Справа № 462/9098/25
30 березня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючої судді
Гедз Б.М., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, -
встановив:
Представник ЛМКП «Львівтеплоенерго» Капранова Н.Я. звернулась до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідачів 6 531,82 грн заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.10.2020 по 30.09.2025, та за послуги з постачання гарячої води 5 844,01 грн, а крім того 468,64 грн пені, 3% річних 209,50 грн, інфляційні втрати 729,89 грн, а також просить стягнути понесені судові витрати на суму 3 028 грн.
В обгрунтування заявлених позовних вимог вказує, що ЛКП «Залізничнетеплоенерго» було виробником та виконавцем послуг з постачання теплової енергії. Відповідно до Ухвали Львівської міської ради від 06.07.2023 № 3409 «Про припинення ЛКП «Залізничнетеплоенерго» шляхом приєднання його до ЛМКП «Львівтеплоенерго» та Ухвали Львівської міської ради від 14.12.2023 № 4142 «Про затвердження передавального акта ЛКП «Залізничнетеплоенерго», яке припиняється шляхом приєднання до ЛМКП «Львівтеплоенерго», надвачем послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання для споживачів ЛКП «Залізничнетеплоенерго» з 01.01.2024 є ЛМКП «Львівтеплоенерго». З 01.01.2024 на споживачів за адресою: АДРЕСА_1 поширюються умови Типового індивідуального договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021 та Типового індивідуального договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» про постачання гарячої води від 01.12.2021. Згідно з довідки із місця проживання про склад сімї та реєстрацію у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані та проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення пропорційно до загальних площ житлових/нежитлових приміщень. Власники квартир багатоквартирного будинку є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною. Відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обовязку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку. Відповідачfv для здійснення оплати за надані послуги був відкритий особовий рахунок та направлялись щомісячно квитанції про вартість нарахувань, однак у зв'язку із відсутністю оплат у період з 01.10.2020 по 30.09.2025 утворилась заборгованість з оплати теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потребна опалення та на функціонування системи гарячої води та абонентського обслуговування. Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 23 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачів у справі належним чином повідомлено про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та додатками рекомендованою поштовою кореспонденцією.
29.01.2026 представник відповідачів - адвокат Крет О.І. за допомогою підсистеми «Електронний Суд» подав до суду відзив на позовну заяву, в якому в заперечення позовних вимог ЛМКП «Львівтеплоенерго» зазначає, що квартира АДРЕСА_2 , офіційно відключена від мереж централізованого опалення (ЦО) та гарячого водопостачання (ГВП) ще у 2006 році. Позивач заявив вимогу про стягнення заборгованості за послуги з постачання гарячої води, однак у внутрішньобудинковій системі (стояку), що проходить через квартиру відповідачів, відсутня вода (стояк порожній). Здійснюючи нарахування за опалення місць загального користування позивач обґрунтовує свої вимоги Методикою №315 розподілу комунальних послуг, однак розрахунки Позивача не відповідають дійсності та технічному стану мереж, не враховано проведення теплоізоляції транзитних стояків. Просить застосувати строк позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду із вимогою стягнути заборгованість за період з 01.10.2020 по 30.09.2025, однак при цьому позовна заява датована 14.11.2025.
03.02.2026 на адресу суду надійшла відповідь ЛМКП «Львівтеплоенерго» на відзив на позовну заяву, в який представник позивача зазначає про переривання строку позовної давності, покликаючись на здійснення відповідачами часткових оплат заборгованості у спірний період, звернення позивача 31.10.2023 до суду із заявою про видачу судового наказу, на підставі чого 21.11.2023 було видано Залізничним районним судом м. Львова судовий наказ №462/8393/23, окрім того вказує на безпідставність тверджень сторони відповдіача щодо пропуску строку позовної давності з огляду на те, що у цей період діяли положення п. 12 «Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, згідно із якими під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, а надалі до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Відтак, строк звернення позивачем не пропущено. Щодо покликань відповідачів на відключення їхньої квартири від систем теплопостачання звертає увагу на те, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» не заперечує, що споживач не приєднаний до мереж централізованого опалення, саме тому не проводить нарахувань по цій складовій тарифу. Відповідачам нараховуються лише витрати на опалення місць загального користування, на функціонування внутрішньобудинкової системи опалення та гарячої води, а також плата за абонентське обслуговування. Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень. Також, обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання розподіляється між усіма квартирами (приміщеннями) будівлі (в т.ч. з індивідуальним опаленням) пропорційно до площі усіх квартир (приміщень), та підлягає до оплати. Усі співвласники квартир повинні брати участь у витратах, пропорційно займаній площі житла. Це теплова енергії, яку будинок споживає для роботи внутрішньої системи гарячого водопостачання. Нарахування вказаної складової здійснюються для усіх будинків, обладнаних системою ГВП. Наявність чи відсутність лічильника ГВП, наявність бойлера або неспоживання ГВП, від'єднання чи опломбування ГВП не впливає на нарахування вказаної величини. Окрім того, квартирний лічильник гарячої води, встановлений за вказаною адресою, був знятий з обліку в травні 2024 року через відсутність чергової метрологічної повірки. У період з травня по вересень 2024 року квартира вважалася без обліковою. Розрахунки за гарячу воду у вказаний період проводилися, як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільчого обліку. Заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд позов задовольнити.
Представник відповідача 13.02.2026 подав до суду за допомогою підсистеми «Електронний Суд» заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких покликається на неврахування позивачем у своїх нарахуваннях факту повного погашення відповідачами боргу в листопаді 2023 року. Так, станом на листопад 2023 року реальна заборгованість за «функціонування системи опалення» (МЗК) становила 2 451,30 грн. 24 листопада 2023 року відповідачі повністю сплатили цю суму, що підтверджується квитанцією № 0.0.3323565553.1, відтак станом на кінець 2023 року борг перед позивачем був повністю погашений, однак у своїх розрахунках з 2024 року позивач раптово знову додає до поточних нарахувань стару суму ~3 600 грн та у квитанціях за 2024 рік ця сума класифікується як «Постачання теплової енергії», що не відповідає дійсності із врахуванням відключення квартири відповідачів від систем централізованого опалення. Просить суд у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.
16.02.2026 представник позивача Капранова Н.Я. за допомогою підсистеми «Електронний Суд» подала до суду додаткові пояснення у справі, згідно змісту яких в доповнення обставин позову в частині заперечень сторони відповдіача щодо неврахування суми сплати боргу у листопаді 2023 року звертає увагу на те, що У випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення. Із врахуванням наведеного, оплата від листопада 2023 року в сумі 2 451,30 грн., була частково зарахована позивачем в рахунок заборгованості за попередній період до 01.10.2020 (а саме у сумі 2432,76грн) і залишок суми 18,54 грн було зараховано в поточний період (листопад 2023 року), а оплата від листопада 2023р в сумі 1 672,00 грн, була зарахована повністю в поточний період (листопад 2023 року) за послугу з постачання гарячої води. З огляду на врахування позивачем всіх здійснених оплат відповідачами та проведення розрахунку на підставі таких, заявлені позовні вимоги ЛМКП «Львівтеплоенерго» є правомірними та підлягають задоволенню.
Клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у матеріалах справи відсутні.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (вилику) сторін за наявними у справі матеріалами.
У зв'язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Пунктом 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 за №830 передбачено, що індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку). Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог статтей 10 та 11 Закону України «Про електронну комерцію» (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця).
На офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» розміщено публічний типовий договір приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії, а саме зразок індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі індивідуальний договір) від 1 грудня 2021 року, а також публічний типовий договір приєднання про надання послуги з постачання гарячої води (https://lmkp.lte.lviv.ua), а відтак між сторонами наявні договірні правовідносин.
Згідно з пунктами 1, 2 договорів цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу/надання послуги з постачання гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Такий договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті підприємства https://lmkp.lte.lviv.ua.
Як вказує Верховний Суд у своїй постанові від 14 лютого 2018 року у справі №639/10591/14-ц факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Матеріалами справи, зокрема відомостями довідки № 53 з місця проживання про склад сім'ї і реєстрації, виданої 04.11.2025 ЛМКП «Львівтеплоенерго» та відповідями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Західного міжрегіонального управління Державної міграції служби встановлено, що у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані та проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Для здійснення оплати за надані послуги за адресою проживання відповідачів відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно з п. 5 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники багатоквартирного будинку власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників ( ч. 1 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат (ч. 2 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Відповідно до пунктів 3, 5, 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг
Внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо).
Плата за абонентське обслуговування платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Частиною 6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
За приписами пунктів 14, 38 Правил надання послуг постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року за № 830, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315. Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Відповідно до п. 12 Розділу ІV Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Плата за абонентське обслуговування нараховується у відповідності до ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Під час розгляду справи з'ясовано та не оспорюється учасниками справи, що квартира відповідачів відключена від внутрішньобудинкових мереж, що підтверджується копією Акта про відключення квартири від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП від 20.10.2006.
Поруч з цим, суд зазначає, що влаштування в квартирі автономної системи теплопостачання не звільняє від плати за опалення місць загального користування, та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, передбаченого Правилами надання послуг постачання теплової енергії.
Відповідно постанови Верховного Суду від 22.12.2020 у справі №311/3489/18, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов'язанні брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
Схожі висновки викладені також у постановах Верховного Суду щодо того, що власники квартир багатоквартирних будинків та розташованих у них нежитлових приміщень є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі (постанови Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі №311/3489/18 (провадження №61-22793св19), від 12 березня 2021 року справа №487/955/18 (провадження №61-8090св19), від 31 січня 2020 року у справі №490/12476/16-ц (провадження №61-29754св18).
Верховний Суд у справі №490/12476/16-ц вказав на те, що припинення споживання теплової енергії на опалення приміщень квартири у багатоповерховому будинку, відповідно і припинення відповідних нарахувань, можливе виключно шляхом відключення від мереж центрального опалення в установленому нормативними документами порядку будинку в цілому, а не в окремій квартирі.
Відповідачі у відзиві на позовну заяву в заперечення проти заявлених позовних вимог в цій частині позовних вимог покликаються на те, що ними не споживаються послуги з опалення квартири та підігріву води, а розрахунки позивача за опалення місць загального користування не відповідають дійсному технічному стану мереж, водночас належних доказів щодо невиконання позивачем обов'язку надання послуг централізованого опалення місць загального користування у спірний період за адресою їх проживання, та обгрунтування помилковості розрахунку і власного розрахунку саме із врахуванням надання таких послуг не у повному обсязі чи неналежної якості суду не представлено, докази звернення до позивача та фіксування у встановленому порядку факту відсутності послуг чи їх неналежної якості у матеріалах справи також відсутні.
Відтак, суд приходить до висновку про те, що відповідачі не звільнені від оплати послуг функціонування загальнобудинкових потреб на опалення, а також абонентського обслуговування, оскільки такі послуги належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною, а тому зобов'язані нести витрати щодо утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку.
Згідно з ч. 3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Тобто, за змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги», особи, місце проживання яких зареєстроване у квартирі у встановленому законом порядку, а також власники (співвласники) квартир, зобов?язані їх утримувати, у тому числі, нести витрати по оплаті фактично наданих житлово-комунальних послуг нарівні з іншими дієздатними, які проживають та/або зареєстровані у житлі, або співвласниками.
Згідно із положеннями статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Частиною 1 ст.543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Оскільки відповідачі у справі зареєстровані та проживають у вказаній квартирі, тому вони несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Як встановлено розрахунком заборгованості, відповідачі не в повному обсязі оплачували ЛМКП «Львівтеплоенерго» послуги з постачання теплової енергії та гарячої води у період з 01.10.2020 по 30.09.2025, внаслідок чого в них утворилась заборгованість перед позивачем за цей період в розмірі на загальну суму 12 375,83 грн.
Відповідачі в заперечення суми заборгованості зазначають, що станом на листопад 2023 року, реальна заборгованість за функціонування системи опалення становила 2 451 грн, які і були сплачені 24 листопада 2023 року, що підтверджується квитанцією, тобто станом на кінець 2023 року борг перед позивачем був відсутній, однак незважаючи на погашення заборгованості у листопаді 2023 року, позивач у своїх розрахунках, починаючи з листопада 2024 року позивач безпідставно додає до поточних нарахувань спірну суму заборгованості, яка існувала станом на листопад 2021 року.
Поруч з цим, представник позивача вказує на те, що зазначена відповідачами сума заборгованості у розмірі 2 451,30 грн частково зарахована в рахунок погашення заборгованості за попередній період станом до 01.10.2020 у сумі 2 432,76 грн, а залишок суми у розмірі 18,54 грн зараховано у поточний період станом на листопад 2023 року, в той же час внесена у листопаді 2023 року оплата за послуги постачання гарячої води у розмірі 1 672,00 грн у повному обсязі зарахована у поточний період розрахунку - листопад 2023 року.
З оглянутого судом розрахунку, представленого позивачем, дійсно вбачається зарахування оплати відповідачів за послуги з постачання теплової енергії у період листопада 2023 року у сумі 18,54 грн.
Згідно із п. 36 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, у разі коли споживачем не визначено розрахунковий період або коли за зазначений споживачем період виникла переплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди у разі її наявності, а у разі відсутності такої заборгованості - в рахунок майбутніх платежів споживача, починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відтак за встановлених судом обставин у справі, вбачається, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачами зобов'язання щодо оплати наданих послуг, з останніх підлягає стягненню заборгованість, яка залишається непогашеною відповідачами станом на час звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі
№ 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
В частині покликань відповідачів, що стосується застосування судом наслідків спливу позовної давності.
Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із ч.3, 4 статті 267ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (Stubbings and others v. the United Kingdom).
Позивач у своїй відповіді на відзив на позовну заяву вказує на переривання позовної давності у даному випадку у зв'язку із проведенням боржниками часткової сплати заборгованості, зверненням до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із відповідачів заборгованості за спірний період, на підставі чого 21.11.2023 Залізничним районним судом
м. Львова винесено судовий наказу про стягнення заборгованості із відповідачів у справі
№ 462/8393/23.
Суд критично оцінює покликання позивача на переривання строку позовної давності у зв'язку із видачею судом судового наказу, висновок про що викладено у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 216/5756/15-ц, оскільки у своїй постанова від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 Велика Палата ВС відступила від наведеного висновку, вказавши, що подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб'єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.
Водночас, суд звертає увагу на те, що 02.04.2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцевіположення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2» від 11.03.2020 року, зі змінами, з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлений карантин.
Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 до 30.06.2023.
Також, слід зазначити, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України введено воєнний стан із 05.30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб.
Надалі, відповідно до Указів Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і діє на даний час.
Згідно з п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
У зв'язку з викладеним, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 року №540-IX, тобто з 02.04.2020 діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.
Наведене свідчить, що законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своєї прав та інтересів.
Згідно із відомостей про нарахування та оплату послуги постачання теплової енергії відповідачами здійснено останній платіж у листопаді 2023 року.
Згідно положення ч.1 та ч.3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення боржником певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг цього строку припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №663/2070/15- ц.
Відтак, за наведеного, судом не встановлено підстав для застосування наслідків пропуску позовної давності, оскільки позивач звернувся із позовом в межах строку позовної давності, а доказів протилежного відповідачем до суду не надано.
Також, Постановою Кабінету Міністрів України №1405 від 29.12.2023 скасовано заборону на нарахування пені у зв'язку із наявною заборгованістю за надання житлово-комунальних послуг.
Враховуючи неналежне виконання відповідачами зобов'язань щодо сплати за надані послуг, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційної складової, пені та трьох відсотків річних за період з 01.2024 по 07.2025 приходить до висновку про підставність заявлених позовних вимог і щодо стягнення 468,64 грн пені, 3% річних 209,50 грн, інфляційні втрати
729,89 грн.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню порівно на користь позивача 3 028,00 грн судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову.
Керуючись ст.2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 258, 259, 263-265, 268,274,275,279 ЦПК України, суд
Позовну заяву Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - задоволити.
Стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 6 531 (шість тисяч п'ятсот тридцять одна) гривня 82 копійок заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.10.2020 по 30.09.2025, та за послуги з постачання гарячої води 5 844 (п'ять тисяч вісімсот сорок чотири) гривні 01 копійку, 468 (чотириста шістдесят вісім) гривень 64 копійок пені, 3% річних у розмірі 209 (двісті дев'ять) гривень 50 копійок, інфляційні втрати у розмірі 729 (сімсот двадцять дев'ять) гривень 89 копійок, всього на загальну суму - 13 783 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят три) гривні 86 копійок.
Стягнути порівно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», ЄДРПОУ: 05506460, місцезнаходження: м. Львів, вул. Д. Апостола, 1.
Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду складено 31.03.2026.
Суддя (підпис) Б.М. Гедз
З оригіналом згідно.
Оригінал рішення у справі № 462/9098/25
Суддя Б.М.Гедз