30 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/2571/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Східного апеляційного господарського суду 19.02.2026
(головуючий - Білоусова Я.О., судді Крестьянінов О.О., Лакіза В.В.)
та рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2025
(суддя - Жигалкін І.П.)
у справі №922/2571/25
за позовом Фізичної особи ОСОБА_1
до 1) Приватного акціонерного товариства "Міжнародний фонд промислових інвестицій "Нефтьгазпром", 2) Фізичної особи ОСОБА_2
про стягнення 1 023 400,00 грн,
У 2025 році Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення грошових коштів з кінцевого бенефіціара Приватного акціонерного товариства "Міжнародний фонд промислових інвестицій "Нефтьгазпром" в особі ОСОБА_2 , який є засновником - керівником вищевказаного інвестиційного Фонду, заборгованості заподіяної внаслідок недобросовісних, протиправних дій та бездіяльності щодо ненарахованих та отриманих доходів у вигляді дивідендів у період з 1996 року, що зумовило обмеження його прав власності, як власника цінного папера, та завдано моральних та душевних страждань у розмірі 1 023 400,00 грн, що є еквівалентом 25840,00 доларів США станом на 21.04.2024 за офіційним курсом Національного банку України, а також суму судового збору у розмірі 12 280,80 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що його позов слід кваліфікувати як похідний, оскільки грошові суми, які він просить стягнути, фактично є сумою збитків, завданих боржнику (Інвестиційному Фонду) та інвесторам - учасникам Фонду його засновниками - керівниками ОСОБА_2 та іншими, які своїми недобросовісними діями та бездіяльністю привели Інвестиційний Фонд до збитків, що у подальшому стало загрозою неплатоспроможності Інвестиційного Фонду, а також у неможливості задовольнити грошові вимоги інвестора та учасника Фонду у виплаті дивідендів з 1996 року, через що позивач звертає такі вимоги до суб'єкта солідарної відповідальності.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.11.2025 у справі №922/2571/25, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду 19.02.2026, в позові відмовлено повністю.
09.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду 19.02.2026 та рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2025 у справі №922/2571/25.
Перевіривши матеріали касаційної ОСОБА_1 , Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а-г" цієї норми.
За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року встановлений у розмірі 3 028,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом спору в справі №922/2571/25 є стягнення 1 023 400,00 грн, тобто ціна позову є меншою за п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2025 рік - 1 514 000,00 грн), тому в розумінні ГПК України судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
Отже, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Оскільки предметом спору у справі №922/2571/25 є стягнення грошової суми, що є меншою, ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в касаційній скарзі не наведено обґрунтування щодо наявності підстав, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, то касаційну скаргу ОСОБА_1 подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду 19.02.2026 та рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2025 у справі №922/2571/25 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду 19.02.2026 та рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2025 у справі №922/2571/25.
2.Копії ухвали надіслати учасникам справи.
3.Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді О.М. Баранець
О.О. Мамалуй