справа № 381/5312/25 головуючий у суді І інстанції Осаулова Н.А.
провадження № 22-ц/824/8203/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
01 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Осаулової Н.А., у м. Фастів Київської області, повний текст рішення виготовлено 08 січня 2026 року, у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2025 року АТ «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідача заборгованість у сумі 65 778,13 грн., з яких: 36 572,94 грн. - прострочене тіло кредиту; 29 205,19 грн. - відсотки за користування кредитом.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 січня 2022 року ОСОБА_3 в електронній формі уклала з АТ «Альфа Банк» (12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк») угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Відповідно до умов кредитного договору, Банк зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувалася в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання кредиту, а саме, випустив кредитну карту та надав у розпорядження відповідача кредитні кошти. Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, що становить 65 778,13 грн., з яких: 36 572,94 грн. - прострочене тіло кредиту; 29 205,19 грн. - відсотки за користування кредитом.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2026 року позовні вимоги АТ «Сенс банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість у сумі 63 372,37 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначає, що суд першої інстанції безпідставно визнав анкету-заяву кредитним договором, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про належне укладення між сторонами кредитного договору, визнавши анкету-заяву та посилання на невизначені «умови банку» достатніми доказами погодження істотних умов договору. Матеріали справи не містять єдиного документа, підписаного сторонами, який би містив усі істотні умови кредитного договору; суд першої інстанції не встановив, з якою саме редакцією Умов та Правил банківського обслуговування була ознайомлена відповідач; позивач не довів, що такі умови існували саме на момент підписання анкети та були доведені до відома споживача. Отже, анкета-заява без належно підтверджених умов кредитування не є кредитним договором, а є лише наміром приєднання. Суд першої інстанції не звернув уваги, що відсутні належні докази фактичної видачі кредиту. Виписка по рахунку не є безумовним доказом видачі кредиту, якщо відсутні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують виникнення кредитного зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 15 січня 2022 року ОСОБА_3 завернулася до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» із Анкетою-Заявою про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».
ОСОБА_3 серед іншого, просила випустити міжнародну платіжну карту VISA Platinum строком дії 5 років з моменту випуску та відкрити поточний рахунок у валюті гривня на її ім'я в порядку, передбаченому чинним законодавством України та відповідно до умов Договору.
Відповідно до умов заяви, підписаної відповідачем, максимальний ліміт кредиту 200 000,00 грн., сума доступного кредиту на момент підписання заяви - 23 000,00 грн. Процентна ставка за користування кредитом для торгових операцій - 0,01%, процентна ставка за користування кредитом для операцій зняття - 37%, обов'язковий мінімальний платіж - 10% від суми заборгованості, мінімум 50,00 грн. Строк кредитування - 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору, але не більше строку дії карти.
ОСОБА_3 15 січня 2022 року також підписано довідку про систему гарантування вкладів та паспорт споживчого кредиту.
Зазначені документи підписані електронним підписом, який, у відповідності до умов Анкети-Заяви, є аналогом власноручного підпису.
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом, ОСОБА_3 має заборгованість, що становить 65 778,13 грн., з яких: 36 572,94 грн. - прострочене тіло кредиту; 29 205,19 грн. - відсотки за користування кредитом.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки банк направив вимогу про усунення порушень, у якій просив погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії станом на дату направлення вимоги, а саме 63 372,37 грн., нарахування відсотків після вказаної дати суд вважав неправомірним.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов'язанні.
Акцептом визнається відповідь особи, якій адресована оферта, про її прийняття. Акцепт повинен бути повним і беззастережним. Мовчання за загальним правилом не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом.
Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
З матеріалів справи вбачається, що 15 січня 2022 року ОСОБА_3 звернулася до АТ «Альфа-банк» із заявою про отримання кредиту. Цього ж дня, 15 січня 2022 року між уповноваженою особою банку та ОСОБА_3 було укладено вказаний Договір, який оформлений у вигляді Оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Даний договір містить підпис ОСОБА_3 (а.с. 18-22).
На підтвердження обставин укладення кредитного договору позивач АТ «Сенс Банк» надав угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 15 січня 2022 року, яка підписана банком та ОСОБА_3 за допомогою аналогового ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора, довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб, паспорт споживчого кредиту, розрахунок заборгованості по кредиту, копію досудової вимоги щодо виконання договірних зобов'язань з доказами її направлення відповідачу.
Відповідачем не спростовано підписання нею оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 15 січня 2022 року, а також анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», на яких розміщено підпис відповідача.
Отже, відповідач, підписавши оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, а банк, прийнявши пропозицію (акцепт) укласти угоду, сторони фактично уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної лінії.
Укладений між сторонами договір відповідає вимогам закону, а тому позивач, надавши позичальнику ОСОБА_3 ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000,00 грн., де процентна ставка за користування кредитним коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій становить 0,1% та операцій зняття коштів готівкою встановлена у розмірі 37,%, відкрив на ім'я відповідача поточний рахунок з відновлювальною кредитною лінією до 200 000,00 грн. з випуском міжнародної платіжної карти VISA Platinum строком дії 5 років з моменту випуску.
Інформація щодо строку кредитування міститься в паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем 15 січня 2022 року (а.с. 15-17), та передбачає строк кредитування 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 не підписувала кредитний договір колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідач сама ініціювала пропозицію банку щодо отримання від останнього коштів, що оформлена Офертою на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної лінії, підписаною особисто відповідачем.
На таку пропозицію ОСОБА_3 банк відповів Акцептом пропозиції, який також підписаний відповідачем, що підтверджується матеріалами справи.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про недоведеність укладення між сторонами кредитного договору, як безпідставні, оскільки ОСОБА_3 не спростувала того, що вона укладала відповідний договір шляхом акцептування пропозиції банку за допомогою аналогового ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора та отримувала кошти за таким договором.
Належними доказами, які підтверджують не тільки укладання кредитного договору, а і наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21).
Отже, наданий банком розрахунок заборгованості за кредитом та виписка по рахунку за кредитною карткою, є належним доказом користування відповідачем кредитними коштами.
Наданою Банком випискою по рахунку приватного клієнта № 443774-2025/0530 за період з 17 січня 2022 року по 26 травня 2025 року та розрахунком заборгованості за кредитом підтверджується факт отримання ОСОБА_3 банківських послуг від позивача у справі, та відповідно сума заборгованості за вказаним кредитом у розмірі 65 778,13 грн. (а.с. 23-28).
В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували надані позивачем розрахунки заборгованості, що підтверджується випискою по рахунку відповідача.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на наявних у справі доказах та доводами апеляційної скарги не спростовуються, що у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою до залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.