Справа № 131/298/25
Провадження № 1-кс/131/78/2026
"25" березня 2026 р. м. Іллінці
Слідчий суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , розглянувши в м. Іллінці, клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції поліції ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025022240000019 від 04 лютого 2025 року, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 365-2, ч. 1 ст. 366 КК України,-
Старший слідчий СВ відділу поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенант поліції ОСОБА_2 за погодженням із начальником Липовецького відділу Немирівської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 звернулася до суду із клопотанням про арешт майна, в якому зазначила, що Досудовим розслідуванням установлено, що відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНЕКС» № 11/К від 01.12.2015 (ЄДРПОУ 35373895), яке розташоване за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна, будинок 91, офіс 25, Вінницького району, Вінницької області, з 01.12.2015 ОСОБА_4 призначено на посаду інженера - землевпорядника.
Останній, у своїй діяльності, діє на підставі кваліфікаційного сертифікату інженера - землевпорядника № 013077 виданого 05.11.2015 комісією Державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» ОСОБА_4 виданого до протоколу рішення Кваліфікаційної комісії від 29.10.2015 № 10.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою, яким являється ОСОБА_4 .
На підставі ст. 28 Закону України «Про землеустрій», права та обов'язки розробників документації із землеустрою де зазначено, що:
Розробники документації із землеустрою мають право:
- виконувати роботи із складання документації із землеустрою;
- безперешкодного доступу до об'єктів землеустрою;
- вимагати зупинення робіт, що виконуються з порушенням документації із землеустрою і призводять до нецільового використання земель та їх псування;
- вносити пропозиції щодо оновлення застарілої або розробки нової документації із землеустрою;
- у процесі розробки документації із землеустрою, на підставі якої формуються відомості про об'єкти Державного земельного кадастру (у тому числі документації із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією), одержувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацію про місце розташування таких об'єктів та їх характеристики (з урахуванням законодавства про користування інформацією, що становить державну таємницю).
Розробники документації із землеустрою зобов'язані:
- дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища, оцінки впливу на довкілля, а також норм і правил при здійсненні землеустрою;
- страхувати свою професійну відповідальність перед замовниками документації із землеустрою та третіми особами.
Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.
У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом.
Документація із землеустрою, складена з порушенням вимог цієї статті, не може бути затверджена.
Частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно статті 53 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать земельні ділянки, призначені для збереження та обслуговування пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб.
Використання земель історико-культурного призначення регулюється статтею 54 Земельного кодексу України, якою визначено, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 54-1 Земельного кодексу України з метою охорони культурної спадщини на використання земель у межах території пам'ятки культурної спадщини, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, охоронюваної археологічної території, музею просто неба, меморіального музею-садиби, зон охорони, буферної зони, історичного ареалу населеного місця, території об'єкта культурної всесвітньої спадщини встановлюються обмеження відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини".
Частиною 3 цієї статті встановлено, що режим використання земель у межах території пам'ятки культурної спадщини, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, охоронюваної археологічної території, музею просто неба, меморіального музею-садиби, зон охорони, історичного ареалу населеного місця, буферної зони, території об'єкта культурної всесвітньої спадщини визначається науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини, а до затвердження такої документації - Законом України "Про охорону культурної спадщини".
В статті 3 ЗУ «Про охорону культурної спадщини» зазначено - державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
ОСОБА_4 маючи свідоцтво про підвищення кваліфікації інженера - землевпорядника серія СПК № 04/15-10-19 від 31.10.2019, видане згідно Рішення Кваліфікаційної комісії від 31.10.2019 за № 10, будучи призначеним, відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНЕКС» № 11/К від 01.12.2015 на посаду інженера - землевпорядника (ідентифікаційний код 35373895, 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, будинок 91, офіс 25), та наділений повноваженнями щодо розроблення та виготовлення технічної документації на земельні ділянки, передбаченому Законом України «Про землеустрій», в листопаді 2021 року, але на пізніше 15.11.2021, всупереч ЗУ «Про землеустрій», ЗУ «Про охорону культурної спадщини», зловживаючи повноваженнями особи яка надає публічні послуги, з метою отримання неправомірної вигоди діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою набуття права власності на земельні ділянки історико - культурного призначення, які згідно паспорту об'єкту культурної спадщини, являються пам'яткою археології місцевого значення в урочищі «Вапельня» «Поселення Трипільської культури», 1 половина ІІІ - го тисячоліття до н. е. на площі 400 на 250 метрів, яка занесена до Переліку пам'яток археології місцевого значення Вінницької області та взята під охорону на підставі рішення виконкому обласної ради народних депутатів трудящих № 313 від 10.06.1971, знаходяться за межами сіл Жорнище та Шевченкове Іллінецької ТП Вінницького району Вінницької області та відповідно до частини 1 статті 53 Земельного кодексу України відноситься до земель історико-культурного призначення належать земельні ділянки, призначені для збереження та обслуговування пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб та згідно ст. 84 Земельного кодексу України є державною власністю, а саме Вінницької обласної військової адміністрації, громадянами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вигляді набуття права власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, вчинив наступне.
Так, в листопаді 2021 року, але на пізніше 15.11.2021, точний час слідством не встановлено, інженер - землевпорядник ТОВ «ВІНЕКС» ОСОБА_4 , перебуваючи в АДРЕСА_1 , розробив проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок кадастровими номерами 0521282400:06:001:0165 площею 1,35 га право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_5 , 0521282400:06:001:0166 площею 1,35 га право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_6 , 0521282400:06:001:0167 площею 1,35 га право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_7 , 0521282400:06:001:0168 площею 1,35 га право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_8 , 0521282400:06:001:0169 площею 1,35 га право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_9 , не вказавши у проекті землеустрою, що межі даних земельних ділянкок відносяться до земель землі історико - культурного значення, в проект вніс інформацію про відсутність даних обмежень, подав на затвердження директору ТОВ «ВІНЕКС» кадастрові плани даних земельних ділянок та план відведення земельних ділянок, внаслідок чого вищевказані особи отримали можливість та зареєстрували право власності на земельні ділянки, як на землі для ведення особистого селянського господарства.
Таким чином за даним проектом відчужено вище вказані земельні ділянки історико - культурного значення заподіявши шкоду на загальну суму 537800 грн., що є ринковою вартістю даних земельних ділянок на момент реєстрації права власності, чим спричинено тяжкі наслідки у вигляді майнової шкоди в розмірі 537800 грн. інтересам Вінницької обласної військової адміністрації.
Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України - зловживання своїми повноваженнями іншою особою яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування але здійснює професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, у тому числі послуг експерта, спеціаліста, (під час виконання цих функцій) а саме інженером - землевпорядником, з метою отримання неправомірної вигоди, якщо це завдало тяжкі наслідки охоронюваним законом державним правам або інтересам.
Крім того, ОСОБА_4 маючи свідоцтво про підвищення кваліфікації інженера - землевпорядника серія СПК № 04/15-10-19 від 31.10.2019, видане згідно Рішення Кваліфікаційної комісії від 31.10.2019 за № 10, будучи призначеним, відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНЕКС» № 11/К від 01.12.2015 на посаду інженера - землевпорядника (ідентифікаційний код 35373895, 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, будинок 91, офіс 25), та наділеним повноваженнями щодо розроблення та виготовлення технічної документації на земельні ділянки, передбаченому Законом України «Про землеустрій», в листопаді 2021 року, але на пізніше 15.11.2021, всупереч ЗУ «Про землеустрій», ЗУ «Про охорону культурної спадщини», з метою одержання неправомірної вигоди вигоди для себе, діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підробив проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 0521282400:06:001:0165 площею 1,35 га право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_5 , 0521282400:06:001:0166 площею 1,35 га право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_6 , 0521282400:06:001:0167 площею 1,35 га право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_7 , 0521282400:06:001:0168 площею 1,35 га право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_8 , 0521282400:06:001:0169 площею 1,35 га право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_9 , а саме вніс в перелік обмежень до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок відмітку «відсутні» на земельні ділянки історико - культурного призначення підписавши його, виготовив, підписав та надав для перевірки директору завідомо підроблені план відведення земельних ділянок та кадастрові плани земельних ділянок, які згідно паспорту об'єкту культурної спадщини, являються пам'яткою археології місцевого значення в урочищі «Вапельня» «Поселення Трипільської культури», 1 половина ІІІ - го тисячоліття до н. е. на площі 400 на 250 метрів, яка занесена до Переліку пам'яток археології місцевого значення Вінницької області та взята під охорону на підставі рішення виконкому обласної ради народних депутатів трудящих № 313 від 10.06.1971, знаходяться за межами сіл Жорнище та Шевченкове Іллінецької ТП Вінницького району Вінницької області та відповідно до частини 1 статті 53 Земельного кодексу України відноситься до земель історико-культурного призначення належать земельні ділянки, призначені для збереження та обслуговування пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб та згідно ст. 84 Земельного кодексу України є державною власністю, а саме Вінницької обласної військової адміністрації.
Таким чином ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, а саме - підроблення іншого офіційного документа, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи і який надає права, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою.
04.02.2025 по даному факту внесені відомості до ЄРДР за № 42025022240000019 та кваліфіковано за ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 365-2, ч. 1 ст. 366 КК України.
У вказаному кримінальному провадженні 19.03.2026 оголошено про підозру
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Вінниця, проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 за ознаками вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365-2, ч. 1 ст. 358 КК України
В ч. 3 ст. 365-2 КК України «Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні рослуги» міра покарання передбачає: позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна або без такої.
Таким чином, постала необхідність в накладенні арешту на майно підозрюваної з метою конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Метою накладання даного арешту відповідно до положень ст. 170 ч. 2 п. 3 КПК України є конфіскація майна як виду покарання.
В інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо об'єкта нерухомого майна № 468811276:
- право власності на квартиру, загальною площею (кв.м): 49,4, житловою площею (кв.м): 27, за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровано за ОСОБА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1464644005101, номер відомостей про речове право: 24443040);
- право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0520655900:04:001:0182 площею 0,06 га, зареєстровано за ОСОБА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 464693005206, номер відомостей про речове право: 7159857).
Тому, у старшого слідчого виникла необхідність звернутись з даним клопотанням до слудчого судді для вирішення питання щодо накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_4 , з метою конфіскації майна як виду покарання.
В судове засідання старша слідча ОСОБА_2 , та начальник Липовецького відділу Немирівської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 не з'явилися, проте подали до суду заяву про розгляд клопотання у їх відсутність, подане клопотання підтримують та просять його задоволити.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, не повідомивши про причини своєї неявки.
Слідчий суддя, дослідивши документи та матеріали, якими прокурор обґрунтовує клопотання, а також витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання, дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
З урахуванням зазначених положень КПК слідчий суддя вважає за доцільне розглянути клопотання без виклику власника майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Абзацом 2 частини 1 статті 170 КПК України визначено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Так, судом установлено, що У вказаному кримінальному провадженні 19.03.2026 оголошено про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Вінниця, проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 за ознаками вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365-2, ч. 1 ст. 358 КК України.
Згідно санкції ч. 3 ст. 365-2 КК України «Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги» міра покарання передбачає: позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна або без такої.
Метою накладання даного арешту відповідно до положень ч. 2 п. 3 ст. 170 КПК України є конфіскація майна як виду покарання.
В інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо об'єкта нерухомого майна № 468811276:
право власності на квартиру, загальною площею (кв.м): 49,4, житловою площею (кв.м): 27, за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровано за ОСОБА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1464644005101, номер відомостей про речове право: 24443040);
право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0520655900:04:001:0182 площею 0,06 га, зареєстровано за ОСОБА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 464693005206, номер відомостей про речове право: 7159857
При цьому слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в особливій частині цього Кодексу.
Відповідно до п. 1, 3, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.
Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність накладення арешту на майно, зазначене в клопотанні, шляхом заборони відчуження, оскільки є достатні підстави вважати, що воно може підлягати конфіскації як виду покарання, незастосування заходів забезпечення кримінального провадження може призвести до відчуження підозрюваним майна на користь третіх осіб, а тому є необхідність в забезпеченні схоронності даного майна, тобто наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, доведена.
Водночас слідчий суддя зауважує, що у даному випадку застосовується найменш обтяжливий спосіб арешту майна без заборони користуватися таким майном.
Враховуючи викладене, вважаю, що клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області щодо накладення арешту на вилучене майно є достатньо обґрунтованим та підлягає задоволенню в контексті п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 131, 170, 171-173, 309 КПК України,
Клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_2 - задоволити.
У межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025022240000019 від 04 лютого 2025 року, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 365-2, ч. 1 ст. 366 КК України, накласти арешт на наступне майно:
квартиру, загальною площею (кв.м): 49,4, житловою площею (кв.м): 27, за адресою: АДРЕСА_3 , яка зареєстрована за ОСОБА_4 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1464644005101; номер відомостей про речове право: 24443040.
земельну ділянку, кадастровий номер 0520655900:04:00Т.0182 площею 0,06 га., яка зареєстрована за ОСОБА_4 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 464693005206, номер відомостей про речове право: 7159857.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна у порядку, передбаченому частиною 1 статті 174 КПК.
На ухвалу слідчого судді впродовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення п'ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі її подання ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складений 30.03.2026 року
Слідчий суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_10