26 березня 2026 року
м. Київ
справа № 681/123/25
провадження № 51-3053км25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвали Полонського районного суду Хмельницької області від 05 червня 2025 року та Хмельницького апеляційного суду від 25 липня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025244000000015, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Горлівки Микитівського району Донецької області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Полонський районний суд Хмельницької області ухвалою від 05 червня 2025 року звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 336 КК, на підставі ст. 48 КК у зв'язку із зміною обстановки, а кримінальне провадження закрив на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
2. Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_7 під час загальної мобілізації як військовозобов'язаний 01 квітня 2024 року пройшов медичне обстеження і відповідно до довідки військово-лікарської комісії визнаний придатним до військової служби. 13 листопада 2024 року він отримав повістку про його виклик у цей же день на 16:00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відділ ІНФОРМАЦІЯ_2) для відбуття на проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , втім, не маючи підстав для відстрочки від призову, без поважних причин не з'явився за викликом, ухилившись таким чином від призову за мобілізацією в особливий період.
3. 21 січня 2025 року ОСОБА_7 повторно отримав повістку про його виклик 24 січня 2025 року на 10:00 до відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 для відбуття проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , однак без поважних причин не з'явився за викликом до відділу ІНФОРМАЦІЯ_2, ухилившись таким чином від призову за мобілізацією в особливий період.
4. 25 січня 2025 року ОСОБА_7 , вкотре отримавши повістку про його виклик 28 січня 2025 року на 10:00 до відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 для відбуття та проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , знову без поважних причин не з'явився за викликом до відділу ІНФОРМАЦІЯ_2, ухилившись таким чином від призову за мобілізацією в особливий період.
5. Місцевий суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 на момент розгляду справи судом перестав бути суспільно небезпечною особою, оскільки раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК є нетяжким, не ухилявся від слідства та суду, має на утриманні двох малолітніх дітей, здійснює постійний догляд за хворим батьком, у зв'язку із чим 09 травня 2025 року йому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що, на думку суду, суттєво впливає на поведінку обвинуваченого, тому за клопотанням захисника звільнив обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК, а кримінальне провадження за ст. 336 КК закрив на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.
6. Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 24 липня 2025 року залишив ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 05 червня 2025 року стосовно ОСОБА_7 без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. Прокурор ОСОБА_6 , який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, у касаційній скарзі, стверджуючи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення кримінального процесуального закону, просить скасуватиухвали Полонського районного суду Хмельницької області від 05 червня 2025 року і Хмельницького апеляційного суду від 25 липня 2025 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, вважає незаконним застосування правил ст. 48 КК до ОСОБА_7 , який послідовно не визнавав своєї вини і категорично відмовляється від військової служби під час мобілізації в особливий період, що не може свідчити про істотну зміну його ставлення (морально-юридичної оцінки) до військової служби, яка б унеможливила вчинення цією особою в майбутньому кримінально караного діяння. Крім того, зазначає, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, належним чином не перевірив і не спростував викладених у ній доводів, не навів достатніх мотивів для визнання апеляційної скарги прокурора необґрунтованою, а лише послався на ті ж обставини та висновки, що і суд першої інстанції.
8. Обвинувачений ОСОБА_7 і його захисник - адвокат ОСОБА_8 подали заперечення на касаційну скаргу прокурора.
Позиції учасників судового провадження
9. Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , просила задовольнити її, скасувавши ухвали судів попередніх інстанцій та призначивши новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 в суді першої інстанції.
10. Іншим учасникам судового провадження належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися.
Мотиви Суду
11. Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
12. Відповідно до частин 1, 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК. Можливості скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
13. У касаційній скарзі прокурора йдеться про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме безпідставне звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки, яка полягала в тому, що він перестав бути суспільно небезпечним.
14. Верховний Суд уважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
15. Суд неодноразово наголошував, що зміною обстановки для застосування положень ст. 48 КК вважається настання однієї із двох самостійних умов:
- втрата вчиненим особою діянням ознак суспільної небезпечності;
- припинення статусу суспільної небезпечності особи, яка вчинила це діяння.
16. Під втратою вчиненим особою діянням суспільної небезпечності кримінальний закон передбачає істотну зміну соціально-економічних, політичних або духовних засад життєдіяльності суспільства, яка відбувається незалежно від волі винуватого і внаслідок якої втрачається суспільна небезпечність не тільки конкретного злочину, а й подібних йому діянь (наприклад, скасування надзвичайного стану, перехід країни від воєнного часу до мирного або від однієї системи господарювання до іншої тощо). Такі зміни, як правило, передують рішенню законодавця декриміналізувати ті чи інші діяння, у зв'язку із чим до ухвалення такого рішення законодавчим органом суд може у справах цієї категорії застосовувати ст. 48 КК.
17. При чому збереження суспільної небезпечності вчиненого злочину на момент розгляду справи в суді не перешкоджає застосуванню ст. 48 КК у разі, коли у зв'язку із зміною обстановки особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною.
18. Небезпечність особи виражається насамперед ступенем можливості вчинення нею нового тотожного чи однорідного злочину. Висновок про це ґрунтується на характеристиці цієї особи (соціальній, психологічній, демографічній, кримінально-правовій тощо), а також на обстановці, яка її оточує, тобто зовнішніх стосовно особи умовах (оточення в побуті, родині, на роботі та інше). Особа вважається такою, що перестала бути суспільно небезпечною, якщо вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового злочину. Такі зміни умов життєдіяльності особи повинні мати позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що вона не вчинятиме в майбутньому кримінально караних діянь. До таких змін, у результаті яких в житті особи істотно змінюється морально-юридична оцінка, у зв'язку із чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу, відносять призов особи на військову службу, зміну постійного місця проживання і розірвання зв'язків із кримінальним оточенням, тяжку хвороба або нещасний випадок, унаслідок якого особа має інвалідність, тощо (постанови Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі № 569/20/14-к, провадження № 51-2661км18; від 04 лютого 2021 року у справі № 953/21593/19, провадження № 51-5619км20; від 15 квітня 2021 року у справі № 161/1390/19, провадження № 51-5089км19; від 13 квітня 2023 року у справі № 157/1091/22, провадження № 51-3787км22).
19. Як убачається з матеріалів провадження, місцевий суд, ураховуючи, що ОСОБА_7 раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК є нетяжким, не ухилявся від слідства і суду, має на утриманні двох малолітніх дітей, здійснює постійний догляд за хворим батьком, що було підставою надання йому 09 травня 2025 року, тобто до розгляду справи в суді першої інстанції, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», визнав, що відбулася зміна обстановки у зв'язку із втратою обвинуваченим своєї суспільної небезпечності, і це суттєво впливає на поведінку обвинуваченого й унеможливлює вчинення ним нових тотожних чи однорідних злочинів у майбутньому, у зв'язку із чим втрачається доцільність застосування до нього заходів кримінально-правового впливу. Тому цілком справедливо ухвалив рішення про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 336 КК, на підставі ст. 48 КК.
20. Суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу стосовно ОСОБА_7 та залишаючи без змін рішення місцевого суду про закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, дотримався вимог статей 370, 419 КПК. Цей суд належним чином перевірив матеріали кримінального провадження і, спростовуючи викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи, навів достатні мотиви для визнання її необґрунтованою.
21. Переконливих аргументів, які би ставили під сумнів наведені висновки судів попередніх інстанцій, касаційна скарга не містить. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що могли би бути безумовною підставою для скасування ухвал цих судів, у матеріалах провадження в межах касаційного розгляду не встановлено. Отже, немає приводів для задоволення касаційних вимог прокурора.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Ухвали Полонського районного суду Хмельницької області від 05 червня 2025 року та Хмельницького апеляційного суду від 25 липня 2025 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3