справа №752/20337/24 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/3040/2026 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
26 березня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
представника: ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві апеляційні скарги представника ОСОБА_7 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Квізаліс» та власника майна ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26 січня 2026 року щодо арешту майна у кримінальному провадженні №42023102040000011, відомості щодо якого внесені 24 січня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 191, частиною п'ятою статті 27, частиною четвертою статті 191 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26 січня 2026 року клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна - задоволено.
Накладено арешт у кримінальному провадженні №42023102040000011, відомості щодо якого внесені 24 січня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень передбачених частиною п'ятою статті 191, частиною п'ятою статті 27, частиною четвертою статті 191 КК України, на майно, яке вилучене 13 січня 2026 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: папку швидкозшивач червоного кольору з копіями документів ТОВ «Квізаліс»; папку швидкозшивач синього кольору з чотирьома книгами обліку розрахункових операцій ТОВ «Квізаліс»; папку швидкозшивач бірюзового кольору з рахунками-фактур, накладними, товаро-транспортними накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі та іншими документами ТОВ «Квізаліс»; папку швидкозшивач зеленого кольору з рахунками на оплату, видатковими накладними та прибутковими накладними ТОВ «Квізаліс»; папку швидкозшивач чорного кольору з видатковими накладними, рахунками-фактур, товаро-транспортними накладними, рахунками-фактур та іншими документами ТОВ «Квізаліс»; договір поставки №06/02-25 від 06 лютого 2025 року в 2 примірниках всього на 6-и арк.; договір поставки нафтопродуктів №18/08/25 від 18 серпня 2025 року на 3-х арк.; договір поставки №М-1-31/03/2025 від 31 березня 2025 року з додатками всього на 9-и арк.; папку швидкозшивач з копіями фіскальних звітів ТОВ «Квізаліс»; папку швидкозшивач з видатковими накладними, рахунками та іншими документами щодо реалізації ТОВ «Квізаліс» іншим суб'єктам господарської діяльності товарно-матеріальних цінностей; папку швидкозшивач з приходними документами ТОВ «Квізаліс», за період 09.2024-11.2024; папку швидкозшивач з приходними документами ТОВ «Квізаліс», за період 12.2024-07.2025; папку швидкозшивач з приходними документами ТОВ «Квізаліс», за період 08.2025-09.2025; папку швидкозшивач з приходними документами ТОВ «Квізаліс», за період з жовтня 2025 по січень 2026; мобільний телефон Xiaomi Hyper серійний номер НОМЕР_1 , ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , в якому використовується сім-карта з абонентським номером НОМЕР_4 ; ноутбук HP Pro book 45062, серійний номер CND52938SO; факсиміле підпису та печатка ТОВ «Квізаліс» (код ЄДРПОУ 35393644).
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою представник ОСОБА_7 в інтересах ТОВ «Квізаліс»подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на майно ТОВ «Квізаліс», а саме: папку швидкозшивач червоного кольору з копіями документів ТОВ «Квізаліс»; папку швидкозшивач синього кольору з чотирьома книгами обліку розрахункових операцій ТОВ «Квізаліс»; папку швидкозшивач бірюзового кольору з рахунками-фактур, накладними, товаро-транспортними накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі та іншими документами ТОВ «Квізаліс»; папку швидкозшивач зеленого кольору з рахунками на оплату, видатковими накладними та прибутковими накладними ТОВ «Квізаліс»; папку швидкозшивач чорного кольору з видатковими накладними, рахунками-фактур, товаро-транспортними накладними, рахунками-фактур та іншими документами ТОВ «Квізаліс»; договір поставки №06/02-25 від 06 лютого 2025 року в 2 примірниках всього на 6-и арк.; договір поставки нафтопродуктів №18/08/25 від 18 серпня 2025 року на 3-х арк.; договір поставки №М-1-31/03/2025 від 31 березня 2025 року з додатками всього на 9-и арк.; папку швидкозшивач з копіями фіскальних звітів ТОВ «Квізаліс»; папку швидкозшивач з видатковими накладними, рахунками та іншими документами щодо реалізації ТОВ «Квізаліс» іншим суб'єктам господарської діяльності товарно-матеріальних цінностей; папку швидкозшивач з приходними документами ТОВ «Квізаліс», за період 09.2024-11.2024; папку швидкозшивач з приходними документами ТОВ «Квізаліс», за період 12.2024-07.2025; папку швидкозшивач з приходними документами ТОВ «Квізаліс», за період 08.2025-09.2025; папку швидкозшивач з приходними документами ТОВ «Квізаліс», за період з жовтня 2025 по січень 2026; факсиміле підпису та печатка ТОВ «Квізаліс» (код ЄДРПОУ 35393644) скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно ТОВ «Квізаліс» відмовити.
Уважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді в частині накладення арешту на майно, яке належить ТОВ «Квізаліс», є незаконною, упередженою, однобічною та підлягає скасуванню.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що слідчий суддя не звернув уваги, що у даному кримінальному провадженні, яке триває вже понад 3 роки, ніхто не повідомлений про підозру, висновків судових експертиз немає, у зв'язку з чим передчасним є встановлення будь-яких вірогідних порушень з боку ТОВ «Квізаліс» чи його посадових осіб.
На переконання представника ТОВ «Квізаліс», що прокурором не було доведено як існування ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, так і необхідність арешту майна ТОВ «Квізаліс».
Наголошує, що ТОВ «Квізаліс», як власник арештованого майна, набув його у законний спосіб та не має щонайменшого наміру знищувати чи відчужувати власне майно (документи), більше того, вилучені та арештовані документи є вкрай необхідними для використання у роботі та подачі відповідних бухгалтерських звітів до контролюючих органів.
Також зауважує, що суд першої інстанції без належного обґрунтування вирішив здійснювати розгляд клопотання без участі представника власника майна, на яке накладався арешт, чим грубо порушив принципи та засади кримінального провадження.
Як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження посилається на те, що розгляд клопотання про накладення арешту на майно здійснювався без виклику представників власника майна і повідомлення про судове засідання, копію оскаржуваної ухвали вручено поштовим відправленням лише 26 лютого 2026 року та виключно ОСОБА_8 .
В апеляційній скарзі власник майна ОСОБА_8 просить поновити строк на апеляційне оскарження; ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на майно ОСОБА_8 , а саме: мобільний телефон Xiaomi Hyper серійний номер НОМЕР_1 , ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , в якому використовується сім-карта з абонентським номером НОМЕР_4 ; ноутбук HP Pro book 45062, серійний номер CND52938SO скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про арешт вказаного майна ОСОБА_8 відмовити.
Уважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді в частині накладення арешту на належне йому майно є незаконною, упередженою, однобічною та підлягає скасуванню.
Зазначає, що у даному кримінальному провадженні, яке триває вже понад 3 роки, ніхто не повідомлений про підозру, висновків судових експертиз немає.
Посилається на те, що прокурором не надано слідчому судді жодної інформації про подачу до суду цивільного позову про відшкодування збитків чи шкоди, що вказує на абсолютну неможливість накладення арешту на майно особи, до якої не пред'явлено цивільного позову та яка не має ніякого процесуального статусу у кримінальному провадженні.
Звертає увагу суду на те, що він як власник майна придбав його у законний спосіб та не має жодного наміру знищувати чи відчужувати власне майно, більше того вказує, що воно є для нього досить дороговартісним та вкрай необхідне для використання у роботі.
Переконаний, що прокурором не було доведено як існування ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, так і необхідність арешту його майна.
Вказує, що слідчим суддею допущено істотне порушення норм процесуального законодавства в частині розгляду клопотання прокурора про арешт майна без виклику власника майна у судове засідання, що призвело до унеможливлення реалізації ОСОБА_8 наданих йому процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження посилається на те, що розгляд клопотання про арешт майна здійснювався без його виклику та повідомлення про судове засідання, копію оскаржуваної ухвали отримано ОСОБА_8 засобами поштового зв'язку лише 26 лютого 2026 року.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника ОСОБА_7 в інтересах власників майна ТОВ «Квізаліс» та ОСОБА_8 , який вимоги поданих апеляційних скарг підтримав та просив задовольнити, думку прокурора ОСОБА_6 , який проти задоволення апеляційних скарг заперечував, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить висновку, що подані апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно статей 7, 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02 червня 2016 року кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 частини третьої статті 395 КПК України якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
За змістом частини першої статті 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до вимог частини другої статті 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об'єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання про арешт майна розглянуто у відсутностівласників майна та/або їх представників.
Згідно матеріалів судової справи копія ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26 січня 2026 року направлена власнику майна ОСОБА_8 02 лютого 2026 року та отримана останнім 26 лютого 2026 року (а.с. 136, 137).
Як зазначають скаржники, розгляд клопотання про арешт майна здійснювався без виклику та повідомлення про судове засідання власників майна, копію оскаржуваної ухвали отримано лише ОСОБА_8 засобами поштового зв'язку 26 лютого 2026 року, що підтверджується матеріалами справи.
З апеляційними скаргами представник ОСОБА_7 в інтересах власника майна ТОВ «Квізаліс» та ОСОБА_8 звернулися 03 березня 2026 року.
З урахуванням наведеного, строк на апеляційне оскарження апелянтами не пропущено, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотань про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023102040000011 від 24 січня 2023 року за підозрою ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 191 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною четвертою статті 191 КК України, а саме за фактом заволодіння бюджетними коштами Управлінням освіти Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, виділених на проведення закупівлі джерел резервного живлення (генераторів) для облаштування укриттів.
Досудовим розслідуванням установлено, що до складу злочинної схеми задіяні вказані у клопотанні особи, зокрема: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; головний бухгалтер ТОВ «КВІЗАЛІС» (код ЄДРПОУ - 35393644), довірена особа ОСОБА_15 . Отримує підроблені первинні фінансово-господарські документи (акти виконаних робіт, видаткові накладні, договори, звіти, рахунки-фактури тощо), які використовувалися для документального прикриття фіктивних операцій, забезпечуючи фіктивний документообіг. Даний контакт ОСОБА_9 надав ОСОБА_15 для контактування щодо фіктивних документів. ОСОБА_9 веде переписку з ОСОБА_8 щодо фіктивних документів по взаємовідносинам з ТОВ «КВІЗАЛІС» (код ЄДРПОУ - 35393644).
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 25 грудня 2025 року надано дозвіл на проведення обшуку у квартирі за місцем проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності не зареєстрована, з метою виявлення та фіксація відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення.
13 січня 2026 року на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 25 грудня 2025 року проведено обшук у квартирі за місцем проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності не зареєстрована, в ході якого виявлено та вилучено наступне майно: папку швидкозшивач червоного кольору з копіями документів ТОВ «Квізаліс»; папку швидкозшивач синього кольору з чотирьома книгами обліку розрахункових операцій ТОВ «Квізаліс»; папку швидкозшивач бірюзового кольору з рахунками-фактур, накладними, товаро-транспортними накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі та іншими документами ТОВ «Квізаліс»; папку швидкозшивач зеленого кольору з рахунками на оплату, видатковими накладними та прибутковими накладними ТОВ «Квізаліс»; папку швидкозшивач чорного кольору з видатковими накладними, рахунками-фактур, товаро-транспортними накладними, рахунками-фактур та іншими документами ТОВ «Квізаліс»; договір поставки №06/02-25 від 06 лютого 2025 року в 2 примірниках всього на 6-и арк.; договір поставки нафтопродуктів №18/08/25 від 18 серпня 2025 року на 3-х арк.; договір поставки №М-1-31/03/2025 від 31 березня 2025 року з додатками всього на 9-и арк.; папку швидкозшивач з копіями фіскальних звітів ТОВ «Квізаліс»; папку швидкозшивач з видатковими накладними, рахунками та іншими документами щодо реалізації ТОВ «Квізаліс» іншим суб'єктам господарської діяльності товарно-матеріальних цінностей; папку швидкозшивач з приходними документами ТОВ «Квізаліс», за період 09.2024-11.2024; папку швидкозшивач з приходними документами ТОВ «Квізаліс», за період 12.2024-07.2025; папку швидкозшивач з приходними документами ТОВ «Квізаліс», за період 08.2025-09.2025; папку швидкозшивач з приходними документами ТОВ «Квізаліс», за період з жовтня 2025 по січень 2026; мобільний телефон Xiaomi Hyper серійний номер НОМЕР_1 , ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , в якому використовується сім-карта з абонентським номером НОМЕР_4 ; ноутбук HP Pro book 45062, серійний номер CND52938SO; факсиміле підпису та печатка ТОВ «Квізаліс» (код ЄДРПОУ 35393644).
Постановою слідчого СУГУ НП у м. Києві ОСОБА_16 від 13 січня 2026 року вказане виявлене та вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42023102040000011.
20 січня 2026 року до Голосіївського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №42023102040000011, відомості щодо якого внесені 24 січня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 191, частиною п'ятою статті 27, частиною четвертою статті 191 КК України.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26 січня 2026 року клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна - задоволено.
Накладено арешт у кримінальному провадженні №42023102040000011, відомості щодо якого внесені 24 січня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень передбачених частиною п'ятою статті 191, частиною п'ятою статті 27, частиною четвертою статті 191 КК України, на майно, яке вилучене 13 січня 2026 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: папку швидкозшивач червоного кольору з копіями документів ТОВ «Квізаліс»; папку швидкозшивач синього кольору з чотирьома книгами обліку розрахункових операцій ТОВ «Квізаліс»; папку швидкозшивач бірюзового кольору з рахунками-фактур, накладними, товаро-транспортними накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі та іншими документами ТОВ «Квізаліс»; папку швидкозшивач зеленого кольору з рахунками на оплату, видатковими накладними та прибутковими накладними ТОВ «Квізаліс»; папку швидкозшивач чорного кольору з видатковими накладними, рахунками-фактур, товаро-транспортними накладними, рахунками-фактур та іншими документами ТОВ «Квізаліс»; договір поставки №06/02-25 від 06 лютого 2025 року в 2 примірниках всього на 6-и арк.; договір поставки нафтопродуктів №18/08/25 від 18 серпня 2025 року на 3-х арк.; договір поставки №М-1-31/03/2025 від 31 березня 2025 року з додатками всього на 9-и арк.; папку швидкозшивач з копіями фіскальних звітів ТОВ «Квізаліс»; папку швидкозшивач з видатковими накладними, рахунками та іншими документами щодо реалізації ТОВ «Квізаліс» іншим суб'єктам господарської діяльності товарно-матеріальних цінностей; папку швидкозшивач з приходними документами ТОВ «Квізаліс», за період 09.2024-11.2024; папку швидкозшивач з приходними документами ТОВ «Квізаліс», за період 12.2024-07.2025; папку швидкозшивач з приходними документами ТОВ «Квізаліс», за період 08.2025-09.2025; папку швидкозшивач з приходними документами ТОВ «Квізаліс», за період з жовтня 2025 по січень 2026; мобільний телефон Xiaomi Hyper серійний номер НОМЕР_1 , ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , в якому використовується сім-карта з абонентським номером НОМЕР_4 ; ноутбук HP Pro book 45062, серійний номер CND52938SO; факсиміле підпису та печатка ТОВ «Квізаліс» (код ЄДРПОУ 35393644).
З таким висновком слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до частини п'ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
За змістом частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, зазначене у клопотанні прокурора, виявлене та вилучене 13 січня 2026 року на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 25 грудня 2025 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , з тих підстав, що зазначені речі та документи мають значення речових доказів у вказаному кримінальному провадженні, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідають критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України. Окрім того, слідчим суддею враховано, що такі речі підлягають додатковому дослідженню, вилученню інформації, яка зберігається на вказаних ноутбуці та мобільному телефоні, з метою проведення судових експертиз у кримінальному провадженні.
Дослідивши матеріали поданого клопотання про накладення арешту на майно колегія вважає, що прокурором у клопотанні наведено вагомі доводи, які свідчать, що вказане у клопотанні майно має відношення до кримінального провадження та може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищезазначене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту на вилучене майно може призвести до його пошкодження, псування, знищення чи відчуження.
Таким чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційних скарг про те, що прокурором не було доведено як існування ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, так і необхідність арешту майна ТОВ «Квізаліс» та ОСОБА_8 , є необґрунтованими, зокрема з огляду на те, що органом досудового розслідування у клопотанні про арешт майна було зауважено, що існують достатні підстави вважати, що наявні ризики відчуження, знищення або спотворення вилученого під час обшуку майна з метою унеможливлення застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
В абзаці 2 частини першої статті 170 КПК України визначено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, можливість приховування, пошкодження, псування, знищення документів, мобільних телефонів, ноутбука та/або інформації, що на них міститься, є обґрунтованою.
Окрім того, прокурор, звертаючись з указаним клопотанням, обґрунтовував необхідність накладення арешту на вказане майно необхідністю збереження речових доказів.
При цьому, зацікавленість власників у збереженні майна для використання у роботі та подачі відповідних бухгалтерських звітів до контролюючих органів, відсутність намірів знищувати чи відчужувати власне майно, яке є досить дороговартісним, про що зазначають апелянти, не свідчить про відсутність ризиків втрати, приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вилученого майна та інформації, яка міститься на ньому міститься.
Аргументи скаржників про те, що вилучене майно набуто власниками ТОВ «Квізаліс» та ОСОБА_8 у законний спосіб, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023102040000011 від 24 січня 2023 року триває, органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення.
До того ж, такий запобіжний захід як арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження та матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано.
При цьому, вказані документи, мобільний телефон, ноутбук визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, про що постановлено відповідну ухвалу.
Аргументи скаржників, що у даному кримінальному провадженні, яке триває вже понад 3 роки, ніхто не повідомлений про підозру, висновків судових експертиз немає, а також, що прокурором не надано слідчому судді жодної інформації про подачу до суду цивільного позову про відшкодування збитків чи шкоди, що вказує на абсолютну неможливість накладення арешту на майно особи, до якої не пред'явлено цивільного позову та яка не має ніякого процесуального статусу у кримінальному провадженні, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Посилання скаржників на те, що суд першої інстанції без належного обґрунтування вирішив здійснювати розгляд клопотання без участі представника власника майна, на яке накладався арешт, чим грубо порушив принципи та засади кримінального провадження, а також, що слідчим суддею допущено істотне порушення норм процесуального законодавства в частині розгляду клопотання прокурора про арешт майна без виклику власника майна у судове засідання, що призвело до унеможливлення реалізації ОСОБА_8 наданих йому процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, не є самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді та відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Крім того, права власників майна відновлені під час апеляційного розгляду.
При цьому, колегія суддів ураховує і те, що у відповідності до вимог статті 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Інші зазначені в апеляційних скаргах доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень статей 170, 172-173 КПК України.
Ухвала слідчого судді відповідає вимогам частини п'ятої статті 173, статті 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів уважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційні скарги представника ОСОБА_7 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Квізаліс» та власника майна ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26 січня 2026 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4