31 березня 2026 рокуЛьвівСправа №140/10072/24 пров. №А/857/2015/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року (суддя- Андрусенко О.О., ухвалене в м. Луцьку) у справі № 140/10072/24 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служба України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Департамент захисту національної державності Служби Безпеки України про визнання протиправним та скасування рішення,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань припинення доступу ФОП ОСОБА_1 до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки, протокол від 29.08.2024 №9, яке затверджене наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 12.09.2024 №723.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив відповідач- Державна служба України з безпеки на транспорті, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове про відмову в задоволенні позову.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності якого є вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та має ліцензію на здійснення міжнародних перевезень вантажів вантажними автомобілями (крім перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів.
Наказом Голови Державної служби України з безпеки на транспорті №723 від 12.09.2024 затверджено рішення Комісії з питань припинення доступу ліцензіатів до ЄКІС.
Згідно додатку 11 до Наказу №723 затверджено рішення Комісії з питань припинення доступу ФОП ОСОБА_1 до ЄКІС Укртрансбезпеки, протокол від 29.08.2024 №9. Зі змісту вказаного рішення вбачається, що Комісія відповідно до листів Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 22.05.2024 №14/4/1-7821, листа від 31.05.2024 №14/4/1-8320 та листа Адміністрації Державної прикордонної служби України від 01.07.2024 №05.3/41990-24-вих, на підставі пункту 2-9 Правил №57, вирішила припинити доступ ФОП ОСОБА_1 до ЄКІС Укртрансбезпеки на три місяці, у зв'язку з встановленням фактів порушення строків перебування за кордоном водієм транспортного засобу ФОП ОСОБА_1 більше 60 календарних днів з дня перетину державного кордону.
ФОП ОСОБА_1 з даним рішенням, в частині припинення доступу до ЄКІС Укртрансбезпеки ФОП ОСОБА_1 не погодився, вважає його протиправним та незаконним, відтак звернувся до суду із даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов висновку, про те, що Комісією з питань припинення доступу позивача до ЄКІС Укртрансбезпеки не в повній мірі встановлено обставини при прийнятті рішення від 29.08.2024, яке затверджене наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №723 від 12.09.2024, так як відповідно до пункту 2-9 Правил №57 передбачено, що норма припинити доступ відповідного ліцензіата до ЄКІС Укртрансбезпеки на три місяці є диспозитивною, та дає відповідачу вибір щодо її застосування.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв'язання спорів у цій сфері регулюється Законом України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 №3857-XII (далі - Закон №3857-XII), відповідно до статті 1 якого громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
Як визначено статтею 3 Закону №3857-XII, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону. Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
На виконання статті 3 Закону №3857-XII постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 затверджено Правила №57, які визначають порядок перетинання громадянами України державного кордону, пунктом 2 яких визначено, що перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу. У передбачених міжнародними договорами або законодавством України випадках перетинання громадянином державного кордону здійснюється також за іншими документами. У такому разі прикордонний контроль здійснюється у порядку, який застосовується під час надання громадянином паспортних документів. У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Пунктом 2-8 Правил №57 визначено, що у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.
Відповідно до пункту 2-9 Правил №57 у разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі - ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.
Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.
Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше.
Укртрансбезпека проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.
На одному транспортному засобі державний кордон можуть одночасно перетинати: один водій на вантажному транспортному засобі ліцензіата; два водії на пасажирському транспортному засобі (автобусі) ліцензіата.
Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 60 календарних днів з дня перетину державного кордону.
У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном, установлених цим пунктом, Укртрансбезпека може припинити доступ відповідного ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки на три місяці.
Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки приймається комісією, до складу якої можуть залучатися представники Мінінфраструктури та інших органів державної влади.
Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки затверджується наказом Голови Укртрансбезпеки.
Наказ про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки оприлюднюється наступного дня після його видання на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки та надсилається ліцензіату на електронну адресу (у разі наявності), що міститься в ліцензійній справі.
У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль».
Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, пунктом 1 якого передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Як визначено підпунктами 2, 4, 5 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; ліцензування господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним, залізничним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом; контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов.
Як вбачається з матеріалів справи, що підставою для прийняття Комісією з питань припинення доступу до ЄКІС Укртрансбезпеки оскаржуваного рішення стали лист Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 22.05.2024 №14/4/1-7821, лист від 31.05.2024 №14/4/1-8320 та лист Адміністрації Державної прикордонної служби України від 01.07.2024 №05.341990-24-Вих, якими встановлено факт порушення вимог пункту 2-9 Правил №57 водієм транспортного засобу ФОП ОСОБА_1 .
Так, зокрема, згідно з листа Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 22.05.2024 №14/4/1-7821 (а.с.24, том 2), Головним управлінням з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України у співпраці з іншими правоохоронними та контролюючими органами, в межах визначеної законодавством компетенції вживаються заходи для виконання завдань, покладених Законом України “Про Службу безпеки України». Так, під час виконання вказаних заходів встановлено, що окремі водії суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів, зокрема ФОП ОСОБА_1 , порушили норми Правил №57. А саме, згідно отриманої інформації, частина водіїв ФОП ОСОБА_1 порушили термін безперервного перебування за кордоном 60 календарних днів, що є порушенням абзацу 8 пункту 2-9 Правил №57.
Також, у листі Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 31.05.2024 №14/4/1-8320 зазначено про те, що окремі водії ФОП ОСОБА_1 , займаючись міжнародними перевезеннями, організували злочинну діяльність пов'язану із незаконною торгівлею підакцизними товарами на території країн ЄС (а.с.25, том 2).
Окрім цього, листом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 01.07.2024 №05.341990-24-Вих для Державної служби України з безпеки на транспорті надана інформація про перевищення водіями ФОП ОСОБА_1 строків безперервного перебування за кордоном.
Як визначено пунктом 2-9 Правил №57, у разі перевищення строків перебування осіб за кордоном, установлених цим пунктом, Укртрансбезпека може припинити доступ відповідного ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки на три місяці.
Відтак, суд першої інстанції вірно вказав, що законодавцем визначені два альтернативні варіанти правомірної поведінки відповідача у разі встановлення факту перевищення строків перебування осіб за кордоном, а саме: або прийняти рішення про припинення доступу до ЄКІС Укртрансбезпеки на три місяці або не припиняти такого доступу. Оскільки можливим є щонайменше два варіанта поведінки суб'єкта владних повноважень, то в частині прийняття рішення про припинення доступу відповідного ліцензіата до ЄКІС Укртрансбезпеки на три місяці свобода розсуду Комісії обмежена, як загальними вимогами необхідності дотримання принципів верховенства права, так і положеннями статті 19 Конституції України, статті 2 КАС України, статті 4 Закону України “Про адміністративну процедуру», з яких слідує, що рішення про припинення доступу відповідного ліцензіата до ЄКІС Укртрансбезпеки на три місяці, має бути вмотивованим і обґрунтованим.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем прийнято рішення саме про припинення позивачу доступу до ЄКІС Укртрансбезпеки.
Разом з тим, як вірно вказав суд першої інстанції, що ні Правилами №57, ні Положенням про організацію діяльності Комісії з питань припинення доступу ліцензіатів до ЄКІС Укртрансбезпеки не визначені критерії, якими керується комісія під час прийняття рішення про припинення чи не припинення суб'єкту господарювання доступу до ЄКІС за фактом виявлення порушення водіями суб'єктів господарювання строків перебування за кордоном. В оскаржуваному рішенні, відповідач також не навів ключових аргументів, які стали підставою для прийняття рішення про припинення позивачу доступу до ЄКІС, обмежившись лише загальними посиланнями на встановлення факту порушення водієм ФОП ОСОБА_1 строків перебування за кордоном.
Поряд з цим, яквірно зауважив суд першої інстанції, що позивача не повідомлено про те, що відносно нього вирішується питання припинення доступу до системи ЄКІС. Від Державної служби України з безпеки на транспорті чи інших державних чи правоохоронних органів на адресу позивача не надходило будь-яких листів щодо факту порушення водіями ФОП ОСОБА_1 строків перебування за кордоном. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
У контексті наведеного слід зазначити, що однією із фундаментальних складових принципу верховенства права є право особи брати участь у процесі прийняття рішення щодо неї. Право бути вислуханим є одним із фундаментальних принципів справедливої процедури й означає забезпечення особі можливості надавати адміністративному органу факти й аргументи у справі. Таке право особи має бути забезпечене насамперед у справах, де передбачається прийняття “несприятливих» адміністративних актів, тобто таких, які негативно впливають на права, свободи та законні інтереси відповідної особи.
У той же час, Закон вимагає, щоб він був доступний для особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї, та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. В національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито (рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Гавенда проти Польщі» від 14.03.2002).
Суд першої інстанції вірно зауважив, що при вирішенні питання про застосування тих чи інших санкцій, суб'єкт владних повноважень має дотримуватися принципів недискримінації та пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив. Обов'язковість дотримання принципу пропорційності зумовлює обов'язок суб'єкта владних повноважень, при вирішенні питання про застосування до суб'єктів господарювання санкцій, обґрунтовувати в своєму рішенні підстави його прийняття.
Разом з тим, як вірно вказав суд першої інстанції, що оскаржуване рішення містить лише посилання на норми матеріального права, які на думку відповідача, було порушено позивачем.
Також суд першої інстанції вірно зауважив, що комісія не надала оцінки серйозності і тривалості виявлених нею порушень, оскільки комісією не було враховано, що з 286 працевлаштованих водіїв лише один водій не повернувся та 6 водіїв перевищили строк перебування за кордоном, як і не врахувала тривалість перевищення водіями встановленого строку перебування, який у деяких випадках становив 5-9 днів. Більше того, аналізуючи протокол від 29.08.2024 №9 та оскаржуване рішення не можливо встановити за яким саме фактом комісією було прийнято оскаржуване рішення (за фактом неповернення 1 водія чи фактом перевищення 6 водіями строків перебування за кордоном чи сукупно за обома фактами), оскільки в рішення вказано, що воно прийнято за фактом перевищення водієм ФОП ОСОБА_1 строків перебування за кордоном, тобто одним водієм, однак не зазначено яким саме. Відтак, враховуючи відсутність чіткості оскаржуваного рішення, суд позбавлений можливості встановити конкретні підстави його прийняття, як і позбавлений можливості встановити чим керувалася комісія та які обставини враховувала, приймаючи рішення про припинення позивачу доступу до ЄКІС Укртрансбезпеки.
Відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, також сум нарахованого єдиного внеску за ІІ квартал 2024 року, у ФОП ОСОБА_1 за ІІ квартал 2024 року кількість працівників становить понад 300 штатних працівників.
Згідно з інформацією з ЄКІС за перевізником ФОП ОСОБА_1 зареєстровано 469 транспортних засобів.
Також, відповідно до довідки ФОП ОСОБА_1 від 20.09.2024 № 151 за серпень 2024 року ним нараховано податки на загальну суму 1 095 700,00 грн..
Також, в матеріалах справи наявні ряд укладених ним договорів на виконання міжнародних перевезень вантажів, зокрема, з ТОВ “Асстра Україна», з ТОВ “Ренус Ревайвел», ФОП ОСОБА_2 , ТОВ “Амекс Експрес УА», ПП “Астарта», ТОВ “Єтрейд», ФОП ОСОБА_3 , ТОВ “Фенікс Траст Логістік», ТОВ “Крок ЛТД», заявки на міжнародні перевезення, акти виконаних транспортних послуг (а.с. 110-167, том 1), з яких вбачається, що дійсно перевізник ФОП ОСОБА_1 у червні-серпні 2024 року здійснював міжнародне перевезення вантажів. При цьому з відомостей з ЄКІС (запит на перетин кордону станом на 11.09.2024) вбачається, що водіями ФОП ОСОБА_1 у період з 01.08.2024 по 11.09.2024 здійснено понад 500 перетинів кордону.
Окрім цього, позивач до матеріалів справи долучив листи-претензії контрагентів-нерезидентів, зокрема, компаній “Spartalogistics», “Conveyor s.r.o», “Annmax Sp. Z.o.o», “The procter s Camble Distributing LLC», “SLT Trans Logistic Spolka», “Expronet OU», згідно яких вказані компанії несуть збитки за несвоєчасну доставку позивачем вантажів (загальний розмір збитків за одну добу становить 4300,00 євро), суми збитків будуть виставлені на перевізника ФОП ОСОБА_1 .
Зважаючи на наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстпнції, що зазначене вище вказує на те, що припинення доступу ФОП ОСОБА_1 до ЄКІС згідно оскаржуваного рішення призводить до фактичного позбавлення позивача права на здійснення основного виду господарської діяльності, що у свою чергу призводить до неможливості виконання позивачем обов'язків щодо сплати податків і зборів, неможливості виконання своїх договірних зобов'язань перед третіми особами та необхідності скорочення штату працівників та їх вимушеного звільнення. Крім того, суд враховує і ту обставину, що оскаржуване рішення призводить до неможливості виконання договірних зобов'язань, впливає на права та обов'язки не тільки позивача, а і його контрагентів, які у свою чергу вже повідомили, що суми збитків за несвоєчасну доставку позивачем вантажів будуть виставлені на нього.
Відтак, зважаючи на принципи “належного урядування» та “правової визначеності», як складових принципу верховенства права, Комісія, при ухваленні оскаржуваного рішення щодо позивача, щонайменше мала б проаналізувати обставини щодо перевищення строків перебування осіб за кордоном та врахувати наслідки свого рішення у вигляді обмеження господарської діяльності позивача та права на працю його працівників, чого у даному випадку зроблено не було.
Окрім цього, як вірно вказав суд першої інстанції, що позивачем дане правопорушення, згідно матеріалів прави, вчинено вперше, проте при вирішені питання щодо припинення доступу до ЄКІС відповідачем не враховувано системність вчинення порушень, скільки часу водій був працевлаштований, характеристику, як і не досліджено питання вини самого перевізника за фактом неповернення водія на територію України.
Щодо посилання відповідача, як на підставу прийняття оскаржуваного рішення на те, що окремі водії ФОП ОСОБА_1 , займаючись міжнародними перевезеннями, організували злочинну діяльність пов'язану із незаконною торгівлею підакцизними товарами на території країн ЄС, то такі судом першої інстанції вірно відхилені, оскільки згідно з пунктом 2-9 Правил №57 підставою для припинення доступу ліцензіата до ЄКІС є саме перевищення водіями суб'єкта господарювання строків перебування за кордоном, а не вчинення будь-яких інших правопорушень.
Відтак, враховуючи вищенаведене, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Комісією з питань припинення доступу позивача до ЄКІС Укртрансбезпеки не в повній мірі встановлено обставини при прийнятті рішення від 29.08.2024, яке затверджене наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №723 від 12.09.2024, так як відповідно до пункту 2-9 Правил №57 передбачено, що норма припинити доступ відповідного ліцензіата до ЄКІС Укртрансбезпеки на три місяці є диспозитивною, та дає відповідачу вибір щодо її застосування.
Відтак, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань припинення доступу позивача до ЄКІС Укртрансбезпеки, протокол від 29.08.2024 №9, від 29.08.2024, яке затверджене наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №723 від 12.09.2024.
Зважаючи на наведене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції підставно задоволено позов.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у справі № 140/10072/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга