ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2095/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Аленін О.Ю.
Ярош А.І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОРСЬКА ГАВАНЬ»
на рішення Господарського суду Одеської області
від 22 липня 2025 року (повний текст складено 22.07.2025)
у справі № 916/2095/25
за позовом Акціонерного товариства «ЧОРНОМОРГІДРОЗАЛІЗОБЕТОН»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОРСЬКА ГАВАНЬ»
про стягнення 132 781,21грн.,
суддя суду першої інстанції: Малярчук І.А.
місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області, -
У травні 2025 Акціонерне товариство «ЧОРНОМОРГІДРОЗАЛІЗОБЕТОН» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОРСЬКА ГАВАНЬ» про стягнення 132 781,21 грн., з яких: сума основного боргу - 120 442,34 грн., сума штрафних санкцій за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов'язання - 12 338,87 грн. та витрати по сплаті судового збору.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем зобов'язань за Договором на право тимчасового користування землею, в частині розрахунку за липень 2022 у сумі 1202 442,34 грн., на яку позивачем нараховані штрафні санкції за порушення правил сплати грошового зобов'язання .
Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.07.2025 у справі №916/2095/25 (суддя Малярчук І.А.) позов Акціонерного товариства “ЧОРНОМОРГІДРОЗАЛІЗОБЕТОН» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЧОРНОМОРСЬКА ГАВАНЬ» про стягнення 132 781,21 грн. задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЧОРНОМОРСЬКА ГАВАНЬ» на користь Акціонерного товариства “ЧОРНОМОРГІДРОЗАЛІЗОБЕТОН» 120 442,34 грн. основної заборгованості, 12 338,98 грн. штрафних (фінансових) санкцій та 3 028,00 грн. судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено, що 23.04.2025 Акціонерне товариство «Чорноморгідрозалізобетон» сплатило до відповідного бюджету земельний податок з юридичних осіб за липень 2022 року у сумі 120 442,34 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 23.04.2025 № 2634. У зв'язку з чим, позивачем на виконання умов п.п. 2.1, 2.2 договору компенсування від 13.12.2013 були надіслані на поштову адресу відповідача рахунок на оплату за липень 2022 року з вимогою оплатити його в установлений договором строк, однак, зазначені листи були залишені без відповіді. 26.05.2025 Акціонерне товариство «Чорноморгідрозалізобетон» від ГУ ДПС в Одеській області також були отримані податкові повідомлення-рішення від 02.05.2025 за №№ 20670/15-32-04-09-20, 20674/15-32-04-09-20 щодо сплати штрафних (фінансових) санкцій за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов'язання в сумі 12 338,87 грн., які також підлягають стягненню з відповідача.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 26.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОРСЬКА ГАВАНЬ» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2025 у справі №916/2095/25 повністю та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «ЧОРНОМОРГІДРОЗАЛІЗОБЕТОН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОРСЬКА ГАВАНЬ» відмовити у повному обсязі.
Доводи та вимоги скаржника ґрунтуються на тому, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням прав матеріального та процесуального права, а саме неповним з'ясуванням всіх обставин справи, що мають значення для справи.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що за Договором, на відповідача не може бути перекладено відповідальність щодо компенсації штрафних санкцій за порушення правил сплати грошового зобов'язання.
Так, апелянт посилається на те, що місцевим судом не було прийнято факт, що з 10.02.2014 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОРСЬКА ГАВАНЬ» перейшло право користування земельною ділянкою, а відтак і обов'язок зі сплати земельного податку. А обов'язок із компенсації плати за землю у відповідача існував з 13.12.2013 по 09.02.2014. Так, з моменту відчуження нерухомого майна у Акціонерного товариства «ЧОРНОМОРГІДРОЗАЛІЗОБЕТОН» припнився обов'язок зі сплати земельного податку, а відтак і відсутні підстави для подальшої компенсації сплаченого земельного податку.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОРСЬКА ГАВАНЬ» зазначив, що помилкова і безпідставна сплата позивачем коштів до держбюджету не може мати наслідком відшкодування коштів за рахунок відповідача.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 26.09.2025, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Аленіна О.Ю., Ярош А.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/2095/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Одеської області до суду апеляційної інстанції.
03.10.2025 матеріали справи №916/2095/25 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.
13.10.2025 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОРСЬКА ГАВАНЬ» на рішення Господарського суду Одеської області 22 липня 2025 року у справі № 916/2095/25 та вирішено здійснювати її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам цієї справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання х процесуальних питань.
23.10.2025 від позивача, Акціонерного товариства «ЧОРНОМОРГІДРОЗАЛІЗОБЕТОН» надійшов до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив, залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОРСЬКА ГАВАНЬ» без задоволення, рішення суду першої інстанції від 22.07.2025 у справі № 916/2095/25 - без змін, як законим та обґрунтованим.
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідачем зазначені наступні обставини:
- 28.04.2025 на виконання умов п.2.1, 2.2 Договору компенсування, позивачем надіслано відповідачу рахунок на оплату за липень 2022 із вимогою сплатити рахунок в установлений Договором компенсування строк, однак вказана вимога виконана не була;
- Відповідач, як власник об'єктів, розташованих на земельній ділянці, зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати, пов'язані зі сплатою земельного податку за користування Земельною ділянкою.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Разом з цим Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Савенкова проти України» від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України2 від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
З огляду на зазначене, з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням в Україні воєнного стану - постійні тривали повітряні тривоги, відключення електропостачання та інші чинники тощо; приймаючи до уваги навантаження суду, перебування членів апеляційної колегії у відпустках, відрядженнях та лікарняних, принцип незмінності складу суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга у даній справі розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
13.12.2001 між Одеською міською радою та Відкритим акціонерним товариством «Чорноморгідрозалізобетон», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Чорноморгідрозалізобетон» (далі - Землекористувач), укладено Договір на право тимчасового користування земельною ділянкою площею 3,1612 га, розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Петренка, 2, строком на 25 років.
Відповідно до умов договору, у разі зміни законодавства України, яким регулюється розмір плати за землю, умови договору підлягають відповідному коригуванню з дня набрання чинності відповідним нормативно-правовим актом або рішенням Одеської міської ради. Крім того, у випадку відчуження будівель чи споруд, розташованих на вказаній земельній ділянці, Землекористувач зобов'язаний переоформити документи, що посвідчують право подальшого користування цією земельною ділянкою (п.п. 1.1, 2.3, 4.8 договору).
13.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОРСЬКА ГАВАНЬ» та Відкритого акціонерного товариства «Чорноморгідрозалізобетон», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Чорноморгідрозалізобетон», укладено Договір про компенсування витрат зі сплати земельного податку.
Згідно з умовами зазначеного договору, у зв'язку з відчуженням Акціонерним товариством «Чорноморгідрозалізобетон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська гавань» об'єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці, право користування якою належить Акціонерному товариству «Чорноморгідрозалізобетон» на підставі договору від 13.12.2001, Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморська гавань» зобов'язалося компенсувати Акціонерному товариству «Чорноморгідрозалізобетон» понесені витрати зі сплати земельного податку за користування цією земельною ділянкою.
До складу таких витрат входять сума земельного податку та податок на додану вартість. Земельний податок сплачується щомісячно рівними частинами не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. У разі зміни законодавства України або прийняття відповідного рішення Одеської міської ради щодо розміру плати за землю, умови договору в частині розміру компенсації підлягають зміні з моменту набрання чинності відповідним актом. Оплата компенсації здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморська гавань» протягом 10 днів з моменту отримання рахунку від Акціонерного товариства «Чорноморгідрозалізобетон» шляхом перерахування коштів на поточний рахунок останнього (п.п. 1.1, 2.1, 2.2 договору).
Як убачається з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів щодо суб'єкта № 426446600 від 12.05.2025, 10.02.2014 Акціонерне товариство «Чорноморгідрозалізобетон» відчужило на користь ТОВ «Чорноморська гавань» об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Гефта, 2.
Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська гавань» на зазначений об'єкт зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 10775763 від 10.02.2014, прийнятого державним реєстратором Перчик Іриною Олександрівною, Одеське міське управління юстиції Одеської області. Підставою для державної реєстрації було свідоцтво про право власності серії 17564742, видане 10.02.2014 Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області.
23.04.2025 Акціонерне товариство «Чорноморгідрозалізобетон» сплатило до бюджету земельний податок з юридичних осіб за липень 2022 року у розмірі 120 442,34 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2634 від 23.04.2025.
На виконання умов п.п. 2.1, 2.2 договору про компенсування витрат від 13.12.2013, позивач 25.04.2025 та повторно 14.05.2025 направив на адресу відповідача рахунок на оплату суми земельного податку за липень 2022 року та вимогу про її сплату у встановлений договором строк. Проте вказані листи залишилися без відповіді та задоволення.
26.05.2025 АТ «Чорноморгідрозалізобетон» отримало від ГУ ДПС в Одеській області податкові повідомлення-рішення від 02.05.2025 № 20670/15-32-04-09-20 та № 20674/15-32-04-09-20, якими до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення строків сплати грошового зобов'язання у загальному розмірі 12 338,87 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, відповідач і звернувся до суду з відповідним позовом, та з поданого позивачем розрахунку вбачається, що загальний розмір заборгованості відповідача становить 132 781,21 грн, з яких 120 442,34 грн - сума основного боргу з компенсації сплаченого земельного податку, 12 338,87 грн - сума штрафних (фінансових) санкцій, понесених позивачем у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань.
Проаналізувавши апеляційну скаргу в межах її доводів, відзив на неї, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Предметом позову в цій справі є матеріальна вимога позивача про стягнення 120 442,34 грн. - суми основного боргу з компенсації сплаченого земельного податку за липень 2022, та 12 338,87 грн.- суми штрафних (фінансових) санкцій.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про оцінку земель», Податковим кодексом, нормами Цивільного кодексу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 Господарського Кодексу України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Надаючи оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Колегія суддів зазначає, що правовою підставою користування земельною ділянкою за змістом глави 15 Земельного кодексу України є право постійного користування.
Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина 1 статті 92 Земельного кодексу України).
Землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).
Принцип платного використання землі також передбачений статтею 206 Земельним кодексом України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об'єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Подібні висновки викладені в постановах у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17.
Водночас матеріалами справи підтверджується, що 23.04.2025 Акціонерне товариство «Чорноморгідрозалізобетон» фактично виконало покладений на нього обов'язок зі сплати земельного податку за користування земельною ділянкою та перерахувало до відповідного бюджету суму земельного податку з юридичних осіб за липень 2022 року у розмірі 120 442,34 грн. Зазначена обставина підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією № 2634 від 23.04.2025.
Після здійснення вказаної оплати у позивача, відповідно до умов п.п. 2.1, 2.2 договору про компенсування витрат від 13.12.2013, виникло право вимагати від відповідача відшкодування понесених витрат зі сплати земельного податку. На виконання зазначених умов договору позивач 25.04.2025 направив на адресу відповідача рахунок на оплату компенсації земельного податку за липень 2022 року та письмову вимогу про сплату відповідної суми у встановлений договором строк. Оскільки відповідач не здійснив оплату та не надав жодної відповіді, 14.05.2025 позивачем повторно було направлено аналогічний рахунок та вимогу.
Однак, всупереч умовам договору та вимогам ст. 526 Цивільного кодексу України щодо належного виконання зобов'язань, відповідач не виконав свого обов'язку з компенсації понесених позивачем витрат, отримані рахунки не оплатив, будь-яких заперечень щодо їх розміру або підстав нарахування не висловив, а направлені на його адресу листи залишив без відповіді.
Крім того, у зв'язку з несвоєчасною сплатою грошового зобов'язання, 26.05.2025 Акціонерне товариство «Чорноморгідрозалізобетон» отримало від ГУ ДПС в Одеській області податкові повідомлення-рішення від 02.05.2025 № 20670/15-32-04-09-20 та № 20674/15-32-04-09-20, якими до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 12 338,87 грн. Зазначені штрафні санкції є прямим наслідком невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо своєчасної компенсації сплаченого земельного податку.
За таких обставин, враховуючи доведеність факту сплати позивачем земельного податку, належне направлення відповідачу рахунків та вимог про оплату, а також відсутність доказів виконання відповідачем свого обов'язку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 120 442,34 грн компенсації витрат зі сплати земельного податку та 12 338,87 грн штрафних (фінансових) санкцій, усього - 132 781,21 грн.
За відсутності належним чином оформленого та зареєстрованого за відповідачем права користування земельною ділянкою, доводи апеляційної скарги про автоматичне припинення у Акціонерного товариства «Чорноморгідрозалізобетон» права користування Земельною ділянкою, а відтак і припинення зобов'язань за договором на право тимчасового користування землею від 13.12.2001 та договором про компенсування витрат зі сплати земельного податку від 13.12.2013, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам земельного законодавства.
Сам по собі факт відчуження позивачем нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, не спричиняє автоматичного припинення права користування земельною ділянкою, оскільки таке припинення пов'язується законом із належним оформленням та державною реєстрацією відповідного права за новим користувачем земельної ділянки. До моменту вчинення таких дій саме позивач залишається землекористувачем та несе обов'язок зі сплати земельного податку, а відповідач, у свою чергу, зобов'язаний компенсувати позивачу понесені ним витрати відповідно до умов укладеного між сторонами договору.
У пунктах 1-3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Частинами першою, другою, четвертою статті 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області 22.07.2025 у справі №916/2095/25 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОРСЬКА ГАВАНЬ» - без задоволення.
Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати апелянта по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Рішення Господарського суду Одеської області 22.07.2025 у справі №916/2095/25 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОРСЬКА ГАВАНЬ» - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Аленін О.Ю.
Суддя Ярош А.І.