справа №357/3223/26 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/3048/2026 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
26 березня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2026 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Борисов, Республіки Беларусь, громадянина України, не працевлаштованого, не адвоката, не депутата, одруженого, маючого на утриманні 3 малолітніх дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, у кримінальному провадженні №12026111030000011 від 03 січня 2026 року,-
Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2026 року клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області ОСОБА_12 , погоджене прокурором Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_13 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 - задоволено.
Застосовано запобіжний захід тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, терміном на шістдесят діб, в межах строку досудового розслідування по 27 квітня 2026 року включно та утримувати в Державній установі «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання підозрюваного.
Одночасно визначено ОСОБА_7 заставу, у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 грн., при внесенні якої ОСОБА_7 з-під варти звільнити.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена на наступний депозитний рахунок: Територіальне управління Державної судової адміністрації в Київській області: UA768201720355259001000018661 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Київській області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 26268119.
У разі внесення застави, покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки, передбачені статтею 194 КПК України: повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та(або) місця роботи; прибувати до слідчого СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, по вулиці Привокзальна, 3, м. Біла Церква Київської області за першим викликом, а також до прокурора, або суду, залежно від стадії кримінального провадження, що обґрунтовується необхідністю проведення процесуальних дій із підозрюваним. здати свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи що надають право для виїзду з України чи в'їзду в Україну до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 4-А, 02152; не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає підозрюваний без дозволу слідчого, прокурора, суду.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено по 27 квітня 2026 року.
Роз'яснено підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі.
Копію ухвали направлено слідчому та начальнику Державної установи «Київський СІЗО» Міністерство юстиції України для виконання, а прокурора, захиснику та підозрюваному - для відома.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 .
Вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена з невідповідністю висновків фактичним обставинам кримінального провадження.
У мотивування скарги зазначає, що будь-які ризики, передбачені статтею 177 КПК України, не мають свого обґрунтованого документального підтвердження, а також є надуманими; формально перераховані ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України в клопотанні органу досудового слідства та в оскаржуваній ухвалі суду взагалі є безпідставними, надуманими, такими, що не містять документального обґрунтування та підтвердження.
Зауважує, що визначений судом розмір застави в 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 грн., є непомірно високим для сім'ї підозрюваного.
Сторона захисту вважає, що в даному випадку обрання більш м'якого запобіжного заходу, наприклад, нічного домашнього арешту, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 , забезпечить як найшвидше розслідування кримінального провадження та прийняття органом досудового слідства процесуального рішення за наслідками досудового розслідування кримінального провадження, крім того, такий запобіжний захід, як нічний домашній арешт, надасть можливість підозрюваному продовжити працювати та утримувати свою родину, дружину з малолітніми дітьми, при цьому дружина не працює у зв'язку з доглядом за дітьми до трьох років.
Посилається на те, що підозрюваний ОСОБА_7 , має постійне місце проживання, зареєстрований по АДРЕСА_1 , разом зі своєю дружиною та трьома малолітніми дітьми, також підозрюваний має постійне місце роботи з 09 березня 2023 року працює на посаді підсобного робітника АПК «Насташка», характеристика з місця роботи позитивна.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, старший слідчий відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області ОСОБА_12 за погодженням з прокурором Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_13 , звернувся до слідчого судді даного місцевого суду з клопотанням про застосування підозрюваному ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з можливістю внесення застави в рамках кримінального провадження №12026111030000011 від 03 січня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, враховуючи наявність обставин, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177, статті 178, пунктами 1-3 частини першої статті 194 КПК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання та збут бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, всупереч вимогам нормативно-правових актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, в невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 30 січня 2026 року, придбав уніфікований запал дистанційної дії УЗРГМ та уніфікований запал дистанційної дії УЗРГМ-2, які залишив зберігати з метою подальшого збуту за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_14 , без передбаченого законом дозволу до 30 січня 2026 року.
30 січня 2026 року в період часу з 13 год. 53 хв. по 14 год. 59 хв. ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на збут бойових припасів та вибухових пристроїв, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки у формі збуту бойових припасів та вибухових пристроїв, бажаючи цього, знаходячись поблизу будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , незаконно збув ОСОБА_15 за грошові кошти в розмірі 1000 грн. уніфікований запал дистанційної дії УЗРГМ та уніфікований запал дистанційної дії УЗРГМ-2, які належать до засобів детонування, які є придатні до вибуху вибуховими пристроями промислового виготовлення та бойовими припасами, які він придбав та зберігав з метою збуту без передбаченого законом дозволу.
Крім цього, у ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням час та у невстановленому місці виник протиправний умисел, спрямований на придбання, зберігання та збут бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання та збут бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, всупереч вимогам вищевказаних нормативно-правових актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, ОСОБА_7 в невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 26 лютого 2026 року, повторно придбав 2 ручні гранати наступальні №254-124-88 та 2 запали УДЗ, які залишив зберігати з метою подальшого збуту за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без передбаченого законом дозволу до 26 лютого 2026 року.
26 лютого 2026 року близько 10 год. 50 хв. ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на збут бойових припасів та вибухових пристроїв, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно - небезпечні наслідки у формі збуту бойових припасів та вибухових пристроїв, бажаючи цього, знаходячись поблизу будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , повторно незаконно збув ОСОБА_15 за грошові кошти в розмірі 5000 грн. 2 ручні гранати наступальні №254-124-88 та 2 запали дистанційної УДЗ, які він придбав та зберігав з метою збуту без передбаченого законом дозволу.
За таких обставин, ОСОБА_7 , підозрюється у придбанні, зберіганні та збуті вибухових пристроїв та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 263 КК України.
26 лютого 2026 року о 12 год. 43 хв. ОСОБА_7 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України.
27 лютого 2026 року ОСОБА_7 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України.
27 лютого 2026 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області ОСОБА_12 , погоджене прокурором Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_13 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 строком на 60 днів, з можливістю внесення застави в рамках кримінального провадження №12026111030000011 від 03 січня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України.
Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2026 року клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області ОСОБА_12 , погоджене прокурором Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_13 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 - задоволено.
Застосовано запобіжний захід тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, терміном на шістдесят діб, в межах строку досудового розслідування по 27 квітня 2026 року включно та утримувати в Державній установі «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання підозрюваного.
Одночасно визначено ОСОБА_7 заставу, у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 грн., при внесенні якої ОСОБА_7 з-під варти звільнити.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена на наступний депозитний рахунок: Територіальне управління Державної судової адміністрації в Київській області: UA768201720355259001000018661 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Київській області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 26268119.
У разі внесення застави, покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки, передбачені статтею 194 КПК України: повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та(або) місця роботи; прибувати до слідчого СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, по вулиці Привокзальна, 3, м. Біла Церква Київської області за першим викликом, а також до прокурора, або суду, залежно від стадії кримінального провадження, що обґрунтовується необхідністю проведення процесуальних дій із підозрюваним. здати свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи що надають право для виїзду з України чи в'їзду в Україну до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 4-А, 02152; не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає підозрюваний без дозволу слідчого, прокурора, суду.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено по 27 квітня 2026 року.
Роз'яснено підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі.
Копію ухвали направлено слідчому та начальнику Державної установи «Київський СІЗО» Міністерство юстиції України для виконання, а прокурора, захиснику та підозрюваному - для відома.
З такими висновками колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
За змістом частини другої статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно частин першої, другої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно пунктів 57-59 рішення Європейського суду з прав людини «Корнійчук проти України» від 30 січня 2018 року, суд нагадує, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами влади. Обов'язок посадової особи, яка відправляє правосуддя, надавати відповідні та достатні підстави затримання - на додаток до наявності обґрунтованої підозри - покладається на неї з моменту ухвалення першого рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, тобто «негайно» після затримання (див. рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC]), заява № 23755/07, пункти 87 та 102, ЄСПЛ 2016 (витяги)). Більше того, вирішуючи питання про звільнення або подальше тримання особи під вартою, органи влади зобов'язані розглянути альтернативні заходи забезпечення її явки до суду (див. рішення у справі «Ідалов проти Росії» [ВП] (Idalov v. Russia [GC]), заява № 5826/03, пункт 140, від 22 травня 2012 року).
До обґрунтувань, які відповідно до практики Суду вважаються «відповідними» та «достатніми» доводами, входять такі підстави, як небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого (див. рішення у справі «Ара Арутюнян проти Вірменії» (Ara Harutyunyan v. Armenia), заява № 629/11, пункт 50, від 20 жовтня 2016 року, з подальшими посиланнями).
Презумпція завжди діє на користь звільнення. Національні органи судової влади повинні, з дотриманням принципу презумпції невинуватості, дослідити всі факти, що свідчать на користь чи проти існування згаданої вимоги про громадський порядок або виправдовують відступ від норми статті 5, та мають навести їх у своїх рішеннях щодо клопотань про звільнення. По суті, саме на підставі причин, наведених у цих рішеннях, та встановлених фактів, зазначених заявником у своїх скаргах, суд має дійти висновку про наявність або відсутність порушення пункту 3 статті 5 (див., серед інших джерел, згадане рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC]), пункти 89 та 91). Аргументи на користь чи проти звільнення не повинні бути «загальними та абстрактними» (див. рішення у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia), заяви №№ 46133/99 та 48183/99, пункт 63, ЄСПЛ 2003-IX (витяги)). Якщо законодавство передбачає презумпцію щодо факторів, які стосуються підстав продовження тримання під вартою, то існування конкретних фактів, що переважають принцип поваги до особистої свободи, має бути переконливо продемонстровано (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункт 84 in fine, від 26 липня 2001 року).
У рішенні у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (§ 80).
У рішенні у справі «Хайредінов проти України» від 14 жовтня 2010 року вказаний суд, зокрема, дійшов висновку, що національні суди порушили пункт 1 статті 5 Конвенції, оскільки при ухваленні рішень не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою (§ 29, § 31).
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: показаннями свідка ОСОБА_15 від 03 січня 2026 року, відповідно до якого, ОСОБА_16 на території свого домоволодіння демонстрував предмети (запали), які пропонував в нього придбати; протоколом про результати контролю за вчинення злочину від 31 січня 2026 року, відповідно до якого, 30 січня 2026 року ОСОБА_15 придбав у ОСОБА_7 за грошові кошти в сумі 1000 гривень номіналом по 200 гривень: №ЄЗ 5554859, №АМ 8670585, №ЕА 1053952, №БУ 4589728, №ЕА 1041557, 2 предмети, схожі на підривачі, спілкування з ОСОБА_7 відбувалось за номером телефону НОМЕР_1 ; висновком експерта, відповідно до якого надані на дослідження предмети є одним уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ та одним уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ-2, які придатні до вибуху вибуховими пристроями промислового виготовлення та бойовими припасами; показаннями свідка ОСОБА_15 від 30 січня 2026 року, відповідно до якого останній повідомив обставини, за яких відбувалась закупка запалів у ОСОБА_7 30 січня 2026 року; протоколом про проміжкові результати зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, відповідно до якого 30 січня 2026 року ОСОБА_16 домовляється з ОСОБА_17 про придбання запалів; протоколом обшуку від 26 лютого 2026 року за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено грошові кошти в розмірі 200 грн., купюрою номіналом 200 грн. № Є35554859, та мобільний телефон марки «Techno Pop 4 LTE» IMEI-1: НОМЕР_2 , IMEI-2: НОМЕР_3 , з сім-карткою з номером НОМЕР_4 ; протоколом затримання ОСОБА_7 , відповідно до якого в ході особистого обшуку останнього, виявлено та вилучено грошові кошти в розмірі 5000 грн; показаннями підозрюваного ОСОБА_7 , який повідомив, що наприкінці осені 2025 року поблизу будинку за місцем свого проживання в с. Насташка Білоцерківського району Київської області він знайшов сумку, в якій знаходилися чотири запали до гранат, два корпуси гранат шарової форми та патрони калібру 5,45 мм до автомату Калашникова у кількості приблизно 100 штук, які він переховав. В подальшому в кінці січня 2026 року він продав 2 запали своєму знайомому на ім'я ОСОБА_18 за грошові кошти 1000 гривень. Після чого 26 лютого 2026 року за місцем свого проживання ОСОБА_7 зустрівся із ОСОБА_18 та під час цієї зустрічі збув йому дві гранати та два запали до них, отримавши грошові кошти у сумі 5000 гривень; проведеним слідчим експериментом за участі підозрюваного ОСОБА_7 , під час якого останній на місцевості продемонстрував, де виявив гранати, запали та патрони, та в подальшому видав 95 патронів, які зберігав за місцем проживання, в будинку АДРЕСА_1 ; проведеним оглядом домоволодіння від 26 лютого 2026 року, під час якого на території подвір'я за адресою: АДРЕСА_1 вилучено 95 патронів калібру 5х45; показаннями свідка ОСОБА_15 від 26 лютого 2026 року, відповідно до якого останній повідомив обставини, за яких відбувалась закупка гранат у ОСОБА_7 26 лютого 2026 року.
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься у національному законодавстві, слід виходити з його визначення, наведеного у п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» де зазначено, що обґрунтована підозра - це існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Фактів та інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
Крім того, перевіряючи доводи та обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, слідчим суддею обґрунтовано з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частиною першою статті 177 КПК України, зокрема можливості підозрюваного ОСОБА_7 переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, як під час розгляду клопотання у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти вказаним слідчим у клопотанні ризикам, які б виправдовували обмеження права ОСОБА_7 на свободу.
Відповідно до частини четвертої статті 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що підозрюваний ОСОБА_7 раніше не судимий, одружений, має на утриманні 3 малолітніх дітей, має постійне місце реєстрації та проживання, з 09 березня 2023 року працює на посаді підсобного робітника АПК «Насташка», характеристика з місця роботи позитивна.
Враховуючи вищенаведені обставини у сукупності з конкретними обставинами кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , тяжкістю покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, іншими даними про особу підозрюваного, який раніше не судимий, працює, має міцні соціальні зв'язки, виходячи з відсутності обставин необхідності обмеження права особи на свободу, що передбачено кримінальним процесуальним законом України та статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зважаючи на правову позицію Європейського суду з прав людини у справі «Манчіні проти Італії», де зазначено, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюється до позбавлення волі для цілей статті 5 §1(с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів приходить висновку, що забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим частиною першою статті 177 КПК України здатен більш м'який запобіжний захід, а саме запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів уважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її винуватості, а також оцінка належності та допустимості зібраних у справі доказів потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
При цьому, враховуючи обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КПК України та наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, які дають підстави для застосування щодо нього запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту, колегія суддів уважає достатніми для запобігання зазначеним ризикам, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 підлягає задоволенню.
Виходячи з положень пункту 2 частини третьої статті 407 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні слідчого та застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
Керуючись статтями 176-178, 181, 182, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2026 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області ОСОБА_12 , погоджене прокурором Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_13 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною йому відлучатися з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,з 00:00 год. по 05:00 год. наступного ранку, без дозволу слідчого, прокурора або суду в межах строку досудового розслідування, а саме до 27 квітня 2026 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки відповідно до статті 194 КПК України:
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- прибувати до слідчого СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, по вулиці Привокзальна, 3, м. Біла Церква Київської області за першим викликом, а також до прокурора, або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій закордонний паспорт, інші документи, які дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 4-А;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому проживає підозрюваний без дозволу слідчого, прокурора, суду.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до частини п'ятої статті 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Строк дії ухвали визначити до 27 квітня 2026 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні №12026111030000011 від 03 січня 2026 року.
Звільнити підозрюваного з-під варти негайно.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4