Справа № 944/4873/23 Головуючий у 1 інстанції: Швед Н.П.
Провадження № 22-ц/811/1218/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
01 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Підлужного В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 11 березня 2025 року, -
у вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранст Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 25 серпня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний договір №4669770, який було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 205-ОД від 10.02.2022 року. Сума наданого відповідачу кредиту становила 15 000 грн. строком на 30 днів, який може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього договору (п. 1.4. кредитного договору). ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало повністю та надало йому кредит в сумі 15 000 грн шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача, натомість відповідач у строк взяті на себе зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав. 18 квітня 2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК« Фінтраст Україна», як фактором, було укладено договір факторингу №18.04/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на його електронну пошту, зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем складає 15000 грн. - тіло кредиту та 29 690 грн - нараховані проценти, всього - 44 690 грн.
З наведених підстав, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 44 690 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2 147,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 11 березня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранст Капітал» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 44 690 грн.
Повернуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір сплачений згідно платіжної інструкції №815 від 25.07.2023 за подання позовної заяви в розмірі 2147,20 грн, за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 3 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
В апеляційній скарзі зазначає, що він має статус учасника бойових дій, а тому на нього поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в тій частині, що штрафні санкції, пеня, а також відсотки за користування кредитом не нараховуються. Вважає, що з нього підлягає стягненню виключно тіло кредиту та враховуючи той факт, що ним було сплачено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 6 818,50 грн., однак вказані кошти безпідставно були зараховані як сплата ним відсотків, це є підставою для здійснення перерахунку. Вимога про сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, а умови, є явно несправедливими, не можуть включатися в договори із споживачем. З наведених підстав просить: рішення суду в частині стягнення суми заборгованості змінити, зменшивши розмір заборгованості за кредитним договором до 15 000 грн.; рішення суду в частині витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в стягненні витрат на професійну правничу допомогу; в решті рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на підставі договору про надання споживчого кредиту отримав кредитні кошти, однак у встановлені терміни кредитні кошти не повернув, не сплатив проценти за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 серпня 2021року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №4669770 про надання споживчого кредиту.
Згідно умов договору №4669770 про надання споживчого кредиту сума кредиту складає 15000 грн., строк кредитування 30 днів, дата повернення кредиту 24.09.2021. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору. (п. 1.4. кредитного договору).
ТОВ «Авентус Україна» зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту виконало та надало ОСОБА_1 кредит в сумі 15000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на його платіжну картку № НОМЕР_1 .
Так, укладаючи кредитний договір, сторони, передбачили нарахування процентів на таких умовах.
Відповідно до п. 1.5.1. Кредитного договору знижена процентна ставка 0,57 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживачу межах строку, визначеного в п.1.4 Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою Споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, Споживач як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту (до дати пролонгації(не включно), але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4 Договору, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
20.09.2021 ОСОБА_1 здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 2308 грн 50 коп., у зв'язку з чим у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2. кредитного договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів (до 20.10.2021) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
Відповідно до п. 1.5. кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2 договору; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 договору.
20.10.2021 відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв'язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. кредитного договору договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль.
Строк дії договору було продовжено до 20.01.2022 року.
13.05.2022 відповідач здійснив частково оплату процентів на рахунок кредитора в розмірі 4510 грн. 00 коп., надалі відповідач платежі за кредитним договором не оплачував.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст.1051 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Матеріалами справи підтверджується, що 18 квітня 2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК« Фінтраст Україна» , як фактором, було укладено Договір факторингу №18.04/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором.
Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «Авентс Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення.
За п. 1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до частини 1 статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином право вимоги за договором про надання споживчого кредиту, укладеним відповідачем з первісними кредиторами, перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна».
Згідно з долученим до справи розрахунком заборгованості за договором №4669770 про надання споживчого кредиту заборгованість ОСОБА_1 становить 15000 грн - тіло кредиту та 29690 грн - нараховані проценти, всього - 44690 грн.
Отримання в кредит коштів в розмірі 15000.00 грн. ОСОБА_1 не заперечує.
Наданим позивачем розрахунком заборгованості підтверджується сплата ОСОБА_1 20.09.2021 року - 2308.50 грн., 13.05.2022 року - 4510.00 грн., а всього 6818.50 грн., які були зараховані позивачем як сплата процентів.
З розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що за період з 25.08.2021 року до 20.09.2021 року проценти відповідно до умов договору нараховувались по зниженій ставці 0.57%, що з врахуванням суми позичених коштів в розмірі 15000.00 грн становить 85.50 грн., в загальному за цей період часу було нараховано 2308.50 грн.- проценти за користування кредитними коштами за період з 25.08.2021 року до 20.09.2021 року.
Відповідно до умов договору термін дії договору було продовжено до 20.10.2021 року, відповідно до умов договору проценти за користування кредитними коштами за період з 20.09.2021 року до 20.10.2021 року нараховувались за стандартною процентною ставкою в розмірі 1,9 %, що з врахуванням суми позичених коштів становить 285.00 грн., в загальному за цей період було нараховано 8550.00 грн. (285.0 грн х 30 днів).
В подальшому, відповідно до умов договору, термін його дії було продовжено до 90 днів зі сплатою процентів за користування кредитними коштами за стандартною процентною ставкою 1,9%, що з врахуванням суми кредиту становить 285.0 грн. в день, в загальному за користування кредитними коштами протягом 90 днів було нараховано 25650.00 грн.
З врахуванням вищенаведеного за весь період користування кредитними коштами було позивачем було нараховано проценти за користування кредитними коштами в розмірі 36508.50 грн.
Як підтверджується долученим до справи розрахунком заборгованості ОСОБА_1 сплатив 6818.50 грн., а відтак згідно із розрахунком позивача заборгованість за процентами становить 29690.00 грн.
І оскільки суд першої інстанції встановлено, що відповідач не повернув отримані в кредит кошти в розмірі 15000.00 грн., а також проценти за користування кредитними коштами в розмірі 29690.00 грн., то за таких обставин суд дійшов висновку, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором №4669770 про надання споживчого кредитустановить 44690.00 грн., і саме ця сума заборгованості підлягає стягненню з ОСОБА_1 .
Заперечуючи щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №4669770 про надання споживчого кредиту, відповідач вважає неправомірним нарахування процентів за користування кредитними коштами, оскільки він відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як військовослужбовець, звільнений від сплати процентів за користування кредитними коштами.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції
Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Пунктом 1 Розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Згідно із положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18.03.2014 року в Україні розпочався особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався і діє на даний час. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв'язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку документи, зазначені у листі Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є військовий квиток, у якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
При цьому, пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без винятків.
Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у постановах: від 26.12.2018 у справі № 522/12270/15, від 14.05.2021 у справі № 502/1438/18, від 24.02.2022 у справі № 591/4698/20, від 12.05.2022 у справі № 336/512/18, від 18.01.2023 у справі № 642/548/21.
На підставі викладеного, на ОСОБА_1 поширюються вказані положення закону, зокрема заборони нарахування військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду процентів за користування кредитом.
Визнаючи отримання кредитних коштів в розмірі 15000.00 грн. та не заперечуючи щодо їх стягнення із зарахуванням сплачених ним процентів в розмірі 6818.50 грн, ОСОБА_1 не погодився лише з нарахованими позивачем процентами за користування кредитними коштами, вважає, що такі не підлягали нарахуванню, оскільки на нього поширюються положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» згідно з якими йому не повинні нараховуватися проценти за кредитним договором.
З довідки В/Ч НОМЕР_2 від 01.11.2016 року про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України вбачається, що така видана сержанту ОСОБА_1 про те, що він дійсно у період з 01.052016 року по 15.10.2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (с. Касянівка с. Гнутове, с. Павлопіль Донецької області).
Військовим квитком НОМЕР_3 , виданим на ім'я ОСОБА_1 , підтверджується взяття ОСОБА_1 на військовий облік, зняття з військового обліку, знятий за станом здоров'я з військового обліку військовозобов'язеих ІНФОРМАЦІЯ_1 10.07.2023 року.
З посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 15 листопада 2016 року ОСОБА_1 , вбачається, що він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 , виданого Управлінням соціального захисту населення Яворівської РДА 30.10.2023 року ОСОБА_1 , він є особою з інвалідністю і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, посвідчення дійсне до 01.10.2025 року.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність у ОСОБА_1 пільг щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, оскільки він, як військовослужбовець з врахуванням пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільнений від сплати процентів за користування кредитними коштами.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції, який задовольнив позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 44 690 (сорок чотири тисячі шісот дев'яносто) грн., яка включає в тому числі і проценти за користування кредитними коштами та становить 29690.00 грн.
Матеріалами справи, зокрема розрахунком заборгованості, підтверджується сплата ОСОБА_1 6818.50 грн. в рахунок погашення процентів за користування кредитними коштами.
Оскільки ОСОБА_1 відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільнений від сплати процентів за користування кредитними коштами, а відтак сплачені ним кошти в розмірі 6818.50 грн. в рахунок погашення процентів слід зарахувати на погашення тіла кредиту.
А відтак, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягає стягненню заборгованість, що становить 8181.50 грн.
Що стосується стягнення з відповідача в користь позивача витрат понесених на надання професійну правничу допомогу, то суд першої інстанції дійшов до таких висновків.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу
Згідно з вимогами статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, відповідно до частини 6 статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Стягуючи з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу та визначаючи їх розмір, суд першої інстанції вірно врахував те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 915/1654/19.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу до суду представником позивача було подано такі письмові докази: договір №10/07-2023 про надання правової допомоги від 10 липня 2023року, рахунок на оплату по замовленню №606/26/07 від 26 липня 2023 року, в якому вказані найменування робіт: збір та аналіз доказів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості - 3 000грн., складання позовної заяви - 5 000 грн., подання позовної заяви в інтересах клієнта - 2 000 грн., платіжна інструкція від 26 липня 2023року №860 на оплату правової допомоги, звіт про надання правової допомоги згідно договору №10/07-2023 від 10.07.2023року.
Відповідно до звіту про надання правничої (правової) допомоги згідно Договору №10/07-2023 від 10.07.2023року надані послуги за договором про надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтранст Капітал» становлять 10 000 гривень.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1830.00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, що пропорційно до задоволених позовних вимог.
Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» в частині стягнення з ОСОБА_1 на його користь 8181.50 грн., що становить 18.31 % позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 393.20 грн. судового збору за подання позову, що пропорційно до задоволених позовних вимог.
Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», а тому слід компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 393.20 грн судового збору за подання позовної заяви за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що відповідає вимогам ч.6 ст. 141 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Згідно з п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 11 березня 2025 року - скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 8181.50 грн. заборгованості за кредитним договором №4669770 від 25 серпня 2021 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 393.20 грн судового збору за подання позовної заяви за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 1830 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 01 квітня 2025 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк