Справа № 161/6466/26
Провадження № 1-кс/161/2202/26
про відмову у задоволенні клопотання
м. Луцьк 30 березня 2026 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 , слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 , представника власника майна ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 про арешт майна,
Слідчий СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна (перелік якого вказаний у клопотанні), вилученого 18.03.2026 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Клопотання мотивує тим, що у провадженні СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській областіперебуває кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені 22.02.2026 до ЄРДР за №12026030580000327 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Під час проведення обшуку 18.03.2026 було вилучене майно, яке постановою слідчого від 18.03.2026 визнано речовими доказами, оскільки воно зберігає на собі сліди вчинення кримінального правопорушення.
Оскільки вказане майно, на думку слідчого та прокурора, має важливе значення у вказаному кримінальному провадженні, з метою його дослідження органом досудового розслідування, та в зв'язку з тим, що воно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України, тому звернулися з даним клопотанням до суду.
Прокурор та слідчий, кожен зокрема, в судовому засіданні подане клопотання підтримали повністю та просили задовольнити.
Представник власника майна заперечував щодо поданого клопотання, про що подав письмове заперечення, яке приєднане до матеріалів клопотання.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши додані докази, заслухавши думку учасників, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений своєї власності.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним, а втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Зважаючи на викладене та досліджені в судовому засіданні документи, суд не вбачає підстав для накладення арешту на грошові кошти в сумі 1 300 доларів США та мобільний телефон марки “Iphone» моделі “16 Pro max», НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , оскільки у клопотанні не доведено, що вказане майно могло використовуватись або ж використовувалось у протиправній діяльності, в зв'язку з чим може мати значення речового доказу у даному провадженні.
Встановлено, що власником майна є ОСОБА_6 , яка в даному кримінальному провадженні має процесуальний статус свідка, вона не проживала та не проживає разом із підозрюваним ОСОБА_7 , є лише подругою його дружини, яка надала у користування автомобіль, яким вони пересувались у м.Луцьку, що стверджується протоколом її допиту від 18.03.2026, постанова про визнання даних предметів речовими доказами є формальною, оскільки ні в ній, ні в судовому засіданні не доведено, що власник вилучених речей має будь-яке відношення до даного кримінального провадження, а також, що дані речі мають таке значення, або ж здобуті злочинним шляхом. При цьому, дані про призначення щодо вилучених речей експертного дослідження - відсутні, слідчим зазначено про те, що будь-які експертизи по вилучених речах не призначені, а тому накладення арешту буде порушувати законні права власника на володіння майном, в зв'язку з чим клопотання до задоволення не підлягає.
Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
На підставі викладеного, керуючись ст.170-173 КПК України, суд,
У клопотанні слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 про арешт майна, вилученого 18.03.2026 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.
Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1