Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа № 572/74/26
Провадження № 2/572/1187/26
31 березня 2026 року Сарненський районний суд Рівненської області
одноособово суддя Ведяніна Т.О.
за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «АкордБанк»» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,
Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «АкордБанк» звернулось до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом в сумі 57249,24 та 3028 грн. понесених судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.06.2023 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «АкордБанк» та ОСОБА_1 було підписано заяву-пропозицію №СІК-120623/185-51, на підставі якої відповідач прийняла пропозицію укласти кредитний договір та приєдналася до «Правил банківського обслуговування фізичних осіб в Публічному акціонерному товаристві «АкордБанк», що розміщені в мережі Інтернет на офіційному Інтернет - сайті банку www.accordbank.com.ua, які разом із заявою-пропозицією та Умовами споживчого кредитування складають договір про надання споживчого кредиту. Підписавши заяву-пропозицію відповідач підтвердила, що ознайомилася і згодна з Правилами банківського обслуговування фізичних осіб в Публічному акціонерному товаристві «АкордБанк», що оприлюднені на сайті банку.
Відповідно до п.п. 2.2, 2.3, 2.4, 2.8 умов договору банк видає позичальнику споживчий кредит в розмірі 53612,86 грн. на строк 36 місяців на загальні споживчі цілі, а саме на власні потреби, не пов'язані з підприємницькою діяльністю, зі сплатою відсотків за користування кредитом за процентною ставкою 20,99 % річних, щомісячної комісії 1,50%.
Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала та допустила виникнення заборгованості за кредитним договором, загальний розмір якої станом на 19.12.2025 року становить 57249,24 грн., яка складається із: 26457,29 грн.. прострочена заборгованість за тілом кредиту; 7530,02 грн. прострочена заборгованість за процентами; 12062,85 грн. прострочена заборгованість за комісією; 11199,08 грн. строкова заборгованість за тілом кредиту.
З огляду на наведене, представник позивача просить позов задовольнити та стягнути з відповідача зазначену заборгованість.
Відповідно до вимог ч.5 ст.279 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачу було встановлено строк в п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.
Заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.4 ст.277 ЦПК України відповідачем суду не подано.
Правовідносини, що виникли між сторонами по справі, є правовідносинами з приводу одержання кредиту.
Вказані правовідносини регулюються нормами ЦК України.
Судом встановлено, що 12.06.2023 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «АкордБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом підписання Заяви-Пропозиції №СІК-120623/185-51 відповідно до якого ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 53612,86 грн. на загальні споживчі цілі строком на 36 місяців, зі сплатою відсотків 20,99% річних та щомісячної комісії 1,50%, що підтверджується копією Заяви-Пропозиції .
Підписавши Заяву-Пропозицію №СІК-120623/185-51 від 12.06.2023 року ОСОБА_2 підтвердила своє розуміння і згоду з тим, що погашення кредитної заборгованості вона здійснюватиме щомісячно у сумі та строки у відповідності до Графіку платежів, наведеному у Додатку 1 до цієї Заяви-Пропозиції, який є невід'ємною частиною цієї Пропозиції, а також що ознайомилася і погоджується з Правилами банківського обслуговування фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «АкордБанк», що оприлюднені на офіційному сайті Банку, які разом із Заявою-Пропозицією та Умовами споживчого кредитування складають Договір про надання споживчого кредиту.
Відповідно до Додатку № 1 до Заяви-Пропозиції №СІК-120623/185-51 від 12.06.2023, Графіку Платежів та Розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки зазначено детально строк кредиту - 36 місяців, сума споживчого кредиту 53612,86 гривень, процентна ставка 20,99 % річних, розмір щомісячної комісії 1,50 % .
Банк свої зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_1 виконав, що підтверджується платіжними інструкціями від 12.06.2023 року №100531960, №100531961.
З виписки по особовому рахунку позичальника (відповідача) та з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідач здійснювала платежі на погашення заборгованості у загальному розмірі 36749 грн. грн, проте у повному обсязі заборгованість не погашена.
Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 19.12.2025 заборгованість становить 57249,24 грн., яка складається з: простроченої суми заборгованості по кредиту в розмірі 26457,29 грн; простроченої суми заборгованості по процентах в розмірі 7530,02 грн; простроченої заборгованості за комісією в розмірі 12062,85 грн, строкової суми заборгованості по кредиту 11199,08 грн
03.11.2025 року за вих. №1860/25, банк звернувся до ОСОБА_1 із досудовою вимогою щодо дострокового стягнення заборгованості через неналежне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором №СІК-120623/185-51 від 12.06.2023.
Оскільки відповідач не виконує своїх зобов'язань, представник позивача звернувся до суду для захисту своїх порушених прав та стягнення заборгованості.
Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як встановлено судом, вищевказаний договір підписаний відповідачкою власноручним підписом є належним та допустимим доказом наявності договірних відносин між позивачем та відповідачкою.
З виписки по рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1 , а також з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка активно користувалася кредитними коштами та вносила кошти на погашення кредиту, чим підтвердила отримання нею кредитних коштів.
Часткова сплата боржником основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання нею боргу. Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання нею боргу, що у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору.
Таким чином, відповідачка добровільно виразила свою волю на укладання Договору відповідно до законодавчо встановленого механізму. Між сторонами був укладений договір, відповідно до якого відповідачка отримала грошові кошти на умовах вказаних в договорі.
Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачкою протилежного не доведено.
Відтак, позичальник (відповідач) свої зобов'язання належним чином не виконала, кредит не повернула, що призвело до виникнення заборгованості.
Із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за Договором нараховані позивачем за період з 12.06.2023 по 18.12.2025, тобто в межах строку кредитування.
Наведене свідчить, що позивач здійснив нарахування процентів в порядку, передбаченому Договором та у межах строку кредитування.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості простроченої суми заборгованості по кредиту в розмірі 26457,29 грн; простроченої суми заборгованості по процентах в розмірі 7530,02 грн., строкової суми заборгованості по кредиту 11199,08 грн. слід задовольнити.
Щодо вимог про стягнення комісії в сумі 12062,85 грн. суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 2.5 Договору за користування кредитом позичальник сплачує банку щомісячну комісію у розмірі 1,50 %.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв'язку із чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Положення частин першої, другої, п'ятої ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання пункту 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Тому комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року, яка прийнята з результати перегляду справи №202/5330/19, у спірних правовідносинах також не зазначався перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Суд касаційної інстанції вказав, що при цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч.ч. 1, ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування". Оскільки банк не зазначав та не надавав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту, а саме за розрахунково-касове обслуговування, є нікчемними відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".
За правилами ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, була передбачена в "Графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної процентної ставки" кредитного договору. Розмір комісії за розрахунково-касове обслуговування з 12 червня 2023 року по 12 червня 2026 року складає 28950,84 грн, тобто по 804,19 грн. в місяць.
Між тим, сторони не обумовили переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Отже, покладення на позичальника обов'язку щомісяця сплачувати комісію є нікчемним відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення простроченої заборгованості за комісією в сумі 12062,85 грн за договором № №СІК-120623/185-51 від 12.06.2023 року є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Водночас з наданого позивачем розрахунку суми заборгованості вбачається, що відповідачем сплачувалась щомісячна комісія за кредитним договором в загальній сумі становить 10454,47 грн.
Оскільки нарахування комісії було неправомірним, то сплачені відповідачкою грошові кошти відповідно в порядку черговості, мають бути зараховані у рахунок сплати заборгованості по кредиту та по процентам на цю суму, тому з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «АкордБанк» належить стягнути 34731,92 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної з квитанцією № 314220 від 16.12.2025 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 3028 гривень.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1837,02 грн. (34731,92х3028/57249,24=1837,02)
На підставі наведеного, ст.ст.11, 553, 554, 627, 628, 1054, 526 ЦК України, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд,-
Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «АкордБанк» ( місце знаходження: м.Київ вул.Стеценка,6, код ЄДРПОУ 35960913) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення боргу за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «АкордБанк» заборгованість за кредитним договором №СІК-120623/185-51 від 12.06.2023 року у розмірі 34731 (тридцять чотири тисячі сімсот тридцять одна) гривень 92 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «АкордБанк» 1837 (одна тисяча вісімсот тридцять сім) гривень 02 копійки судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскарженим позивачем в Рівненський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: