17 березня 2026 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 757/56892/19-ц
номер провадження: 22-ц/824/3490/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Братківського Клима Сергійовича на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року у складі судді Букіної О.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 02 липня 2020 року просив:
- визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, поширену ОСОБА_1 у відеозверненні « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від ІНФОРМАЦІЯ_6, що розміщене в його особистому блозі ІНФОРМАЦІЯ_4 соціальній мережі ( ІНФОРМАЦІЯ_2 a caмe Facebook наступного змісту:
«..обращаю внимание - люди, которые учились в МГИМО, а потом работали в «Газпроме», наверняка имеют связь с российскими спецслужбами... ОСОБА_2 , ... почему скрываем данные, о том, что вы российские шпионы?»;
- зобов'язати ОСОБА_1 припинити поширювати та видалити недостовірну інформацію, поширену ОСОБА_1 у відеозверненні « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від ІНФОРМАЦІЯ_6, що розміщене в його особистому блозі ІНФОРМАЦІЯ_4 у соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_2 а саме:
«..обращаю внимание - люди, которые учились в МГИМО, а потом работали в «Газпроме», наверняка имеют связь с российскими спецслужбами... ОСОБА_2 , ... почему скрываем данные, о том, что вы российские шпионы?»;
- визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 на своїй особистій сторінці соціальній мережі Facebook ІНФОРМАЦІЯ_2 a саме:
« Давайте без иллюзий. Губернатор Киевской области поставлен смотрящими от ОСОБА_6 и ОСОБА_7 по области, которые перекрасились под ЗЕ. Поставлен именно для того, чтобы сохранить их влияние в области. И позволить им быть в тени.»;
- зобов?язати ОСОБА_1 припинити поширювати та видалити недостовірну інформацію, поширену ОСОБА_1 інформацію ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 на своїй особистій сторінці у соціальній мережі Facebook (ІНФОРМАЦІЯ_2), a caмe:
« Давайте без иллюзий. Губернатор Киевской области поставлен смотрящими от ОСОБА_6 и ОСОБА_7 по области, которые перекрасились под ЗЕ. Поставлен именно для того, чтобы сохранить их влияние в области. И позволить им быть в тени.»;
- визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 на своїй особистій сторінці соціальній мережі ( ІНФОРМАЦІЯ_2 a саме:
« Спонсоры мальчика ОСОБА_2 , которого они вытащили из Укрэнерго (зарплата 300 тыс грн в месяц) в Киевскую обладминистрацию (дай б-г, 30 тысяч в месяц, но с обещанием платить 3 млн с украденного в области) - решили потратиться на джинсу, и сообщить всем, что ОСОБА_2 не увольняют с должности губернатора.»;
- зобов'язати ОСОБА_1 припинити поширювати та видалити недостовірну інформацію, поширену ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 на своїй особистій сторінці у соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_2 a caмe:
« Спонсоры мальчика ОСОБА_2 , которого они вытащили из Укрэнерго (зарплата 300 тыс грн в месяц) в Киевскую обладминистрацию (дай б-г, 30 тысяч в месяц, но с обещанием платить 3 млн с украденного в области) - решили потратиться на джинсу, и сообщить всем, что ОСОБА_2 не увольняют с должности губернатора.»;
- визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_1 на своїй особистій сторінці соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_2 a cаме:
«ГБР расследует, как ОСОБА_2 в сговоре с Облсоветом обокрал онкобольных области, содействуя покупке для них линейного ускорителя вдвое дороже реальной цены. Украл, как вы понимаете, не столько деньги. Шанс выжить.»;
- зобов'язати ОСОБА_1 припинити поширювати та видалити недостовірну інформацію, поширену ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_1 на своїй особистій сторінці у соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_2 a caмe:
«ГБР расследует, как ОСОБА_2 в сговоре с Облсоветом обокрал онкобольных области, содействуя покупке для них линейного ускорителя вдвое дороже реальной цены. Украл, как вы понимаете, не столько деньги. Шанс выжить.»;
- зобов'язати ОСОБА_1 у 7-денний строк з дня набрання рішенням у цій справі законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію щодо ОСОБА_2 шляхом опублікування тексту резолютивної частини судового рішення в особистому блозі ІНФОРМАЦІЯ_4 y соціальній мережі Facebook та на власній сторінці в соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_2
- стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 340 056 грн 00 коп.;
- стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 7 299 грн 80 коп. і 6 783 грн 00 коп. та витрати понесені позивачем за проведення експертизи у розмірі 32 320 грн 00 коп.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 у своєму особистому блозі ІНФОРМАЦІЯ_4 у соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_2 оприлюднив відеозвернення « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у якому поширив відомості наступного змісту:
«.. Господин ОСОБА_2 . Если вы потрудитесь, откройте сайт Киевской областной государственной администрации и открыть раздел руководство, то вы можете прочитать там его биографию. То здесь есть интересный пробел, который я сейчас хочу восполнить. Такой господин ОСОБА_2 , который сейчас работает главой Киевской областной госадминистрации - губернатором, пишет, что он закончил в 2007 году Киевский университет Шевченка, в 2008-2009 году учился в Московском институте международных отношений, где получил диплом МВА по специальности международный нефтегазовый бизнес. То есть, в седьмом году закончил университет, а потом еще два года получал МВА в Москве - в Московском институте международных отношений. Получал, как вы понимаете, на «заочке», и эти два года он учился не на стационаре, а на «заочке», и где-то работал.
И вот об этом ни слова, потому что его рабочий стаж начинается с 2004 года в газете «Бизнес», потом 2009-2011 год на должности третьего, а потом второго секретаря посольства Украины в Российской Федерации, которое отвечало за двухстороннее сотрудничество в сфере топливно-энергетического комплекса, а такой карьерный рост сразу после института интересный. А вот что он делал в 2007-2009, пока учился в Москве и получал МВА ничего не сказано.
Так вот, я вам друзья открываю тайну - господин ОСОБА_2 работал в «Газпроме». В «Газпроме», где занимался информационно-аналитической деятельностью, возглавлял сектор аналитической информации. Эту информацию он скрывает, видимо очень хороший аналитик. Скрывает, потому что, обращаю внимание - люди, которые учились в МГИМО, а потом работали в «Газпроме», наверняка имеют связь с российскими спецслужбами. А потом, еще работая вторым и третьим секретарём посольства Украины в Российской Федерации , занимаясь сотрудничеством в сфере топливно-энергетического комплекса, работая до этого в «Газпроме», сами понимаете какая прекрасная у человека биография. Об этом на сайте облгосадминистрации ни слова про «Газпром».
ОСОБА_2 , который делает вид, что не видит повышение тарифов вдвое, который занимается вопросами топливно-энергетического комплекса еще с бородатых 2000-х годов, что за х...? Почему скрываем данные, о том, что вы российские шпионы? Почему не реагируем на то, что повышаются тарифы? Очень интересно знать ваш ответ...»
У дописі від 28 вересня 2019 року на своїй особистій сторінці у соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) відповідач опублікував наступну інформацію:
« Давайте без иллюзий. Губернатор Киевской области поставлен смотрящими от ОСОБА_6 и ОСОБА_7 по области, которые перекрасились под ЗЕ. Поставлен именно для того, чтобы сохранить их влияние в области. И позволить им быть в тени.».
ІНФОРМАЦІЯ_5 на своїй особистій сторінці у соціальній мережі Facebook (ІНФОРМАЦІЯ_2 ) відповідач опублікував інформацію наступного змісту:
«Спонсоры мальчика ОСОБА_2, которого они вытащили из Укрэнерго (зарплата 300 тыс грн в месяц) в Киевскую обладминистрацию (дай б-г, 30 тысяч в месяц, но с обещанием платить 3 млн с украденного в области) - решили потратиться на джинсу, и сообщить всем, что ОСОБА_2 не увольняют с должности губернатора.».
Крім того, 25 жовтня 2025 року на особистій сторінці, відповідач ОСОБА_1 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2опублікував інформації такого змісту:
«ГБР расследует, как ОСОБА_2 в сговоре с Облсоветом обокрал онкобольных области, содействуя покупке для них линейного ускорителя вдвое дороже реальной цены. Украл, как вы понимаете, не столько деньги. Шанс выжить.».
Позивач стверджував, що відповідач у категоричній формі повторював аналогічні твердження, звинувачуючи позивача у шпигунстві, призначенні на посаду голови Київської обласної державної адміністрації «смотрящими», одержанні від них незаконної винагороди та розкраданні коштів обласного бюджету.
Позивач вважав вказані твердження недостовірними, наклепницькими й такими, що принижують його честь, гідність і ділову репутацію, формуючи негативне уявлення про нього у суспільстві.
Вказував, що жодних рішень суду чи кримінальних проваджень щодо державної зради або шпигунства стосовно позивача не існує, перед призначенням на посаду він проходив перевірку Служби безпеки України, яка не виявила обставин, що перешкоджали б його призначенню.
Позивач зазначав, що хоча як публічна особа він терпиміше має ставиться до критики, проте вважав, що у даному випадку йдеться не про оціночні судження, а про поширення відомостей у стверджувальній формі, які не відповідають дійсності, тобто є недостовірною інформацією.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, поширену ОСОБА_1 у відеозверненні « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від ІНФОРМАЦІЯ_6, що розміщене в його особистому блозі ІНФОРМАЦІЯ_4 у соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_2 наступного змісту:
«обращаю внимание - люди, которые учились в МГИМО, а потом работали в «Газпроме», наверняка имеют связь с российскими спецслужбами... ОСОБА_2 , ... почему скрываем данные, о том, что вы российские шпионы?»;
поширену ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 на своїй особистій сторінці у соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_2 інформацію наступного змісту:
«Спонсоры мальчика ОСОБА_2, которого они вытащили из Укрэнерго (зарплата 300 тыс грн в месяц) в Киевскую обладминистрацию (дай б-г, 30 тысяч в месяц, но с обещанием платить 3 млн с украденного в области). »;
поширену ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_1 на своїй особистій сторінці соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_2 інформацію наступного змісту:
«ГБР расследует, как ОСОБА_2 в сговоре с Облсоветом обокрал онкобольных области, содействуя покупке для них линейного ускорителя вдвое дороже реальной цены. Украл, как вы понимаете, не столько деньги. Шанс выжить.».
Зобов'язано ОСОБА_1 у 7-денний строк з дня набрання рішенням у цій справі законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію щодо ОСОБА_2 шляхом опублікування тексту резолютивної частини судового рішення в особистому блозі ІНФОРМАЦІЯ_4 y соціальній мережі Facebook та на власній сторінці в соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_2
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн 00 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті висновку експертів у розмірі 32 000 грн 00 коп. та по сплаті судового збору у розмірі 5 139 грн 40 коп.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Братківський К.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 повністю, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач був головою Київської обласної державної адміністрації, а тому мав статус публічної особи. При розгляді справи суд першої інстанції не врахував ключової обставини, а саме статусу позивача як публічної особи щодо якої межа допустимої критики є значно ширшою, ніж щодо пересічного громадянина. Оспорювані висловлювання відповідача були спрямовані не на приниження честі чи гідності позивача, а на критичну оцінку його біографії та діяльності як посадової особи, що відповідає демократичним стандартам свободи слова.
Вказує, що суд першої інстанції безпідставно прирівняв критику посадової особи до поширення недостовірних відомостей, чим звузив зміст і обсяг права на свободу вираження поглядів, гарантованого ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та порушив баланс між правом на повагу до честі й гідності та правом на свободу слова.
Зазначає, що суд першої інстанції не здійснив безпосереднього дослідження відеозапису, у якому після висловлювань відповідача продемонстровано текст депутатського звернення депутата Київської обласної ради Івана Ступака, зміст якого відповідач фактично відтворив у своєму відеозверненні. Така процесуальна бездіяльність призвела до неповного з'ясування фактичних обставин справи та неправильної оцінки характеру поширеної інформації. Таким чином вважає, що висловлювання відповідача мають похідний характер і не є самостійним поширенням інформації, що виключає його відповідальність за достовірність таких відомостей.
Вказує, щосуд мав встановити чи є спірні висловлювання фактичними твердженнями, чи лише оцінками, припущеннями або критикою, що не підлягають спростуванню.
З 10 липня по 28 жовтня 2019 року позивач перебував на посаді голови Київської обласної державної адміністрації, тобто він був суб'єктом владних повноважень. У ч.2 ст.31 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року №2657-ХІІ передбачено, що суб'єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Оскільки голова Київської обласної державної адміністрації є суб'єктом владних повноважень, на нього поширюється обмеження, встановлене ч.2 ст.31 Закону «Про інформацію» щодо вимагання відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Звертає увагу на те, що згідно з висновком невролога позивачу поставлено діагноз: «Артеріальна гіпертензія І ступеня. Дисциркуляторна енцефалопатія І ступеня з вестибулярною дисфункцією, астенічним синдромом». По-перше, зі слів пацієнта у нього 28 жовтня 2019 року був підвищений артеріальний тиск 165/100 мм рт.ст. На цей день припадає звільнення позивача з посади голови Київської обласної державної адміністрації. По-друге, у тій же довідці вказано, що батьки позивача хворіли на гіпертонічну хворобу, тобто наявна генетична схильність до артеріальної гіпертензії. Таким чином можливими причинами підвищення тиску у позивача могло бути: спадковий чинник (гіпертонічна хвороба у близьких родичів); психоемоційне навантаження, пов'язане зі звільненням з роботи. Тому вважає, що між погіршенням самопочуття позивача в день його звільнення та публікаціями відповідача, що були оприлюднені раніше, відсутній прямий причинно-наслідковий зв'язок.
Посилається на те, що суд у оскаржуваному рішенні зобов'язав відповідача у 7-денний строк з дня набрання рішенням у цій справі законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію щодо ОСОБА_2 шляхом опублікування тексту резолютивної частини судового рішення в особистому блозі ІНФОРМАЦІЯ_4 у соціальній мережі Facebook та на власній сторінці в соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_2 Відповідно до ч.7 ст.277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Вказує, що, по-перше, оспорюваний відеозапис був розповсюджений на сторінці за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 а публікації були оприлюднені на сторінці за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Жодна оспорювана інформація не була оприлюднена на сторінці за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. По-друге, вказана сторінка в соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_2 була видалена ще в 2019 році. Тобто виконати рішення в цій частині фізично неможливо. Крім того, з 2021 року сторінка за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 заблокована на території України, тобто доступу до оспорюваних публікацій теж немає. По-третє, з листопада 2023 року відповідач перебуває в ДУ «Київський слідчий ізолятор», де відсутній доступ до мережі Інтернет, тому він не має ніякого доступу до сторінки «ІНФОРМАЦІЯ_4» в соціальній мережі Facebook (ІНФОРМАЦІЯ_2). Тому вважає, що обраний судом спосіб захисту є неефективним. Крім того, спростуванню підлягає лише недостовірна інформація. Оскільки оспорювана інформація має характер оціночного судження, тому вона не підлягає спростуванню.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Махиня М.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішенні суду першої інстанції - без змін . Вказує, що усі п'ять публікацій (одне відеозвернення та чотири дописи) були поширені відповідачем у соціальній мережі Facebook протягом лише одного місяця, а саме, в період з 25 вересня по 25 жовтня 2019 року. У цих публікаціях відповідач подає інформацію, яка є негативною стосовно позивача, вона поширена у формі фактичних тверджень, висловлена (викладена) в різкій та безапеляційній формі, з яскравим емоційним забарвленням. При цьому три з п'яти публікацій відповідача не стосуються рішень та дій позивача, як голови Київської обласної державної адміністрації. Зазначає, про помилковість доводів апеляційної скарги щодо неврахування статусу позивача, оскільки як видно з мотивувальної частини оскаржуваного рішення судом першої інстанції враховано, що позивач є публічною особою та застосував норми Декларації та рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) про право на недоторканість приватного життя. Крім того слід врахувати, що відповідач, поширюючи недостовірну інформацію про позивача, діяв як народний депутат, обраний до складу Верховної Ради України. Тобто він поширював інформацію про позивача не як громадянин чи журналіст, а як політичний діяч (публічна особа). Тому відповідач мав враховувати, що його висловлювання стосовно позивача можуть викликати серед його аудиторії значно вищу довіру, мати значно більшу силу переконання та сформувати сталу думку широкого кола осіб про позивача. За цих умов відповідач мав утриматися від використання різких негативних тверджень щодо позивача, не підтверджених належними доказами, використовувати більш стримані та нейтральні формулювання. Однак відповідач цього не зробив.
Також зазначає, що представник відповідача в апеляційній скарзі стверджує про неефективний спосіб захисту. Проте як видно за веб-посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 розміщено повідомлення «Цей контент наразі недоступний. Можливо, автор матеріалу поширив його лише для невеликої групи людей, змінив його аудиторію або видалив». Наведена інформація може вказувати, що відповідач, як власник цієї сторінки в соціальній мережі Facebook, тимчасово обмежив доступ до неї або видалив її. А отже відповідач, як її власник, має можливість відновити доступ до цієї сторінки та/або відновити сторінку. Крім того представник відповідача посилається на те, що з листопада 2023 року відповідач перебуває в ДУ «Київський слідчий ізолятор», де відсутній доступ до мережі Інтернет, тому він не має ніякого доступу до сторінки «ІНФОРМАЦІЯ_4» в соціальній мережі Facebook (ІНФОРМАЦІЯ_2)», а тому вважає, що це ще одна обставина, яка свідчить про неефективний спосіб захисту. Разом з тим, поза увагою представника відповідача залишилася та обставина, що протягом принаймні усього 2025 року відповідач, перебуваючи в ДУ «Київський слідчий ізолятор», активно веде телеграм-канал під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4». Лише протягом 22 грудня 2025 року відповідач розмістив в цьому телеграм-каналі 22 повідомлення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, в апеляційному порядку не оскаржуються, а тому відповідно до положень ч.1 ст.376 ЦПК України його законність та обґрунтованість в цій частині колегією суддів не перевіряється.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.
Згідно зі ст.ст.12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог ст.ст.76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
У відповідності до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідач ОСОБА_1 в особистому блозі ІНФОРМАЦІЯ_4 y соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) виклав відеозвернення під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому поширив інформацію такого змісту:
«.. Господин ОСОБА_2 . Если вы потрудитесь, откройте сайт Киевской областной государственной администрации и открыть раздел руководство, то вы можете прочитать там его биографию. То здесь есть интересный пробел, который я сейчас хочу восполнить. Такой господин ОСОБА_2 , который сейчас работает главой Киевской областной госадминистрации - губернатором, пишет, что он закончил в 2007 году Киевский университет Шевченка, в 2008-2009 году учился в Московском институте международных отношений, где получил диплом МВА по специальности международный нефтегазовый бизнес. То есть, в седьмом году закончил университет, а потом еще два года получал МВА в Москве - в Московском институте международных отношений. Получал, как вы понимаете, на «заочке», и эти два года он учился не на стационаре, а на «заочке», и где-то работал.
И вот об этом ни слова, потому что его рабочий стаж начинается с 2004 года в газете «Бизнес», потом 2009-2011 год на должности третьего, а потом второго секретаря посольства Украины в Российской Федерации, которое отвечало за двухстороннее сотрудничество в сфере топливно-энергетического комплекса, а такой карьерный рост сразу после института интересный. А вот что он делал в 2007-2009, пока учился в Москве и получал МВА ничего не сказано.
Так вот, я вам друзья открываю тайну - господин ОСОБА_2 работал в «Газпроме». В «Газпроме», где занимался информационно-аналитической деятельностью, возглавлял сектор аналитической информации. Эту информацию он скрывает, видимо очень хороший аналитик. Скрывает, потому что, обращаю внимание - люди, которые учились в МГИМО, а потом работали в «Газпроме», наверняка имеют связь с российскими спецслужбами. А потом, еще работая вторым и третьим секретарём посольства Украины в Российской Федерации, занимаясь сотрудничеством в сфере топливно-энергетического комплекса, работая до этого в «Газпроме», сами понимаете какая прекрасная у человека биография. Об этом на сайте облгосадминистрации ни слова про «Газпром».
ОСОБА_2 , который делает вид, что не видит повышение тарифов вдвое, который занимается вопросами топливно-энергетического комплекса еще с бородатых 2000-х годов, что за х...? Почему скрываем данные, о том, что вы российские шпионы? Почему не реагируем на то, что повышаются тарифы? Очень интересно знать ваш ответ...»
02 жовтня 2019 року на своїй особистій сторінці у соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач ОСОБА_1 опублікував інформацію такого змісту:
«Спонсоры мальчика ОСОБА_2, которого они вытащили из Укрэнерго (зарплата 300 тыс грн в месяц) в Киевскую обладминистрацию (дай 6-г, 30 тысяч в месяц, но с обещанием платить 3 млн с украденного в области) - решили потратиться на джинсу, и сообщить всем, что ОСОБА_2 не увольняют с должности губернатора.».
У дописі від 28 вересня 2019 року на своїй особистій сторінці у соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач ОСОБА_1 опублікував таку інформацію:
« Давайте без иллюзий. Губернатор Киевской области поставлен смотрящими от ОСОБА_6 и ОСОБА_7 по области, которые перекрасились под ЗЕ. Поставлен именно для того, чтобы сохранить их влияние в области. И позволить им быть в тени.».
Крім того, 25 жовтня 2025 року на особистій сторінці відповідач ОСОБА_1 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 опублікував інформації такого змісту:
«ГБР расследует, как ОСОБА_2 в сговоре с Облсоветом обокрал онкобольных области, содействуя покупке для них линейного ускорителя вдвое дороже реальной цены. Украл, как вы понимаете, не столько деньги. Шанс выжить.».
Факт розміщення та оприлюднення відповідачем вказаної вище інформації в глобальній комп'ютерній мережі Інтернет підтверджується висновком №134/19 від 11 листопада 2019 року комп'ютерно-технічної експертизи інформації.
Відповідачем ОСОБА_1 не заперечується той факт, що вказана вище інформація була опублікована та поширена саме ним, а тому вказані обставини не потребують доказуванню в силу положень ч.1 ст.82 ЦПК України, якою передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Зі змісту позову вбачається, що позивач ОСОБА_2 просив визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену відповідачем ОСОБА_1 :
у відеозверненні « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від ІНФОРМАЦІЯ_6, що розміщене в його особистому блозі ІНФОРМАЦІЯ_4 у соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_2 a caмe:
«..обращаю внимание - люди, которые учились в МГИМО, а потом работали в «Газпроме», наверняка имеют связь с российскими спецслужбами... ОСОБА_2 , ... почему скрываем данные, о том, что вы российские шпионы? »;
від 28 вересня 2019 року на особистій сторінці у соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_2 a саме:
« Давайте без иллюзий. Губернатор Киевской области поставлен смотрящими от ОСОБА_6 и ОСОБА_7 по области, которые перекрасились под ЗЕ. Поставлен именно для того, чтобы сохранить их влияние в области. И позволить им быть в тени.»;
від 02 жовтня 2019 року на особистій сторінці у соціальній мережі Facebook( ІНФОРМАЦІЯ_2 а саме:
« Спонсоры мальчика ОСОБА_2 , которого они вытащили из Укрэнерго (зарплата 300 тыс грн в месяц) в Киевскую обладминистрацию (дай б-г, 30 тысяч в месяц, но с обещанием платить 3 млн с украденного в области) - решили потратиться на джинсу, и сообщить всем, что ОСОБА_2 не увольняют с должности губернатора.»;
від 25 жовтня 2019 року на особистій сторінці у соціальній мережі Facebook (ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а саме:
«ГБР расследует, как ОСОБА_2 в сговоре с Облсоветом обокрал онкобольных области, содействуя покупке для них линейного ускорителя вдвое дороже реальной цены. Украл, как вы понимаете, не столько деньги. Шанс выжить.».
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену ОСОБА_1 :
- у відеозверненні « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від ІНФОРМАЦІЯ_6, що розміщене в його особистому блозі ІНФОРМАЦІЯ_4 у соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) такого змісту: «..обращаю внимание - люди, которые учились в МГИМО, а потом работали в «Газпроме», наверняка имеют связь с российскими спецслужбами... ОСОБА_2 , ... почему скрываем данные, о том, что вы российские шпионы? »;
- ІНФОРМАЦІЯ_5 на його особистій сторінці у соціальній мережі Facebook (ІНФОРМАЦІЯ_2 ) такого змісту: «Спонсоры мальчика ОСОБА_2, которого они вытащили из Укрэнерго (зарплата 300 тыс грн в месяц) в Киевскую обладминистрацию (дай б-г, 30 тысяч в месяц, но с обещанием платить 3 млн с украденного в области) »;
- ІНФОРМАЦІЯ_8 на його особистій сторінці у соціальній мережі Facebook (ІНФОРМАЦІЯ_2) такого змісту: «ГБР расследует, как ОСОБА_2 в сговоре с Облсоветом обокрал онкобольных области, содействуя покупке для них линейного ускорителя вдвое дороже реальной цены. Украл, как вы понимаете, не столько деньги. Шанс выжить.»,
суд першої інстанції виходив із того, що поширені відповідачем у Facebook та у відеозверненні відомості про нібито зв'язок позивача з російськими спецслужбами, обіцянку отримувати кошти «з украденого в області», а також про те, що він «в змові з обласною радою обікрав онкохворих», є такими, що стосуються безпосередньо позивача, мають характер фактичних тверджень, не підтверджені належними доказами, не відповідають дійсності та порушують його честь, гідність і ділову репутацію. Також суд першої інстанції врахував, що обвинувальний вирок чи офіційні дані про притягнення позивача до відповідальності за такі дії відсутні, а тому вказана інформація підлягає спростуванню. З огляду на встановлене порушення немайнових прав позивача, характер поширених звинувачень, а також подані докази щодо психоемоційних переживань, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн 00 коп.
Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з такого.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 4 ст.10 ЦПК України і ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до ст.34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Згідно зі ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні ст.10 Конвенції, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
За змістом ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію, у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі «Інтернет» чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Крім цього, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням; встановити факт поширення недостовірної інформації та що поширена інформація стосується саме особи позивача й порушує його особисті немайнові права або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пункті 6.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) викладено правовий висновок про те, що не можна визнати інформацію такою, що має характер оціночних суджень, якщо ця інформація стосується конкретних подій, конкретної особи (позивача) та подається як установлений факт, тобто…повідомляється чітко, точно та є констатацією факту. Подібних за змістом правових висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 760/2753/17-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 483/1556/16-ц, від 07 листопада 2019 року у справі № 344/3331/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 757/46387/15-ц.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб'єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.
Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.
Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду, і є необхідним в демократичному суспільстві.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи.
Відповідно до п.2 ст.10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.
Як зазначено у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Lingens v. Austria», № 9815/82, § 46, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована п.1 ст.10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.
Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав.
При поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя (далі - Резолюція). Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
Межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
У цьому аспекті колегія суддів враховує, що на час виникнення спірних правовідносин, тобто на час поширення ОСОБА_1 оспорюваної інформації, позивач ОСОБА_2 був чинним головою Київської обласної державної адміністрації.
Також ОСОБА_2 є медійною активною особою. В мережі є низка його інтерв'ю та висвітлення його публічних думок щодо певних суспільно важливих питань.
Отже ОСОБА_2 в силу своєї діяльності є публічною особою та відіграє або може відігравати певну роль у суспільному житті.
Оскільки позивач є публічною медійною особою, тому відповідно межа допустимої критики та обсяги поширення інформації щодо нього є значно ширшими, ніж щодо непублічної особи, оскільки він відіграє важливу роль у суспільній діяльності України та його дії становлять підвищений суспільний інтерес.
Позивач як публічна особа, яка тривалий час займалася та займається медійною активністю, мала б усвідомити, що вона самостійно та свідомо відкриває себе для критики, яка у демократичному суспільстві може цілком правомірно здійснюватися у формі, яка не є обов'язково приємною для позивача, навіть шокуючою. Така публічна особа має бути готовою до того, що критика на її адресу може бути зроблена у спосіб та за стилем, які не будуть схвальними для неї.
Верховний Суд та ЄСПЛ послідовно дотримується позиції, що оціночні судження говорять не про об'єкт, а про відношення суб'єкта до цього об'єкта. На відміну від твердження про факти, у думці висловлюється відповідність факту, який оцінюється, не в об'єктивному світу, а суб'єктивним поняттям і уявленням окремої особи, яка висловлює таку оцінку.
Слід врахувати, що вживання автором мовно-стилістичних засобів, таких як - ввідне слово «можливо», свідчить про те, що автор чітко виразив своє відношення до повідомлення, дав загальну оцінку цього повідомлення - він припускає певну інформацію, а не стверджує її. Тому поширена з такими мовно-стилістичними засобами інформація не може бути перевірена на відповідність фактичним даним (див. постанову Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі № 757/29455/16-ц (провадження № 61-18537св18).
Сама лише різка чи навіть образлива форма висловлювання не є перешкодою для віднесення певного висловлювання до оціночного судження. Певні висловлювання не можуть бути спростовані за позовом про спростування недостовірної інформації (див. постанови Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 541/349/20, від 19 лютого 2024 року у справі № 370/1604/21).
Системно та контекстуально проаналізувавши наведену вище поширену ОСОБА_1 інформацію, яка є предметом даного судового розгляду, а також актуальне правове регулювання спірних правовідносин з урахуванням практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, колегія суддів приходить висновку, що поширена ОСОБА_1 у відеозверненні «Шпионское прошлое губернатора» від ІНФОРМАЦІЯ_6 інформація, а саме: «..обращаю внимание - люди, которые учились в МГИМО, а потом работали в «Газпроме», наверняка имеют связь с российскими спецслужбами... ОСОБА_2 , ... почему скрываем данные, о том, что вы российские шпионы?», не містить ознак чіткого та завершеного повідомлення про достеменно встановлений факт.
Використане ОСОБА_1 як автором слово «наверняка» у відповідному контексті відображає його суб'єктивне сприйняття, припущення та критичний висновок, а не посилання на належно встановлену обставину. Крім того, завершальна частина висловлювання сформульована у формі риторичного запитання із відповідним знаком пунктуації «?», а не категоричного ствердження, що за своїм змістом і мовною конструкцією свідчить про полемічний та оціночний характер такого вислову.
Колегія суддів вважає, що ця фраза побудована не як однозначне повідомлення виключно про позивача, а як узагальнене, стилістично загострене міркування щодо невизначеного кола осіб, які за логікою автора могли б мати відповідні зв'язки, з подальшим риторично-провокативним перенесенням цього припущення на особу позивача. У цьому контексті вживання словосполучення про «российские шпионы» має характер гострої політичної провокації, публіцистичного загострення та емоційно забарвленої критики, а не нейтральної констатації юридично встановленого факту вчинення позивачем тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 111, 114 Кримінального кодексу України.
За наведених обставин зазначена інформація є формою гострої публічної критики та авторського припущення стосовно ОСОБА_2 як публічної особи, а не фактичним твердженням у розумінні ст.277 ЦК України.
Щодо висловлювання, поширеного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме: «Спонсоры мальчика ОСОБА_2, которого они вытащили из Укрэнерго (зарплата 300 тыс грн в месяц) в Киевскую обладминистрацию (дай б-г, 30 тысяч в месяц, но с обещанием платить 3 млн с украденного в области ) - решили потратиться на джинсу, и сообщить всем, что ОСОБА_2 не увольняют с должности губернатора.», то колегія суддів висновує, що його зміст спрямований насамперед на невизначене коло третіх осіб, яких автор іменує «спонсорами», а не на констатацію безпосередньо встановлених дій самого позивача. У спірному фрагменті відсутня належна конкретизація таких осіб, не зазначено фактичних обставин, часу, способу та джерел походження відповідної інформації, а словосполучення «спонсоры мальчика» та «вытащили из Укрэнерго» мають виразно емоційний, іронічний та публіцистичний характер.
Також колегія суддів враховує, що фраза «с обещанием платить 3 млн с украденного в области» не містить вказівки на вже встановлений факт заволодіння конкретним майном, грошовими коштами чи іншим активом, не індивідуалізує предмет такого нібито «викраденого», його власника, спосіб, час, місце чи інші обов'язкові фактичні ознаки, які дозволяли б розцінювати це висловлювання як повідомлення про вчинення конкретного кримінального правопорушення. За своїм змістом ця фраза має характер емоційно загостреного припущення, застереження та публіцистичного прогнозування можливих зловживань у майбутньому, а не констатації вже вчиненого діяння, яке утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого, зокрема, ст.ст. 185, 190, 191, 366 Кримінального кодексу України чи іншими нормами кримінального закону.
Стосовно висловлювання, поширеного відповідачем 25 жовтня 2019 року, а саме: «ГБР расследует, как ОСОБА_2 в сговоре с Облсоветом обокрал онкобольных области, содействуя покупке для них линейного ускорителя вдвое дороже реальной цены. Украл, как вы понимаете, не столько деньги. Шанс выжить.», колегія суддів висновує, що ключова конструкція «ГБР расследует» знову ж таки вказує не на встановлений факт вчинення кримінально караного діяння, а на процес перевірки чи з'ясування певних обставин.
Тобто у самому цьому формулюванні закладено посилання на ймовірний предмет розслідування, а не на остаточно підтверджений результат.
Фраза «вдвое дороже реальной цены» є оціночним судженням автора щодо економічної обґрунтованості закупівлі та відноситься до сфери допустимого суспільного контролю чи обурення за використанням бюджетних коштів посадовими особами.
Речення «Украл, как вы понимаете, не столько деньги. Шанс выжить» мають очевидний емоційно-експресивний і публіцистичний характер, а тому у спірному контексті виражають критичну моральну оцінку суспільно значущої (на думку автора) ситуації, а не нейтральне повідомлення про юридично встановлений факт.
Отже, узагальнюючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що всі три визнані судом першої інстанції фактичними твердження висловлювання відповідача, з урахуванням їх словесної форми, стилістичних особливостей, контексту поширення та статусу позивача як публічної особи не можуть бути кваліфіковані як безумовні фактичні твердження, істинність яких підлягає доведенню або спростуванню у порядку ст.277 ЦК України. Такі висловлювання містять елементи припущення, риторичного запитання, політичної гіперболи, емоційно забарвленої критики та авторського коментування суспільно значущих (на думку автора) обставин. Саме тому вони мають характер оціночних суджень, які, навіть будучи різкими, неприємними чи шокуючими для позивача, охоплюються гарантіями свободи вираження поглядів та не можуть розглядатися як належно індивідуалізовані повідомлення про достеменно встановлені факти.
Крім того, позивачем не доведено, що розповсюджена інформація дискредитує його або призвела до негативних наслідків, хоча наслідки мають входити у предмет доказування в справах про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації (див. постанову Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі № 757/29455/16-ц (провадження № 61-18537св18)).
Що стосується наявного справі виконаного й оплаченого на замовлення позивача ОСОБА_2 висновку експерта №140/19 за результатами лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження, складеного 25 листопада 2019 року ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива», відповідно до якого наведена вище інформація містить висловлювання, в яких наявна негативна інформація щодо особи ОСОБА_2 , а висловлювання негативного характеру щодо нього викладені у формі фактичних тверджень (а.с.59-70, т.1), то колегія суддів не приймає його до уваги, виходячи з такого.
Так, відповідно до пункту 1.2.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року №53/5(у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5), лінгвістична експертиза відноситься до криміналістичних експертиз, яка згідно з положеннями ч.3 ст.7 Закону України «Про судову експертизу» здійснюється виключно державними спеціалізованими установами.
До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України (ч.2 ст.7 Закону України «Про судову експертизу»).
Однак матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива», яке склало вказаний вище висновок лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження №140/19 від 25 листопада 2019 року є державною спеціалізованою установою у розумінні ч.2 ст.7 Закону України «Про судову експертизу».
Не містить таких даних і офіційний сайт ТОВ «Центр судових експертних «Альтернатива» та публічні агрегатори баз даних пошуку за найменуванням чи кодом ЄДРПОУ.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 квітня 2024 року в справі № 760/5027/21 (провадження № 61-4276св23).
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції не було достатніх правових та фактичних підстав для висновку, що поширена ОСОБА_1 інформація, а саме:
«..обращаю внимание - люди, которые учились в МГИМО, а потом работали в «Газпроме», наверняка имеют связь с российскими спецслужбами... ОСОБА_2 , ... почему скрываем данные, о том, что вы российские шпионы?»;
«Спонсоры мальчика ОСОБА_2, которого они вытащили из Укрэнерго (зарплата 300 тыс грн в месяц) в Киевскую обладминистрацию (дай б-г, 30 тысяч в месяц, но с обещанием платить 3 млн с украденного в области) - решили потратиться на джинсу, и сообщить всем, что ОСОБА_2 не увольняют с должности губернатора.»;
«ГБР расследует, как ОСОБА_2 в сговоре с Облсоветом обокрал онкобольных области, содействуя покупке для них линейного ускорителя вдвое дороже реальной цены. Украл, как вы понимаете, не столько деньги. Шанс выжить.»,
є такою, що має характер фактичних тверджень та порушує його честь, гідність і ділову репутацію, а також, що ОСОБА_1 , як автора, слід в судовому порядку зобов'язати спростувати таку інформацію.
У статті 32 Конституції України зазначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від позовних вимог про визнання інформації недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію, спростування такої інформації (див. постанову Верховного Суду від 03 грудня 2025 року у справі № 351/2365/23 (провадження № 61-19св25).
Оскільки позовна вимога ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди у цій справі є похідною від його позовних вимог до ОСОБА_1 про визнання поширеної інформації недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію, а також про її спростування, колегія суддів вважає, що за відсутності підстав для задоволення зазначених основних позовних вимог у суду першої інстанції не було правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди.
Однак суд першої інстанції, у порушення вимог ст.ст. 263, 264 ЦПК України, не врахував наведені вище вимоги закону та встановлені у справі обставини, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року в оскаржуваній частині не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, наведені вище порушення призвели до неправильного вирішення справи, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди й ухвалення нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні цих позовних вимог з наведених вище підстав.
Тому апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Братківського К.С. підлягає задоволенню частково.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 6 137 грн 28 коп. (а.с.187, т.2). Оскільки колегія суддів задовольняє його апеляційну скаргу, скасовує рішення суду в оскаржуваній частині і ухвалює нове рішення в цій частині про відмову в позові, то понесені ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги підлягають стягненню з ОСОБА_2 на його користь.
Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Братківського Клима Сергійовича задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди - скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в позові.
В іншій частині рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 137 (шість тисяч сто шістдесят сім) грн 28 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 31 березня 2026 року.
Головуючий
Судді: