вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" квітня 2026 р. Справа№ 925/232/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Майданевича А.Г.
розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Черкасиводоканал»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.08.2025
у справі № 925/232/25 (суддя Кучеренко О.І.)
за позовом Комунального підприємства «Черкасиводоканал»
до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради
про стягнення 52 521,02 грн
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.08.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, факт споживання відповідачем послуг водопостачання, обсяг спожитих послуг та правильність здійснених нарахувань.
Суд першої інстанції також зазначив, що надані позивачем акти обстеження не містять відомостей щодо конкретного споживача послуг.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із рішенням, Комунальне підприємство «Черкасиводоканал» звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 11.08.2025 у справі № 925/232/25 та постановити нове рішення, яким позовні вимоги КП «Черкасиводоканал» до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради задовольнити за повністю.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник зазначає, що відповідач є балансоутримувачем приміщень за адресою: бульвар Шевченка, 245 у м. Черкаси, у яких наявні мережі централізованого водопостачання та водовідведення та встановлені засоби обліку води. На думку скаржника, відповідач як балансоутримувач зобов'язаний забезпечувати належне утримання зазначеного майна, вживати заходів для недопущення безоблікового користування водою та забезпечувати укладення договорів з фактичними споживачами послуг.
Скаржник посилається на те, що під час обстеження 26.02.2018 було встановлено показники засобів обліку води та виявлено безоблікове водоспоживання, про що складено відповідний акт. На підставі зазначених обставин позивачем було здійснено нарахування вартості спожитої води, яку, на думку скаржника, повинен сплатити відповідач як балансоутримувач приміщення.
Скаржник вважає, що оскільки балансоутримувач не здійснив заходів щодо виявлення фактичних споживачів послуг у будівлі (приміщеннях), які знаходяться на його балансі, повинен нести відповідальність за споживання води за період з 01.03.2014 по 26.02.2018 року.
Також скаржник зазначає, що відсутність письмового договору на надання комунальних послуг не звільняє відповідача від обов'язку оплатити фактично отримані послуги, а суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про недоведеність факту користування послугами водопостачання та водовідведення, а також надав перевагу доказам відповідача.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що факти, на які посилається позивач є такими, що не відповідають дійсності та не підтверджуються доказами, а рішення місцевого господарського суду в повній мірі є обґрунтованим та законним.
Відповідач зазначив, що позивачем не доведено факт користування відповідачем послугами водопостачання, та вказує на те, що у спірному приміщенні перебували інші користувачі.
Також відповідач зазначив про те, що у розрахунках за період з 01.03.2014 до 26.02.2018 позивачем застосовано розмір тарифу, який діяв у лютому 2018 року, але не довів що вказану кількість води споживач використав саме у лютому 2018 році.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 925/232/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025, з урахуванням ухвали від 08.09.2025 про виправлення описки, апеляційну скаргу Комунального підприємства «Черкасиводоканал» на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.08.2025 у справі № 925/232/25 залишено без руху.
10.09.2025 (через систему Електронний суд) до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків до якої додано платіжну інструкцію № 3136 від 09.09.2025, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 3 633,60.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Черкасиводоканал» на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.08.2025 у справі № 925/232/25 та призначено до розгляду вказану апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, враховуючи тимчасові непрацездатності суддів, планові відключення електричної енергії та перебування суддів у відрядженнях, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 925/232/25 розглядалась протягом розумного строку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, що відповідачу на підставі рішення Черкаської міської ради №3-691 від 15.03.2012 було передано в оперативне управління вбудовано-прибудовані приміщення будівлі, розташовані за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 245, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Черкаси та використовувалися різними суб'єктами.
Вказаним рішенням Черкаської міської ради, зокрема, було надано згоду на передачу у державну власність окремо розташованих будівель шляхом обміну на інші об'єкти нерухомого майна, серед яких вбудовано-прибудовані приміщення будівлі за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 245, а також будівлі та споруди за адресою: м. Черкаси, вул. Благовісна, 154.
26.02.2018 працівниками комунального підприємства «Черкасиводоканал» було проведено обстеження вбудовано-прибудованих приміщень за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 245 з метою контрольного зняття показників засобів обліку води, за результатами якого складено акт від 26.02.2018, відповідно до якого на об'єкті зафіксовані показники засобів обліку води за період з 01.03.2014 по 26.02.2018, а також встановлений факт безоблікового користування послугами централізованого водопостачання та водовідведення.
Згідно із зазначеним актом обстеження різниця показників засобів обліку води за відповідний період становила 2217,20 мі, а вартість наданих послуг визначена у сумі 29 187,22 грн, виходячи з тарифів, що діяли станом на лютий 2018 року, зокрема: тариф на централізоване водопостачання - 7,236 грн за 1 мі, тариф на централізоване водовідведення - 5,928 грн за 1 мі.
В зазначеному акті також зазначено, що до 31.10.2013 у спірному приміщенні розміщувався Черкаський окружний адміністративний суд, а з 01.11.2013 у приміщенні перебувала організація «Територіальна громада», з якою договору на водопостачання та водовідведення з комунальним підприємством «Черкасиводоканал» укладено не було. Нарахування за послуги водопостачання та водовідведення у період з 01.11.2013 по 01.02.2014 проводилися за фактичними показниками засобів обліку води. Разом з тим, починаючи з 01.03.2014, нарахування за послуги не здійснювалися у зв'язку з відсутністю доступу до засобів обліку води, а також відсутністю укладеного договору на надання відповідних послуг.
Також під час проведення обстеження було складено акт-припис про виявлення безоблікового водокористування, у зв'язку з чим позивачем на підставі пунктів 3.3 та 3.4 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення у населених пунктах України проведено розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу, за результатом якого відповідачу нараховано 4 012,39 грн плати за безоблікове водокористування.
Отже, за період з 01.03.2014 по 26.02.2018 позивачем здійснено нарахування вартості спожитих послуг водопостачання та водовідведення у загальному розмірі 33 199,61 грн.
В подальшому, 24.02.2020 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як споживачем, укладено договір № 183 про надання послуг з централізованого водопостачання та договір № 183-1 про надання послуг з централізованого водовідведення.
Відповідно до умов зазначених договорів позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а відповідач - оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки та на умовах, передбачених договорами.
Адресами об'єктів водоспоживання за цими договорами визначено, зокрема: м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36; м. Черкаси, вул. Благовісна, 170; м. Черкаси, бульвар Шевченка, 117, 245 та 307.
Матеріали справи також містять інформаційну довідку позивача щодо нарахування плати за послуги водопостачання та водовідведення за лютий та березень 2020 року. Згідно з цією довідкою за березень 2020 року обсяг водоспоживання становив 835 мі, а обсяг водовідведення - 869 мі, у зв'язку з чим позивачем було нараховано 19 321,41 грн, з яких 10 541,04 грн - за водопостачання та 8 780,37 грн - за водовідведення.
30.03.2020 відповідач направив позивачу лист, у якому просив надати рахунок для оплати послуг водопостачання та водовідведення за березень 2020 року відповідно до наданого департаментом звіту, водночас повідомивши про відмову від оплати рахунків за послуги за період до укладення договорів від 24.02.2020.
Також в матеріалах справи наявні акти звірки взаєморозрахунків за 2020 рік за договорами №183 та №183-1, відповідно до яких позивачем зазначено про наявність заборгованості відповідача, тоді як відповідач у графі кінцевого сальдо зазначив про відсутність у нього заборгованості.
Таким чином, за розрахунком позивача загальна заборгованість відповідача за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення становить 52 521,02 грн, що складається з 33 199,61 грн нарахувань за період 2014- 2018 років та 19 321,41 грн заборгованості за послуги, надані у 2020 році за укладеними між сторонами договорами, у зв'язку із чим, позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення зазначеної заборгованості.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, а також інші юридичні факти, передбачені актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу або сплатити грошові кошти, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 174 ГК України (в редакції, чинній станом на період спірних правовідносин) передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що також підвтерджується матеріалами справи, що спірні правовідносини виникли у сфері надання житлово-комунальних послуг, а саме послуг централізованого водопостачання та водовідведення.
Правове регулювання таких відносин на час виникнення спірних правовідносин здійснювалося Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV, який діяв до 01.05.2019, а також Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII, який введеним у дію з 01.05.2019.
У відповідності до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції 2004 року відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Учасниками правовідносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець та виробник відповідних послуг. При цьому балансоутримувач або управитель залежно від цивільно-правових відносин можуть виступати споживачами відповідних послуг.
Згідно зі ст. 20 зазначеного Закону споживач, зокрема, зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції 2017 року учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі, управителі та виконавці комунальних послуг.
Виконавцем послуг з централізованого водопостачання є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання, а виконавцем послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що здійснює діяльність з централізованого водовідведення.
Таким чином, виникнення у особи обов'язку щодо оплати комунальних послуг пов'язується з наявністю відповідних правовідносин між виконавцем послуг та споживачем, що підтверджується укладеним договором або іншими належними доказами фактичного користування такими послугами.
Доводи скаржника про те, що оскільки балансоутримувач не здійснив заходів щодо виявлення фактичних споживачів послуг у будівлі (приміщеннях), які знаходяться на його балансі, то повинен нести відповідальність за споживання води за період з 01.03.2014 по 26.02.2018, оцінюються колегією суддів критично, враховуючи те, що згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги», обов'язок оплати несе саме споживач, натомість балансоутримувач лише обліковує майно, при цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували передачу спірного приміщення на баланс відповідача у період, за який позивачем здійснено нарахування вартості послуг.
Колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої обов'язок щодо оплати житлово-комунальних послуг може покладатися лише на особу, яка є споживачем таких послуг або фактично користується ними, що має бути підтверджено належними та допустимими доказами.
Як слідує з матеріалів справи, позивач обґрунтовує свої вимоги посилаючись на те, що відповідач є балансоутримувачем приміщення за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 245, та у зв'язку з цим повинен нести обов'язок щодо оплати послуг водопостачання та водовідведення.
Колегія суддів звертає увагу, що сам по собі факт перебування майна у комунальній власності територіальної громади не свідчить про виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати комунальних послуг за відсутності доказів фактичного користування такими послугами
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами договорів на надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення у період з 2014 по 2018 роки, за який позивачем здійснено основну частину нарахувань.
Сам по собі факт складання актів обстеження або фіксації показників засобів обліку води не може свідчити про виникнення у відповідача обов'язку щодо сплати вартості комунальних послуг за відсутності доказів того, що саме відповідач був споживачем відповідних послуг.
Колегія суддів також враховує, що укладені між сторонами у 2020 році договори про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення регулюють правовідносини сторін у відповідний період та не можуть безумовно підтверджувати виникнення обов'язку щодо оплати послуг за попередні періоди.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на встановлені обставини справи, погоджується із висновком господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 11.08.2025 у справі 925/232/25, відсутні.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Черкаської області від 11.08.2025 у справі № 925/232/25, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 11.08.2025 у справі № 925/232/25, відсутні.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Комунального підприємства «Черкасиводоканал» на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.08.2025 у справі № 925/232/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Черкаської області від 11.08.2025 у справі № 925/232/25 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Черкасиводоканал» на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.08.2025 у справі № 925/232/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 11.08.2025 у справі № 925/232/25 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу № 925/232/25 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.О. Ткаченко
А.Г. Майданевич