03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: №33/824/933/2026
Справа №752/20813/25
30 січня 2026 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Ящук Т.І., за участю секретаря судового засідання Слив'юк С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня 2025 року
про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановив:
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою суду, 24.08.2025, приблизно о 14:00 год за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно чоловіка ОСОБА_2 , а саме: ображала та принижувала, завдавши шкоди психічному здоров'ю, що виразилося у погіршенні настрою, апатії, знервованості, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Не погодившись із постановою, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати і закрити провадження.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що про дату, час і місце судового розгляду в суді першої інстанції її не було повідомлено належним чином, що призвело до порушень її прав, передбачених частиною першою статті 268 КУпАП, а саме: право надавати пояснення і подавати докази.
Звертає увагу, що копією термінового заборонного припису підтверджується факт виклику працівників поліції 24 серпня 2025 року з метою убезпечення себе від можливих протиправних дій її чоловіка, який виступив ініціатором їхньої чергової сварки.
Додатково зазначає, що її чоловік систематично вживає спиртні напої, на постійній основі вчиняє відносно неї психологічне насильство, що виражається у словесних образах, чіпляннях та погрозах, створюючи їй психологічний дискомфорт від постійної нервової напруги, намагаючись через такий тиск змусити її покинути належне їй з чоловіком на праві спільної сумісної власності житлове приміщення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала вимоги апеляційної скарги, просила її задовольнити з підстав, викладених у ній.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Однак, всупереч вказаним вимогам закону судом першої інстанції не були в повному обсязі з'ясовані та перевірені всі обставини справи, у зв'язку з чим оскаржувана постанова не може бути визнана законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна ( умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідальність за частиною першою статті 173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, полягає у вчиненні діяння (дії або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), що призвело до заподіяння шкоди фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до пунктів 3, 4, 14 і 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь, зокрема:
економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
З аналізу вищенаведених норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією частини першої статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння, зокрема, психологічного характеру призвели до психічної шкоди здоров'ю потерпілого.
Для правильної кваліфікації дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності з підстав, передбачених частиною першою статті 173-2 КУпАП, факт порушення вказаних прав повинен бути відображений у протоколі про адміністративне правопорушення, а також підтверджуватися іншими фактичними даними.
Отже, обов'язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, є умисні дії/бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема у виді завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілого.
Системний аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфліктом вважається особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Отже, обов'язковими ознаками об'єктивної сторони даного правопорушення є діяння (будь-які дії фізичного, психологічного чи економічного характеру, в тому числі погрози та образи), його шкідливі наслідки (спричинення фізичної або психічної шкоди здоров'ю потерпілого) та причинний зв'язок між діянням і наслідками.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, в тому числі суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Об'єктивна сторона ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає існування обов'язкової ознаки, якою є можливість настання чи настання психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Отже, законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.
Ці обставини (завдання шкоди або завдання шкоди психічному здоров'ю чи можливість спричинення якогось виду шкоди), як обов'язкові елементи складу правопорушення повинні бути зазначені у протоколі.
Визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що її вина підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Проте із зазначеним висновком суд апеляційної інстанції не погоджується з таких підстав.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 24.08.2025 серії ВАД № 633324, 24 серпня 2025 року, приблизно о 14:00 год за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно чоловіка ОСОБА_2 , а саме: ображала та принижувала, завдавши шкоди психічному здоров'ю, що виразилося у погіршенні настрою, апатії, знервованості, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст.173-2 КУпАП (а.с. 3).
Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи, суд не має права у будь-який спосіб конкретизувати пред'явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення та його змінювати, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст.129 Конституції України, та буде порушено право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист.
Разом з цим, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 не утворюють самі по собі склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, виходячи з такого.
З пояснень ОСОБА_2 від 24.08.2025 вбачається, що 24 серпня 2025 року, приблизно о 14:45 год, ОСОБА_2 знаходився вдома за адресою: АДРЕСА_1 , з колишньою дружиною ОСОБА_1 , з якою мав словесний конфлікт на побутовому підґрунті, дружину не чіпав і не бив (а.с. 5)
Відповідно до пояснень ОСОБА_1 від 24.08.2025, 24 серпня 2025 року, приблизно о 14:00 год, за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_1 стався конфлікт з її чоловіком ОСОБА_2 , який її ображав, образливо ставився, говорив, що вона відьма, погрожував позбавити її права користуватися побутовими речами, спричинивши такими діями шкоду психологічному здоров'ю, що виразилося в погіршенні настрою, моральному виснаженні (а.с. 8).
Згідно з терміновим заборонним приписом стосовно кривдника від 24.08.2025 серії АА № 482188, 24 серпня 2025 року винесено терміновий заборонний припис строком на три доби у зв'язку із вчиненням 24 серпня 2025 року о 14:00 год за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 психологічного насильства (а.с. 15).
З форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, складеної відносно ОСОБА_2 , вбачається, що поліцейським уповноваженого підрозділу поліції рівень небезпеки визначено «низький» (а.с. 11, 12).
Згідно з формою оцінки ризиків, учинення домашнього насильства, складеної відносно ОСОБА_1 , поліцейським уповноваженого підрозділу поліції рівень небезпеки визначено «низький» (а.с. 13, 14).
Таким чином, з наявних у справі матеріалів вбачається, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникла конфліктна ситуація, проте у матеріалах відсутні будь-які докази, які свідчать про вчинення ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 домашнього насильства психологічного характеру.
Наявність конфліктної ситуації між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підтверджується і тим, що форми оцінки ризиків та термінові заборонні приписи були складені щодо обох.
Водночас, апеляційний суд зауважує, шо насильство в родині, будь-якого характеру, відрізняється тим від конфліктних ситуацій, спорів, що виникають у кожній сім'ї та не становлять загрози подальшому розвитку здорових стосунків, що при домашньому насильстві завжди дії того, хто допускає таке насильство, носять навмисний характер, з наміром досягнення бажаного результату, тягнуть спричинення шкоди; відбувається порушення прав і свобод людини; наявна значна перевага сил (фізичних, психологічних) того, хто чинить насильство. Якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, вони не є насильством.
Отже, різниця між насильством та конфліктом полягає у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплених агресією і бажанням завдати шкоди. Натомість матеріалами справи не доведено заподіяння шкоди психологічному здоров'ю ОСОБА_2 .
Та обставина, що конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 супроводжувався викликом поліції та складанням відносно форм оцінки ризиків автоматично не утворює склад правопорушення у виді домашнього насильства психологічного характерів.
Таким чином, конфлікт, який склався між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психологічному здоров'ю потерпілого, не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, зважаючи на те, що обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку є настання суспільно шкідливого наслідку у вигляді заподіяння шкоди. Натомість, наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази не можуть у своїй сукупності свідчити про доведеність наявності у діях ОСОБА_1 складу зазначеного правопорушення.
Пояснення ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не підтверджують факту вчинення відносно ОСОБА_2 психологічного насильства, оскільки обоє самі зазначили, що між ними сталася конфліктна ситуація і жоден з них не вказав на спричинення наслідків у вигляді заподіяння шкоди психологічному здоров'ю ОСОБА_2 .
Форми оцінки ризиків, складені відносно ОСОБА_1 , та винесений на підставі цієї форми терміновий заборонний припис від 24.08.2025 також не можуть бути достатніми доказами вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, оскільки терміновий припис видається під час прибуття поліцейського на місце події відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», яка є імперативною нормою, тобто зобов'язує поліцейського діяти в конкретно визначений законодавцем спосіб і не передбачає дискреції.
Згідно зі статтею 278 КУпАП орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, при підготовці справи до розгляду зобов'язаний вирішити, зокрема, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Так, відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 повідомлення про судові засідання на 16.09.2025 о 14:45 год, 07.10.2025 о 15:30 год, 01.12.2025 о 13:45 год шляхом направлення судом першої інстанції SMS-повідомлень за номером мобільного телефону НОМЕР_1 (а.с. 19-21), тоді як з протоколу про адміністративне правопорушення та пояснень ОСОБА_1 від 24.08.2025 вбачається, що номером мобільного телефону ОСОБА_1 є НОМЕР_2 (а.с. 3, 8).
Отже, місцевий суд безпідставно розглянув справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що призвело до істотного порушення норм процесуального права, адже ОСОБА_1 була позбавлена процесуальних прав, передбачених статтею 268 КУпАП.
Разом з тим, з доданих до апеляційної скарги документів вбачається, що в цей же день 24 серпня 2025 року працівниками поліції було складено терміновий заборонний припис і щодо ОСОБА_2 , в якому зазначено, що 24 серпня 2025 року близько 14-05 год ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_1 , 1959 року народження.
У вказаному терміновому заборонному приписі ОСОБА_1 зазначена як постраждала особа, та копія припису вручена їй.
З наведеного вбачається, що належних та допустимих доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме домашнього насильства, тобто умисного вчинення діянь психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілому ОСОБА_2 , матеріали справи не містять, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 173-2 КУпАП.
Статтею 62 Конституції України, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом у справі «Авшар проти Туреччини») доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та подія адміністративного правопорушення мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів спричинення психологічної шкоди здоров'ю потерпілого ОСОБА_2 , а також враховуючи факт складання відносно самого ОСОБА_2 термінового заборонного припису як кривдника, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково вважав наявним у діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
За наведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді постанови суду першої інстанції, скаргу слід задовольнити, постанову місцевого суду - скасувати, провадження у справі закрити за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня 2025 року - скасувати.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду: Ящук Т.І.