Єдиний унікальний номер 725/11790/25
Номер провадження 2/725/4383/25
18.03.2026 року.Чернівецький районний суд міста Чернівців
в складі:
головуючої судді Вольської-Тонієвич О.В.
при секретарі Заяц Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (вул.Саксаганського, 133А м.Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (вул.Саксаганського, 133А м.Київ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-
Представник позивача звернувся до Чернівецького районного суду міста Чернівців із вказаними вище позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Посилався на те, що 02.06.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) №02.06.2023 - 100002847.
Позивач свої зобов'язання за Договором кредиту виконав та надав Позичальнику грошові кошти у сумі 9000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом, строком на 42 дні, датою повернення до 13.07.2023. Натомість, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав.
Станом на день звернення до суду у ОСОБА_1 виникла заборгованість за наданим кредитом у розмірі 16938грн., з яких: тіло кредиту - 9000 грн.; проценти - 7938грн.
Просив суд стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 16938грн., а також 2422,40грн. сплаченого судового збору.
16.02.2026 через підсистему «Електронний суд» представника відповідача - адвоката Хованця А.І. надійшов відзив на позовну заяву, де він зазначив, що його довіритель позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» визнає частково. Зокрема не заперечує факту укладання кредитного договору та отримання кредитних коштів. Однак вважає, що у позивача відсутні підстави стягувати із ОСОБА_1 проценти за користування кредитом, так як він з 2020 року є військовослужбовцем ЗСУ та проходить службу у в/ч НОМЕР_1 . Просив позов задовольнити частково.
Також зазначив, що його довірителем понесено витрати на правничу допомогу (консультація з клієнтом, ознайомлення з матеріалами справи, складання відзиву), які просив стягнути із ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1
23.02.2026 пресдавник позивача ТОВ «Споживчий центр» - Ларіонов К.О. подав до суду відповідь на відзив. Посилався на те, що доводи представника відповідача, викладені у відзиві, є надуманими та необґрунтованими жодними доказами.
Вважає, що правочин, який укладений між позивачем та позичальником підтверджує факт наявності відповідних кредитних правовідносин та передання у позику відповідачу коштів.
Оскільки ОСОБА_1 не повернуто отриманих та використаних ним коштів, існують правові підстави для стягнення з нього й відсотків за користування кредитом у погодженому в договорі розмірі. При цьому посилання представника відповідача на те, що його довіритель є військовослужбовцем, у зв'язку із чим, звільняється від сплати процентів за користування кредитом, не заслуговують на увагу суду, так як ним не надано належних доказів на підтвердження проходження віськової служби на час строку дії кредитного договору. Так як відповідач прийнятий на військову службу за контрактом, то він не має права на вказану пільгу, як військовослужбовець, у зв'язку із чим, просив позов задовольнити.
У прохальній частині відзиву представник позивача просив розглядати справу у його відсутність.
18.03.2026 представник відповідача - адвокат Хованець А.І. подав до суду заяву про розгляд прави у його відсутність та у відсутність його довірителя.
У зв'язку із тим, що в судове засідання учасники справи не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований, однак підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав:
Так, судом встановлено, що 02.06.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) №02.06.2023 - 100002847 (23-32).
Відповідно до умов Договору, погодженими сторонами, Позичальнику надано кредит у розмірі - 9000 грн., строком на 42 дні. Дата повернення кредиту 13.07.2023
Згідно п.3.1Договору, Кредитодавець зобов'язується надати кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 3.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 4.1. Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5366-ХХXX-XXXX-6680.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, уклавши кредитний договір від 02.06.2023 в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодився з умовами, які вважав зручними для себе та підтвердив умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, а тому, на думку суду, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Судом встановлено, що ТОВ «Споживчий кредит» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 9000,00грн., шляхом перерахування на банківську картку Позичальника (номер якої вказано при заповнені анкетних даних) (а.с.14-19,22).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання.
Таким чином, суд вважає доведеним факт укладання вказаного вище кредитного договору між позивачем та відповідачем, що і підтвердив представник відповідача у відзиві.
Разом з тим, ОСОБА_1 належним чином своїх зобов'язань за договором не виконав.
Так, згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, у відповідача виникла заборгованість за наданим кредитом у розмірі 16938грн., з яких: тіло кредиту - 9000 грн.; проценти - 7938грн., які нараховані за період 02.06.2023 по 13.07.2023 (а.с.13)
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, тощо.
Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).
За таких обставин, дослідивши та проаналізувавши подані письмові докази, враховуючи те, що відповідач неналежно виконує взяті зобов'язання за укладеним договором й відповідно не надав суду доказів на спростування вказаного, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості: за кредитним договором №02.06.2023 - 100002847 у розмірі 9000грн. (тіло кредиту).
Разом з тим, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими процентами, виходячи з наступного:
Так, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч.15 ст.14 вказаного Закону, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення, що повністю спростовує доводи представника позивача у цій частині.
Відповідно до Указу Президента від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», затвердженого у встановленому порядку Верховною Радою, в Україні оголошено часткову мобілізацію, у зв'язку з чим настав особливий період, який, відповідно дозакону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», припиняється тільки згідно рішення Президента про демобілізацію із внесенням такого указу на затвердження Верховною Радою України. На цей час відповідних рішень про демобілізацію з березня 2014 року Президентом України не приймалося. Отже, в Україні з 17 березня 2014 року по даний час настав і діє особливий період відповідно дозакону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно нараховування штрафних санкцій, пені або процентів за користування кредитом військовослужбовцям, резервістам та військовозобов'язаним з 17 березня 2014 року по даний час є протиправним.
Відповідно до розділу ІІ статті3 Закону України «Про Збройні Сили України» організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового Управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, які мають право видавати довідки, що підтверджують факт перебування на військовій службі у Збройних Силах України.
Як вбачається із копії військового квитка, Витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.09.2025, ОСОБА_1 перебував на військовій службі з 18.12.2020 по 24.09.2025.
Таким чином, у період виконання умов кредитного договору, нарахування відсотків, відповідач має статус військовослужбовця та на нього поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто у нього відсутній обов'язок щодо сплати процентів за користування кредитом.
Отже, установивши, що фактично отримані та використані позичальником кошти за кредитним договором в добровільному порядку первісному кредитору чи позивачу не повернуті, докази, які б свідчили протилежне не надано, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в цій частині.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1287,14грн.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 536, 549, 550, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 12, 76, 89, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за Кредитним договором № 02.06.2023-100002847 від 02.06.2023 у розмірі 9000 (дев'ять тисяч)грн. та судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1287 (одна тисяча двісті вісімдесят сім)грн. 14коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Чернівецького районного
суду міста Чернівців Вольська-Тонієвич О. В.