справа №758/14760/24 Головуючий у І інстанції - Якимець О.І.
апеляційне провадження №22-ц/824/1473/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
10 лютого 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Слідство.Інфо», ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, а також відшкодування моральної шкоди
установив:
В листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва із позовом до ГО «Слідство.Інфо», ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, а також відшкодування моральної шкоди.
Просив суд, визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача інформацію, поширену відповідачами ІНФОРМАЦІЯ_1 на відеохостінгу YouTube на каналі «Слідство.Інфо» ІНФОРМАЦІЯ_2 у відеосюжеті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 та на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5
наступного змісту: « ...Елітне майно у Києві та передмісті почало з'являтися у посадовця та рідних, відколи він прийшов працювати у ДБР та очолив відділ, який займається розслідуванням злочинів правоохоронців і суддів... Починаючи з 2020 року батьки ОСОБА_3 придбали два паркомісця у новобудовах, дві двокімнатні квартири...»; «...У 2022 році ОСОБА_4 став власником двох автівок: Toyota Land Cruiser 2020 року та Mercedes-Benz ML350 2011 року...»; «... Цікаво, що всі вартісні покупки, загальна вартість яких близько 20 мільйонів гривень, тесть та теща ОСОБА_5 здійснили починаючи з 2020 року відколи їхній зять отримав посаду у ДБР...».
Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачами в мережі Інтернет на вебсайті «Слідство-Інфо» ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою в мережі Інтернет
ІНФОРМАЦІЯ_5 наступного змісту: заголовок «ІНФОРМАЦІЯ_6 з Головного слідчого управління ДБР мешкає у будинку за 14,5 мільйона гривень. У декларації вказали втричі меншу вартість»;
«...У декларації ОСОБА_5 вказано, що торік його дружина, також працівниця ДБР, купила будинок та землю під ним за 4,5 мільйона гривень. Журналісти «Слідства.Інфо» встановили, що ринкова ціна цього помешкання втричі більша за задекларовану посадовцем... ринкова вартість такої земельної ділянки 6 мільйонів гривень...».
Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачами в мережі Інтернет на вебсайті «Слідство-Інфо» ІНФОРМАЦІЯ_4 в статті на вебсайті «Слідство-Інфо» за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5 наступного змісту:
«З 2020 року батьки ОСОБА_3 придбали два паркомісця у новобудовах, дві двокімнатні квартири по 69 квадратних метрів теж у новобудовах, а також нежитлові приміщення.»; «У 2022 році ОСОБА_4 став власником двох автівок: Toyota Land Cruiser 2020 року та Mercedes-Benz ML350 2011 року.».
Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_10 відповідачам в мережі Інтернет на вебсайті «Слідство-Інфо» ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5
наступного змісту: «Усі ці вартісні придбання тесть та теща ОСОБА_5 здійснили з 2020 року, відколи їхній зять отримав посаду у ДБР»;
Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_12 відповідачами в мережі Інтернет на вебсайті «Слідство-Інфо» ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5 ,
наступного змісту: «Журналісти також з'ясували, що ОСОБА_6 із дружиною нещодавно переїхали у новопридбаний будинок у передмісті Києва, ринкова вартість якого 14,5 мільйонів гривень (у декларації вказано 4,5 мільйона).»; «Усі ці вартісні придбання тесть та теща ОСОБА_5 здійснили з 2020 року відколи їхній зять отримав посаду у ДБР.».
Зобов'язати відповідачів шляхом видалення спростувати поширену недостовірну інформацію, а також забезпечити видалення інформації розміщеної іншими онлайн-ресурсами на підставі зазначених матеріалів з вебсайту «Слідство.Інфо»;
Стягнути з відповідачів у якості відшкодування моральної шкоди по 40000 грн та судові витрати.
Позов обґрунтований тим, що вищезазначена оспорювана інформація не відповідає дійсності та документально не підтверджена, у тому числі висновками Національного агентства з питань запобігання корупції чи судовими рішеннями, в яких би зазначалося про факт вчинення ним, або членами його родини, або близькими особами протиправних дій, зокрема корупційних (подання завідомо недостовірних відомостей у декларації стосовно майна або іншого об'єкта декларування, одержання неправомірної вигоди або факт незаконного збагачення тощо).
На спростування такої інформації зазначає дані, коли та ким було придбано нерухоме та рухоме майно, а також надає підтверджуючі документи.
Зазначає, що під час висвітлення і формування оцінки в публікаціях його майна, журналістами не враховано зміну курсу долару, а порівняння здійснювалось з будинком, який не є ідентичним об'єкту нерухомості, що належить його сім'ї.
Також не враховано, що на території будинку наразі відсутнє ландшафтне оздоблення.
Звертає увагу, що в статтях та у відеосюжеті нічим не підтверджена його причетність та причетність його родини в цілому до майна батьків дружини позивача, оскільки жодних підтверджуючих матеріалів щодо сприяння позивачем на його придбання або користування позивача цим майном відповідачами не надано, окрім паркомісця, яке позивач задекларував.
Також позивач та його дружина за роки подружнього життя отримали офіційний, підтверджений дохід, який зазначений ними у декларації, що цілком обґрунтовує набуте ними нерухоме майно.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2025 року, у задоволенні позову було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що ним і не оспорювався факт набуття права власності батьками його дружини на окреме рухоме і нерухомого майно.
Оскарженню підлягала інформація, яка була умисне викривлена журналістами задля формального «роздуття» статків родичів його дружини, набутих в один період часу, який нібито розпочався з його призначення в ДБР на посаду керівника відділу, а саме з жовтня 2020 року.
Зазначає, що оспорюване твердження вищевказаних публікацій «Усі ці вартісні придбання тесть та теща ОСОБА_5 здійснили з 2020 року - відколи їхній зять отримав посаду у ДБР», містить не тільки прив'язку до року, а й, зокрема, прив'язку до його призначення в ДБР.
Судом першої інстанції не було надано мотивів відхилення наданих ним доказів у підтвердження того, що набуття зазначеного рухомого майна батьком його дружини здійснено, ще до його призначення на посаду керівника органу досудового розслідування в ДБР, на яку його призначено 28 жовтня 2020 року.
Також не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для спростування недостовірної інформації про вартість набутого самим позивачем майна.
При цьому, позивачем документально підтверджена дійсна вартість перерахованого майна, яка відповідно відображена і в його декларації щорічній та у декларації його дружини.
Оспорюване формулювання публікацій «ІНФОРМАЦІЯ_6 з Головного Слідчого Управління ДБР мешкає у будинку за 14,5 мільйона гривень. У декларації вказали втричі меншу вартість» є фактичним твердженнями про позивача та його родину і вчинені ними дії, а не оціночним судженням, як в рішенні зазначив суддя першої інстанції, тому правдивість такої інформація могла бути предметом перевірки судом.
Відповідні висловлювання мають стверджувальну форму, при цьому автор не використовує в публікації мовні засоби, характерні для припущень, повідомлення суб'єктивних думок або власних поглядів, а тому поширена інформація, враховуючи її зміст, загальний контекст, не може вважатись оціночними судженнями, а є констатацією фактів.
Так, в оскаржуваних публікаціях, вибрані формулювання стверджувально охарактеризовують дії позивача та дії членів його сім'ї, чим фактично суттєво видозмінюють реальні обставини його життя. Втручання у його право на недоторканність честі та гідності було свавільним, неправомірним та нелегітимним, оскільки не містило жодного фактичного підґрунтя, які підлягають перевірці виключно судом відповідно до регламентованої законодавством процедури.
Більше того, заголовки оспорюваних статей («Нарозслідував: ДБРівець з ріднею купили нерухомості та автівок на 35 мільйонів», «ІНФОРМАЦІЯ_6 з Головного Слідчого Управління ДБР Мешкає у будинку за 14,5 мільйона гривень. У декларації вказали втричі меншу вартість») висвітлено саме у спосіб, що привертав би до нього увагу читачів вебсайту, та з прив'язкою до місця роботи позивача та його службової діяльності: а саме друкувалися великими літерами червоного кольору, та розміщувалися у стрічці розділу «Новини» офіційного сайту ГО «Слідство.Інфо».
Зазначене цілком підпадає під ознаки негативної інформації, викладеної саме у формі твердження.
Більше того, 05 березня 2025 року позивачем отримано відповідь від НАЗК, в якій зазначено, що за результатами проведеного моніторингу способу життя не встановлено невідповідності між задекларованим та реальним рівнем його життя та членів його сім'ї.
Про зазначений факт також в рішенні суду першої інстанції згадування відсутні. Хоча висновок НАЗК в даній частині спростовує цілком фактичне твердження про внесення в декларацію ним та його дружиною недостовірної інформації про вартість будинку втричі меншу від 14,5 мільйонів гривень.
Повторно наголосив, що оспорювана низка публікацій, поширена відповідачами, спрямована на маніпулювання громадською думкою та створення негативного враження про позивача у читачів веб-сайтів та підписників каналу ГО «Слідство.Інфо»» через неправдиві твердження, що наштовхуватимуть громадськість на думку про його збагачення у незаконний спосіб, пов'язаний із його службовою діяльністю, що беззаперечно порушує його особисті немайнові права.
Реалізація задуму ГО «Слідство.Інфо» у відеосюжеті та публікаціях щодо його дискредитації як працівника державного правоохоронного органу повністю підтверджується негативними коментарями до зазначеного контенту, які модераторами не видаляються та не фільтруються.
Звертає увагу на те, що, тегами, які проставлені під публікаціями і відеоматеріалами щодо нього, зокрема є: «корупція», «боротьба із корупцією».
Таким чином, викладення відповідачами в оспорюваних статтях та відеоматеріалах у формі очевидних стверджень щодо існування взаємозв'язку придбання майна батьками дружини позивача та його роботою в Державному бюро розслідувань, а також щодо неправдивої вартості майна його дружини, проставлення відповідних тегів та поміщення у відповідний тематичний розділ по суті є звинуваченням позивача у порушені норм чинного антикорупційного законодавства та зміст цих інформаційних матеріалів направлений на формування у незалежного спостерігача його образу як образу корупціонера.
Оприлюднюючи спірну інформацію стосовно позивача, відповідачі не мали права порушувати основні європейські та національні конституційні принципи, зокрема презумцію невинуватості.
Натомість суд першої інстанції зазначає, що позивачем не доведено, що оспорювана інформація порушує його особисті немайнові права або завдає шкоди відповідним особистим благам.
Контекст матеріалів, підготовлених автором ОСОБА_2 та розміщених ресурсом «Слідство.Інфо», в цілому носить дезінформаційний характер і спрямований на формування негативного морально-етичного портрету в очах громадськості щодо позивача як керівника органу досудового розслідування Державного бюро розслідувань. Поширення щодо нього недостовірної інформації здійснювалось з метою дискредитації його як посадової особи правоохоронного органу, а також створення уяви щодо його професійної невідповідності і недоброчесності.
Зазначив також, що судом взагалі залишено без уваги порушення з боку журналістів його конституційного права, яке стосується заборони втручання в особисте і сімейне життя.
Окрім іншого, в діях журналістів ГО «Слідство.Інфо» вбачаються ознаки порушення законодавства, яке стосується захисту персональних даних.
Персональні дані позивача та членів його родини були поширені серед невизначеного кола осіб, оскільки вони були розміщені, зокрема, на Інтернет-ресурсі офіційному сайті відповідача.
Ані позивач, ані члени його сім'ї не надавали згоди на використання та поширення конфіденційної інформації стосовно них.
Так, в результаті протиправних дій медіа, позивачу окрім іншого було завдано моральну шкоду, яка полягає у спричиненні душевних страждань. Окрім цього, публікація завдала значної шкоди професійному життю. Так, інформація, викладена в публікаціях і відеосюжеті, викликали резонанс у суспільстві та агресивне, негативне відношення до позивача та його сім'ї.
Просив скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2025 року, та ухвалити по справі нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
На вказану апеляційну скаргу ГО «Слідство.Інфо» подало відзив, в обґрунтування якого зазначило, що суд першої інстанції вірно визначив характер поширеної інформації, розмежував факти і оціночні судження, перевірив на наявність юридичного складу правопорушення як підстави задоволення позову.
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Подані документи не спростовують відомостей, що з 2020 року батьки дружини позивача стали власниками об'єктів нерухомого і рухомого майна.
Позивач помилково вважає, що в інформаційних матеріалах не йдеться про набуття права власності, як у своєму рішенні зазначив суд, а йдеться саме про придбання. Очевидно, що журналісти використовували офіційну інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Оплата майнових прав не означає набуття у власність (придбання) нерухомого майна.
Інформація про майно батьків дружини позивача стосується батьків.
Також, беручи до уваги обставини справи та загальний зміст оспорюваної позивачем інформації, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що у частині поширеної інформації, яка містить оцінку журналістів щодо вартості придбаного майна, зокрема що згідно з інформацією, яка є у відкритому доступі, ринкова ціна на схожий будинок у передмісті Києва, становить 14,5 мільйонів гривень, а у декларації позивача вказано іншу ціну, або заголовок публікації «ІНФОРМАЦІЯ_6 … мешкає у будинку за 14,5 мільйона гривень. У декларації вказали втричі меншу вартість»; не можна розцінити як порушення честі, гідності чи ділової репутації позивача, оскільки за висловлення оціночних суджень, відповідно до статті 30 ЗУ «Про інформацію», відповідач не може бути притягнутий до відповідальності.
Апелянт в декларації за 2023 рік (до оприлюднення журналістами своїх матеріалів) вказав населений пункт, відомості про дружину. Інформація про нерухоме майно відкрита в офіційному реєстрі. Журналісти не порушували вимог чинного законодавства.
Суд розглядав позов в межах заявлених вимог: захист честі, гідності та ділової репутації, а також відшкодування моральної шкоди. Вимоги про встановлення порушення законодавства, яке стосується захисту персональних даних не заявлялись.
Просила залишити рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 червня 2015 року без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення не у повній мірі відповідає наведеним вимогам.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на відеохостінгу YouTube на каналі «Слідство.Інфо» ІНФОРМАЦІЯ_2 у відеосюжеті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 та на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5/ відповідачами поширено інформацію наступного змісту: «...Елітне майно у Києві та передмісті почало з'являтися у посадовця та рідних, відколи він прийшов працювати у ДБР та очолив відділ, який займається розслідуванням злочинів правоохоронців і суддів... Починаючи з 2020 року батьки ОСОБА_3 придбали два паркомісця у новобудовах, дві двокімнатні квартири...»; «...У 2022 році ОСОБА_4 став власником двох автівок: Toyota Land Cruiser 2020 року та Mercedes-Benz ML350 2011 року...»; «... Цікаво, що всі вартісні покупки, загальна вартість яких близько 20 мільйонів гривень, тесть та теща ОСОБА_5 здійснили починаючи з 2020 року відколи їхній зять отримав посаду у ДБР...».
ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачами в мережі Інтернет на вебсайті «Слідство-Інфо» ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5 поширено інформацію наступного змісту: заголовок «ІНФОРМАЦІЯ_6 з Головного слідчого управління ДБР мешкає у будинку за 14,5 мільйона гривень. У декларації вказали втричі меншу вартість»;
«...У декларації ОСОБА_5 вказано, що торік його дружина, також працівниця ДБР, купила будинок та землю під ним за 4,5 мільйона гривень. Журналісти «Слідства.Інфо» встановили, що ринкова ціна цього помешкання втричі більша за задекларовану посадовцем... ринкова вартість такої земельної ділянки 6 мільйонів гривень...».
Також, ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачами в мережі Інтернет на вебсайті «Слідство-Інфо» ІНФОРМАЦІЯ_4 в статті на вебсайті «Слідство-Інфо» за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5 поширено інформацію наступного змісту:
«З 2020 року батьки ОСОБА_3 придбали два паркомісця у новобудовах, дві двокімнатні квартири по 69 квадратних метрів теж у новобудовах, а також нежитлові приміщення.»; «У 2022 році ОСОБА_4 став власником двох автівок: Toyota Land Cruiser 2020 року та Mercedes-Benz ML350 2011 року.».
Далі, ІНФОРМАЦІЯ_10 відповідачам в мережі Інтернет на вебсайті «Слідство-Інфо» ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5 поширено інформацію наступного змісту: «Усі ці вартісні придбання тесть та теща ОСОБА_5 здійснили з 2020 року, відколи їхній зять отримав посаду у ДБР»;
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_12 відповідачами в мережі Інтернет на вебсайті «Слідство-Інфо» ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5 , поширено інформацію наступного змісту: «Журналісти також з'ясували, що ОСОБА_6 із дружиною нещодавно переїхали у новопридбаний будинок у передмісті Києва, ринкова вартість якого 14,5 мільйонів гривень (у декларації вказано 4,5 мільйона).»; «Усі ці вартісні придбання тесть та теща ОСОБА_5 здійснили з 2020 року відколи їхній зять отримав посаду у ДБР.».
Відповідну інформацію, поширену відповідачами, позивач вважає недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем документи, не спростовують відомостей, що з 2020 року батьки дружини позивача стали власниками об'єктів нерухомого та рухомого майна, які зазначені у цих документах, а відтак, у цій частині поширеної інформації, щодо придбання батьками дружини позивача майна починаючи з 2020 року, суд вважав, що відсутні правові підстави для визнання недостовірною інформації, поширеної відповідачем у спірній публікації.
Беручи до уваги обставини справи та загальний зміст оспорюваної позивачем інформації, суд вважав, що у частині поширеної інформації, яка містить оцінку журналістів щодо вартості придбаного майна, зокрема що згідно з інформацією, яка є у відкритому доступі ринкова ціна на схожий будинок у передмісті Києва, становить 14,5 мільйонів гривень, а у декларації позивача вказано іншу ціну, або заголовок публікації «ІНФОРМАЦІЯ_6 … мешкає у будинку за 14,5 мільйона гривень. У декларації вказали втричі меншу вартість»; не можна розцінити як порушення честі, гідності чи ділової репутації позивача, оскільки за висловлення оціночних суджень, відповідно до статті 30 ЗУ «Про інформацію», відповідач не може бути притягнутий до відповідальності.
Суд першої інстанції також зауважив, що позивачем не доведено, що відповідачем порушені його особисті немайнові права, тобто або завдано шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, проте доведення вказаного є необхідною умовою для задоволення позовних вимог у цій справі.
Враховуючи відсутність підстав для визнання оспорюваної позивачем інформації недостовірною, суд першої інстанції дійшов висновку, що задоволенню не підлягала і позовна вимога про спростування такої інформації шляхом її видалення, а також відшкодування моральної шкоди.
Проте, повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, з огляду на таке.
Конституцією України в ст.3 закріплено, що людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ст.28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності.
Відповідно до Преамбули Загальної Декларації прав людини визнання гідності, яка властива всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру.
Частиною четвертою статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно із ч. 1 ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство, свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Зокрема, статтею 297 ЦК України гарантовано право на повагу до гідності та честі, а статтею 299 ЦК України - право на недоторканність ділової репутації. Зазначеними статтями передбачено, що фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі, а також про захист своєї ділової репутації.
Також, згідно з статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
Нормами статті 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Разом з тим, частиною 2 статті 111 ЗУ «Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста» встановлено, що журналіст зобов'язаний подавати для поширення достовірну інформацію та дотримуватися вимог Кодексу етики українського журналіста.
Відповідно до ст.ст. 6 та 9 Кодексу етики українського журналіста, ухваленого 24 квітня 2004 року на з'їзді журналістів, повага до права громадськості на повну та об'єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов'язком журналіста.
Журналісти і редактори повинні здійснювати кроки для перевірки автентичності усіх повідомлень, відео- та аудіо матеріалів, отриманих від представників загалу, фрілансерів, прес-служб та інших джерел.
Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного. Неприпустимим є розповсюдження інформації, що містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення.
Також, згідно із ст. 2 ЗУ «Про інформацію», основними принципами інформаційних відносин є, зокрема, достовірність і повнота інформації; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення відповідного позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Як встановлено вище, спірну інформацію було оприлюднено в мережі Інтернет на вебсайті «Слідство-Інфо». Судом в оскаржуваному рішенні було встановлено, що стороною відповідача сам факт поширення вказаної інформації не заперечується.
Факт належності вебресурсу відповідачеві Громадській організації «Слідство.Інфо», на якому розміщена оспорювана позивачем інформація відповідачем також не заперечується. ОСОБА_2 указана на доданих до позову скріншотах, як автор інформації.
Отже, вищевказане дозволило суду ідентифікувати Відповідача-2 ОСОБА_2 як автора спірної інформації та Відповідача-1 як власника веб-ресурсу, як наслідок суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наявні підстави вважати їх належними відповідачами у справі.
Також судом було правильно встановлено, що враховуючи поширення вказаної статті у мережі Інтернет, яка є доступною для перегляду необмеженому колу осіб, як наслідок інформація, зазначена у статті, є публічно поширеною.
Відповідні висновку суду першої інстанції відповідачами не оспорені.
Судом також було встановлено та не заперечено іншими учасниками справи, що з висловлювань у вказаній інформації особа позивача ОСОБА_1 є чітко ідентифікованою та усі зазначені позивачем тези стосується саме особи позивача та членів його родини в контексті набуття майна у період, відколи позивач отримав посаду у ДБР.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні окремо зауважив на тому, що позивачем не доведено, що розповсюдження спірної інформації порушує його особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, однак, з таким висновком погодитись не можна.
Суд першої інстанції не навів мотивів, за яких дійшов висновку про відсутність порушеного особистого немайнового права позивача.
Як стверджує позивач в оскаржуваних публікаціях, вибрані формулювання, що стверджувально охарактеризовують дії позивача та дії членів його сім'ї, які фактично суттєво видозмінюють реальні обставини його життя. Наголошує, що оспорювана низка публікацій, поширена відповідачами, спрямована на маніпулювання громадською думкою та створення негативного враження про позивача у читачів веб-сайтів та підписників каналу ГО «Слідство.Інфо»» через неправдиві твердження, що наштовхуватимуть громадськість на думку про його збагачення у незаконний спосіб, пов'язаний із його службовою діяльністю, що беззаперечно порушує його особисті немайнові права.
Також указує на наявність негативних коментарів до зазначеного контенту, які модераторами не видаляються та не фільтруються, що на переконання позивача підтверджує реалізацію задуму ГО «Слідство.Інфо» у відеосюжеті та публікаціях щодо його дискредитації як працівника державного правоохоронного органу. Звертає увагу на те, що, тегами, які проставлені під публікаціями і відеоматеріалами щодо нього, зокрема є: «корупція», «боротьба із корупцією».
Відтак, на переконання колегії апеляційного суду, інформація про ОСОБА_1 є негативною, вона здатна викликати до нього недовіру й неповагу. Наведена інформація може бути принизливою для честі й гідності ОСОБА_1 і завдавати шкоди його діловій репутації.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, також зауважив, що частина спірної інформації є твердженням, однак не є недостовірною інформацією, зокрема відомості, що з 2020 року батьки дружини позивача стали власниками об'єктів нерухомого та рухомого майна, які зазначені у цих документах. Відтак вважав, що у цій частині поширеної інформації, щодо придбання батьками дружини позивача майна починаючи з 2020 року, відсутні правові підстави для визнання недостовірною інформації, поширеної відповідачем у спірній публікації.
У решті спірну інформацію суд першої інстанції вважав такою, що висловлена у формі оціночних суджень.
Судом першої інстанції правильно встановлено норми права та правозастосовна судова практика, якою слід керуватись для встановлення відповідної обставини, однак жодних мотивів, за яких суд дійшов висновку, що спірна інформація є оціночним судженням, не навів.
Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб'єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.
У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Аналогічний правовий висновок Верховним Судом України зазначений у постанові від 29.11.2017 у справі №6-639цс17. Відповідна практика є усталено.
Як слідує із мотивувальної частини оскаржуваного рішення, його зміст містить лише загальне посилання на те, що всі спірні тези, на переконання суду та відповідачів, є оціночним судженням.
З таким твердженням суду не можна погодитись, оскільки усі спірні фрази є твердженням про факти, які можуть бути доведеними, або спростованими. Спірні фрази не містять вживання гіпербол, алегорій, сатири, як мовностилістичний засіб, що міг би свідчити про оціночність суджень, критику, тощо. Так само, спірні фрази не містять жодних словосполучень, які указують на суб'єктивність думки самого автора, таких як: "на мою думку", "я вважаю", "на моє переконання" тощо.
У справі, що є предметом цього апеляційного перегляду, діє загальне правило змагальності.
Як слідує із матеріалів справи, стороною позивача вчинені активні дії щодо збирання і подання суду доказів у спростування достовірності спірних фраз, а сторона відповідача, зокрема автора спірних фраз, жодних дій для підтвердження достовірності поширених про особу позивача фраз не вчинила.
Стороною відповідача жодних обставин, за яких надані позивачем докази не є належними та допустимими, не заявлено.
Так, на підтвердження дійсної вартості та періоду купівлі нерухомого та рухомого майна, позивач подав суду договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16 травня 2023 року; витяг з Державного реєстру речових прав від 31 липня 2023 року; договір купівлі-продажу майнових прав від 15 квітня 2019 року; довідка ТОВ «Інструмент Інвест» від 10 грудня 2021 року про сплату коштів за договором про купівлю-продаж майнових прав №18040/007-06-4; договір купівлі-продажу майнових прав від 05 березня 2020 року №22654/РН-Г; довідка від 29 квітня 2020 року про сплату коштів за договором купівлі-продажу майнових прав №22654/РН-Г; договір купівлі-продажу від 24 вересня 2020 року №4755/ВА00305; акт прийняття-передачі транспортних засобів №VM-376073 від 18 вересня 2020 року; платіжне доручення від 22 вересня 2020 року №8881076349; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
З метою спростування тверджень відповідачів щодо подання недостовірної інформації позивач після виходу оспорюваної публікації 14 жовтня 2024 року особисто ініціював проведення повної перевірки його декларації відповідно до ст. 51-3 ЗУ «Про запобігання корупції», для чого звернувся із листом до НАЗК. Водночас, у відповіді НАЗК від 13 листопада 2024 року №281-01/85957-24 зазначено про відсутність підстав для проведення такої перевірки. В той же час, 05 березня 2025 року позивачем отримано відповідь від НАЗК, в якій зазначено, що за результатами проведеного моніторингу способу життя не встановлено невідповідності між задекларованим та реальним рівнем його життя та членів його сім'ї.
У спростування спірних фраз: «…Елітне майно у Києві та передмісті почало з'являтися у посадовця та рідних, відколи він прийшов працювати у ДБР та очолив відділ, який займається розслідуванням злочинів правоохоронців та суддів… Починаючи з 2020 року батьки ОСОБА_3 придбали два паркомісця у новобудовах, дві двокімнатні квартири…»; «...У 2022 році ОСОБА_4 став власником двох автівок: Toyota Land Cruiser 2020 року та Mercedes-Benz ML350 2011 року...»; «... Цікаво, що всі вартісні покупки, загальна вартість яких близько 20 мільйонів гривень, тесть та теща ОСОБА_5 здійснили починаючи з 2020 року відколи їхній зять отримав посаду у ДБР...»; «З 2020 року батьки ОСОБА_3 придбали два паркомісця у новобудовах, дві двокімнатні квартири по 69 квадратних метрів теж у новобудовах, а також нежитлові приміщення.»; «У 2022 році ОСОБА_4 став власником двох автівок: Toyota Land Cruiser 2020 року та Mercedes-Benz ML350 2011 року.»; «Усі ці вартісні придбання тесть та теща ОСОБА_5 здійснили з 2020 року, відколи їхній зять отримав посаду у ДБР»; «Усі ці вартісні придбання тесть та теща ОСОБА_5 здійснили з 2020 року відколи їхній зять отримав посаду у ДБР.» позивач зазначає, що до Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 призначено 18 вересня 2020 року, а на посаду керівника відділу Управління Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань 28 жовтня 2020 року.
Одну з двох зазначених у публікації квартир мати дружини ОСОБА_9 придбала набагато раніше, а саме квартира у Житловому комплексі «Ліпінка» була куплена у квітні 2019 року в інвестицію на стадії забудови до введення об'єкта нерухомості в експлуатацію, що підтверджується копіями Договору купівлі-продажу майнових прав №Д18040/007-06-4 від 15 квітня 2019 року, Договору купівлі-продажу майнових прав №18040/007-06-4 від 15 квітня 2019 року, довідки від 17 квітня 2019 року №636/1704-19д щодо сплати грошових коштів за договором №18040/007-06-4, а у 2021 році відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 грудня 2021 року зареєстровано право власності ОСОБА_9 на зазначену квартиру.
При цьому, у підставах для державної реєстрації у зазначеному витягу з реєстру є відомості про вищевказаний договір купівлі-продажу майнових прав від 15 квітня 2019 року.
Безпосередньо у відеосюжеті демонструються відомості з Державного реєстру речових прав щодо придбаного батьками дружини позивача у 2024 році будинку, а також іншого її майна, де, зокрема, факт набуття прав на об'єкт незавершеного будівництва у ЖК «Ліпінка» ОСОБА_9 зафіксовано у 2019 році, відтак є очевидним, що журналістам «Слідство.Інфо» був відомий період фактичного придбання майна, але не врахований при подачі цілісної інформації.
Так само, позивачем надані докази, що одне із двох паркомісць, а саме машиномісце № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 , також було придбано в інвестицію на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав №22654/РН-Г від 05 березня 2020 року, тобто до працевлаштування ОСОБА_1 в Державному бюро розслідувань.
У спростування заявленого відповідачами часу щодо придбання автомобілів позивачем доведено, що авто Toyota Land Cruiser 2020 року придбано ОСОБА_4 у вересні 2020 року, що підтверджується копією Договору купівлі-продажу №4755/ВА00305 від 24 вересня 2020 року, тобто до зайняття ОСОБА_1 посади начальника відділу ДБР, а автомобіль Mercedes-Benz ML350 2011 року, придбано ОСОБА_4 у 2011 році, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 08 червня 2011 року.
Позивачем також звернуто увагу, що у доведення придбання автомобілів відповідачі посилаються лише на дату проведення останньої реєстрації транспортних засобів у 2022 році, в той час як автомобілі фактично були набуті на підставі правочинів у червні 2010 року та у вересні 2020 року.
Усталеною є практика, що набуття права власності на майно підтверджується підставою (юридичним фактом, що підтверджує укладення правочину, оформлення свідоцтва про право власності, тощо), а державна реєстраціяє лише офіційним засвідченням державою вже набутого права.
Відтак, позивачем доведено належними та допустимими доказами у спростування поширеної відповідачами інформації те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_9 придбали частину перерахованого у публікації та відеосюжеті майна задовго до призначення ОСОБА_1 на посаду керівника відділу у Головному слідчому управління Державного бюро розслідувань. В свою чергу стороною відповідача жодних дій для доведеності достовірності поширених ними інформації не здійснено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що подані позивачем документи, не спростовують відомостей, що з 2020 року батьки дружини позивача стали власниками об'єктів нерухомого та рухомого майна, які зазначені у цих документах, а тому вважав, що у цій частині поширеної інформації (щодо придбання батьками дружини позивача майна починаючи з 2020 року) відсутні правові підстави для визнання поширеної відповідачем у спірній публікації інформації недостовірною.
В той же час такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на формальному підході без урахування контексту спірних фраз про те, що усі спірні фрази щодо придбання родиною майна у 2020 році ототожнені з часом «відколи їхній зять отримав посаду у ДБР»: «... Цікаво, що всі вартісні покупки, загальна вартість яких близько 20 мільйонів гривень, тесть та теща ОСОБА_5 здійснили починаючи з 2020 року відколи їхній зять отримав посаду у ДБР...»; «Усі ці вартісні придбання тесть та теща ОСОБА_5 здійснили з 2020 року, відколи їхній зять отримав посаду у ДБР»; «Усі ці вартісні придбання тесть та теща ОСОБА_5 здійснили з 2020 року відколи їхній зять отримав посаду у ДБР.».
Так, усталеною судовою практикою неодноразово було звернуто увагу на те, що вирішуючи питання про визнання інформації недостовірною та прийняття рішення про її спростування суд повинен ураховувати і оцінювати зміст й направленість всієї публікації (її контекст). Тому не слід одне речення «виривати» із контексту всієї публікації при його спростуванні. (див. постанову ВС від 15.05.2024 року у справі №757/17241/21).
З урахуванням наведеної судової практики колегія апеляційного суду надає оцінку також фразам, які хоч і не містять посилань на особу позивача, однак містять посилання на членів його родини у нерозривному контексті щодо набуття ними майна у період, відколи позивач отримав посаду у ДБР.
Позивачем також надані обґрунтування та докази щодо фактичної вартості будинку та розміру, задекларованого в декларації у спростування недостовірної інформації, поширеної відповідачами у фразах: «ІНФОРМАЦІЯ_6 з Головного слідчого управління ДБР мешкає у будинку за 14,5 мільйона гривень. У декларації вказали втричі меншу вартість»;
«...У декларації ОСОБА_5 вказано, що торік його дружина, також працівниця ДБР, купила будинок та землю під ним за 4,5 мільйона гривень. Журналісти «Слідства.Інфо» встановили, що ринкова ціна цього помешкання втричі більша за задекларовану посадовцем... ринкова вартість такої земельної ділянки 6 мільйонів гривень...»;
«Журналісти також з'ясували, що ОСОБА_6 із дружиною нещодавно переїхали у новопридбаний будинок у передмісті Києва, ринкова вартість якого 14,5 мільйонів гривень (у декларації вказано 4,5 мільйона).».
Так, вартість майна, набутого сім'єю ОСОБА_1 відображена у його декларації та у декларації його дружини ОСОБА_11 за відповідний рік, а також у повідомленнях про суттєві зміни, поданих його дружиною на сайті НАЗК 18 травня 2023 року та 02 серпня 2023 року.
Зазначені документи є доступними для громадськості, що є частиною цивільного контролю за діяльністю державних службовців.
Таким чином, вартість майна зі сторони позивача підтверджена правовстановчими документами, в той час як відповідачі не навели жодних мотивів та обґрунтувань, на підставі яких ними у стверджуваній, а не оціночній формі, заявлено відмінну (втричі більшу вартість майна).
Спірні фрази не містять посилання на те, що журналістами була встановлена вартість схожих об'єктів нерухомості, чи проведено аналіз ринку нерухомих об'єктів, з посиланням на такі об'єктивні відомості.
Відповідні спірні фрази, що є предметом перевірки у цій справі, містять безапеляційне фактичне твердження щодо вартості такого майна, що зумовлює необхідність доведення їх розміру доказами, що стороною відповідача зроблено не було.
За таких обставин, колегія апеляційного суду дійшла висновку про спростування позивачем та недоведення стороною відповідачів достовірності спірної інформації, яка викладена відповідачами у формі ствердження, а не суб'єктивної оцінки автора.
Колегія апеляційного суду не дає оцінки доводам апеляційної скарги з приводу наявності в діях відповідачів ознак порушення законодавства, яке стосується захисту персональних даних, оскільки встановлення відповідних обставин виходить за межі предмета доказування у цій справі.
Оцінюючи спір на предмет балансу інтересів сторін у цій справі, а саме позивача, який є публічною фігурою, на повагу до його особистих немайнових прав та відповідачів на свободу вираження поглядів та гарантії журналістської діяльності, колегія апеляційного суду враховує наступне:
Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться в Резолюції 1165 Парламентської Асамблеї Ради Європи.
Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
У ст.ст. 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції.
При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
Отже, публічні особи повинні бути готовими до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства їх діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар'єру публічної особи, погодились на таку увагу.
У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи.
Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Положеннями частин 3 та 4 ст. 30 Закону України "Про інформацію" також передбачено, що суб'єкти інформаційних відносин звільняються від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно необхідною. Додаткові підстави звільнення від відповідальності медіа та журналістів встановлюються Законом України"Про медіа" та іншими законами України.
Стороною автора жодних обставин у підтвердження того, що спірна інформація є суспільно необхідною не наведено. Крім того, навіть суспільно необхідна інформація має відповідати основним принципам інформаційних відносин, які визначені у ст. 2 Закону України "Про інформацію", а саме достовірності і повноти інформації.
Судом за наслідком перегляду справи в апеляційному порядку зі змісту спірних фраз встановлено, що відповідні справи не містять оціночних суджень, що могло б бути предметом перевірки щодо допустимості меж критики публічної особи, а містять фактичні твердження, які є предметом перевірки саме щодо достовірності інформації.
Отже, хоч межа допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи, однак законодавство не обмежує публічну особу у захисті від недостовірної інформації.
Також колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання недостовірними та такими, що порушують особисті немайнові права позивача спірної інформації, поширеної відповідачами на відеохостінгу YouTube на каналі «Слідство.Інфо» ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_10 та зобов'язання ГО «Слідство.Інфо» і ОСОБА_2 спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом видалення з вебсайту «Слідство.Інфо».
Разом з тим, не підлягає до задоволення вимога ОСОБА_1 про спростування поширеної інформації у мережах Youtube-, Viber- та RSS-каналах, оскільки не встановлено обставин, за яких відповідачі у даній справі мають нести відповідальність за діяльність наведених суб'єктів, а позивач, звертаючись до суду із даним позовом, не вказав інших відповідачів, які б відповідали за поширення інформації у таких мережах.
Також, не підлягає до задоволення вимога ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, з огляду на таке:
У відповідності до положень ч. 2 ст. 31 ЗУ «Про інформацію», суб'єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Це не позбавляє посадових і службових осіб права на захист честі, гідності та ділової репутації в суді.
Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак, позивач є обмеженим у праві вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди в силу приписів Закону.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно із п.2,3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з частинами 1, 2, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з положень ст. 137, 141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним відшкодувати позивачу за рахунок відповідачів судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 18168 грн., тобто по 9084 грн з кожного відповідача окремо.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2025 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Громадської організації «Слідство.Інфо», ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, а також відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача інформацію, поширену відповідачами ІНФОРМАЦІЯ_1 на відеохостінгу YouTube на каналі «Слідство.Інфо» ІНФОРМАЦІЯ_2 у відеосюжеті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 та на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5
наступного змісту: « ...Елітне майно у Києві та передмісті почало з'являтися у посадовця та рідних, відколи він прийшов працювати у ДБР та очолив відділ, який займається розслідуванням злочинів правоохоронців і суддів... Починаючи з 2020 року батьки ОСОБА_3 придбали два паркомісця у новобудовах, дві двокімнатні квартири...»; «...У 2022 році ОСОБА_4 став власником двох автівок: Toyota Land Cruiser 2020 року та Mercedes-Benz ML350 2011 року...»; «... Цікаво, що всі вартісні покупки, загальна вартість яких близько 20 мільйонів гривень, тесть та теща ОСОБА_5 здійснили починаючи з 2020 року відколи їхній зять отримав посаду у ДБР...»;
Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачами в мережі Інтернет на вебсайті «Слідство-Інфо» ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою в мережі Інтернет
ІНФОРМАЦІЯ_5 наступного змісту: заголовок «ІНФОРМАЦІЯ_6 з Головного слідчого управління ДБР мешкає у будинку за 14,5 мільйона гривень. У декларації вказали втричі меншу вартість»;
«...У декларації ОСОБА_5 вказано, що торік його дружина, також працівниця ДБР, купила будинок та землю під ним за 4,5 мільйона гривень. Журналісти «Слідства.Інфо» встановили, що ринкова ціна цього помешкання втричі більша за задекларовану посадовцем... ринкова вартість такої земельної ділянки 6 мільйонів гривень...»;
Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачами в мережі Інтернет на вебсайті «Слідство-Інфо» ІНФОРМАЦІЯ_4 в статті на вебсайті «Слідство-Інфо» за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5 , наступного змісту:
«З 2020 року батьки ОСОБА_3 придбали два паркомісця у новобудовах, дві двокімнатні квартири по 69 квадратних метрів теж у новобудовах, а також нежитлові приміщення.»; «У 2022 році ОСОБА_4 став власником двох автівок: Toyota Land Cruiser 2020 року та Mercedes-Benz ML350 2011 року.»;
Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_10 відповідачам в мережі Інтернет на вебсайті «Слідство-Інфо» ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5
наступного змісту: «Усі ці вартісні придбання тесть та теща ОСОБА_5 здійснили з 2020 року, відколи їхній зять отримав посаду у ДБР»;
Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_12 відповідачами в мережі Інтернет на вебсайті «Слідство-Інфо» ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5 наступного змісту: «Журналісти також з'ясували, що ОСОБА_6 із дружиною нещодавно переїхали у новопридбаний будинок у передмісті Києва, ринкова вартість якого 14,5 мільйонів гривень (у декларації вказано 4,5 мільйона).»; «Усі ці вартісні придбання тесть та теща ОСОБА_5 здійснили з 2020 року відколи їхній зять отримав посаду у ДБР.»;
Зобов'язати Громадську організацію «Слідство.Інфо» (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 30/39, кв. 248, код ЄДРПОУ 39593820) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) шляхом видалення спростувати поширену недостовірну інформацію з вебсайту «Слідство.Інфо»;
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Громадської організації «Слідство.Інфо» (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 30/39, кв. 248, код ЄДРПОУ 39593820) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі по 9084 (дев'ять тисяч вісімдесят чотири) грн. з кожного окремо.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складений 01 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба