Справа № 127/18911/25
Провадження № 33/801/336/2026
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О.
Доповідач: Войтко Ю. Б.
31 березня 2026 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Войтка Ю. Б.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє захисник - адвокат Бистрицький Максим Олексійович, на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2026 року в справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає по АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП,
встановив:
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто з нього на користь держави 605,60 гривень судового збору.
Відповідно до обставин, встановлених судовим рішенням, 14.06.2025 о 00-45 год по вул. Київська, 175, м. Вінниця водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2108, р/н НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Drager Alcotest на місці зупинки та у лікаря-нарколога в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням ОСОБА_1 , в інтересах якого діє захисник - адвокат Бистрицький М. О., подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам чинного законодавства та прийнята на підставі хибних висновків внаслідок допущених місцевим судом поверхневої оцінки доказів та наявності обвинувального ухилу під час розгляду справи, тому просить її скасувати і закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, представник апелянта вказує на те, що дії водія утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у разі відмови від проведення огляду, який відповідає встановленому порядку.
Посилаючись на положення чинного законодавства, зауважує, що сама по собі відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, що проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, адже в такому випадку законодавець визначив чіткий алгоритм дій працівників поліції, зокрема й обов'язок працівників поліції направити таку особу до найближчого медичного закладу для проведення відповідного огляду та доставити її туди не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складається лише після отримання відмови водія пройти огляд на стан сп'яніння саме в медичному закладі, як це зазначено у пункті 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 №1103.
Однак, у цьому випадку, відповідно до наявних у справі відеозаписів, працівники поліції ОСОБА_1 пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння виключно на місці зупинки транспортного засобу, на що останній відразу погодився та тричі продував відповідний аналізатор, який з незрозумілих причин не спрацьовував. Це працівники поліції сприйняли як ухилення від проходження огляду, однак, при цьому жодної пропозиції пройти огляд у медичному закладі від жодного з працівників поліції не було, а наявне у справі направлення до КНП «ВОКПЛ ім. О.І. Ющенка ВОР» апелянту не пред'являлось та справжній час його заповнення не відомий, адже на наявному відеозаписі не відображено ні процесу його створення, ні його пред'явлення ОСОБА_1 .
При цьому, як пояснив ОСОБА_1 , через декілька хвилин після зупинки транспортного засобу та ряду звинувачень зі сторони поліцейських, йому через сильне хвилювання стало погано, оскільки він має ряд хронічних захворювань серцево-судинної системи та до недавнього часу був особою з інвалідністю. А тому він змушений був викликати швидку допомогу та скористатись медичною допомогою. Від огляду він не відмовлявся, однак самостійно у встановлений законодавством строк пройти його не зміг, оскільки відразу після оформлення документів про адміністративне правопорушення його було доставлено до приймального відділення КНП «МКЛ ШМД ВМР», де надавалась медична допомога.
За таких обставин, які повністю відображені в матеріалах відеозаписів, дії працівників поліції щодо складення на ОСОБА_1 вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, не можуть вважатись правомірними, адже всупереч встановленого порядку проведення огляду водіїв, на жодному з етапів вони не запропонували апелянту пройти огляд на стан сп'яніння в найближчому медичному закладі та не доставили його туди.
З урахуванням наведеного, на переконання сторони захисту, місцевий суд під час розгляду цієї справи не надав належної оцінки невідповідності дій працівників поліції встановленому порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння водіїв транспортних засобів, та дійшов хибного висновку про беззаперечне підтвердження факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду в цілому і повністю, адже керувався виключно своїми припущеннями та неналежними доказами, а не фактичними даними, що містяться у справі, а тому оскаржувана постанова не може вважатись вмотивованою, обґрунтованою та законною, через порушення судом першої інстанції вимог ст. 7. 245, 252, 266. 280 КУпАП та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а відтак підлягає скасуванню.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Бистрицький М. О. підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи апеляції, приходжу до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Статтею 245 КУпАП визначені завдання провадження у справах про адміністративні правопорушення. Це своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган ( посадова особа ) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо підчас розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно з п. 2 ч. 8 цієї статті за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення доводиться доказами. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з вимогами п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ураховуючи склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона такого правопорушення полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у передачі керування транспортними засобами особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, а так само і за відмову осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Згідно з Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Відповідно до п. 12 згаданої вище Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Пунктом 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами), передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Із матеріалів справи, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення від 14.06.2025 серії ЕПР1 № 361139, убачається, що 14.06.2025 о 00-45 год по вул. Київська, 175, в м. Вінниця водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2108, р/н НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Drager Alcotest на місці зупинки та у лікаря-нарколога в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
До протоколу про адміністративне правопорушення додане направлення водія ОСОБА_1 до медичного закладу КМП ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР м. Вінниці, на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у зв'язку із виявленими ознаками: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови.
До справи про вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення долучений відеозапис портативних відеореєстраторів поліцейських, яким зафіксована хронологія подій 14.06.2025.
З рапорту працівника поліції Тарасюка Б. від 14.06.2025 вбачається, що під час несення служби у складі наряду «Юнкер - 251» спільно з лейтенантом поліції Григорашем А. В. було встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Водієві було запропоновано пройти огляд на місці за допомогою приладу Drager Alcotest, а також у лікаря нарколога, на що водій не дав чіткої відповіді, усіляко уникав проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Drager Alcotest, так само відмовлявся проїхати до медичного закладу для проходження огляду. Дії водія були розцінені, як відмова від проходження огляду на стан сп'яніння.
Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка проявилась у його відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, суд першої інстанції дійшов висновку, що вина водія цілком доведена сукупністю доказів, наявних у матеріалах справи.
За фактичних обставин, що дійсно мають місце у цій адміністративній справі, у діях ОСОБА_1 убачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого вказаною нормою матеріального права, оскільки він відмовився пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
З висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній постанові від 13 березня 2026 року, слід погодитися, вони є правильними, об'єктивними, справедливими, підтвердженими сукупністю доказів, перевірених у ході судового розгляду, належно оцінених судом.
Оскаржуючи постанову суду першої інстанції, ОСОБА_1 вказує, що він погодився та тричі продув відповідний газоаналізатор, який з незрозумілих причин не спрацьовував, пропозицій щодо проходження огляду у медичному закладі від працівників поліції не було. Наявне в матеріалах справи направлення до КНП ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР м. Вінниці ОСОБА_1 не вручалося.
З такими доводами скарги погодитися не можна, з огляду на наступне.
Так відеозаписом чітко зафіксовано, що поліцейськими як передумовою неодноразових пропозицій пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння були виявлені у ОСОБА_1 ознаки сп'яніння, що безпосередньо зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відеозапис дає змогу в повній мірі пересвідчитися в наявності у ОСОБА_1 ознак сп'яніння. При цьому, такі ознаки були встановлені співробітниками поліції під час безпосереднього спілкування з водієм, об'єктивних підстав ставити під сумнів зміст протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається.
Так, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 14.06.2026 в нічний час керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції під час несення ними служби на блокпості. Поліцейські при спілкуванні з водієм ОСОБА_1 виявили у нього ознаки алкогольного сп'яніння, які декілька разів називали. При цьому запропонували пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. Водій спочатку погодився, але проходити огляд не бажав, що проявлялось в тому, що він продував в прилад дуже мало повітря і швидко припиняв продувати, в зв'язку з чим прилад не спрацьовував. Поліцейські декілька разів роз'яснювали, як потрібно проходити огляд і пояснювали, що його дії будуть розцінені, як відмова від проходження огляду. Потім водій ОСОБА_1 зовсім відмовлявся від проходження, палив цигарки, відходив на декілька десятків метрів від зупинки транспортного засобу, весь час розмовляючи по телефону, на звернення працівників поліції не зважав і не реагував. Працівники поліції неодноразово пропонували пройти огляд ОСОБА_1 , однак, такі вимоги останній ігнорував. Потім приїхала швидка медична допомога. На запитання лікаря, ОСОБА_1 спочатку відповів, що швидку допомогу не викликав, оскільки допомоги не потребує. Почав знову віддалятися від місця зупинки транспортного засобу, весь час розмовляючи по телефону. Згодом, на вимогу поліцейського повернувся та почав скаржитись на болі в голові та пройшов до салону автомобіля швидкої. Під час його огляду лікар звернув увагу, що у ОСОБА_1 є ознаки алкогольного сп'яніння.
Водій ОСОБА_1 всіляко затягував час, скаржився на стан здоров'я, проходити огляд на стан сп'яніння не бажав. На відеозаписі о 01:28:27 зафіксовано, що працівники поліції запропоновано ОСОБА_1 проїхати в лікарню для проведення огляду, однак останній відмовився. Після цього відносно нього було складено протокол за ч. 1 ст. 130 ч. 1 КУпАП. Також поліцейськими було запропоновано ОСОБА_1 отримати копію протоколу, однак він відмовився його отримати, мотивуючи тим, що у нього болить голова.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Долучений відеозапис є чітким, змістовним та таким, що повністю відтворює хронологію подій, що відбувалися за участю правопорушника, та які мають значення для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Процесуальний закон не передбачає ані необхідності фіксування відеозаписом тих обставин, які виходять за межі предмету доказування у справі, ані необхідності додання такого відеозапису до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції, до ознак алкогольного сп'яніння належать, зокрема: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, а також поведінка, що не відповідає обстановці.
За змістом Інструкції та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду, ключовою підставою для вимоги поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння є наявність у водія ознак алкогольного сп'яніння, встановлення яких віднесено до повноважень поліцейського. Саме поліцейський, виявивши відповідні ознаки, повідомляє про це водія та після цього висуває вимогу пройти огляд на стан сп'яніння.
З наведених норм убачається, що вимога водієві пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння є правомірною у разі встановлення поліцейським ознак такого стану, визначених Інструкцією, що й мало місце у даному випадку.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не тільки погодитись на проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, а і своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку.
Як встановлено з матеріалів справи, факт наявності у водія ознак алкогольного сп'яніння зафіксований у протоколі про адміністративне правопорушення, а також у рапорті працівника поліції, які складені уповноваженими службовими особами в межах їхніх повноважень.
Зокрема, у зазначених документах містяться відомості про такі ознаки алкогольного сп'яніння водія, як запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови. Вказані ознаки відповідно до вимог чинного законодавства та усталеної судової практики є достатньою підставою для висновку про можливе перебування особи у стані алкогольного сп'яніння та для висунення законної вимоги про проходження огляду на стан сп'яніння.
Посилання скаржника про те, що він від огляду не відмовлявся, однак самостійно у встановлений законодавством строк пройти його не зміг, оскільки відразу після оформлення документів про адміністративне правопорушення його було доставлено до приймального відділення КНП «МКЛ ШМД ВМР», де надавалась медична допомога, суд оцінює критично, оскільки такі обставини не виключають наявності стану алкогольного сп'яніння та не спростовують зафіксованих працівниками поліції зовнішніх ознак такого стану.
Таким чином, сукупність наявних у справі доказів дає суду підстави дійти висновку, що доводи скаржника зводяться до власного суб'єктивного бачення обставин події та спрямовані на уникнення відповідальності, тоді як матеріали справи в достатній мірі підтверджують наявність у водія ознак алкогольного сп'яніння.
Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було вручено направлення на проходження медичного огляду, оскільки Інструкцією не передбачено обов'язку працівників поліції вручення такого направлення водієві, який підлягає огляду на стан сп'яніння.
Крім того, скаржником не наведено та матеріалами справи не підтверджено, яким чином невручення йому направлення на проходження медичного огляду вплинуло на можливість реалізації його процесуальних прав або призвело до неправильного вирішення справи судом першої інстанції. Таким чином, зазначені доводи мають формальний характер та не спростовують законності й обґрунтованості оскаржуваного судового рішення.
Не спростовують правильних висновків суду доводи скаржника про те, що працівниками поліції йому не було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров'я. Відповідно до встановленого законом порядку, проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння передбачає два можливих етапи: первинний огляд на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціальних технічних засобів та, у разі незгоди або відмови водія від такого огляду на місці, направлення його до медичного закладу для проведення відповідного огляду лікарем-наркологом.
Як убачається з матеріалів справи та відеозапису з місця події, водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та залишив місце події, мотивуючи поганим самопочуттям. У зв'язку з таким небажанням водія виконати законну вимогу працівників поліції фактичне направлення його до медичного закладу для огляду стало неможливим.
Таким чином, відсутність можливості пройти медичний огляд у лікарні була зумовлена виключно поведінкою водія, а не порушенням порядку проведення огляду.
З цього випливає, що зазначені доводи апелянта не можуть спростовувати правильність висновків суду щодо законності та обґрунтованості складених працівниками поліції протоколу та інших матеріалів справи.
Також, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта про те, що місцевий суд під час розгляду цієї справи не надав належної оцінки невідповідності дій працівників поліції встановленому порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння водіїв транспортних засобів, та дійшов хибного висновку про беззаперечне підтвердження факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду в цілому і повністю.
Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції відповідно до ст. 245 КУпАП у повній мірі дослідив та проаналізував наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази і надав їм належну правову оцінку. Відтак дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і, враховуючи особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, що дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, що відповідає характеру вчиненого правопорушення та меті адміністративного стягнення. Разом з тим, відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає саме після встановлення факту відмови особи від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Інші доводи, на які посилається апелянт, зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, не спростовують висновків суду та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм процесуального права, яке могло призвести до неправильного вирішення питання. При цьому докази, які б спростовували вину апелянта не надано.
З урахуванням наведеного, посилання в апеляційній скарзі на необхідність закриття провадження у справі за відсутності в діях скаржника складу правопорушення, суд вважає безпідставними та не знаходить підстав для їх задоволення.
За таких обставин постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2026 року необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє захисник - адвокат Бистрицький Максим Олексійович, залишити без задоволення.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко