30 березня 2026 року місто Київ.
Справа № 759/18848/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/6832/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 5 грудня 2025 року (постановлено у складі судді Горбенко Н.О.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У серпні 2025 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 146 000,00 грн., яка складається з: 40 000,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 86 000 грн. - заборгованості по процентам та 20 000,00 грн. - штрафних санкцій.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 08.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та громадянином України, яким є - ОСОБА_2 , було укладено Договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» за №2011473.
Відповідно до умов Кредитного договору, позивач надав відповідачу, шляхом перерахування у безготівковій формі на номер платіжної карти № НОМЕР_1 , який відповідач вказав під час укладення Кредитного договору, кредитні кошти, а відповідач прийняв у власне користування грошові (кредитні) кошти, далі за текстом - «Кредит», який Відповідач зобов'язався повернути у строки, визначені у Кредитному договорі, сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов'язання, які передбачені Кредитним договором, а також згідно з п. 6.4. Кредитного договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов'язаний сплатити Товариству штраф.
У порушення умов Кредитного договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 146 000,00 гривень, у тому числі: 40 000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту (сума отриманого та неповернутого кредиту) за Кредитним договором; 86 000,00 гривень - заборгованість по процентах (%), які були нараховані за користування Кредитними коштами; 20 000,00 гривень - заборгованість за штрафними санкціями.
На підставі викладеного позивач просить стягнути із відповідача суму заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 146 000,00 грн. та вирішити питання щодо судових витрат.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 5 грудня 2025 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» суму заборгованості за Договором № 2011473 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 08.01.2025 року, станом на 11.08.2025 року, у загальному розмірі 126 000 гривень 00 копійок, з яких: 40 000 гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту та 86 000 гривень 00 копійок - заборгованість за відсотками.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 090 гривень 56 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 157 гривень 53 копійки.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача засобами поштового зв'язку 5 січня 2026 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить суд змінити рішення, зменшивши суму заборгованості до 60 000 грн.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги тяжкий матеріальний стан, у відповідача вже є кілька судових справ із приводу стягнення заборгованості та інші відкриті кредити.
Вважає, що позовні вимоги про стягнення відсотків підлягають тільки частковому задоволенню, оскільки вони є явно завищеними, що не відповідає передбаченим частиною третьою статті 509 та частинами першою, другою статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Вважає, що суд першої інстанції повинен був задовільнити позовні вимоги в частині нарахування відсотків частково до 50% від тіла кредиту.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.
26 січня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, яким просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Вважає, що посилання відповідача на тяжкий матеріальний стан, наявність інших судових спорів та значну кількість кредитних зобов'язань - не можуть бути підставою для звільнення від виконання договірних зобов'язань за кредитним договором , а також не є правовою підставою для зменшення розміру заборгованості.
Погоджується з встановленими судом першої інстанції обставинами про те, що проценти за користування кредитом були нараховані відповідно до умов кредитного договору, визначені сторонами добровільно під час укладення договору, нараховані в межах строку кредитування та підтверджені належним та допустимим розрахунком, який Апелянтом не спростовано.
Вказує, що відповідач не врахував, що відсотки за користування кредитом є платою за користування чужими коштами, а не мірою відповідальності за прострочення.
У судове засідання учасники справи не з'явились, про дату час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 08.01.2025 року ОСОБА_2 ознайомився з умовами кредитування Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Е733», 08.01.2025 року о 19:49:38 Паспорт споживчого кредиту - Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма).
Як вбачається із Паспорту споживчого кредиту, ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 10.01.2025 року включно.
08.01.2025 року ОСОБА_2 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Н299» Договір №2011473 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort».
За умовами вказаного договору, Товариство надає Споживачу кошти у кредит в національній валюті України - гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 40 000,00 гривень. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п.п. 1.1 - 1.4 Договору).
П. 1.5 Договору встановлено, що тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в наступному порядку та на таких умовах: Стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.
Як встановлено п. 1.7 Договору, денна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1 % в день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування»: ( 144 000 грн. / 40 000 грн.) / 360 дн. ? 100 % = 1 % в день.
Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок Споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 . Сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 08.01.2025 року або 09.01.2025 року (п.п. 2.1, 2.2 Договору).
У розділі 3 Договору №2011473 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» сторони угодили порядок обчислення (нарахування), економічну сутність та базу розрахунку процентів, порядок зміни процентів.
Відповідно до п. 6.4 Договору сторони узгодили, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов'язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 6 000,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 1 200,00 гривень починаючи з 5 (п'ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.
П.п. 1 п. 4.4 Договору встановлений обов'язок споживча у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором.
Договір діє з моменту його підписання електронними підписами Сторін і до строку, вказаного в п.1.3. Договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за Договором будуть наявні невиконані грошові зобов'язання, Договір продовжує діяти до повного виконання Споживачем зобов'язань за ним (п. 9.2 Договору).
Своїм електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Н299» 08.01.2025 року ОСОБА_2 також підписав Графік платежів, який є Додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 2011473 від 08.01.2025 року.
У відповідності до листа директора ТОВ «ПЕЙТЕК» за вих. № 20250708-102 від 08.07.2025 12:15:04, відповідно до Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 2024-04-01, укладеного між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ»: 08.01.2025 19:51:20 на суму 40 000,00 грн., призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту № 2011473 від 08.01.2025 року виконало, надавши ОСОБА_3 кредитні кошти у розмірі 40 000,00 грн.
Між сторонами у електронній формі був укладений кредитний договір, шляхом підписання ними Договору №2011473 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 08.01.2025 року.
ОСОБА_2 підписав Договір №2011473 від 08.01.2025 року за допомогою одноразового ідентифікатора «Н299», який 08.01.2025 року було відправлено на його номер телефону: НОМЕР_3 .
Підписи Договору №2011473 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 08.01.2025 року здійснені сторонами в електронному вигляді за допомогою електронного підпису, що відповідає вимогам законодавства.
Всі істотні умови договору, зокрема, сума кредиту, строк кредитування та процентна ставка узгоджені сторонами в Договорі №2011473 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 08.01.2025 року.
Зважаючи на Розрахунок заборгованості за Договором №2011473 від 08.01.2025 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, станом на 11.08.2025 року, загальна заборгованість відповідача склала 146 000,00 грн., з яких: 40 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 86 000,00 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом та 20 000,00 грн. - штрафні санкції.
Крім того, із розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість нараховувалась за процентною ставкою та у межах строку кредитування, узгодженою сторонами в Договорі №2011473 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 08.01.2025 року.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, та дійшов висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення отриманої суми кредитних коштів. Разом з тим суд вважав, що нарахування штрафних санкцій у розмірі 20 000,00 грн. за невиконання грошового зобов'язання є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.
Оскільки сторони рішення в частині позовних вимог про відмову в стягненні штрафу не оскаржили, апеляційний суд у цій частині справу не переглядає.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Як вірно встановлено судом першої інстанції 08.01.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_2 за допомогою електронного сервісу був укладений Кредитний договір № 2011473. Вказана обставина відповідачем не заперечується.
Оцінюючи посилання відповідача на скрутний матеріальний стан через наявність заборгованості з інших кредитів, суд керується таким.
Чинним законодавством України не передбачено таку підставу для звільнення від виконання зобов'язання, як неможливість його виконання, зокрема через скрутний фінансовий стан позичальника.
Колегія суддів звертає увагу, що положеннями ч. 1 ст. 625 ЦК України прямо передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Ураховуючи наведене, доводи ОСОБА_2 щодо його скрутного фінансового стану не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що передбачений договором розмір відсотків є несправедливим, порушує принципи розумності і добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживача послуг фінансової установи, що сума відсотків є непропорційно великою колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 202 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини, тобто дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.
Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті, проте він не є вичерпним.
У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 зроблено висновок, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пункти 2, 3 частини третьої статті 18 Закону "Про захист прав споживачів"); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону); встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором (пункт 5 частини третьої статті 18 Закону); установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору (пункт 10 частини третьої статті 18 Закону); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункти 11, 13 частини третьої статті 18 Закону).
Згідно частини 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (стаття 1056-1 ЦК України).
Відповідно до пункту 1.5 Договору встановлено, що тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в наступному порядку та на таких умовах: Стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.
Як встановлено п. 1.7 Договору, денна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1 % в день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування»: ( 144 000 грн. / 40 000 грн.) / 360 дн. ? 100 % = 1 % в день.
Аналіз викладених пунктів договору дозволяє зробити висновок, що Договором сторони погодили процентні ставки за правомірне користування кредитними коштами, а не відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання, що настає у разі невиконання зобов'язань за договором. Твердження відповідача, що процентна ставка суперечить статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є помилковим внаслідок неправильного тлумачення цієї правової норми, оскільки проценти за правомірне користування кредитом визначено відповідно до статей 1048, 1056-1 ЦК України і вони у цьому випадку не виконують компенсаційну функцію за невиконання зобов'язань. Розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Відповідач розумів розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, судом повно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, вірно застосовані норми матеріального права не допущено порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою до скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 5 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова