Справа № 686/34877/25
Провадження № 2/686/1526/26
17 березня 2026 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого судді Палінчака О.М.,
за участю секретаря судового засідання Бугайчук В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат,
встановив:
01 грудня 2025 року позивач АТ «УкрСиббанк» звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Позов мотивовано тим, що АКІБ «УкрСиббанк» (поточне найменування АТ «УкрСиббанк», надалі - Банк) та ОСОБА_1 уклали Договір про надання споживчого кредиту № 11174743000 від 22.06.2007 року (надалі - Кредитний договір). Відповідно до умов Кредитного договору позивач надав відповідачці кредит (грошові кошти) в сумі 150 000,00 доларів США, а відповідачка зобов'язалась щомісяця повертати наданий кредит та сплачувати проценти в порядку та на умовах кредитного договору, але у будь - якому випадку повернути кредит та проценти у повному обсязі не пізніше 22.06.2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.п. 1.1, 1.2. Кредитного договору). В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника по вказаному кредитному договору прийнята порука ОСОБА_2 згідно Договору поруки від 22.06.2007 року.
В зв'язку з тривалим невиконанням позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами виникла прострочена заборгованість за вказаним договором.
АТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом про стягнення солідарно з позичальника та поручителя заборгованості за вказаним кредитним договором.
У справі № 686/7146/16-ц постановою Верховного Суду від 24.02.2021 року позов Банку було задоволено частково та вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту від 22 червня 2007 року № 11174743000 у розмірі 53 015,37 доларів США, з яких: 48 718, 25 доларів США - заборгованість за сумою кредиту, 4 297,12 доларів США - проценти, а також 10 000, 00 грн. - пеня за прострочення сплати суми кредиту та 3 000, 00 грн. - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом; стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 22 червня 2007 року № 11174743000 у розмірі 2 927,19 доларів США, з яких: 2 272,74 доларів США - заборгованість за сумою кредиту, 654,45 доларів США - проценти; в іншій частині вимог у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судовий збір, понесений банком у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у розмірі 11 144, 33 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судовий збір, понесений банком у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у розмірі 10 475,26 грн.
На даний час заборгованість за кредитним договором не погашена, рішення суду не виконано, здійснюється примусове виконання; позивач надав суду довідку - розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 15.10.2025 року
Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення погашення суми боргу 53 015,37 доларів США, що підлягає стягненню за рішенням суду з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку позивач просить стягнути 3 % річних у сумі 1590,46 доларів США за період прострочення з 24.02.2021 року по 23.02.2022 року.
За прострочення погашення суми боргу 2 927.19 дол. США, що підлягає стягненню за рішенням суду з ОСОБА_1 просить стягнути 3 % річних у сумі 87,82 доларів США за період прострочення з 24.02.2021 року по 23.02.2022 року.
За прострочення погашення пені у розмірі 13 000,00 грн., що підлягає стягненню за рішенням суду з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку просить суд стягнути 3 % річних у сумі 390,00 грн. та інфляційні втрати у сумі 1 530,83 грн. за період прострочення з 24.02.2021 року по 23.02.2022 року.
За прострочення погашення судового збору у розмірі 11 144,33 грн., що підлягає стягненню за рішенням суду з ОСОБА_1 просить стягнути 3 % річних у сумі 334,33 грн. та інфляційні втрати у сумі 1312,31 грн. за період прострочення з 24.02.2021 року по 23.02.2022 року.
За прострочення погашення судового збору у розмірі 10 475,26 грн., що підлягає стягненню за рішенням суду з ОСОБА_2 просить стягнути 3 % річних у сумі 314,26 грн. та інфляційні у сумі 1233,52 грн. за період прострочення з 24.02.2021 року по 23.02.2022 року.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідачів на користь АТ «Укрсиббанк» судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. пропорційно до задоволених вимог.
Ухвалою судді від 20 грудня 2025 року у відкритті провадження в частині вимог до ОСОБА_2 було відмовлено у зв'язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді від 22 грудня 2025 року по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання з викликом сторін.
29 січня 2026 року відповідачка ОСОБА_1 подала до суду заяву про застосування строку позовної давності до вимог АТ «УкрСиббанк».
Також, 29 січня 2026 року відповідачка ОСОБА_1 подала до суду відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнала в повному обсязі та проти задоволення вказаного позову заперечила з наступних підстав: індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає. Що стосується 3% річних то їх стягнення відповідачка вважає неправомірним, оскільки за користування коштами кредитним договором встановлено відсоткову ставку. Також, недостовірним і невірним на думку відповідача є нарахування заборгованості на підтвердження якої надається лише розрахунок заборгованості без первинних документів. Розрахунок заборгованості є одностороннім документом розрахованим на власний розсуд позивачем, наявність такої заборгованості з поміж іншого має підтверджуватись первинними документами, які відсутні в додатках до позовної заяви. Окрім того, відповідачка ОСОБА_1 зазначає, що має мізерну пенсію, якої заледве вистачає для придбання ліків та їжі, інших джерел доходів немає, а тому задоволення позову щодо стягнення з неї визначеної у позові заборгованості, і подальше виконання судового рішення призведе її до повного зубожіння, і неможливості задовольнити свої базові потреби.
16 лютого 2026 року представниця позивача АТ «УкрСиббанк» подала до суду відповідь на відзив, у якому зазначила, що наведені відповідачкою твердження не спростовують заявлених у позові фактів, тому просила позов задовольнити у повному обсязі, розгляд справи проводити у її відсутності.
Представниця позивача АТ «УкрСиббанк» в судове засідання не з'явилась, у відповіді на відзив просила розгляд справи проводити у її відсутності, вимоги позову підтримала.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відношення до позовних вимог виклала у відзиві на позов.
За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів з ухваленням рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з відсутністю сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши наданні докази у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частина перша статті 2 ЦПК України передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами першою та другою статті 10 ЦПК України встановлено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Судом об'єктивно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що АКІБ «УкрСиббанк» (змінив найменування на Акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 22.06.2007 року уклали Договір про надання споживчого кредиту № 11174743000. Відповідно до умов Кредитного договору позивач надав відповідачці кредит в сумі 150000,00 доларів США, а відповідачка зобов'язалась щомісяця повертати наданий кредит та сплачувати проценти в порядку та на умовах, зазначених у Кредитному договорі, але у будь - якому випадку повернути кредит та проценти у повному обсязі не пізніше 22.06.2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.п. 1.1, 1.2. Кредитного договору), що підтверджується копією Кредитного договору № 11174743000 від 22.06.2007 року.
В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника по вказаному Кредитному договору прийнята порука ОСОБА_2 згідно договору поруки від 22.06.2007 року.
Відповідно із ст. ст. 553, 554 ЦК У країни, п. п. 1.1.-1.5 Договору поруки поручитель зобов'язується відповідати за виконання позичальником зобов'язань перед кредитором щодо повернення у повному розмірі кредиту, сплати процентів, пені, що виникли з кредитного договору, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною. Підписанням договору поруки поручитель підтвердив, що йому добре відомі усі умови вищевказаного кредитного договору. Причини невиконання позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору ніяким чином не можуть вплинути на виконання поручителем зобов'язань по договору поруки. Копія договору поруки, як докази, надається.
В зв'язку з тривалим невиконанням відповідачкою своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами виникла прострочена заборгованість за вказаним Договором.
АТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з позичальниці ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 заборгованості за вказаним кредитним договором.
У справі № 686/7146/16-ц постановою Верховного Суду від 24.02.2021 року позов Банку задоволено частково та вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту від 22 червня 2007 року № 11174743000 у розмірі 53 015, 37 доларів США, з яких: 48 718, 25 доларів США - заборгованість за сумою кредиту, 4 297, 12 доларів США - проценти, а також 10 000, 00 грн. - пеня за прострочення сплати суми кредиту та 3 000, 00 грн. - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту від 22 червня 2007 року № 11174743000 у розмірі 2 927, 19 долари США, з яких: 2 272, 74 долари США - заборгованість за сумою кредиту, 654, 45 долари США - проценти; в іншій частині вимог у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено; стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судовий збір, понесений банком у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у розмірі 11 144, 33 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судовий збір, понесений банком у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у розмірі 10 475, 26 грн.
Заборгованість за кредитним договором не погашена, рішення суду не виконано, здійснюється примусове виконання, що підтверджується копіями інформації про виконавчі провадження № 66188283 та № 66188877 від 22.10.2025 року та довідко-розрахунком заборгованості.
Відповідно до положень ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
АТ «УкрСиббанк» звертаючись до суд з даним позовом просив суд стягнути на користь АТ «УкрСиббанк» у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 3 % річних у сумі 1590,46 доларів США, 3 % річних у сумі 390,00 грн. та інфляційні втрати у сумі 1530,83 грн. за період прострочення з 24.02.2021 року по 23.02.2022 року; стягнути з ОСОБА_1 3 % річних у сумі 87,82 доларів США, 3 % річних у сумі 334,33 грн. та інфляційні втрати у сумі 1 312,31 грн. за період прострочення з 24.02.2021 року по 23.02.2022 року; з ОСОБА_2 необхідно стягнути 3 % річних у сумі 314,26 грн. та інфляційні у сумі 1 233,52 грн. за період прострочення з 24.02.2021 року по 23.02.2022 року; стягнути з відповідачів на користь АТ «УкрСиббанк» судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. пропорційно до задоволених вимог.
Проте, поручитель ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .
У зв'язку з цим ухвалою судді від 20 грудня 2025 року у відкритті провадження в частині вимог до ОСОБА_2 було відмовлено.
Враховуючи, що солідарне стягнення - це форма відповідальності кількох боржників перед одним кредитором, за якої кредитор має право вимагати виконання боргу як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, повністю або частково; боржники залишаються зобов'язаними до повного виконання вимоги; а також те, що позивач не уточнював позовні вимоги, не пред'являв вимог до правонаступників ОСОБА_2 , тому суд вирішив справу в межах вимог до позичальниці за Договором про надання споживчого кредиту від 22 червня 2007 року № 11174743000 ОСОБА_1 , а саме, щодо стягнення на користь АТ «УкрСиббанк» з ОСОБА_1 3 % річних у сумі 1590,46 доларів США, 3 % річних у сумі 390,00 грн. та інфляційні втрати у сумі 1530,83 грн. за період прострочення з 24.02.2021 року по 23.02.2022 року; стягнення з ОСОБА_1 3 % річних у сумі 87,82 доларів США, 3 % річних у сумі 334,33 грн. та інфляційні втрати у сумі 1 312,31 грн. за період прострочення з 24.02.2021 року по 23.02.2022 року; стягнення з відповідачки на користь АТ «УкрСиббанк» судового збору у розмірі 3 028,00 грн. пропорційно до задоволених вимог.
Щодо строку позовної давності.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідачки 3 % річних та інфляційних втрат за період 24.02.2021 року по 23.02.2022 року, позовну заяву до суду подано 01.12.2025 року.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
Законом України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин.
Відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.
Відповідно до пункту 19 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким пунктом 19 розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 року в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023 року.
Пункт 19 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025 року.
Ураховуючи встановлення на всій території України карантину, на період дії якого строки позовної давності продовжувалися, та зупинення перебігу строку позовної давності на період дії воєнного стану, введеного в Україні, при зверненні з позовом до суду у грудні 2025 року АТ «УкрСиббанк» не пропустив строк позовної давності у даному спорі.
Щодо стягнення інфляційних втрат.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини п'ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18), у якій відступлено від правових висновків, зроблених Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі №6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України); та від 02 березня 2016 року у справі №6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п'ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
В постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі №905/600/18 зроблено правовий висновок про те, що враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Звертаючись до суду з цим позовом, АТ «Укрсиббанк» покликається на те, що відповідачка допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, встановленого постановою Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі № 686/7146/16-ц, а тому у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦПК України.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу % річних відповідно до статті 625 ЦПК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).
За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях (постанова Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15, постанова Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-474цс16, постанову Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1672цс16, постанову Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17).
У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19)).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) зазначено, що правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, в тому числі і за договором страхування, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена
У постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 520/16692/16-ц вказано, що: «відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХП «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс спожйВчи-х цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
По Договору про надання споживчого кредиту № 11174743000 від 22.06.2007 року ОСОБА_1 отримала кредит за договором в іноземній валюті - доларах США.
Тобто предметом укладеного між сторонами договору кредиту є іноземна валюта, яку боржниця зобов'язалась повернути банку.
Водночас за Договором кредиту на підставі постанови Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі № 686/7146/16-ц позов Банку було задоволено частково, та вирішено частину боргу стягнути у національній валюті - гривні без застосування валютної прив'язки чи еквіваленту суми боргу в іноземній валюті.
Отже, за прострочення погашення пені у розмірі 13 000,00 грн., що підлягає стягненню за рішенням суду з ОСОБА_1 слід стягнути інфляційні втрати у сумі 1 530,83 грн. за період прострочення з 24.02.2021 року по 23.02.2022 року.
За прострочення погашення судового збору у розмірі 11 144, 33 грн., що підлягає стягненню за рішенням суду з ОСОБА_1 необхідно стягнути інфляційні втрати у сумі 1 312, 31 грн. за період прострочення з 24.02.2021 року по 23.02.2022 року.
Розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем за відповідною формулою та доданий до позовної заяви.
Відповідачка ОСОБА_1 у відзиві на позов не оспорювала конкретного наданого позивачем розрахунку розміру інфляційних втрат за період 24.02.2021 року по 23.02.2022 року, не надала свого контр розрахунку, а заперечила в загальному проти стягнення таких втрат.
Отже, дослідивши наданні докази, суд висновує, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки на користь позивача інфляційні втрати у сумі 1 530,83 грн. за період прострочення з 24.02.2021 року по 23.02.2022 року та інфляційні втрати у сумі 1 312,31 грн. за період прострочення з 24.02.2021 року по 23.02.2022 року, а всього - 2 843,14 грн.
Щодо стягнення 3% річних.
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ст. 99 Конституції України, статтей 192, 533 ЦК України, статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі укладення кредитного договору в іноземній валюті, й наявності в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню в іноземній валюті. Як доказ правомірності надання кредиту у іноземній валюті, позивач надав копію ліцензії НБУ № 75 від 24.12.2001 року та копію дозволу НБУ № 75-2 з додатком.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. До такого висновку прийшов Верховний Суд у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18.
Зокрема, згідно з практикою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 906/282/166 при обрахунку 3% річних за основу береться розмір простроченої суми, яка визначена у договорі, чи судовому рішенні, а не її еквівалент у валюті України.
Щодо правомірності стягнення заборгованості за кредитним договором у іноземній валюті, визначеної кредитним договором, та стягнення 3 % відповідно до ст.625 ЦК України у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року по справі № 373/2054/16-ц викладено висновок щодо виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті. Відповідно до цієї постанови як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046, частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме в тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. При обчисленні 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена в договорі, чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
У постанові від 08 листопада 2019 року по справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14/10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/1 6-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї, суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому, відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку стати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені, договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу, на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Правовий аналіз, положень, статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового, рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке, боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18). Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2009 році зобов'язання відповідача сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання 21 квітня 2015 року (дата останнього платежу з погашення боргу). Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення до 21 квітня 2015 року.
Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову».
В зв'язку з тривалим невиконанням позичальницею своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами виникла прострочена заборгованість за вказаним Договором.
АТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з позичальника та поручителя заборгованості за вказаним кредитним договором.
У справі № 686/7146/16-ц постановою Верховного Суду від 24.02.2021 року позов Банку задоволено частково та вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту від 22 червня 2007 року № 11174743000 у розмірі 53 015,37 доларів США, з яких: 48 718, 25 доларів США - заборгованість за сумою кредиту, 4 297,12 доларів США - проценти, а також 10 000, 00 грн. - пеня за прострочення сплати суми кредиту та 3 000, 00 грн. - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом; стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 22 червня 2007 року № 11174743000 у розмірі 2 927,19 доларів США, з яких: 2 272,74 доларів США - заборгованість за сумою кредиту, 654,45 доларів США - проценти; в іншій частині вимог у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судовий збір, понесений банком у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у розмірі 11 144, 33 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судовий збір, понесений банком у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у розмірі 10 475,26 грн.
За прострочення погашення суми боргу 53 015,37 долари США, що підлягає стягненню за рішенням суду з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку необхідно стягнути з ОСОБА_1 3 % річних у сумі 1590,46 долари США за період прострочення з 24.02.2021 року по 23.02.2022 року. За прострочення погашення суми боргу 2 927,19 долари США, що підлягає стягненню за рішенням суду з ОСОБА_1 необхідно стягнути 3 % річних у сумі 87,82 долари США за період прострочення з 24.02.2021 року по 23.02.2022 року. За прострочення погашення пені у розмірі 13 000,00 грн., що підлягає стягненню за рішенням суду з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку необхідно стягнути з ОСОБА_1 3 % річних у сумі 390,00 грн. за період прострочення з 24.02.2021 року по 23.02.2022 року. За прострочення погашення судового збору у розмірі 11 144,33 грн., що підлягає стягненню за рішенням суду з ОСОБА_1 необхідно стягнути 3 % річних у сумі 334,33 грн. за період прострочення з 24.02.2021 по 23.02.2022 року.
Розрахунок 3 % річних здійснений позивачем за відповідною формулою та доданий до позовної заяви.
Відповідачка ОСОБА_1 у відзиві на позов не оспорювала конкретного наданого позивачем розрахунку розміру 3 % річних за період 24.02.2021 року по 23.02.2022 року, не надала свого контр розрахунку, а заперечила в загальному проти стягнення таких відсотків.
Отже, дослідивши наданні докази, суд висновує, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки на користь позивача 3 % річних у сумі 1 678,28 долари США та 724,33 грн. за період прострочення з 24.02.2021 року по 23.02.2022 року підлягають до задоволення.
Твердження відповідачки щодо її скрутного фінансового стану, що унеможливлює виконання грошового зобов'язання та є підставою для відмови у задоволення даного позову не можуть бути прийняті судом, оскільки дана обставина не звільняє особу від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Також не заслуговують на увагу і покликання ОСОБА_1 на недоведеність суми заборгованості за Кредитним договором належними доказами (первинними бухгалтерськими документами), оскільки сума заборгованості була встановлена Постановою Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі № 686/7146/16-ц, в межах якої і досліджувався розмір заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту від 22 червня 2007 року № 11174743000
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Нормами статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов висновку, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами порушення його прав відповідачкою ОСОБА_1 щодо невиконання грошового зобов'язання, встановленого Постановою Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі № 686/7146/16-ц.
На підставі викладеного суд висновує про задоволення позовних вимог АТ «УкрСиббанк» про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку за період прострочення з 24.02.2021 року по 23.02.2022 року: 3 % річних у сумі 1 678,28 долари США, 3 % річних у сумі 724 грн. 33 коп. та 2 843 грн. 14 коп. інфляційних втрат.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 задоволено повністю, то з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 3 028 грн. 00 коп. судового збору за подання позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» за прострочення грошового зобов'язання за період з 24.02.2021 року по 23.02.2022 року: 3 % річних у сумі 1 678,28 долари США, 3 % річних у сумі 724 грн. 33 коп. та 2 843 грн. 14 коп. інфляційних втрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» 3 028 грн. 00 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач: Акціонерне товариство «УкрСиббанк», ЄДРПОУ 09807750, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду складено 20 березня 2026 року.
Суддя: О.М. Палінчак