Справа № 490/10894/25
н/п2/490/1583/2026
Центральний районний суд м. Миколаєва
01 квітня 2026 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Могила Д.І., без участі сторін,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про виділ в натурі частки із майна, що є в спільній власності,
26.12.2025 року позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів про виділ в натурі частки із майна, що є в спільній власності.
В обгрунтування позову посилаються на те, що позивачу ОСОБА_1 належить на праві власності 22/100 ідеальних часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 25.0-9.2017 року та на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2017 року, які він отримав від відчужувача ОСОБА_4 .
Позивачу ОСОБА_13 належить на праві власності 2/50 ідеальних часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 25.11.2000 року.
У позивачів виникла необхідність зароеєструвати окрему адресу на належні їм частки у праві спільної часткової власності для подальшого розпорядженян своєю власністю, проте державним реєстратором було відмовлено.
Відповідачі в добровільному порядку відмовляються укласти нотаріальний договір про поділ спільного майна, що змусило звернутися їх до суду з цим позовом.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 26.12.2025 року справу прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання .
В зв'язку з неявкою відповідачів , підготовче судове засідання було відкладено до 01.04.2026 року.
Представник позивача надав заяву, в якій просив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.
Відповідачі в підготовче судове засідання повторно не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, повідомлялися судом належним чином, відзив на позов не надали.
При проведенні підготовчого провадження у справі судом з'ясовано, що під головуванням судді Гуденко О.А, була розглянута справа № 490/10942/13-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про виділення частки домоволодіння в натурі та встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Рішенням від 15 квітня 2016 року Центрального районного сууд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А. позов ОСОБА_4 - задоволено.
Ухвалено виділити ОСОБА_4 в натурі 48/100 часток житлового будинку з надвірними господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 відповідно до Першого варіанту Висновку судової будівельно-технічної експертизи № 125-142 від 13 січня 2014 року , у складі в житловому будинку літер «В-1» , загальною площею 20,8 кв.м. - приміщення 8-1 житлова, 8-2 кухня, 8-3 санвузол, 8-ІV коридор; реконструйований житловий будинок літер “А-1» з мансардою і підвалом , загальною площею 195,6 кв.м., сарай літер “Л-1», сарай літер “Т-1», 48\100 часток огорожі № 1,3 та замощення літер І,ІІ.
Визначено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 між співвласником ОСОБА_4 та іншими співвласниками відповідно до ІІ додаткового варіанту - Додаток № 1 Висновку додаткової судової земельно-технічної експертизи № 125-022\1 від 22 березня 2016 року експерта Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області Лесків Світлани Анатоліївни.
Ухвалою від 01 лютого 2017 року колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Касаційну скаргу ОСОБА_13 задоволено. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2016 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 26 травня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як вбачається з ухвали суду касаційної інстанції , судом установлено, що 19 червня 2013 року ОСОБА_4 подав декларацію про початок виконання будівельних робіт на об'єкт: «Реконструкція гаража літ. О та літньої кухні літ. Ж під житловий будинок з вбудованим магазином продовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1 ». 21 червня 2013 року зазначена декларація зареєстрована в Інспекції державного архітектуро-будівельного контролю у Миколаївській області (далі - Інспекція).
13 серпня 2014 року актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Інспекції, скасовано декларацію про початок виконання будівельних робіт від 21 червня 2013 року на об'єкт «Реконструкція гаража літ. О та літньої кухні літ. Ж під житловий будинок з вбудованим магазином продовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1 ».
У порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 316 ЦПК України суди на зазначені положення закону уваги не звернули, не з'ясували фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, доводів сторін належним чином не перевірили, не надали їм належної правової оцінки та дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 , виділивши йому об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти.
В подальшому, ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 10.02.2022 року вказаний позов був залишений без розгляду.
Зі змісту заявлених позовних вимог у даному позову слідує, що позивачем ОСОБА_1 , який є правонаступником ОСОБА_15 , щодо частини у праві спільної часткової власності, заявлено вимоги про виділ в натурі йому частини житлового будигнку з мансардою літер А , який є рекоснструйованим , а згідно наданого технічного паспорту позивачами враховано наявність на 2023 рік гаража літ. О та літньої кухні літ. Ж, які була, ймовірно, реконструйовані ще в 2013 році.
Відповідно ч. 1 ст. 37 ЦПК України, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.
Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді (пункти 4, 5 частини першої статті 36 ЦПК України). За частиною другою цієїстатті , суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Як зазначив Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, рішення від 24 травня 1989 року, заява № 11/1987/134/188, § 48).
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у певній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (§ 46 вказаного рішення).
Щодо суб'єктивного критерію, то немає підстав стверджувати, що суддя Гуденко О.А. є особисто упередженою до сторін у справі чи до розгляду справи № 490/10894/25 за її участі. Презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного. Таких доказів немає.
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним є те, чи можуть бути побоювання заявниці щодо відсутності безсторонності у суддів об'єктивно виправданими.
Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п. 1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні від 09.11.2006 по справі "Білуха проти України" Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначено, що відповідно до сталої практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності ("Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, п. п. 27, 28 та 30; "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду ("Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного ("Ветштайн проти Швейцарії" , пункт 43).
У рішенні від 10.12.2009 у справі "Мироненко та Мартенко проти України" ЄСПЛ дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об'єктивним критерієм.
На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності.
Змагальність судового процесу та покладення на суд обов'язку здійснювати цивільне судочинство об'єктивно та неупереджено є передумовою того, що рішення по суті справи може бути ухвалено як на користь позивача, так і відповідача, що не свідчить про зацікавленість або упередженість судді.
Згідно ч. 1ст. 39 ЦПК, з підстав, зазначених уст. 36 ЦПК України суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Законодавець надає учасникам судового процесу можливість коректного розв'язання ситуації, що створилася, шляхом заяви самовідводу, що і є етичним моментом законодавства, яке регулює ці питання. На переконання суду, кінцевою метою законодавця було досягнення максимальної впевненості в тому, що у учасників процесу не повинно виникати сумнівів у неупередженості судді.
При цьому, якщо рішення суду (судді) оскаржувалося позивачем або відповідачем, то виникає «зайва» напруга у відносинах судді з такими особами, оскільки вона могла скластися з невдоволення таких осіб рішенням і діями конкретного судді. Тому доцільно надати такій особі в інших справах право відводу такого судді, щоб особисті стосунки такої особи та судді не впливали на об'єктивність майбутнього судового рішення.
Окрім того, декілька «помилок суду на користь однієї із сторін» можуть свідчити про упередженість суду і майбутнє рішення вже може розцінюватися як умисне.
Відповідно до п.п.66 рішення ЄСПЛ усправі "Бочан проти України "суб'єктивний критерій це особисті переконання та поведінка конкретного судді. Об'єктивний критерій це факти, що можуть бути перевірені,які породжують сумніви у безсторонності суддіта оцінка того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення правомірних сумнівів в безсторонності (зовнішні ознаки).
ЄСПЛ нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (див., серед багатьох інших джерел, "Булут проти Австрії" (Bulut v. Avstria), рішення від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-II, с. 356, п. 31, та "Томан проти Швейцарії" (Thomann v. Switzerland), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, 825, п. 30). Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Пункт 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, наголошує, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в його неупередженості.
Беручи до уваги той факт що суддею Гуденко О.А. було ухвалено рішення у справі № 490/10942/13-ц , яке було в подальшому скасоване саме за касаційною скаргою позивачки по справі, а також те, що суддею вже було висловлено позицію в даній справі щодо можливості виділу в натурі частини спільного майна, яке належало правопопереднику позивача по справі, тобто вирішено спір між співвласниками цього самого ж предмету позову, та враховуючи вимоги положень національного законодавства і практики Європейського суду з прав людини, з метою уникнення будь-яких сумнівів учасників цивільного процесу з розгляду матеріалів позовної заяви щодо неупередженості судді, суддя Центрального районного суду м.Миколаєва Гуденко О.А. вважає необхідним заявити собі самовідвід по справі № 490/10894/25.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.36,38,40,258,260 ЦПК України, суд, -
Відвести суддю Гуденко О.А. від розгляду цивільної справи №490/10894/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про виділ в натурі частки із майна, що є в спільній власності.
Передати дану справу до канцелярії суду для визначення судді в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.А.Гуденко