ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
31 березня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1555/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Філінюка І.Г.,
суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання - Чеголя Є.О.
за участю:
Арбітражний керуючий Вудуд Г.І.;
ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» - адвокат Пивоваров В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» (вх.№5092/25)
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.12.2025 (попереднього засідання)
по справі №916/1555/23
за заявою: ОСОБА_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
суддя суду першої інстанції - Найфлейш В.Д.
місце винесення ухвали: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,
повний текст ухвали складено та підписано: 09.12.2025 року
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.06.2023, серед іншого, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією ОСОБА_1 арбітражного керуючого Вудуда Гаррі Ігоровича.
Ухвалою суду від 18.11.2025, серед іншого, в задоволенні заяви ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 8 515 780,40 грн. - відмовлено.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 02.12.2025 заяву ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано вимоги ОСОБА_2 до боржника ОСОБА_1 на суму 2194200грн.
В іншій частині грошових вимог - відмовлено.
Зазначено розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться арбітражним керуючим до реєстру вимог кредиторів, а саме: вимоги ОСОБА_2 , яка є заінтересованою стосовно боржника ОСОБА_1 на суму 2194200грн.
Зазначено не визнані судом вимоги кредиторів, а саме: ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 8 515780,40 грн.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 02 грудня 2025 року у справі №916/1555/23 в частині відмови у визнанні грошових вимог кредитора ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС», скасувати. Постановити в цій частині нове рішення, яким визнати грошові вимоги ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 8 515 780,40 грн.
Скаржник зазначає наступне:
15.11.2019 року ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс» відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону) уклали Договір купівлі-продажу прав вимоги №2083/К.
За умовами вказаного договору ПАТ «Дельта Банк» передало у власність ТОВ «Укрдебт Плюс» належні банку права вимоги до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), та поручителів, зазначених у додатку до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників за кредитними договорами, договорами поруки та договорами застави (іпотеки), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.
Згідно вказаного договору, ТОВ «Укрдебт Плюс» набуло право вимоги, в тому числі за кредитним договором №11160137000 від 27.05.2007 року та договорами забезпечення по кредиту.
Станом на дату винесення ухвали попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 02 грудня 2025 року є постанова Одеського апеляційного суду від 21.10.2025 року у справі №520/6221/14-ц, якою з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 стягнуто солідарно 159238,39 доларів США. Постанова набула законної сили 21.10.2025 року, підлягає примусовому виконанню.
Суд першої інстанції фактично зробив висновок, що вимоги кредитора не можуть бути включені до реєстру вимог, оскільки вони нібито не можуть бути стягнуті в порядку виконавчого провадження. Однак, КУзПБ не пов'язує можливість включення кредиторських вимог до реєстру зі станом або можливістю відкриття виконавчого провадження.
Процесуальний рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.12.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.12.2025 (попереднього засідання) по справі №916/1555/23 - залишено без руху.
Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» строк для надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2422, 40 грн. - протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
26.12.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» надійшла заява про усунення недоліків. До вказаної заяви було додано докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2422, 40 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 02.12.2025 (попереднього засідання) по справі №916/1555/23.
Призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.12.2025 (попереднього засідання) по справі №916/1555/23 на 17.03.2026 о 15:00 год.
23.01.2026 до суду надійшов відзив Вудуда Г.І. на апеляційну скаргу.
19.02.2026 до суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 повідомлено учасників справи, про те, що розгляд справи №916/1555/23 відбудеться 31.03.2026 о 15:30 год., у зв'язку з участю у підготовці НШСУ для підтримання кваліфікації суддів апеляційних господарських судів судді-члена колегії Принцевської Н.М. з 16.03.2026 по 20.03.2026.
24.03.2026 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, оскільки адвокат знаходиться за межами України з 18.03.2026 по 01.04.2026.
У судовому засіданні 31.03.2026 протокольною ухвалою у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовлено, з огляду на те, що:
- явка учасників справи в судове засідання не визнавалася обов'язковою;
- позиція ОСОБА_1 зі справи викладена у поданому нею відзиві на апеляційну скаргу, учасники справи мають дотримуватися вимог статті 42 ГПК України та добросовісно користуватися процесуальними правами.
Відтак, заявником у повній мірі реалізовані його процесуальні права, передбачені положеннями статей 42, 46 ГПК України, а відкладення справи на іншу дату та час у цьому випадку необґрунтовано порушуватиме права інших учасників справи на розгляд справи апеляційним судом у межах строків, визначених ГПК України.
В судовому засіданні 31.03.2026 представник скаржника доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.
Арбітражний керуючий Вудуд Г.І. заперечував щодо доводів апеляційної скарни, просив ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Інші представники сторін в судове засідання не з'явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.
Відповідно до частини дванадцятої статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
31.03.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Згідно частини третьої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала попереднього засідання місцевого господарського суду (у частині не визнаних судом вимоги кредиторів, а саме: ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 8 515 780,40 грн.
За змістом наведених у статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства термінів, що вживаються для цілей цього Кодексу:
- грошовим зобов'язанням (боргом) є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;
- боржником, серед іншого, є юридична особа, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав;
- кредитором, серед іншого, є юридична особа, яка має вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;
- забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника;
- конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45, 46, 47 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (абзаци четвертий та п'ятий частини шостої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства).
У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна (абзац перший частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства).
За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (абзац другий частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства).
За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються, зокрема, розмір, черговість задоволення кожної визнаної вимоги та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, у тому числі вимог кредиторів, які є заінтересованими стосовно боржника (абзаци четвертий та п'ятий частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства).
Отже, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд, в силу наведених вище норм, має з'ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам, поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
Поряд з цим, Південно-західний апеляційний господарський суд зауважує, що згідно усталеної практики Верховного Суду, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №916/4644/15, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20, від 30.11.2023 у справі №910/2423/23, від 01.02.2024 у справі №910/3835/22, від 29.02.2024 у справі №908/2586/22 та ін).
Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі №911/2498/18, від 13.09.2022 у справі №904/6251/20).
Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України), допустимості (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України), достовірності (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України) та вірогідності (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.
Верховний Суд неодноразово зауважував на тому, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.
Також Верховний Суд наголошує на тому, що у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство судам варто враховувати, що законодавець, визначаючи попереднє засідання суду як етап процедури розпорядження майном, передбачає, що таке засідання має свою тривалість та може проводитися у декількох судових засіданнях, під час яких здійснюється аналіз заявлених вимог кредиторів.
Тобто, кількість кредиторів та різний обсяг їхніх вимог впливають на тривалість попереднього засідання, яке може бути більшим одного дня, та зумовлює доцільність розгляду заяв (вимог) кредиторів з винесенням відносно кожної такої вимоги індивідуальної (окремої, самостійної) ухвали щодо результатів її задоволення.
Мотиви, за якими суд дійшов висновку про визнання вимог кредиторів у тому чи іншому розмірі, чи про відмову у їх визнанні, можуть бути відображені як в індивідуальній (самостійній, окремій) ухвалі, так і в ухвалі за результатами розгляду вимог усіх кредиторів (за підсумками попереднього судового засідання). При цьому, мотиви прийнятого рішення щодо розміру вимог кредиторів можуть бути наведені в індивідуальній (самостійній, окремій) ухвалі, а в ухвалі за результатами розгляду вимог усіх кредиторів мотиви можуть бути не відображеними, однак в такій ухвалі повинно міститися посилання на ухвалу щодо розгляду вимог кожного конкретного кредитора.
Подібна правова позиція викладена у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, постановах Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 904/5314/20, від 17.09.2024 у справі № 904/1266/23.
Частиною третьою статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.
Отже, ухвала за результатами розгляду вимог окремого кредитора не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, у відповідній частині (в частині конкретних вимог кредиторів) в силу прямої вимоги закону, а вказівка про такий порядок оскарження в абзаці другому частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства є тим винятком із загального правила оскарження судових рішень/ухвал у справі про банкрутство, що передбачено частиною другої статті 9 цього Кодексу та пунктом 17 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України (такі ж правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 914/791/23, від 15.04.2024 у справі №903/780/22 та ін.).
Як вбачається з матеріалів справи, від ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 8 515 780,40 грн.
Ухвалою суду від 15.08.2023, серед іншого, прийнято заяву ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» про визнання грошових вимог до боржника до розгляду в засіданні суду.
25.09.2023 арбітражним керуючим Вудудом Г.І. надано відзив на заяву з грошовими вимогами, в якому викладені заперечення щодо визнання вимог ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС».
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.11.2025 в задоволенні заяви ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 8 515 780,40 грн. - відмовлено.
Отже, у справі, що розглядається, мотиви, з яких суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у визнанні кредиторських вимог ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС», відображено в індивідуальній ухвалі від 18.11.2025 (які в силу вищенаведених вимог частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягають оскарженню окремо від ухвали господарського суду попереднього засідання), а в ухвалі від 02.12.2025, постановленій за підсумками попереднього засідання у цій справі, міститься лише посилання на ухвалу від 18.11.2025.
Тобто, розгляд заяви ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» з грошовими вимогами до боржника по суті та їх відхилення було здійснено Господарським судом Одеської області індивідуальною (окремою, самостійною) ухвалою від 18.11.2025, а не ухвалою за результатами попереднього засідання від 02.12.2025, у якій лише зазначено про не визнаних судом вимоги кредиторів - ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 8 515 780,40 грн.
Втім, заявником (ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС») оскаржувалася в апеляційному порядку лише ухвала, постановлена місцевим господарським судом за результатами попереднього засідання від 02.12.2025, якою, як зазначено вище, не розглядалися вимоги ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС».
Так, зі змісту ухвали попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 02.12.2025 в частині, що стосується грошових вимог ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» до боржника, слідує, що суд першої інстанції, керуючись приписами абзаців четвертого та п'ятого частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства, зазначив про не визнаних судом вимоги кредитора ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» та які попередньо були розглянуті та відхилені судом індивідуальною ухвалою від 18.11.2025.
Отже, без одночасного оскарження в апеляційному порядку індивідуальної ухвали від 18.11.2025, яка постановлена за результатом розгляду по суті заяви ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» та якою відхилено грошові вимоги ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС», із ухвалою попереднього засідання суду в частині зазначення невизнаних кредиторських вимог (що відповідає визначеному абзацом другим частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства порядку), дослідження судом апеляційної інстанції обґрунтованості кредиторських вимог ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» було б таким, що не узгоджується з принципом диспозитивності господарського судочинства.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскільки індивідуальна ухвала Господарського суду Одеської області від 18.11.2025, постановлена за результатами розгляду по суті заяви ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС», не оскаржувалися заявником в апеляційному порядку належним чином (оскільки ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.11.2025 (про відмову у задоволенні заяви ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» про визнання грошових вимог) по справі №916/1555/23 та додані до неї матеріали повернути скаржнику), то відсутні підстави для скасування ухвали попереднього засідання місцевого господарського суду від 02.12.2025 в частині не визнаних судом вимог кредиторів, а саме: ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 8 515 780,40 грн.
Висновки суду апеляційної інстанції
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів, та не доводять неправильність чи незаконність судового рішення, прийнятого судом першої інстанції, з огляду на що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.12.2025 у справі №916/1555/23 в частині відмови у визнанні грошових вимог ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» до боржника ОСОБА_1 у розмірі 8 515 780,40 грн. - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 01.04.2026.
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.