Єдиний унікальний номер справи № 759/22547/25
Провадження № 22-ц/824/8349/2026
25 березня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Журби С.О., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 18 лютого 2026 року відповідач ОСОБА_1 подалаапеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Разом з апеляційною скаргою подано клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення, яке обгрунтоване тим, що копію рішення було одержано відповідачем засобами поштового зв'язку 19 січня 2026 року. Відтак апелянт вважає, що наявні обгрунтовані підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року вказану цивільну справу витребувано з суду першої інстанції, яка надійшла19 березня 2026 року.
Відповідно до вимог ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Приписами ч. 2 ст. 354 ЦПК України визначено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що наведені апелянтом доводи поважності пропуску процесуального строку є обґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що 17 грудня 2025 року Святошинським районним судом міста Києва ухвалено рішення в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно супровідного листа від 25 грудня 2025 року копія згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення була отримана 17.01.2026 року (а.с.72).
Відтак перебіг строку на апеляційне оскарження розпочався 18.01.2026 року та тривав до 16.02.2026 року включно, з апеляційною скаргою відповідач звернулася 18.02.2026 року.
Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку.
Водночас суд повинен гарантувати доступ до правосуддя особам, які діяли добросовісно та пропустили строк звернення до суду з поважних причин.
Ураховуючи, обставини наведені апелянтом у клопотанні про поновлення пропущеного строку, зважаючи на нетривалий пропуск строку на апеляційне оскарження, що становить два дні, з метою недопущення надмірного формалізму, суд визнає, що наведені в клопотанні причини пропуску строку є поважними та вважає за можливе поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення з наступних підстав:
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі Bellet v. France від 04.12.1995 р.). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права" (рішення у справах "Bellet v. France" та "Nunes Dias v. Portugal").
Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на те, що "застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26.07.2007 р.)".
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain").
Також Європейським судом з прав людини зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29).
При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 05.12.2018 року (справа № 11-989заі18), згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зважаючи на вищевикладене, суд, уникаючи надмірного формалізму, поновлює процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення.
Крім того, перевіривши апеляційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав:
У відповідності до положень ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги мають бути додані документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду фізичною особою або фізичною особою - підприємцем справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 8 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При поданні до суду першої інстанції позову юридичною особою ставка судового збору, що підлягала сплаті становила 3028,00 грн.
Відтак при поданні скаржником через підсиситему «Електронний суд» апеляційної скарги на оскаржуване рішення сплаті підлягає судовий збір у сумі 3633, 60 грн (3028,00 грн * 150% *0,8).
За таких умов, апелянту слід надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 3633, 60 грн за подання апеляційної скарги за наступними реквізитами:
отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Солом'ян. р-н/22030101;
код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
код банку отримувача (МФО): 899998;
рахунок отримувача: 548999980313101206080026010
код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Документ про сплату судового збору має містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір, з відміткою про дату виконання платіжного доручення. Підтвердження сплати судового збору (доплату) необхідно подати до Київського апеляційного суду.
Відповідно до положень ст. 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 356 ЦПК України, застосовуються положення ст. 185 ЦПК України, яка передбачає залишення заяви/скарги без руху з наданням строку для усунення виявлених судом недоліків. Якщо у визначений судом строк недоліки заяви/скарги будуть виправлені, заява/скарга вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник/апелянт не усуне недоліки заяви/скарги у строк, встановлений судом, заява/скарга вважається неподаною і повертається такій особі.
На підставі викладеного та керуючись ст. 185, 356, 357 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року залишити без руху, надавши строк для усунення виявлених в ній недоліків протягом десяти календарних днів з дня отримання ухвали суду.
Роз'яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що у випадку неусунення у встановлений термін виявлених судом недоліків, апеляційна скарга буде вважатись неподаною та такою, що підлягає поверненню.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С. О. Журба