ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
25 березня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2709/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Таран С.В.
секретар судового засідання Чеголя Є.О.
За участю представників учасників справи:
від ТОВ "Комунтранс" - адвокат Петрова А.М.
від КП Ізмаїльської міської ради "ЖИТСЕРВІС" - адвокат Кобак Р.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради "ЖИТСЕРВІС"
на рішення Господарського суду Одеської області від 26.11.2025 (повний текст складено та підписано 08.12.2025, суддя Смелянець Г.Є.)
у справі №916/2709/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтранс"
до Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради "ЖИТСЕРВІС"
про стягнення 820 471,62 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю “Комунтранс» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради “Житсервіс» 820 471,62 грн., з яких: 771 811,67 грн. - основна сума боргу, 44 181,32 - інфляційні втрати, 10 170,91 - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором надання послуг з захоронення безпечних побутових відходів та за договором надання послуг з видалення змішаних побутових відходів, що не є небезпечними щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.11.2025 по справі №916/2709/25 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача основну суму боргу в розмірі 771 811 грн. 67 коп., інфляційні втрати у розмірі 44 181 грн. 32 коп., 3% річних у розмірі 10 170 грн. 91 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 9913 грн. 97 коп.
В мотивах оскаржуваного рішення місцевий господарський суд виснував, що позивач на виконання умов укладених між сторонами договорів надав відповідачу послуги із захоронення безпечних побутових відходів, про що надсилав відповідачу акти надання послуг та рахунки на оплату. При цьому, відповідачем надання таких послуг не заперечувалось. Однак, у порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач оплатив надані послуги лише частково.
Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 26.11.2025 по справі № 916/2709/25 - скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог ТОВ «Комунтранс» до КП «Житсервіс» про стягнення суми заборгованості.
Свої вимоги за апеляційною скаргою скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, неправильною оцінкою судом доказів, з огляду на наступне:
- умовами укладеного між сторонами договору визначено, що строк його дії закінчується 28.02.2023 та не передбачає його автоматичної пролонгації за мовчазної згоди сторін або іншим шляхом без дотримання письмової форми його продовження. Натомість, зміни та доповнення до нього вносяться в письмовій формі шляхом підписання сторонами і скріплення печатками сторін додаткової угоди;
- у письмовій формі додаткова угода щодо продовження строку дії договору сторонами не укладалася, а тому надання послуг у спірний період здійснювалося між сторонами поза межами дії договору;
- у спірний період між сторонами фактично укладено новий договір у спрощений спосіб, а вартість послуг та порядок її визначення сторони встановили за офертою відповідача;
- на переконання апелянта є помилковим висновок суду першої інстанції про визнання боргу через часткову оплату, оскільки суми цих платежів не відповідали сумам, виставленим у рахунках за новим тарифом. Це є прямим доказом того, що відповідач самостійно розраховував суму зобов'язання за тарифом, що діяв раніше на підставі укладених домовленості за контрофертою та не погодився з новими тарифами визначених у рахунках позивача;
- у порушення Порядку формування тарифів затвердженого Постанови КМУ № 1031, позивач не повідомив відповідача завчасно про початок процедури зміни тарифу, що призвело до того, що позивач підняв ціну, а відповідач не мав права підняти свій тариф для населення;
- суд першої інстанції проігнорував доводи відповідача про те, що позивач на момент виставлення спірних рахунків не пройшов процедуру визначення суб'єктом господарювання, що здійснює відновлення та видалення відходів. Без цього статусу застосування нових тарифів є юридично дефектним;
- місцевий господарський суд безпідставно послався на обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Одеської області, як на преюдиційні, оскільки предметом розгляду спору в такій справі був інший період, в той час як у справі, яка наразі є предметом апеляційного перегляду, діяли нові листи-заперечення сторін та встановлювались інші обставини справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2026 відкрито апеляційне провадження у цій справі та призначено справу до розгляду на 25.03.2026.
До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що місцевий господарський суд приймаючи оскаржуване рішення взяв до уваги преюдиційні обставини встановлені в іншому рішенні суду, зокрема щодо продовження строку дії укладеного між сторонами договору надання послуг із захоронення безпечних побутових відходів. Крім того, суд проаналізував і поведінку сторін та їх волевиявлення щодо надання та отримання послуг відповідачем від позивача, які свідчать про те, що фактично сторони продовжують виконувати умови договору.
Наголошує позивач й на тому, що відповідачем не заперечується надання послуг за договором у спірний період.
Позивач також зазначає, що визначив ціну за надані по договору послуги у відповідності до тарифів визначених рішенням Виконавчого комітету Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №283 від 19.09.2024. В свою чергу, відповідач не може на власний розсуд встановлювати іншу ціну на послуги позивача, всупереч такому рішенню.
Під час судового засідання від 25.03.2026 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
Представник позивача надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, 23.01.2023 між Комунальним підприємством Ізмаїльської міської ради “Житсервіс» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Комунтранс» (Виконавець) укладено договір №1 надання послуг із захоронення безпечних побутових відходів, згідно з яким Виконавець зобов'язується надати Замовникові послуги із захоронення безпечних побутових відходів (ДК 021:2015:90510000-5), а Замовник прийняти і оплатити ці послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.2.1 договору послуга, передбачена в п.1.1, вважається такою, що надана Виконавцем якісно, якщо в момент її надання Замовник не заявив про наявність своїх обґрунтованих заперечень в письмовому вигляді.
Згідно з п.3.1 договору вартість послуг по захороненню відходів на дату укладання цього Договору визначена на підставі домовленостей Сторін та визначена у Додатку №1 до Договору - Специфікації № 1, що є невід'ємною частиною цього Договору.
За умовами п.3.3 договору вартість послуг з захоронення відходів та орієнтовна ціна договору визначаються відповідно до умов цінової пропозиції, яка зазначена в Додатку № 1 до договору Специфікації № 1. що є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з п.3.4 договору Виконавець має право, у зв'язку із зростанням витрат, змінювати вартість послуг з захоронення відходів, а також у зв'язку із затвердженням рішення органу місцевого самоврядування про збільшення тарифів на послуги з прийому та захороненню на полігоні твердих побутових відходів. Після прийняття рішення про збільшення вартості послуг або збільшення тарифів Сторони повинні повідомити одна одну про відповідні зміни за 10 календарних днів додати зміни.
У відповідності до п.3.5 договору зміна розміру вартості послуг оформлюється додатковою угодою, яка підписується уповноваженими представниками Сторін, скріплюється печатками та є невід'ємною частиною цього Договору. Якщо Замовник у 10-ти денний термін письмово не надішле свої зауваження, новий розмір вартості послуг вважається погодженим Сторонами з дати, що вказана у додатковій угоді.
Пунктом 4.1 договору визначено, що одиницею виміру обсягу надання послуг захоронення відходів є тонни (т).
Відповідно до п.4.2 договору оплата послуг здійснюється Замовником на підставі рахунку-фактури та акта наданих послуг, підписаною представниками обох Сторін, протягом 10 робочих днів від дня узгодження (підписання) акта.
Згідно з п.4.3 договору фактичний обсяг наданих послуг із приймання та захоронення відходів визначається Виконавцем згідно відомостей щодо обсягів прийнятих відходів, зазначених у товарно- транспортних накладних.
За умовами п.4.4 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
У відповідності до п.4.5 - 4.7 договору акт про виконані роботи (надані послуги) складається Виконавцем і передається Замовнику поштою рекомендованим листом або кур'єром не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним. Підписаний Замовником акт або письмова відмова від його підписання з вказівкою на причину відмови надається/надсилається поштою рекомендованим листом або кур'єром протягом 5 (п'яти) робочих днів від дня отримання акта. У випадку не повернення Замовником “Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг)», або необґрунтованої відмови від його підписання протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту його отримання, він вважається узгодженим.
Відповідно до п.9.1 договору умови даного договору застосовуються до відносин, що виникли між Сторонами з 01.01.2023р., строк дії договору закінчується 28.02.2023р.
Додатком №1 договору є Специфікація, де зазначено назву послуги, одиницю виміру, ціну за одиницю та загальну суму.
Додатком №2 до договору передбачений перелік транспортних засобів та механізмів замовника, що заїжджають на полігон.
27.01.2023 між сторонами був підписаний протокол розбіжностей до договору №1 надання послуг із захоронення безпечних побутових відходів від 23.01.2023, згідно з яким п. 3.1 та п.9.1 договору викладено в наступній редакції:
- “3.1. Вартість послуг по захороненню відходів на дату укладання цього договору визначена на підставі рішення виконавчого комітету Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області № 10 від 11 лютого 2022 року "Про затвердження тарифів па послуги з прийому та захоронення на полігоні твердих побутових відходів для ТОВ “Комунтранс» у Додатку № 1 до Договору Специфікації № 1, що є невід'ємною частиною цього договору»;
- “9.1 Умови даного договору застосовуються до відносин, що виникни між Сторонами з 01.02.2023, строк дії договору закінчується 28.02.2023».
19.09.2024 Виконавчим комітетом Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області прийнято рішення №283 “Про затвердження тарифів на послуги з видалення змішаних побутових відходів, що не є небезпечними, які надаються Товариством з обмеженою відповідальністю “Комунтранс», згідно з яким з 14 жовтня 2024 року тарифи на послуги видалення змішаних побутових відходів, що не є небезпечними, становить: за 1 м3 - 60,00 грн., за 1 т-374.00 грн. Рішення виконавчого комітету Саф'янівської сільської ради восьмого скликання від 11 лютого 2022 року № 10 “Про затвердження тарифів на послуги з прийому та захороненню на полігоні твердих побутових відходів для ТОВ “Комунтранс»» визнано таким, що втратило чинність.
Листом від 12.11.2024 №69 (за реквізитами відповідача вх.№355 від 12.11.2024) позивач надіслав відповідачу 2 примірники Договору про надання послуг з видалення змішаних побутових відходів, що не є небезпечними (з додатками) підписані з боку ТОВ “Комунтранс» та копію рішення Виконавчого комітету Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №283 “Про затвердження тарифів на послуги з видалення змішаних побутових відходів, що не с небезпечними, які надаються Товариством з обмеженою відповідальністю “Комунтранс» від 19.09.2024.
Вказаний примірник договору відповідачем не підписаний.
При цьому у відповідь на лист від 12.11.2024 №69 відповідач листом від 19.11.2024 №1186 повідомив що після закінчення строку договору про надання послуг із захоронення безпечних побутових відходів №1 від 23.01.2023 року, господарські правовідносини між нами продовжилися шляхом вчинення конклюдентних дій, укладення між сторонами додаткового договору є недоцільним.
Листом від 03.01.2025 №К-1 (за реквізитами відповідача вх.№6 від 03.01.2025) позивач надав відповідачу рахунок №574 від 31.12.2024 та акт надання послуг № 574 від 31.12.2024, а також просив відповідача належно оформити та 1 примірник повернути на адресу позивача.
Згідно з рахунком на оплату №574 від 31.12.2024 та актом надання послуг № 574 від 31.12.2024 позивач надав відповідачу на виконання умов договору №1 від 23.01.2023 послуги з захоронення безпечних побутових відходів на полігоні (видалення змішаних побутових відходів, що не є небезпечними) за грудень 2024 року на суму 615 428,22 грн.
Листом від 05.02.2025 №К-3 (за реквізитами відповідача вх.№48 від 05.02.2025) позивач надав відповідачу рахунок №33 від 31.01.2025 та акт надання послуг №33 від 31.01.2025, а також просив відповідача належно оформити та 1 примірник повернути на адресу позивача.
Згідно з рахунком на оплату №32 від 31.01.2025 та актом надання послуг №32 від 31.01.2025 позивач надав відповідачу на виконання умов договору №1 від 23.01.2023 послуги з захоронення безпечних побутових відходів на полігоні (видалення змішаних побутових відходів, що не є небезпечними) за січень 2025 року на суму 543 279,88 грн.
Згідно з рахунком на оплату №33 від 31.01.2025 та актом надання послуг №33 від 31.01.2025 позивач надав відповідачу на виконання умов договору №1 від 23.01.2023 послуги з захоронення безпечних побутових відходів на полігоні трактором Т-40 №109-10 за січень 2025 року на суму 5 692,28 грн.
У листі від 12.02.2025 №122 відповідач повідомив позивача, що ним було отримано супровідний лист за вих.№К-5 від 05.02.2025, акт надання послуг №32 від 31.01.2025 та рахунок №32 від 31.01.2025, та зазначив наступне:
- згідно пункту 3.1 Договору № 1 від 23.01.2023 з урахуванням підписаного протоколу розбіжностей, вартість послуг по захороненню відходів визначена на підставі рішення виконавчого комітету Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області № 10 від 11.02.2022 “Про затвердження тарифів на послуги з прийому та захороненню на полігоні твердих побутових відходів для ТОВ “Комунтранс» у Додатку № 1 до Договору Специфікації № 1, шо є невід'ємною частиною цього Договору. Водночас, будь-яких додаткових угод про внесення змін до такого договору, в тому числі щодо вартості наданих послуг, між КП “Житсервіс» та ТОВ “Комунтранс» не укладалося;
- ТОВ “Комунтранс» не повідомило КП “Житсервіс», з якого часу планує змінити тариф на послугу (операцію) з захоронення (видалення) змішаних побутових відходів та про початок?процедури зміни тарифів, внаслідок чого тариф на послуги ТОВ “Комунтранс» було змінено не одночасно з тарифом на послуг и КП “Житсервіс», що є порушенням положень Порядку. Також, як встановлено Порядком, зміна тарифів може відбуватися щороку, а тому КП “Житсервіс» може ініціювати питання про зміну тарифу не раніше ніж з 01.03.2025 року;
- раніше, у листі ТОВ “Комунтранс» за вих.№ 69 від 12.11.2024, посилаючись на положення ч. 6 ст. 33 Закону України “Про управління відходами».,ТОВ “Комунтранс» зазначило про обов'язковість для КП “Житсервіс» укладення з ТОВ “Комунтранс» договору про надання послуг з видалення змішаних побутових відходів, що не є небезпечними. Водночас, до такого листу ТОВ “Комунтранс» не була надана вся необхідна інформація та докази на підтвердження обставин, необхідних для підписання договору на виконання вимог ч. 6 ст. 33 Закону України “Про управління відходами».
Також у листі від 12.02.2025 №122 відповідач запропонував позивачу укласти договір з КП “Житсервіс» про надання послуг з видалення змішаних побутових відходів, що не є небезпечними, за ціною, визначеною на підставі рішення виконавчого комітету Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №283 від 19.09.2024, починаючи з 01.03.2025 року, за умови, що станом на 01.03.2025 рік ТОВ “Комунтранс» буде визначено суб'єктом господарювання, який здійснює відновлення та/або видалення побутових відходів.
Листом від 04.03.2025 №К-10 (за реквізитами відповідача вх.№97 від 04.03.2025) позивач надав відповідачу рахунок №78 від 28.02.2025 та акт надання послуг №78 від 28.02.2025, а також просив відповідача належно оформити та 1 примірник повернути на адресу позивача.
Згідно з рахунком на оплату №78 від 28.02.2025 та актом надання послуг №78 від 28.02.2025 позивач надав відповідачу на виконання умов договору №1 від 23.01.2023 послуги з захоронення безпечних побутових відходів на полігоні (видалення змішаних побутових відходів, що не є небезпечними) за лютий 2025 року на суму 412 159,22 грн.
Всі надіслані позивачем відповідачу акти надання послуг за період грудень 2024 - лютий 2025 відповідачем не підписані.
Загальна вартість послуг за період з грудня 2024 по лютий 2025 за вказаними актами та рахунками становить 1 576 559,60 грн.
03.03.2025 між сторонами укладений договір №2 надання послуг з видалення змішаних побутових відходів, що не є небезпечними, за умовами якого Виконавець зобов'язується надати Замовникові послуги із захоронення безпечних побутових відходів (ДК 021:2015:90510000-5), а Замовник прийняти і оплатити ці послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором. Умови даного договору застосовуються до відносин, що виникли між Сторонами з 01.03.2025, строк дії договору закінчується 28.02.2026.
У листі від 30.06.2025 №29 (за реквізитами відповідача вх.№291 від 01.07.2025) позивач повідомив відповідача, що акт №33 від 31.01.2025 частково оплачений і призначення платежу має посилання на рахунок №33 від 31.01.2025. Зважаючи на вищевикладене, позивач надіслав повторно рахунки №№32,33 та акти надання послуг №№32,33 від 31.01.2025. У разі підписання раніше надісланого акту надання послуг №33 від 31.01.2025, позивач просив відповідача направити ТОВ “Комунтранс» його екземпляр.
Також як свідчать наявні матеріали справи, надані позивачем послуги з захоронення безпечних побутових відходів на полігоні відповідачем оплачені частково на загальну суму 804 747,93 грн, а саме:
- за платіжною інструкцією №11028 від 19.02.2025 відповідач сплатив позивачу 3 400 грн. (призначення платежу: по рах.№32,33 від 31.01.2025 за послуги з захоронення безпечних побутових відходів за січень 2025);
- за платіжною інструкцією №11093 від 17.02.2025 відповідач сплатив позивачу 51 300 грн. (призначення платежу: по рах.№32,33 від 31.01.2025 за послуги з захоронення безпечних побутових відходів за січень 2025);
- за платіжною інструкцією №11094 від 18.02.2025 відповідач сплатив позивачу 50 000 грн. (призначення платежу: по рах.№32,33 від 31.01.2025 за послуги з захоронення безпечних побутових відходів за січень 2025);
- за платіжною інструкцією №11105 від 19.02.2025 відповідач сплатив позивачу 175 520,40 грн. (призначення платежу: по рах.№32,33 від 31.01.2025 за послуги з захоронення безпечних побутових відходів за січень 2025);
- за платіжною інструкцією №11188 від 24.03.2025 відповідач сплатив позивачу 104 000 грн. (призначення платежу: по рах.№78 від 28.02.2024 за послуги з захоронення безпечних побутових відходів за лютий 2025);
- за платіжною інструкцією №11347 від 26.03.2025 відповідач сплатив позивачу 106 384,87 грн. (призначення платежу: по рах.№78 від 28.02.2025 за послуги з захоронення безпечних побутових відходів за лютий 2025);
- за платіжною інструкцією №10868 від 22.01.2025 відповідач сплатив позивачу 62 432,29 грн. (призначення платежу: по рах.№574 від 31.12.2024 за послуги з захоронення безпечних побутових відходів за грудень 2024);
- за платіжною інструкцією №10881 від 23.01.2025 відповідач сплатив позивачу 28 142,66 грн. (призначення платежу: по рах.№574 від 31.12.2024 за послуги з захоронення безпечних побутових відходів за грудень 2024);
- за платіжною інструкцією №10934 від 22.01.2025 відповідач сплатив позивачу 123 567,71 грн. (призначення платежу: по рах.№574 від 31.12.2024 за послуги з захоронення безпечних побутових відходів за грудень 2024);
- за платіжною інструкцією №10938 від 23.01.2025 відповідач сплатив позивачу 100 000 грн. (призначення платежу: по рах.№574 від 31.12.2024 за послуги з захоронення безпечних побутових відходів за грудень 2024).
Решту наданих у грудні 2024 - лютому 2025 послуг на суму 771 811,67 грн. відповідачем не оплачено.
На підтвердження обсягу переданих твердих побутових відходів за спірний період позивачем до матеріалів справи також надано товарно-транспортні накладні.
Не здійснення відповідачем оплати за надані у грудні 2024 - лютому 2025 послуги стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задовольнив їх у повному обсязі.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дослідивши наявні матеріали справи, доводи та вимоги сторін дійшла наступних висновків.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Загальні правила надання послуг визначені, зокрема, Цивільним кодексом України, статтею 901 якого (що міститься в главі 63 “Послуги. Загальні положення» розділу ІІІ “Окремі види зобов'язань» книги п'ятої “Зобов'язальне право») передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Загальне правило статті 903 Цивільного кодексу України передбачає оплатність послуги за договором про надання послуги, якщо договором передбачено надання послуг за плату, у зв'язку з чим правила та вимоги щодо оплатності послуг застосовуються у разі їх надання, тоді як за відсутності факту та доказів надання відповідних послуг надавач послуг позбавлений права та підстав вимагати їх оплати від отримувача послуг.
З огляду на наведене, укладений між сторонами договір №1 від 23.01.2023 про надання послуг із захоронення безпечних побутових відходів є підставою виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В постанові від 02.07.2025 у справі № 910/18143/23 Верховний Суд зазначив, що обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Так, колегія суддів зазначає, що у провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/74/25 за позовом ТОВ «Комунтранс» до КП Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» про стягнення заборгованості у розмірі 937571,83 грн, а саме: 891114,42 грн - основної суми боргу, 39924,20 грн - інфляційних втрат, 6533,21 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами договором надання послуг із захоронення безпечних побутових відходів №1 від 23.01.2023 в частині повної та своєчасної сплати вартості наданих позивачем послуг.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.04.2025 у справі №916/74/25, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2025, позов задоволено, стягнуто з Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунтранс» основний борг у сумі 891114,42 грн, інфляційні втрати у сумі 39924,20 грн, 3% річних у сумі 6533,21 грн, судовий збір у розмірі 14063,58 грн.
При цьому, судами у справі №916/74/25 було встановлено обставини, що незважаючи на закінчення строку дії договору, господарські правовідносини між сторонами, шляхом вчинення ними конклюдентних дій, продовжились, у зв'язку з чим позивач надавав послуги, а відповідач отримував такі послуги із захоронення безпечних побутових відходів, про що свідчать наявні у матеріалах справи докази.
Отже, господарським судом у справі №916/74/25 встановлені обставини продовження строку дії договору №1 надання послуг із захоронення безпечних побутових відходів від 23.01.2023 протягом спірного у справі №916/74/25 періоду, а саме до 30.11.2024.
В свою чергу, у спірний в справі, яка наразі є предметом апеляційного перегляду, а саме з грудня 2024 по лютий 2025 позивач продовжував надавати, а відповідач отримувати послуги із захоронення безпечних побутових відходів, про що свідчать наявні у матеріалах справи акти надання послуг, рахунки на оплату та товарно-транспортні накладні.
Виставлені позивачем рахунки відповідачем оплачено частково на загальну суму 804 747,93 грн, про що в матеріалах справи наявні відповідні платіжні інструкції, в яких відповідачем самостійно визначено призначення платежу - за виставленими позивачем рахунками, в яких наявні посилання на договір №1 від 23.01.2023.
Крім того, у листі від 19.11.2024 №1186, який складений відповідачем у відповідь на лист позивача від 12.11.2024 №69, відповідач зазначав, що господарські правовідносини між сторонами продовжилися шляхом вчинення конклюдентних дій, а укладення між сторонами додаткового договору (а саме договору про надання послуг з видалення змішаних побутових відходів, що не є небезпечними (з додатками) на новий період, який був надісланий позивачем відповідачу на підписання разом з листом від 12.11.2024 №69) є недоцільним.
Відповідно, наявні у матеріалах справи докази свідчать про, що сторонами шляхом вчинення конклюдентних дій з надання послуг та їх оплати продовжено дію договору на спірний у даній справі період з грудня 2024 по лютий 2025 включно.
При цьому, судова колегія зауважує, що наявні матеріали справи не містять, а відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б достеменно свідчили про ненадання позивачем послуг у спірний період.
Судом апеляційної інстанції відхиляються твердження відповідача про те, що у спірний період між сторонами було укладено новий договір у спрощений спосіб, а вартість послуг та порядок її визначення, сторони встановили за офертою КП «Житсервіс», оскільки як вже було вказано вище, наявні у матеріалах справи докази, зокрема Акти та рахунки за якими відповідач здійснив часткову оплату наданих послуг, містять посилання сторін саме на договір про надання послуг із захоронення безпечних побутових відходів №1 від 23.01.2023, в той час як доказів того, що відповідач запропонував, а позивач погодився на укладення нового договору матеріали справи не містять.
При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованим покликання апелянта на правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, оскільки такі є не релевантними до спірних правовідносин, адже постановлені за інших фактичних обставин.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц).
Так, колегія суддів зазначає, що предметом спору у справі №145/2047/16-ц було визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, за позовом фізичної особи до Селянського фермерського господарства.
В той же час, предметом спору у справі №916/2709/25, яка наразі переглядається в апеляційному порядку, є стягнення заборгованості за договором про надання послуг.
Тобто, правовідносини у даних справах не є подібними, оскільки предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, не є подібними.
Згідно з положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Як вже зазначалось, загальна сума наданих позивачем послуг за період грудня 2024 - лютого 2025 відповідно до актів наданих послуг складає 1 576 559,60 грн, водночас відповідачем лише частково сплачено позивачу вартість наданих останнім послуг у загальній сумі 804 747,93 грн, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 771 811,67 грн.
Щодо вартості наданих у грудні 2024 - лютому 2025 послуг, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Виконавчим комітетом Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області 19.09.2024 прийнято рішення №283 «Про затвердження тарифів на послуги з видалення змішаних побутових відходів, що не є небезпечними, які надаються Товариством з обмеженою відповідальністю "Комунтранс". Затверджено з 14 жовтня 2024 року тарифи на послуги видалення змішаних побутових відходів, що не є небезпечними: за 1 т - 374, 00 грн.
Про прийняття такого рішення, позивач повідомив відповідача, що підтверджується листом №К-39 від 29.08.2024 та листом №69 від 12.11.2024.
Як свідчать наявні матеріли справи, рахунки на оплату №574 від 31.12.2024, №32 від 31.01.2025, №33 від 31.01.2025, №78 від 28.02.2025 виставлялись позивачем відповідачу із врахуванням тарифів, затверджених рішенням Виконавчого комітету Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №283 від 19.09.2024.
В свою чергу, як вже було вказано вище, відповідач здійснив часткову оплату вказаних вище рахунків із зазначенням в призначенні платежу номеру та дати рахунку.
За таких підстав, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно було нараховано вартість послуг відповідно до тарифів, встановлених саме у рішенні Виконавчого комітету Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №283 від 19.09.2024.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що невиконання грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором є його порушенням у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні частини першої статті 612 цього Кодексу.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина перша). За прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами.
Перевіривши наведені позивачем розрахунки з урахуванням вірного визначення періоду прострочення в межах визначеного позивачем періоду нарахування, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 44 181,32 - інфляційних втрат та 10 170,91 - 3% річних.
Оскільки жодних доводів стосовно неправильності проведених розрахунків процентів річних та інфляційних втрат апеляційна скарга не містить, а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги при апеляційному перегляді справи, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду в апеляційному порядку оскаржуване рішення в частині правильності розрахунків не переглядається.
Щодо посилання апелянта на порушення Порядку формування тарифів згідно з Постановою КМУ № 1031, судова колегія зазначає таке.
Так, скаржник стверджує, що вказаний Порядок встановлює принцип синхронності, який полягає у тому, що зміна тарифу на захоронення (позивач) повинна відбуватися одночасно зі зміною тарифу на управління відходами для населення (відповідач), оскільки витрати на захоронення є складовою тарифу відповідача.
Однак, судова колегія наголошує на тому, що у даному випадку відповідний тариф встановлено рішенням Виконавчого комітету Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №283 від 19.09.2024, яке у спірний період, а також наразі є чинним. В свою чергу, ані сторони, ані суд не наділені повноваженнями на визначення такого тарифу на власний розсуд.
При цьому, як вже було вказано вище, про прийняття такого рішення, позивач повідомив відповідача, що підтверджується листом №К-39 від 29.08.2024 та листом №69 від 12.11.2024.
Колегія суддів також не приймає до уваги твердження апелянта про те, що сторони на підставі ст. 212 ЦК України встановили, факт настання певної події - прийняття касаційним судом рішення по справі №420/8007/22, відкладальною обставиною для здійснення оплат за іншою ціною, оскільки на підтвердження таких обставин відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів.
До того ж, предметом спору у справі № 420/8007/22 було визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області № 10 від 11.02.2022 «Про затвердження тарифів на послуги з прийому та захороненню на полігоні твердих побутових відходів для ТОВ «Комунтранс».
В той же час, у спірний період у грудні 2024 - лютому 2025 діяло рішення Виконавчого комітету Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №283 від 19.09.2024.
Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що порушення під час прийняття оскаржуваного рішення, яка наведені апелянтом не знайшли свого підтвердження.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 26.11.2025 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 26.11.2025 по справі №916/2709/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 30.03.2026.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Таран С.В.