01 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 757/7504/20
провадження № 61-3756ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління житлово-комунального господарства та будівництва Печерської в місті Києві державної адміністрації, Департаменту
з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ, державного реєстратора Баліна Павла Павловича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним ордеру про заселення кімнати, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування запису про державну реєстрацію права власності, надання права постійного користування кімнатою, визнання ОСОБА_1 наймачем кімнати, та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , яка діє в свої інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 , треті особи: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», Печерська районна в м. Києві державна адміністрація, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення та вселення позивача
20 березня 2026 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року у справі № 757/7504/20-ц.
Касаційна скарга підлягає поверненню з наступних підстав.
Пунктом 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права
у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Таким чином особа, яка подає касаційну скаргу, має чітко визначити та обґрунтувати одну чи декілька (якщо вони не є взаємовиключними) підстав касаційного оскарження передбачених процесуальним законом.
Натомість у касаційній скарзі ОСОБА_1 не викладені передбачені ЦПК України підстави оскарження в касаційному порядку постанови Київського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року у справі № 757/7504/20-ц із визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав).
Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви (рішення ЄСПЛ в справах «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Крім того, статтею 388 ЦПК України визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно зі статтею 391 ЦПК України касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано у інший спосіб, ніж до суду касаційної інстанції.
Вказана касаційна скарга подана з порушенням вимог статті 391 ЦПК України до Верховного Суду України, який з 15 грудня 2017 року припинив свою діяльність на підставі пункту 7 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Враховуючи, що у касаційній скарзі не викладені передбачені чинним ЦПК України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку, та те, що касаційна скарга ОСОБА_1 подана в інший спосіб, ніж до Верховного Суду, тому вона не може бути прийнята до розгляду Верховним Судом та підлягає поверненню.
За загальним правилом повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для повернення скарги.
Керуючись пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року у справі № 757/7504/20 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами надіслати особі, яка подала касаційну скаргу. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Осіян