Єдиний унікальний номер 725/11111/25
Номер провадження 2/725/4133/25
10.03.2026 року. Чернівецький районний суд міста Чернівців
в складі:
головуючої судді Вольської-Тонієвич О.В.
при секретарі Заяц Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Чернівецької міської ради ( Центральна площа, 1 м. Чернівці), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) про визнання права власності на майно в порядку спадкування та встановлення факту, що має юридичне значення,-
Адвокат Ісар О.Я. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Чернівецького районного суду міста Чернівців із вказаною вище позовною заявою.
У позові посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати її довірительки ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме 2/5 частки квартири АДРЕСА_3 .
В установлений законом строк ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Першої чернівецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, так як нею не надано належних правовстановлюючих документів щодо належності спадкодавцю вказаного нерухомого майна.
Крім того, у поданих ОСОБА_1 документах було виявлено розбіжності щодо написання її анкетних даних та її матері.
Просила суд встановити факт родинних відносин між ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як матері та доньки. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/5 частки в квартирі АДРЕСА_3 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 .
Розгляд справи відбувався у відсутність сторін, які для розгляду справи не з'явилися.
20.01.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Ісар О.Я. надійшла заява про розгляд справи у її відсутність та у відсутність її довірительки. Позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
09.03.2026 представник відповідача Чернівецької міської ради - Осовська М.М. подала до суду заяву, де просила суд розглядати справу у її відсутність та ухвалити рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.
Від представника третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_6 надійшла заява, де вона не заперечувала щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Просила розглядати справу у її відсутність.
Враховуючи те, що в судове засідання учасники справи не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази по справі, а також матеріали спадкової справи №698/2019 щодо майна ОСОБА_5 , суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав:
Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась мати позивачки - ОСОБА_7 (рос. мовою). (а.с.19).
Після реєстрації шлюбу з ОСОБА_8 , ОСОБА_7 змінила своє прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 ».
ІНФОРМАЦІЯ_5 у подружжя ОСОБА_10 народилася дочка - ОСОБА_11 . У свідоцтві про народження дитини батьками зазначено ОСОБА_8 та ОСОБА_12 (а.с.20).
11.12.1995 ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 видано свідоцтво про право власності на житло, а саме на квартиру АДРЕСА_3 (а.с.12).
Таким чином, у свідоцтві про народження позивачки та у свідоцтві про право власності на житло від 11.12.1995, ім'я ОСОБА_15 було вказане як « ОСОБА_16 », замість вірного « ОСОБА_17 », яке було зазначено у документах, що посвідчували її особу.
Вказана описка виникла внаслідок неправильного перекладу ім'я матері позивачки з російської на українську, у зв'язку із чим, виникли розбіжності.
28 жовтня 2002 року мати позивачки змінила своє прізвище з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_18 », що підтверджується свідоцтвом про переміну прізвища (а.с.20 зворот).
Крім того, судом встановлено, що позивачка двічі перебувала у зареєстрованому шлюбі, у зв'язку із чим змінювала своє родове прізвище з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_19 », « ОСОБА_20 » (а.с.21-22).
Чинним ЦПК України передбачено, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме про встановлення родинних відносин між фізичними особами.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦПК України у рішенні суду про встановлення факту родинних відносин повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.
Як було встановлено судом, ОСОБА_1 має намір прийняти спадщину за законом після смерті матері.
За таких обставин, суд вважає, що доведеним факт щодо належності матері позивачки ОСОБА_5 свідоцтва про право власності на житло від 11.12.1995, де її ім'я зазначено, як « ОСОБА_16 », та із наявних у справі доказів прослідковується факт родинних відносин між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , як дочки та матері.
Що ж стосується вимог позивачки про визнання права власності на спадкове майно, то суд вважає за необхідне зазначити наступне:
Як було встановлено судом вище, ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_3 (а.с.12).
Наведене також підтверджується й довідкою Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації від 28.02.2023 (а.с.11 зворот).
Вимогами ч.ч.1,2 ст.372 ЦК України передбачено, що майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, виходячи із принципу рівності часток кожного із співвласників спільного сумісного майна, суд вважає, що частка кожного із них складає по 1/5 квартири АДРЕСА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_21 (до зміни імені ОСОБА_22 ) помер, у зв'язку із чим, відкрилася спадщина на належне йому майно - 1/5 частки квартири АДРЕСА_4 .
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч.1,ст.1222, ч.ч.2,3 ст.1223 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
Судом встановлено, що спадкоємицею після смерті ОСОБА_21 була його матір ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.
Таким чином, після смерті ОСОБА_21 частка ОСОБА_5 у вказаному вище нерухомому майні збільшилися та становила 2/5.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_5 .
Статтями 1269, 1270 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
В установлений законом строк (18.12.2019) ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Першої чернівецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Однак постановою нотаріуса від 24.10.2025 позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/5 частки квартири АДРЕСА_3 , так як нею не надано належних чином оформлених оригіналів документів, що підтверджують право власності спадкодавця ОСОБА_5 на вказане нерухоме майно та документи, які підтверджують державну реєстрацію права власності цієї квартири, які є необхідними для вчинення нотаріальної дії правовстановлюючих документів щодо належності спадкодавцю вказаного нерухомого майна.
Крім того, із вказаної постанови вбачається, що окрім позивачки, інших спадкоємців, передбачених чинним законодавством України, що прийняли спадщину, немає.
Згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна (п.4.15).
Пунктом 4.12 Порядку передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.
Оскільки у позивачки були відсутні документи, які підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно, ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно.
Згідно статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952-ІУ) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Так, із запровадженням з 01 січня 2013 року в Україні системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» повноваження з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно були передані органам державної реєстрації прав. Органи місцевого самоврядування не мають права вносити зміни в раніше видані свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видавати нові правовстановлюючі документи на об'єкти нерухомого майна та дублікати втрачених, пошкоджених свідоцтв про право власності на нерухоме майно.
26.11.2015 року до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав
на нерухоме майно та їх обтяжень» були внесені зміни, згідно яких з січня 2016
року не передбачено видачу свідоцтв про право власності на нерухоме майно та їх
дублікатів.
Отже, починаючи з 2016 року, будь-які правочини вчиняються на підставі відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, у позивачки відсутня можливість отримати дублікат правововстановлюючого документу.
Згідно положень статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є
право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю
волею, незалежно від волі інших осіб.
За змістом статей 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Приписами статті 321 Цивільного кодексу України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Аналізуючи всі обставини справи з посиланням на докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.
Керуючись п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст.ст.16,316,317,319,392,1223,1234,1236,1269,1270 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 12, 76, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дочки та матері.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) право власності на спадкове майно за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на 2/5 частки квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 67,00кв.м.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Чернівецького районного
суду міста Чернівців Вольська-Тонієвич О. В.