумов для отримання заявницею нарівні із матір'ю загиблого військовослужбовця одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022, а тому вищенаведені обставини підлягають доказуванню саме під час розгляду справи в порядку позовного провадження, можуть бути встановлені на підставі наданих сторонами доказів, з дотриманням принципу змагальності і не можуть бути вирішені у порядку окремого провадження, шляхом вирішення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне дане рішення суду скасувати, а заяву залишити без розгляду .
Керуючись ст.ст. 367, 374, 377, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2025 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01 квітня 2026 року.
Головуючий:
Судді: