ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/17771/16-к
провадження № 1-кп/753/165/26
"26" березня 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42016000000001691, за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває вказане кримінальне провадження.
В ході судового розгляду обвинувачений подав заяву про відвід члену складу суду - головуючого судді ОСОБА_1 , через штучне створення останньою перешкод у реалізації права на захист та виконанні доручень захисником щодо належної підготовки до захисту, що викликає сумніви щодо неупередженості судді та вказує на зловживання суддею своїми процесуальними повноваженнями, що спрямовані на погіршення його процесуального становища та ставить під сумнів здатність здійснювати правосуддя. Так, попередні захисники - адвокати ОСОБА_9 та ОСОБА_10 розірвали Договори в односторонньому порядку з підстав неможливості здійснювати ефективний захист та надавати якісну правничу допомогу у зв'язку із зловживаннями стороною обвинувачення своїми процесуальними правами та створенні перешкод у здійсненні захисниками своєї професійної діяльності, що вплинуло на його, ОСОБА_8 , процесуальне становище та обмежило в реалізації своїх процесуальних прав та права на захист. При цьому колегією суддів надаються доручення про призначення захисника за призначенням, не зважаючи на наявність захисників за договором, а в задоволенні клопотань про відмову від захисника за призначенням колегія суддів відмовляє.
Також, головуюча суддя ОСОБА_1 з власної ініціативи без участі сторін та поза межами судового засідання ухвалила рішення про повторне зобов'язання призначити захисника за призначенням, незважаючи на наявність діючого захисника за договором.
Призначені захисники з матеріалами справи не ознайомлювались та правову позицію не узгоджували.
Крім того, суддею ОСОБА_1 було відмовлено захиснику за договором у наданні доступу до електронної справи, ознайомленні з паперовими матеріалами судової справи та відмовлено у наданні електронних копій технічного запису судових засідань та електронних доказів.
Прокурор категорично заперечував проти задоволення даної заяви, оскільки вважав, що це є зловживання процесуальними правами стороною захисту, так як у заяві міститься цитування нерелевантних норм матеріального, процесуального права, зокрема, про роль і місце міжнародно-правових договорів в системі національного законодавства, що взагалі немає ніякого відношення до суті відводу, при цьому підстав для відводу судді, передбачених КПК України не вказано.
Захисник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 заяву про відвід підтримав, вказав, що йому не надано доступ до справи в електронному вигляді та доступу до всіх судових засідань, не зважаючи на сплату судового збору, він не ознайомлений з матеріалами справи, також йому не вручено клопотання про продовження запобіжного заходу, а адвокат за призначенням таке клопотання отримав. Наведене викликає деяку недовіру до судді.
Захисник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 вказала, що вона утримується від своїх суб?єктивних думок, оскільки, на її думку, за участі захисника за договором вона не має права здійснювати захист обвинуваченого, який не уповноважував її надавати якісь правові висновки чи діяти в його інтересах.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали заяви та матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Пунктом 4 частини 1 статті 75 КПК України передбачено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості», є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з'ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.
Практика Європейського Суду з прав людини свідчить, що право на безсторонній суд включає як об'єктивні, так і суб'єктивні елементи.
Об'єктивний критерій безсторонності полягає в тому, щоб встановити, чи існували при розгляді справи факти, які ставлять під сумнів незалежність судді. Стосовно об'єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість. Крім наведених об'єктивними обставинами, що можуть свідчити про упередженість суду, у практиці ЄСПЛ визнавались такі: члени суду, що мали розглядати справу, вже брали участь у ній у іншій процесуальній ролі, наприклад, прокурор, адвокат, суддя у суді нижчої інстанції тощо («П'єрсак проти Бельгії»); суддя, що бере участь у справі про оспорювання законодавчих нормативних актів раніше висловлювався з цього приводу як консультант («Прокол проти Люксембургу»); наявність дискреційних повноважень у одного із суддів, що розглядають справу у колегіальному складі («Дактарас проти Литви»); участь судді у прийнятті законодавчих або підзаконних нормативних актів, на основі яких потім виноситься судове рішення («Макгоннелл проти Сполученого Королівства») тощо. Так, у справі «Деміколі проти Мальти» було визнано порушення об'єктивного критерію неупередженості суду, адже до складу Палати представників Мальти, яка розглядала справу заявника, входили два члени, що раніше піддавалися критиці у статті заявника, яка мала відношення до справи, а тому фактично мали особисту заінтересованість у справі.
Разом з тим, таких чи подібних відомостей, які би свідчили про упередженість судді, у заяві про відвід наведено не було.
Суб'єктивний критерій безсторонності полягає у відсутності упередженості або тенденційності в поведінці судді при розгляді конкретної справи. За загальним правилом існує презумпція особистої безсторонності доти, доки не доведено інше. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Якщо з'являються сумніви щодо цього, то для відводу судді в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї із сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі "Мироненко і Мартиненко проти України").
При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки. Суб'єктивними обставинами, за наявності яких можна зробити висновок про невідповідність суду вимогам неупередженості є, наприклад, висловлювання голови суду по суті правової проблеми у засобах масової інформації до свого головування у судовому органі, покликаному вирішити справу («Сандер проти Сполученого Королівства»); нереагування судді на расистські висловлювання присяжних («Ремлі проти Франції») тощо. Так, у рішенні у справі «Бушемі проти Італії» було визнано порушення суб'єктивного критерію неупередженості суддів, адже голова суду, в якому мала розглядатися справа, у пресі вжив висловлювання, які натякали на негативну оцінку заявника, ще до того, як суд під його головуванням повинен був винести рішення у справі.
У заяві про відвід не наведено жодних фактів, які би доводили, що суддя ОСОБА_1 особисто зацікавлена у ході справи, не зазначено будь-яких її прихильностей чи уподобань стосовно однієї із сторін у справі. Не встановлено таких обставин і судом при розгляді вказаної заяви.
Твердження про призначення захисників особисто суддею ОСОБА_1 є неспроможними, оскільки судові рішення про надання доручень про призначення захисника ухвалювались судом колегіально, у складі трьох суддів.
Також, як слідує із долученої до матеріалів справи спільної заяви ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , останні підтвердили розірвання договору про правову допомогу. Адвокат ОСОБА_10 у поданій до суду заяві повідомила про припинення надання правничої допомоги за домовленості сторін.
Є неспроможними і твердження обвинуваченого про ненадання захисникам матеріалів справи, оскільки будь-яких перешкод для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження немає, всім адвокатам за їх заявами надавались всі матеріали справи безперешкодно.
Також, призначення адвоката за призначенням жодним чином не може порушувати прав ОСОБА_8 , оскільки захист останнього також здійснює адвокат за договором.
Крім того, судом було повідомлено про відсутність у Дарницькому районному суді м. Києва можливості сканувати матеріали справи і відповідально ознайомлення зі справою в Електронному кабінеті також є неможливим.
Не погодження з процесуальними рішеннями, ухваленими судом, само по собі не може бути підставою для відводу судді.
Крім того, відповідно до ст. 392 КПК України заперечення проти ухвал, які не підлягають окремому оскарженню, можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою вказаної статті.
Враховуючи викладене, суд вважає заяву про відвід судді ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні необґрунтованою.
За таких обставин у задоволенні заяви про відвід необхідно відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 75-81 КПК України, суд, -
В задоволенні заяви про відвід головуючого судді - судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді