Справа № 305/2230/25
30.03.2026 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою адвоката Гудз Ю.Ю. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 22 липня 2025 року,
Постановою судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 22 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу, в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 (шістот п'ять гривень) грн. 60коп.
Відповідно до постанови суду, - ОСОБА_1 07 червня 2025 року о 13 годині 00 хвилин, в с. Луги по вул. Центральній, Рахівського району, Закарпатської області, керував автомобілем марки "ГАЗ-69", д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння очей, запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп?яніння у встановленому законом порядку відмовився. Від керування транспортним засобом ОСОБА_1 був відсторонений. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою суду, адвокат Гудз Ю.Ю. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що судом першої інстанції при винесенні вищевказаної постанови, було порушено норми матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, а викладений у ній висновок ґрунтується на недопустимих доказах та не виконано належним чином вимоги, ст. ст.1,7, 35, 245, 251, 280, 283 КУпАП, а також стандартам ст. 6 ЄКПЛ, що є підставою для скасування постанови. Зазначає, що відеозаписом №86087 АО0072021 Kokish, не доведена належним та допустимим доказом, керування ТЗ та зупинки ТЗ працівниками поліції. Звертає увагу, що суддя суду першої інстанції вийшла за межі своїх повноважень, чим фактично замінила сторону обвинувачення, що є порушенням принципу змагальності зробила відповідний запит до Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області про отримання відеозапису з нагрудної камери поліцейського. Зазначає, що всупереч Інструкції відеозапис не є безперервним. Звертає увагу, що у Протоколі не зазначено, який відеозапис зроблений за допомогою портативного нагрудного відео реєстратора (назва, модель, серія і номер) засобу відеофіксації. Посилається на те, що Протокол складений поліцейським, який має спеціальний жетон та дійсне службове посвідчення поліцейського, однак у матеріалах адміністративної справи відсутній спеціальний жетон та дійсне службове посвідчення поліцейського. При цьому, зазначає, що у матеріалах даної справи немає належного та допустимого відеозапису (доказу) моменту руху ТЗ, керуванням водієм даним ТЗ, зупинки поліцейським ТЗ, а лише доказ перебування водія ОСОБА_1 біля ТЗ. Із зазначених підстав посилається на практику ЄСПЛ.
До початку судового засідання, а саме 25, 26 березня 2026 року адвокат Гудз Ю.Ю. направив додаткові пояснення у справі, у яких зазначив, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням норм процесуального права. Зазначає, що суддя першої інстанції, виявивши, що органом поліції до матеріалів справи долучено оптичний диск без належних та допустимих доказів (зокрема, без відеозапису), ініціювала запит, фактично надавши вказівку усунути недоліки доказової бази обвинувачення. Вважає, що такими діями судом першої інстанції допущено такі порушення: порушено принцип змагальності сторін, закріплений у ст. 7, 245, 251 КУпАП, оскільки суд вийшов за межі своїх повноважень, ставши фактично на бік обвинувачення та надавши йому можливість усунути недоліки власних доказів після відкриття провадження у справі; Судом перебрано на себе функцію обвинувачення, що є неприпустимим з огляду на вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), що підтверджується, зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини від 22.02.2025 року у справі Гайдашевський проти України»; За відсутності належних та допустимих доказів з боку обвинувачення (оскільки долучений диск не містив інформації) суд зобов'язаний був керуватися принципом тлумачення всіх сумнівів на користь особи, передбаченим ст. 62 Конституції України. Зазначає, що суд першої інстанції повністю проігнорував клопотання адвоката про приєднання до матеріалів справи доказу, а саме листа-відповіді КНП «Рахівська районна лікарня» № 184/01-18 від 10.07.2025 року, до якого долучено висновок КНП «Рахівська районна лікарня» щодо результатів проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння від 07.06.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 визнаний тверезим (0,0 проміле, ознак сп'яніння не виявлено). Вважає, що наведені обставини в їх сукупності свідчать про: необ'єктивність та упередженість судом першої інстанції під час розгляду справи; порушення права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; неповноту судового розгляду, оскільки судом не досліджено та не оцінено належним чином усі докази у справі. Тому вважає, що відповідно до вимог ст. 280, 294 КУпАП, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю у зв'язку з недоведеністю вини.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Гудз Ю.Ю., неявка яких із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що адвокат Гудз Ю.Ю. направив до апеляційного суду заяву про розгляд справи у його відсутності, апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі та просив її вирішити на підставі наявних у справі доказів.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №657093 від 07.06.2025 вбачається, що 07.06.2025 року, о 13 год. 00 хв., в с. Луги по вул. Центральній, Рахівського району, Закарпатської області, ОСОБА_1 керував автомобілем марки "ГАЗ-69", д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (почервоніння очей, почервоніння обличчя, запах алкоголю з ротової порожнини). Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп?яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від підпису про ознайомлення з протоколом та від дачі пояснення ОСОБА_1 відмовився.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентною особою в межах повноважень, наданих їй, в якому чітко викладено як суть правопорушення, так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи. Якихось істотних недоліків протоколу, які б тягли визнання його недопустимим доказом, не вбачається.
Незважаючи на заперечення стороною захисту вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується: вказаним протоколом про адміністративне правопорушення, у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.06.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 , 07.06.2025, о 13 год. 00 хв., був направлений старшим інспектором СРПП Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції Сокирлей Ф.Ф. до Рахівської РЛ, для проходження огляду на стан сп?яніння, однак від проходження огляду відмовився; рапортом поліцейського СРПП Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції, Ф.Сокирлея від 07.06.2025, з якого вбачається, що під час несення служби у добовому наряді у складі ГРПП 1 за порушення правил дорожнього руху (21.11.б. ПДР), було зупинено транспортний засіб ГАЗ 66, з д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Під час оформлення постанови за ч. 10 ст. 121 КУпАП було встановлено, що водій ОСОБА_1 , знаходився з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у медичному закладі Рахівської РЛ, водій відмовився; рапортом старшого інспектора - чергового Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області, ОСОБА_2 , з якого слідує, що працівник Рахівського РВП ОСОБА_3 , разом з іншими зупинили Т/З ГАЗ 66 д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який перевозив чотирьох чоловіків та мав намір у сприянні переправлення даних осіб через державний кордон поза пунктом пропуску; копіями посвідчення водія, згідно якого громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , отримував посвідчення водія в ТСЦ-2145 серії НОМЕР_2 категорії "В" "С" від 04.04.2023; копією постанови серії БАД №940587, від 07.06.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за порушення п.п.21.11. ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 10 ст. 121 КУпАП; дослідженим у судовому засіданні відеозаписом з нагрудних боді-камер працівників патрульної поліції, який міститься DVD-R диску, долучений до матеріалів справи та з якого чітко вбачається, що ОСОБА_1 , відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, після чого йому було запропоновано надати письмові пояснення, від надання яких останній відмовився, та іншими матеріалами справи.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності, а тому є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про те, що викладений у постановівисновок ґрунтується на недопустимих доказах, є необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах даної справи немає належного та допустимого відеозапису (доказу) моменту руху ТЗ, керуванням водієм даним ТЗ, зупинки поліцейським ТЗ, а лише доказ перебування водія ОСОБА_1 біля ТЗ, апеляційний суд відхиляє та звертає увагу на наступне.
Дійсно, відеозаписом події, долученим до протоколу про адміністративне правопорушення, не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки "ГАЗ-69", д.н.з. НОМЕР_1 та моменту його зупинки працівниками поліції, проте дослідивши наявну у справі копію постановипро накладення адміністративного стягнення серії БАД №940587 від 07.06.2025, відповідно до якої 07.06.2025 о 13.00 год. в с. Луги по вул. Центральній, 32водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки "ГАЗ-69", д.н.з. НОМЕР_1 перевозив у кабіні четверо малолітніх дітей на передньому сидінні, без використання утримуючої системи, чим порушив п.21.11 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 10 ст. 121 КУпАП і яка не скасована у встановленому законом порядку, суд апеляційної інстанції визнає встановленим факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин встановлених судом першої інстанції.
Факт керування транспортним засобом не заперечувався самим ОСОБА_1 , як під час спілкування останнього з працівниками поліції так і під час складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Сумнівів в тому, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "ГАЗ-69", д.н.з. НОМЕР_1 , у суду апеляційної інстанції не виникає, оскільки вказані обставини в повній мірі доведено сукупністю належних та допустимих доказів, які долучені до матеріалів справи.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що нормами КУпАП не передбачено обов'язку працівників поліції фіксувати факт керування, а відповідно і долучати такий відеозапис до протоколу про адміністративне правопорушення за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Твердження сторони захисту про те, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, ставши фактично на бік обвинувачення та надавши йому можливість усунути недоліки власних доказів після відкриття провадження у справі, тобто з Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області витребував відеозапис з нагрудної камери поліцейського, є безпідставними, оскільки витребування судом матеріалів відеозапису, на які міститься посилання у протоколі про адміністративне правопорушення, є законною процесуальною дією, спрямованою на встановлення фактичних обставин справи, а не проявом упередженості чи виконання функції обвинувачення.
При цьому, апеляційний суд наголошує,що відповідно до приписів ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, який оцінюється у сукупності з іншими доказами по справі, й обставини, що містяться на вказаному відеозаписі, повністю узгоджується зі змістом обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №657093 від 07.06.2025 року,так й у долучених до нього доказах, а тому відсутні будь-які сумніви в його належності та допустимості.
Доводи захисника про те, що всупереч Інструкції відеозапис не є безперервним, не заслуговують на увагу, при цьому, апеляційний суд зауважує, що вказаний відеозапис хоча і складається з декількох фрагментів, проте за своєю суттю є безперервним, достатньо інформативним та фіксує повну картину розвитку подій. Крім того, кожний наступний фрагмент відеозапису є логічним продовженням попереднього без будь-яких розривів у часі, і будь яких порушень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС від 07 листопада 2015 року №1395 чи Наказу №1026 МВС України від 18 грудня 2018 року «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» з боку працівників поліції, апеляційним судом встановлено не було.
З цих підстав і відхиляються доводи сторони захисту про те, що у Протоколі не зазначено, який відеозапис зроблений за допомогою портативного нагрудного відео реєстратора (назва, модель, серія і номер) засобу відеофіксації, оскільки відсутність інформації про технічний засіб, за допомогою якого здійснюється відеофіксація, ніяким чином не спростовує встановлених судом обставин, оскільки долучений до протоколу відеозапис сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки отриманий у встановленому законом порядку, не містить ознак фальсифікації.
Водночас апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ані ОСОБА_1 , ані його захисник-адвокат Гудз Ю.Ю. не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки, притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі, чи то з приводу з'ясування питання про сертифікацію нагрудних камер поліцейських. Також стороною захисту не надано відомостей про те, що останні зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб - працівників поліції.
Посилання сторони захисту у апеляційній скарзі на те, що Протокол складений поліцейським, який має спеціальний жетон та дійсне службове посвідчення поліцейського, однак у матеріалах адміністративної справи відсутній спеціальний жетон та дійсне службове посвідчення поліцейського, є безпідставними, оскільки жодних вимог до працівників поліції долучати до матеріалів адміністративної справи спеціальний жетон та дійсне службове посвідчення поліцейського, законодавцем не передбачено.
З дослідженого відеозапису, який наявний у матеріалах справи, не вбачається, що ОСОБА_1 просив співробітників поліції надати йому спеціальний жетон та дійсне службове посвідчення поліцейського, окрім того, із відеозапису вбачається, що співробітники поліції одягнені в єдиний однострій, забезпечені службовим автомобілем, внаслідок чого сумнівів у їх повноваженнях бути не може.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 є суб'єктом відповідальності за інкриміноване йому правопорушення, оскільки, таким є виключно водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом, так як матеріали справи містять достатні відомості на підтвердження даного факту, а тому, на нього поширюються вимоги п. 2.5 ПДР України, що покладають на водія обов'язок, на вимогу працівника поліції, пройти в установленому порядку медичний огляд для встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тому, доводи наведені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу і не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Тобто сам факт відмови ОСОБА_1 як особи, що керувала транспортним засобом, від проходження огляду був причиною притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, докази здобуті працівниками поліції, згідно встановленого законом порядку і перевірені під час розгляду в суді апеляційної інстанції в своїй сукупності дають належні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, сумніву у їх достовірності, законності та належності у суду апеляційної інстанції не має.
У зв'язку з наведеним, доводи апеляційної скарги сторони захистущодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, є безпідставними та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Посилання захисника на те, що суд першої інстанції повністю проігнорував клопотання адвоката про приєднання до матеріалів справи доказу, а саме листа-відповіді КНП «Рахівська районна лікарня» № 184/01-18 від 10.07.2025 року, до якого долучено висновок КНП «Рахівська районна лікарня» щодо результатів проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння від 07.06.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 визнаний тверезим (0,0 проміле, ознак сп'яніння не виявлено), не заслуговують на увагу, оскільки Інструкцією №1452/735 від 09.11.2015 чітко визначено порядок і строки проведення відповідного огляду. Так, пунктом 9 розділу ІІ вказаної Інструкції визначено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. З наведеного слідує, що доставка особи для проходження огляду здійснюється поліцейським, а не самостійно особою.
Крім того, за наведених вище обставин, зважаючи на те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я проводився вже після завершення процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення з власної ініціативи ОСОБА_1 та без участі працівника поліції, тобто з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, суд не приймає в якості доказу висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, заповнений на підставі даних, що містяться у висновку КНП «Рахівська районна лікарня», складеному о 20 год. 00 хв. 07.06.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_4 не перебув у стані алкогольного сп'яніння, оскільки такий згідно положень ст. 266 КУпАП вважається недійсним.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги захисника зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
На переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та є способом його самозахисту.
Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки судді першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.
Накладене на ОСОБА_1 стягнення відповідає вимогам ст. 33 КУпАП, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень.
З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Гудз Ю.Ю. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 22 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага